МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І

МИСТЕЦТВ
ФАКУЛЬТЕТ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
КАФЕДРА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
( НАРОДНИЙ ХОР )

Музично-теоретичний та вокально-хоровий аналіз

на музичний твір

«Месть»

Антон Рубінштейн

Спеціалізація «Хорове диригування»

Класифікація «Диригент народного хору »
Студентки I курсу групи ТДН-21
Філіппенко Катерини
Клас викладача: Шевченко Вікторія Володимирівна
Концертмейстр: Афанасьєва Ела Юріївна

Київ – 2022
 Загальні відомості про твір та його авторів
Твір Антона Рубінштейна «Месть» є невеликою баладою. Цей твір входить у
цикл «Шесть песен для четырёх мужских голосов» на вірші німецьких поетів
в перекладі І. Крилова.
Шесть песен для четырёх мужских голосов»:

1. «Песня» Г. Гейне

2. «Застольная песня» Мірзи Шафі, німецький текст Ф. Баденштадте

3. «Морская тишь» Й. Гёте

4. «Счастливое плавание» Й. Гете

5. «Веселье охоты» Л.Тика

6. «Месть» ст. Л. Уланда

Балада - ліро-епічний твір, викладений в поетичній формі, історичного,

міфічного або героїчного характеру. Сюжет балади часто запозичується з
фольклору. Зміст німецької балади носить похмурий характер; дія
відбувається епізодично, заповнення бракуючих частин балади, надається
фантазії слухачів.

Текст музичного твору:

Слуга господина в лесу убил.

Слугу, знать, рыцарский сан пленил.

Убийство свершилось в тиши ночной,

И заброшен труп в глубине речной.

Убийца латы, шлем надел,

На коня господского гордо он сел.

Но только на мост злодей прискакал,

Попятился конь, как вкопанный стал.

И шпорит коня в нетерпеньи седок,

Но сбросил его дикий конь в поток.

Борясь с волной стремнины речной,

Он тонет, стонет, нет никого…

И латы тяжелые топят его.

«Месть» є одним з творів композитора 19 століття Антона Григоровича

Рубінштейна, який свого часу був найвидатнішим піаністом, композитором,
диригентом, музичним педагогом. Він є основоположником професійної
музичної освіти в Росії. Він відкрив в Петербурзі першу російську
консерваторію та був її директором упродовж багатьох років.
Рубінштейн писав у різних музичних жанрах: опери, ораторії, симфонії,
концерти. Композитор звертався до творчості О. Пушкіна, М. Лермонтова, І.
Тургенева, М. Гейне, В. Жуковского та ін. Значне місце в музичній спадщині
композитора займає хорова музика. Творча спадщина Рубінштейна величезна.
До творчості композитора входять такі твори:
духовні опери (ораторії): «Потеряный рай», «Вавилонская башня»; 13 опер:
«Демон», «Дмитрий донской», «Купец Калашников», «Нерон», «Попугай»;
балет «Виноградная лоза»; кантата «Утро»; хори a cappella; 6 вокальних
квартетів для чоловічів хорів; камерно-інструментальні ансамблі. Також
Рубінштейн написав книгу «Музыка и музыканты».

Автором літературного тексту є німецький поет, видатний представник

групи пізніх романтиків – Людвіг Уланд. Він захоплювався романтизмом,
досліджував старофранцузьку та старонімецьку поезію. Прихильник
романтичного народництва та націоналізму. Творчість Уланда це остання
епоха німецького романтизму. У переважній більшості своєї творчості він
застосовує «повернення до історії», ідеалізуючи період Середньовіччя.

До творчості Уланда звертались Едвард Гріг, Йоганнес Брамс, Ференц

Ліст, Фелікс Мендельсон, Франц Шуберт, Роберт Шуман, Каміль Сен-Санс,
Річард Штраус, Олексій Верстовський, Олександр Даргомижський, та інші
композитори.

Основна тема вірша – це людські відносини, в ній порушено питання

людської підлості і злодійства. Автор літературного тексту у своєму творів
хоче нам сказати про те, що ніяка людська підлість не залишається
непоміченою.
Ідея твору - завжди восторжествує справедливість, зло завжди буде покарано.

В творі розповідається про те, як шляхом вбивства свого багатого пана

заздрісливий слуга сподівався розбагатіти, стати вищою людиною в
суспільстві. Проте у нього це не виходить оскільки вірний друг пана - кінь не
підкоряється хитрому, злому слузі і приводить слугу до тяжкої смерті.

Музично-теоретичний аналіз
Твір «Месть» складається з двох розділів. 1 розділ - 1- 17 тактів 2 розділ - 18 -
33 такти. Написаний в змішаній формі. Перший розділ - в куплетній формі,
другий розділ - в куплетно-наскрізний формі. Куплетна відповідає структурі
вірша, а наскрізний розвиток - безперервному руху значення слова,
емоційним хвилям.

1 строфа – період з двох речень (1-9 тактів). Носить розповідний характер та

створює похмуру, трагічну атмосферу. Гострий ритмічний малюнок,
динаміка(f) в першому реченні. У другому реченні відбуваються зміни в
динамічному розвитку (dim.).
2 строфа – (10 - 17 такти). Тут розкривається образ антигероя. Мелодія має
маршевий характер, що підкреслюється ритмом та відхиленням в тональність
домінанти C - dur.
3 строфа – куплетно-наскрізна форма. Складається з двох речень: Перше (18-
20 такти) тріольний ритм і поступове cresc. ілюструє біг коня. Потім
переходом від тріолей до чвертей та пунктирного ритму і f. Це і є самим
напруженим драматургічним моментом.

Друге речення (21-25 такти) секвенційний розвиток, повернення до

тріольного ритму, динаміки p - відображає процес розвитку подій.
Композитор використовує accelerando, cresc., rallentando. Кульмінація (24-25
тактів) закінчується на домінанті, що говорить про незавершеність і готує
слухача до розв'язки.

3 речення (26-29 такти) ілюструє сцену даремної боротьби з водною стихією.

4 строфа – складається з одного рядка в якому говориться про трагічну
розв'язку твору, помсти, відплати за злочин. Звучить октавний унісон партій.
Мелодія така ж як і на початку твору. Тривалість в ритмічному малюнку
укрупнена в два рази.

Фактура: мішана. Загалом твір написаний у гомофонно-гармонічній фактурі

та у кінці звучить унісон, для більшої тяжкості та трагічності.

Основний темп твору moderato – помірно, не поспішаючи. Проте композитор

вводить агогічні зміни використовуючи accelerando, rallentando, ritenuto.
Розмір на протязі всього твору 4/4.

Твір написаний в тональності f - moll. Мінорною тональністю автор

підкреслив драматизм твору.
Перше речення проходить в Т і завершується на D. Друге речення
закінчується вже на S. Гармонія пов'язана із словами: якщо перше речення,
зав'язка, закінчується на D - де говориться про вбивство, то друге речення вже
не з такою напругою та закінчується на S. Речення «И заброшен труп в
глубине речной» - закінчується на Т, що ніколи і ніхто цей труп не знайде.
Далі, коли слуга, тріумфуючи, одягає лати, йде відхилення у святковий C -
dur. Уся дія проходить на Т в C - dur. Друге речення звучить аналогічно. З
яскравого C - dur мелодія приходить в d - moll. Ця тональність готує нас до
драматичної кульмінації. Кульмінація починається з g - moll, переходить в
другому такті в As-dur, далі в e - moll і найяскравіша точка кульмінації
проходить в f - moll , але завершується в C - dur, це говорить про те, що ще не
кінець історії, ще не все сказано. Тут C-dur звучить вже не урочисто, а
скромно, повертається колишній темп і розв'язка твору, це 8 тактів, проходять
в основній тональності f - moll, тим самим підводячи підсумок.

Вокально-хоровий аналіз

Твір написаний для чоловічого чотирьох-голосного хору a cappella. Загальний

діапазон хору «фа» великої октави – «ля» першої октави, але ці крайні звуки
зустрічаються рідко.

Діапазони хорових партій:

Тенор 1:

Тенор 2:

Баритон:
Бас:

Даний твір досить складний у виконанні, хоча композитор написав твір у

зручних теситурних умовах. В хорових партіях є стрибки, та спів на
перехідних нотах, які можуть викликати певні труднощі і тому вони
потребують великої уваги.

Ритмічні труднощі: виконання пунктирного ритму, виконання тріолей.

Ансамбль – це злиття кожної партії, художня єдність, врівноважене звучання

всього хору. Розрізняють природній, штучний, динамічний, ритмічний,
темповий, тембровий, дикційний, інтонаційний ансамблі і т. д.

Дикційні труднощі:
Дикція – ясність, розбірливість вимови слів. Для того, щоб в процесі
виконання хорового твору текст був чутний ясно, необхідно щоб усі
виконавці вимовляли текст одночасно, з однаковою атакою, силою, тембру, в
одній вокальній позиції. Необхідно виробити дикційний ансамбль - єдність
вимови літературного тексту (голосних і приголосних букв). Для вироблення
дикційного ансамблю необхідно добитися активної роботи артикуляційного
апарату.

В творі застосовуються різні види дихання :

Загально-хорове – одночасне узяття дихання усіма партіями.
Ланцюгове – дихання, при якому співаки беруть його не одночасно,
підтримуючи безперервність звучання.
Виконавський аналіз

Особливості диригентського жесту.

Характер диригентського жесту залежить від характеру і темпу музики. У
диригуванні даного творі найбільш доречним є середнє положення. Середнє
положення диригентської площини припускає насичене, густе звучання,
штрих legato, non legato або marcato, що характерно для цього твору.

Звуковедення і жест.
Види ауфтактів, які використовують в творі:

 Неповний – жест, що упереджує початок неповної долі, за тимчасовою

тривалістю дорівнює неповній долі і показується у напрямі цієї
неповної долі.
 Комбінований ауфтакт – послідовність двох ауфтактів (ауфтакт до
зняття звуку+ауфтакт до вступу), застосовується на стику двох фраз або
речень.

Технічні труднощі диригента:

 Показ агогічних змін, виконання фермати.

 Відображення фактурної будови.
 Показ тріолей.
 Показ пунктирного ритму.
 Часта зміна ритмічного малюнка.
 Показ accel. і rall.,rit.(21,24,29,32 такти).
 Донесення художнього образу (складність полягає в частій зміні
характеру музики).

Висновок
Твір Антона Григоровича Рубінштейна «Месть» це прекрасний зразок жанру
балади. Людвіг Уланд відобразив у вірші з'єднання реального та
фантастичного, а композитор за допомогою музики передав художній образ.
Твір дуже яскравий, баладного характеру, що викликає емоційну чуйність
слухача, а це і є мета будь-кого музичного твору. Мене захоплює твір своїм
драматургічним сюжетом; те, що краса твору закладена не лише в музиці, але
і в тексті, який носить в собі повчальний характер.