О.

Мессіан

“Турангаліла – симфонія” (10 ч.)

Звернення до вічних тем мистецтва, до ідеї Божої присутності, космосу, всесвіту –
все це знаходимо в творчості О.Мессіана – комозитора-мислителя, а ще й композитора-
ерудита, великого знавця культури Стародавнього Сходу, Індії, Греції, європейського
Середньовіччя. Саме після вивчення старовинного індійського трактату про космічні і
релігійні символи індійських ритмів (120) була написана одна з наймасшабніших
симфоній ХХст. – “Турангаліла”.

Назва “Турангаліла” у перекладі зі санскриту (літературної мови стародавньої Індії)

означає “пісні кохання, життя і смерті” (індійський варіант “Трістана і Ізольди”).

Образна сфера симфонії нагадує грандіозне мозаїчне полотно: любовні пісні,

екзотичні заклинання, космічна гра всесвіту, містична нірвана, екстатична радість,
символи смерті. Звідси і естетико-стильовий синтез в симфонії:

- імпресіоністичний звукопис
- романтичні риси (називають сучасною “Фантастичною симфонією”)
- “фовістські”риси – дикі заклинання, варварські ритуальні танці.

Грандіозна філософська концепція втілена у 10-ти частинному симфонічному

циклі (~ 1.30хв.) :

1. Інтродукція
2. Перша пісня кохання
3. Турангаліла
4. Друга пісня кохання
5. Тріумф зірок – І-а кульмінація
6. Сад сну кохання
7. Друга Турангаліла
8. Розвиток кохання
9. Третя Турангаліла
10. Фінал – ІІ-а кульмінація

Парні частини (2-4-6…) – тема кохання, медитативний характер.

Три Турангаліли (3-7-9) - гра життя і смерті, драматичний характер.

В драматургії монументальної композиції велику роль відіграють 4-циклічні теми:

1. тема “статуї” – фаталізм, низькі духові, тромбони, ff

2. тема “квітки” – у “ласкавих кларнетів”, pp
3. тема “кохання” – комплекс ліричних тем, унісон скрипок (Lento) + “хвилі
Мартено”
4. тема “акордів” – звуковий фон (немелодичний, нетематичний матеріал).

Основні принципи розвитку тематичного матеріалу: повторність, варіаційність,

секвенційність, транспонування.
Особлива роль ритміки:

- на основі нерегулярних індійських ритмів

- безкінечне ритмічне варіювання, складні ритмічні пермутації

- створює орієнтальний колорит!

Оркестр: потрійний склад, збільшена трубна група, велика кількість ударних,

фортепіано-соло (віртуозні каденції), “хвилі Мартено”

Колористичність, екзотична вишуканість оркестрового звучання досягаються:

- прийомом Klangfarbenmelodie
- екзотичними соло англійського ріжка, бас-кларнету, “хвилі Мартено”
- рідковживаними ударними (турецькі і китайські тарілки, тамбурин)
- сонористичні tutti.

Висновки:

1) новаторський підхід до самого жанру симфонії – новизна концепції,

масштабність
2) особливості розвитку тематичного матеріалу
3) оригінальний оркестровий стиль
4) вплив на творчість молодших сучасників Мессіана, імпульс до нових пошуків.