С. ФРАНК.

СИМФОНІЯ d-moll
Франк створив кращу після Берліоза симфонію d (1886-
1888). Має 3 частини, що характерно для французького
симфонізму. Традиції Ліста, Брамс, Чайковського.
Ідея---пошук сутності буття. Жанр—лірико-психологічний.
Наскрізний принцип: «інтонація запитання» «цементує» усі
частини. Жанрово-інтонаційна основа твору—романс,
декламація, хорал, марш. Гармонійна мова характерна для
романтизму: співставлення, зсуви, сміливий тональний
план. Склад оркестру--ВСО.
I ч. Драматичний центр твору. Форма--сонатне алегро зі
вступом. Тональний план--ре-мінор, фа-мінор, Фа-мажор,
Ре-мажор. Зміст –щира душевна сповідь.
Вступ АВА1. Вступ—«модель», «криштал» всього твору. Не
випадково вступ дає лейтінтонацію, інтонаційне зерно усієї
симфонії( подібно до «Прелюдів» Ліста, де 3-звучний мотив
несе і розпач, і порив).
Основна тема вступу(Lento)—у низьких струнних, у ритмі
ходи. Струнні надають схвильованої емоційності, теплоти,
фагот—трагічної приреченості. Сер. розділ
вступу(аllegretto)--на протиставленні емоцій сумнівів,
поривань, героїчних прагнень. А1—динамізована реприза
вступу. Звук До у труби—предикт до сонатного алегро,
заклик, пролог до сповіді.
Сонатне алегро. (Аllegro non troppo)ГП(фа-мінор!)—
патетична-схвильована тема на трансформації теми-
«зерна». Тема інтонаційно та ритмічно напружена.
 ПП—сфера лірики, «сповідь про кохання». Тональність
ПП Фа-мажор! Високий світлий ідеал, тріумф, екстатичне
почуття(високі струнні). Лірична сфера зберігається у Закл.П
( тема ПП—у 3-х соло: валторна, гобой, флейта) (Друскін, 4
ч.,теми 200, а,б,в).
Розробка—картина зіткнення світлої мрії та суворої
дійсності. Інтенсивний розвиток теми вступу і похідних від
неї ГП(2 елементи) та ПП. Кульмінація—драматичне
проведення теми вступу у мідних(образ невблаганної долі).
Душа томиться, знемагає у боротьбі…
Реприза динамізована(мі-бемоль-мінор!!!). ГП передає
порив та сум’яття. ПП набуває героїчного характеру(труба).
Але кришталева чистота душі залишається
незатьмареною!(соло флейти у ЗП!).
Кода—останнє зіткнення сил конфлікту: горісним
інтонаціям «зітхання» (ре-мі-бемоль-ре-до-дієз-ре!!
Відповідає невблаганна тема долі у РЕ-МАЖОРІ!!
II ч. Лірико-епічний центр твору. Moderato.b-moll. 3-ч.
форма.
Вступ—тема арфи та піццікато струнних створюють
архаїчний характер, нагадують старовинний
романс(співставлення мінору та однойменного мажору!).
I розділ—сумна тема англійського ріжка у народному
дусі. Далі у низьких струнних цятема набуває елегійності.
Соло валторни і інші інструменти піддають тему
варіюванню. Мужній, благородний характер сповіді.
Підсумок I розділу—діалог англійського ріжка і валторни.
 Середній розділ—скерцозного характеру: струменисте
звучання струнних –образ світлого спогаду. Тема 2-х
кларнетів, розвинена струнними—принадний жіночий
образ. Багатство оркестровки! В кінці сер.розділу виникає
тужлива інтонація «зітхання» з фіналу I ч., але…
Динамізована реприза. Темі англійського ріжка вторить
гобой та інші дерев’яні. Скерцозний тип супроводу
середнього розділу зберігається і визначає перелом у
симфонії до світлого фіналу. Кода—звуки арфи, що тануть…
IIIч. Героїчний фінал. Allegro non troppo. D-dur. Сонатне
алегро. Урочистий апофеоз твору.
3-тактний героїчний вступ. Тема ГП—у дерев’яних, потім
струнних, світла, збуджено імпульсивна. Роль Зв. П виконує
тема II частини у англійського ріжка.
Тема ПП—3-звучний героїчний мотив з пунктирним
ритмом. На цій темі—перша, героїчна кульмінація
розробки.
II розділ розробки-- меланхолійного х-ру, на темі кл.,
потім гоб., фл. Розробка закінчується тріумфальним
проведенням теми II ч.
Реприза—яскраве, повнозвучне проведення теми ГП. Piu
mosso—ПП I. Кода--гімнічна трансформація теми вступу, ГП
III ч. Отже, фінал—драматургічний вузол твору.