Сценарій концерту, присвяченого до дня

народження М. Д. Леонтовича.

Краплинка  музики.  І  оживуть  вуста.

Росинка  музики.  Бездонна  глибина.
Сльозинка  музики.  Як  плач  землі,  свята.
Криниця  музики.  Не  вичерпать  до  дна
Її  ні  генію,  ні  вітру,  ні  літам,
І  мандрівник  жадливо  вип'є  там
Води,  настояної  вічністю  й  життям,
І  догори  в  долонях  піднесе
Почерпнуте  звідтіль  своє  найкраще  все…

Писарено Алла Миколаївна: О.Кимлик. «Леонтовіана».

У нього було витончене обличчя, світлі лагідні очі. Був делікатною

людиною, інтелігентною в найширшому розумінні слова. Таким же

делікатним і лагідним був його талант.

Складав високохудожні твори-пісні; вони довго лежали, нікому не відомі, бо

скромний автор мало дбав про їх популяризацію. Непомітно йшла праця

митця, народжувалася нова поезія звуків…

Таким був Микола Леонтович – видатний український композитор, хоровий

диригент, педагог, громадський діяч.

 Композитор здійснював свою справу натхненно й з великою любов'ю до
свого народу та його безцінного одвічного скарбу – пісні.

- Сокур Ганна. «Прелюдія»;

-ансамбль бандуристів «Посвіт»: «Дударик»;
- Кузьомська Анастасія:«В полі плужок ходить».

В атмосфері народної пісні відточилась і творчість Миколи Леонтовича…

У художньо-творчій роботі над народною українською піснею, яка стала для

композитора джерелом високого натхнення, Леонтович – ціла нова епоха.

Він надзвичайно тонко розумів народну душу і вмів талановито передати

характер пісні.

Його обробки народних пісень ні в якій мірі не можна назвати

“обробками” – це самостійні художні твори, для яких музика народної пісні

дає лише певний ґрунт, кожен з них – окремий твір, окремий зразок,

оригінальна музична форма.

Леонтович сказав нове слово своїм “Щедриком”, “Дудариком”, “Прялею”;

піснями “Піють півні”, “Зашуміла Ліщинонька”, “Ой пряду, пряду”,

“Женчичок-бренчичок” та ін.

- Романюк Ульяна:«Ой сивая, та і зозуленька»;

- Затхей Наталія та Сазонова Софія: «Женчичок-бренчичок»;
- Фармагей Юлія та Бевз Руслана: «Грицю,Грицю, до роботи».

Композитор створив понад 100 хорових обробок українських народних

пісень, які стали візитною карткою музичної України в усьому світі.
Взявши за основу просту мелодію простої української колядки, Леонтович
розвинув її в багатоголосся, забарвленість якої розвивається і посилюється до
кінця композиції.
Кажуть, над Щедриком він не переставав працювати до кінця життя,
але вперше Щедрик в редакції Леонтовича був виконаний в 1916р. хором
Київського Університету.
Лише три ноти та чотири звуки — сі- ля- сі- соль — прославили
українську співочу душу на весь світ.
Композитор зробив народну пісню безсмертною, змушуючи світ
регулярно згадувати кілька дзвінких нот, щойно перший сніг сповіщає про
наближення свят. 

- Шічкова Єлизавета: «Щедрик»;

- «Щедрик»,Чістякова Вероніка: «Щедрик»;
- « Ансамбль баяністів: «Щедрик».

Коротке життя геніального ювеліра української пісні Миколи

Леонтовича обірвалося в ніч на 23 січня 1921 р. 
22 серпня 2016 р. в с. Марківка Теплицького району відбулося
відкриття музею М. Д. Леонтовича – філії Вінницького обласного
краєзнавчого музею. 

Головна мета нової експозиції – уславлення імені нашого земляка.

Особливо унікальним експонатом музею є фортепіано композитора. 
 Про інструмент згадує дочка Миколи Дмитровича, Галина Леонтович:
«Ось за ним у сувору зиму сидів у голоді і холоді батько. Закутає ноги
ковдрою, хукає на пальці і грає, грає, наче не помічає жорстокої дійсності.
Для нього існувала тільки музика. Мама створила максимальні умови для
його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно, розуміла, ким є  і ким
залишається Леонтович для України..»

-Шічкова Єлизавета:«Гаю, гаю, зелен розмаю»;

- Пустовіт Софія:« Чого соловей смутен»;
- Скрипник Марія:«Гра в зайчика»;
- Григоренко Діана«Ой, джигуне, джигуне ;
-Романюк Ульяна:«Дивлюсь я на небо».

Відомий український композитор,піаніст і музичний педагог Ісаак Якович

Беркович створив поліфонічні п′єси для фортепіано на основі українських

народних пісень за обробками українських класиків, зокрема за обробками

М.Д.Леонтовича.
 У п'єсах, що перекладені для фортепіано, в основному зберігаються
принципи авторської обробки для хору щодо мелодії, поліфонії і гармонії.
Лише в окремих випадках, у відповідності з фортепіанно-педагогічними
цілями допущені деякі зміни, але вони не порушують загального характеру
обробки.

-Кушнір Іван:«Ой з-за гори кам’яної»;

-Кягницька Дарина:«Зашуміла ліщинонька»;
-Грушко Марина:«Женчичок-бренчичок».

Всі, хто знав цього чоловіка, високого, худого, з прекрасними тонкими

руками, великими очима, що дивилися уважно і спокійно, згадують його
скромність, душевну щедрість, доброзичливість, сердечність, щиру любов до
дітей. Ми дізнаємося про його методику викладання співів, збирання
музичного фольклору, про організацію ним шкільних хорів, учнівських
оркестрів.
Творчість М.Леонтовича чарувала і надихала на хвальні вірші Павла
Тичину, Максима Рильського, Миколу Бажана, і вони створювали йому
поетичний вінок слави.

З  глибинних  дум  своїх,  з  криниці  переярку

Він  викликає  духів.  Він  чаклун.
З  пісень  і  гомонів,  із  променів  і  лун
Над  світом  ставить  світлозвучну  арку,
Прозорчасту,  розцвічену,  тугу
Веселки  семибарвної  дугу.
Її  стовпи,  на  обрії  зіперті,
Небес  вологих  сяйне  опертя,
Світ  одмежовують  од  темряви  і  смерті
І  знаменують  вхід  у  музику  й  буття.
Під  благовістям  райдуги  цієї
Стоїть  він,  сіроокий  чоловік.
Яка  йому  хвала?  Які  його  трофеї?
Пісні  й  життя.  Пісні  й  життя  навік.

Вокальний дует у складі Дарини Кягницької та Марії Кучерявої:

«Тиха вода»;
Дитячий хоровий колектив «Джерела»: «Лис до лисиці».

Сучасна хорова українська музична культура по праву може пишатись таким

самородком, яким є Микола Леонтович.

Сьогодні ім’я Леонтовича носять вітчизняні музичні колективи, зокрема

Капела бандуристів та навчальні заклади (зокрема Вінницьке училище

мистецтв і культури). Іменем Леонтовича названі вулиці у Києві та інших

українських містах. Меморіальний музей Леонтовича працює у місті Тульчин

Вінницької області, 1977 року було відкрито також музей Леонтовича у с.

Марківка неподалік місця його поховання.

Музичний доробок Леонтовича порівняно невеликий: понад сто обробок

українських народних мелодій, розкладки музики релігійно-духовного

характеру, чотири твори на оригінальні теми, незакінчена опера “На

русалчин Великдень». Він автор двох збірок «Пісень з Поділля». Але якби

М.Леонтович залишив за собою одного “Щедрика”, то і цього було б

достатньо, щоб українську пісню пізнав увесь світ. Тож слава йому у віках!
У концертній програмі приймали участь учні,викладачі та колективи
Теплицької дитячої музичної школи:

- Ганна Сокур;
- Анастасія Кузьомська;
- Уляна Романюк;
- дует бандуристок у складі Наталії Затхей та Софії Сазонової;
- дует бандуристок у складі Юлії Фармагей та Руслани Бевз;
- Єлизавета Шічкова;
- Вероніка Чістякова;
- Софія Пустовіт;
- Марія Скрипник;
- Діана Григоренко;
- Іван Кушнір;
- Дарина Кягницька;
- Марина Грушко;
- вокальний дует у складі Марії Кучерявої та Дарини Кягницької
(кер.Галина Гуменюк);
- Алла Миколаївна Писаренко;
- ансамбль бандуристів «Посвіт» (кер. Галина Стецюк);
- ансамбль баяністів «Українські візерунки» (кер. Сергій Терентьєв);
- зразковий дитячий хоровий колектив «Джерела» (кер. Наталія Бойко).

Ведучі свята – Руслана Сокур та Катерина Коваль.

До нових зустрічей!