1.Сьогодні у ЖМФК ім. В.С.

Косенка родинне свято –

з нагоди 126 річниці від дня народження цього видатного
композитора, піаніста та викладача, якому судилося стати
корифеєм української музики.
Він народився у Варшаві, де промайнули чудові роки
дитинства, проведеного у батьківському домі, де так любили
виконувати романтичну фортепіанну музику і співати
українських народних пісень.
А далі – незабутня юність, можливість отримати
ґрунтовну європейську освіту та безцінні уроки кращих
педагогів консерваторії Варшави. Атмосфера неймовірного.
яскравого музичного життя цього міста надихнула
талановитого юнака до створення його перших власних
композицій. І саме тут Косенко вирішує - він стане
музикантом.
18 безмежно щасливих років варшавського періоду,
амбітні плани Косенка та його родини безжально
перекреслила жорстока дійсність. Через смерть батька,
генерал-майора царської армії, що був похований у Польщі,
через події Першої світової війни, В.С. вступає до
консерваторії Петрограда. Це період формування Косенка -
блискучого виконавця та Косенка - композитора, якого
вважатимуть генієм української камерної музики.
Але майбутнє лякало своєю невизначеністю. Про цей
час дослідниця творчості Косенка К.І.Шамаєва писала:
«Знаючи подробиці соціального походження В.С.
невипадковим здається знаходження в пореволюційні роки
родини Косенків у Житомирі, подалі від Петрограда -
Ленінграда, від батьківських коренів, від минулого.

1
Можливо, саме Житомир врятував для наступних поколінь
від ленінградської ЧК і караючого меча нової влади
талановитого музиканта, композитора, людину В.С.Косенка».
Так аристократ з європейським світоглядом у 1919
році вирішує поєднати своє життя з Житомиром і
залишається в Україні назавжди.
Наша сьогоднішня подорож - концерт запрошує вас
перегорнути кілька музичних сторінок історії тих буремних
часів початку 20 ст. і згадати музику не тільки Віктора
Степановича, а і його надзвичайних друзів - музикантів. Ми
зустрічаємо їх поряд з Косенком у роки творчого
становлення та в час розквіту його унікальної багатогранної
особистості.
Із спогадів дружини композитора А.В. Канеп -
Косенко: «Не можна говорити про Віктора Степановича, не
згадуючи про людей, які горнулися до нього, і до яких
горнувся він. Його особливо вабили люди щирі, сердечні.
Якщо доводилося зустрічати людину, в якій почувалося щось
фальшиве, удаване, то з такою людиною він не міг
приятелювати. На щастя, людей, які були йому до душі,
знаходилось навколо нас багато. Все життя у нас вдома
неодмінно бували гості. Приходили не тільки музиканти,
співаки, приходили різні люди послухати гру Віктора
Степановича, порозмовляти з ним».

2
 2. Майже 10 років Косенко прожив у Житомирі -
невеликому місті, де серед місцевої інтелігенції постійно
підтримувався дуже високий потенціал творчого буття. На
початку ХХ століття це був унікальний культурний центр
Волині, де процвітала діяльність мистецьких та артистичних
товариств, громадських об’єднань, навчальних закладів та
театральних труп. Тому природно, що це середовище стало
підґрунтям для появи у Житомирі знакових постатей
національної та світової культури. Серед них - Святослав
Ріхтер, Михайло Гайдай, Зоя Гайдай, Михайло Скорульський,
Борис Лятошинський. Приєднавшись до житомирської еліти,
Віктор Косенко своєю творчістю та концертною діяльністю
став одним із лідерів інтелектуально - мистецького життя
цього краю.
Віктор Степанович не раз говорив, що ці роки -
найщасливіша пора його життя. Більшість творів
житомирського періоду - цикли романсів, фортепіанні опуси -
були присвячені його вірній супутниці, янголу - охоронцеві
Ангеліні Володимирівні Канеп - Косенко. Композитор
удочерив двох доньок дружини від попереднього шлюбу, і на
довгі роки родина Косенка стала для нього надійним тилом і,
водночас, надихала митця у його творчості.
Ангеліна Косенко згадує: «У Житомирі наше життя
було сповнене музики. Навколо Віктора Степановича
гуртувалося багато музикантів: і ті, що постійно проживали в
місті, і ті, що бували на гастролях. Без перебільшення можна
сказати: де був Косенко, там звучала музика, а де була
музика, там завжди був необхідний Косенко, з його
культурою, талантом та доброзичливістю».

3. Цікава сторінка життя Віктора Степановича

пов’язана з домашніми концертами на вул. Дмитрівській, 6. У
3
них брали участь рідні та друзі композитора, місцеві
музиканти, а також відомі артисти, які гастролювали у місті.
Ці зібрання були вельми цікавими та різноманітними за
змістом і формою. Тут звучала музика у виконанні
професіоналів і музикантів - аматорів, які працювали за
різним фахом, але були закохані в мистецтво. Тут регулярно
відбувалась підготовка до майбутніх публічних концертів, у
яких брав участь господар дому. Музичний салон на
Дмитрівській став місцем репетицій знаного в Україні
косенківського тріо, що стало справжнім осереддям
музичного життя Житомира.
До основного складу ансамблю увійшли: професійний
музикант Віктор Косенко і талановиті виконавці - аматори -
викладач математики Василь Коломойцев та Всеволод
Скороход, біолог і директор сьомої трудової школи.
В актовій залі цього учбового закладу велика
аудиторія слухачів мала можливість почути не тільки
виступи тріо, а й інших за складом інструментальних
ансамблів. Тому не дивно, що в житомирський період
Косенко написав найбільшу кількість своїх камерно -
інструментальних творів. Серед них: «Мрії» та «Експромт»
для скрипки з фортепіано, віолончельна, скрипкова та альтова
сонати (ноти останньої, на жаль, не збереглись), «Класичне
тріо». Їх першими виконавцями були, переважно,
житомирські музиканти, яким на знак дружби, поваги та
вдячності композитор присвятив свої твори. Соната для
віолончелі та фортепіано присвячена Василеві Коломойцеву,
а скрипкову сонату та ще 2 п’єси для цього ж складу
виконавців Віктор Степанович присвятив Всеволоду
Скороходу.

4
 4. Особливо тісні творчі стосунки пов’язували
Косенка з родиною Михайла Гайдая. На Волині хорова капела
під орудою цього фольклориста, просвітника та диригента
була колективом знаним. У репертуарі волинського хору -
складні твори світової музики. У капелі розпочалось вокальне
навчання доньки Зої, майбутньої славетної співачки. А
акомпаніатором на концертах був Віктор Косенко, який, до
речі, викладав у Зої Гайдай фортепіано. «Він був чудовим
виконавцем і композитором, його уява була сповнена безлічі
думок, мелодій, ідей, цікавих задумів. А тут доводилося
слухати дитячі вправи, і часто, замість того, щоб грати свій
урок, я просила Віктора Степановича заграти що-небудь. Він
робив це охоче», - згадує учениця Косенка Зоя Гайдай.

5
 5. У Житомирі доля звела Косенка з відомим
українським композитором, піаністом, диригентом та
музично - громадським діячем Михайлом Скорульським.
Автор знаменитого українського балету «Лісова пісня» та
багатьох інших творів був одним із випускників
Житомирських музичних класів при Російському музичному
товаристві, увійшов до першого складу педагогічного
колективу майбутнього музичного училища. Як і Косенко,
Скорульський навчався у Петроградській консерваторії і
розпочав свою багаторічну кар’єру саме у Житомирі. О цій
порі він організовує міський симфонічний оркестр і стає його
керівником, із дружиною, співачкою Людмилою
Скорульською, засновує музично - вокальну студію, де
працював Віктор Косенко. Також ця родина сприяла
відкриттю балетної студії. А ще Скорульський і Віктор
Степанович організували Житомирське відділення
Товариства драматургів, письменників і композиторів.
Про Житомир у житті Косенка відомий музикознавець
Діна Йосипівна Бараш написала: «Це місто можна вважати
другою батьківщиною Косенка. Він жив у Житомирі 10 років.
Але, якщо згадати, що Віктор Степанович помер на 42му році
життя, активною композиторською діяльністю займався
приблизно 2 десятиліття (10 «житомирського» і 10
«київського»), то це не здається перебільшенням, адже саме у
Житомирі він прийшов до думки про своє композиторське
покликання, створив етапні твори».

6
 6. В повну силу розкрився талант Косенка у київський
період творчості. Він - відомий композитор, чиї камерні твори
включалися в репертуар провідних співаків, виконавців -
інструменталістів. Його музика звучить в ефірі українського
радіо. Віктор Косенко веде активну діяльність як піаніст і
ансамбліст. «Віртуозна майстерність, вишуканий
індивідуальний стиль виконання дають змогу молодому
музикантові посісти чинне місце серед провідних українських
митців», - так характеризує цей час Олена Таранченко.
У колі друзів Косенка київського періоду ми
зустрічаємо зірку оперної сцени Зою Гайдай, знаменитого
українського диво-баса Івана Паторжинського та блискучу
акторку і співачку Марію Литвиненко - Вольгемут.
Вони були знайомі ще з тих часів, коли молодий
неперевершений акомпаніатор Віктор Косенко
супроводжував їх спів під час гастролей у Житомирі. Пізніше
Іван Паторжинський напише: «12 років близького знайомства
і теплих дружніх відносин з Віктором Степановичем
назавжди залишаться в моїй пам’яті». Косенко присвятив
співакові романс «Послання до Сибіру» та чотири обробки
українських народних пісень. А унікальному дуету
Паторжинського і Литвиненко - Вольгемут композитор
подарував обробку народної пісні «Баламуте».

7
 7. Тепла, душевна дружба пов’язувала Віктора
Степановича з Левком Ревуцьким та Борисом Лятошинським.
Вони часто були першими слухачами та цінителями його
нових опусів. Ревуцький писав: «Однією з найцінніших рис
Віктора Степановича було те, що він належав до художників,
навколо яких створюється та мистецька атмосфера, яка є
живим, важливим і дієвим стимулом для творчої роботи».
А почалося їх спілкування з листа Косенка, у якому
він просив Левка Миколайовича вислати свої фортепіанні
твори, щоб мати змогу включити їх до концертного
репертуару. Ревуцький, у свою чергу, долучив Віктора
Степановича до розробки педагогічного репертуару для юних
музикантів України, і цим самим спонукав Косенка до
створення музики для дітей. Так виникли «4 дитячі п’єси»,
збірник дитячих п’єс для фортепіано і неперевершені музичні
картинки «24 дитячі п’єси для фортепіано». По смерті Віктора
Степановича Левко Ревуцький доклав багато зусиль, щоб
незавершені композиції митця побачили світ.