Хоровий твір «Літні тони» М.Д. Леонтовича на слова В.Сосюри.

На-
писаний для мішаного п`ятиголосного хору без супроводу a capella.

Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921рр.) - український

композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор
широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик»,
«Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому
світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».
Народився в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії в
сім'ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях
Тиврівської волості Вінницького повіту. Початкову музичну освіту
Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та
деякий час керував хором семінаристів.

У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році,

через брак коштів, батько переводить його до Шаргородського
початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному
пансіоні. В училищі він опанував спів по нотах і міг вільно читати складні
партії в церковних хорових творах.

1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в

Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів,
опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав
обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка. 1898
року Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати
вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати
свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний
симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси
російських та українських композиторів.

Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри —

обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й
виконуються всіма українськими хорами в Україні і діаспорі. Його твори:
опера «На Русалчин Великдень»; хори на слова українських поетів:
«Льодолом», «Літні тони», «Моя пісня» (сл. І.Білиловського), «Легенда»
(сл. М.Вороного); композиції на літургійні тексти: Літургія св. Івана
Златоустого, Молебен, частини Всенощної; хорові обробки українських
народних пісень (понад 150) «Щедрик», «Дударик», «Пряля», «Козака
несуть» та ін.

Сосюра Володимир Миколайович (1898-1965рр.) — український

письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних
віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». Належав до ряду
літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та
ін.

Володимир Сосюра закінчив сільську і вчився в агрономічній школі, з

дитячих літ працював на шахтах і виробнях Донбасу; брав участь у
громадянській війні, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

У творі «Літні тони» відчуття захоплення красою природи рідного

краю,поетичного оспівування чарівного літнього пейзажу виникає
внаслідок витонченого хорового звукопису. «Літні тони» - проникнуті
ніжним почуттям любові до рідної природи,дихає натхненною поезією
українського пейзажу.

Форма викладу твору-віршована.

Розмір твору перемінний в першому періоді простий 3/8,в другому та

третьому простий 2/4.Темп перемінний в першій частині виконується
помірному темпі andante,в другій та третій більш рухливо piu mosso.

Цей твір характерний витонченістю звукопису,граничною

індивідуалізацією голосоведіння.

В даному хоровому творі текст є джерелом музичних образів,при допомозі

яких композитор відтворює його зміст. Отже,текст і музика до нього є
одне нероздільне органічне ціле,вони одне одного доповнюють і дають
можливість слухачеві зрозуміти художні образи музичної мови
композитора.

Виходячи зі змісту твору,в якому йде мова про красу рідного краю,можна
визначити характер мелодії:наспівний, задушевний, спокійний, дещо
жартівливий. Метроритмічний малюнок також відповідає змістові твору.
Ритм пунктирний. Це послідовність різних
тривалостей:четвертні,четвертні з крапкою,восьмі, восьмі з
крапкою,половинні та шістнадцяті ноти.

Хор написано у складній тричастинній репризній формі,тональність E-

dur з відхиленнями в e-moll та C-dur. Хорову партитуру засновано на
переплетенні мелодичного індивідуалізованих поліфонічних голосів,які
утворюють вишукане звукове мереживо :
Спокійна світла мелодія у нижньому регістрі поступово
розвивається,охоплює ширший діапазон,набуваючи цілеспрямованість на
мелодичному підйомі «і під вітром облітає мак червоний…»

Середня частина твору написана в тональності e-moll,складається з

кількох епізодів,які конкретизують поетичний зміст або домальовують
новими барвами літній пейзаж. Характерною рисою першого епізоду є
своєрідне звукозображальне коливання альтів. На тлі цієї остинатної
фігурації лине лірична мелодія сопрано. Для утворення поетичної картини
композитор використовує «акварельний» тембр середнього регістру
жіночих голосів. Матеріал середнього розділу в порівнянні з крайніми
пов`язаний з новими жанровими конкретизованими образами,які
оживляють звукову характеристику мальовничого краєвиду. Так,поряд із
звуконаслідувальним остинатним мотивом у альтів,який відтворює легке
пурхання жайворонка. Другий епізод середньої частини-образ трудівника-
хлібороба,який з радісним почуттям вийшов працювати на оновлену
землю. Тут використовується мелодія відомої української трудової пісні
«Вийшли в поле косарі».Написаний він в тональності C-dur. Вільний рух
голосів з гнучкими переходами від триголосся до п`ятиголосся, тонке
плетіння підголосків,органний пункт у басовій партії,що імітує звучання
ліри, - ці риси зближують твір з народнопісенним фольклором «десь
далеко дзвонять коси і спадають на покоси».
Цей своєрідний народно-жанровий «колаж» виконує важливу
драматургічну функцію образно-сюжетного узагальнення.

Наступний третій епізод «З неба тихо сходить» - носить розробко вий

характер і стає заключною ланкою в суспільному ланцюзі модуляцій
середнього розділу (E-dur – e-moll – C-dur – F-dur – A-dur – Cis-dur – E-
dur). Про це свідчить його тональна нестійкість,а також сумісне
розгортання мелодії першого епізоду з поспівками «Вийшли в поле
косарі».Імітаційні проведення мотивів,органні пункти,посилення
гармонічної нестійкості – все це нагадує прийоми симфонічного розвитку.

Музика заключної частини твору точна реприза (da Capo all Fine) –
повертає слухача до настроїв ліричної споглядальності і надає загальній
композиції заокругленості та драматургічної довершеності. Світлий,
оптимістичний характер «Літні тони» - ще одне свідчення глибокої
життєвості й справжнього гуманізму творчості М.Леонтовича.

Фактура твору мішана,гомофонно-гармонічна з елементами імітаційної

поліфонії. В другому епізоді акордово гармонічна.
Фактура не є складною так як це хор a capella.В творі «Літні тони»
М.Леонтович для відображення змісту слів та визначення основного
музичного образу користується різними виражальними засобами.

Хор співає в зручних теситурних умовах.

Діапазон хорових партій:

С:від hв до a2 Т:від cм до f1

А:від hм до h1 Б:від eв до с1

Виникають хорові труднощі,перш за все треба звернути увагу на хоровий

стрій,інтонування альтерованих звуків в.,м.2,стрибки,інтервали.

Насамперед проаналізуємо партію сопрано. Вже на початку твору в 1 та

2т. на слова «сяйвом» перші три ноти треба співати з тенденцією до
підвищення.

У другому періоді в 42т. висока теситура у сопрано. Виразна та яскрава

мелодія сопрано повинна бути подана чітко,акуратно,виспівуючи дрібні
тривалості. За цим треба слідкувати і вперто,наполегливо цього
домагатися.

Висока теситура у тенора в 50 т. В процесі виконання у партії тенора слід

звернути увагу наголосні звуки.

Про альтів і басів можна сказати,що вони написані з цілковитим знанням

голосу та його можливостей,але від співаків вимагається значна вокальна
культура.

У басів на слова «чу-лі» в 76-77 т. потрібно співати з тенденцією до

підвищення.

Складний елемент у альтів в ІІ періоді на слова «мов життя кругом

сміється» співати близенько,не загострюючи.

Всі акорди у високій теситурі при динамічному нюансі «f»,звучать

добре,легко,природно. Хоча добитися ансамблю на цій динаміці –
завдання не просте,адже,у високому регістрі можна втратити почуття міри
і перейти на бездиханний,безопорний звук.
Всі партії в хорі навантажені в основному рівномірно.

У даному творі переважає природний ансамбль але є моменти де треба

застосувати штучний ансамбль. Це тому,що всі партії розміщені
переважно в середньому регістрі. Кожна група хору співає в межах
середнього регістру,а якщо й виходить за його межі,то не надовго.

У творі «Літні тони» хорові партії відіграють дуже важливу роль у

створенні єдиного цілого. У викладені основного тематичного змісту
твору,кожна хорова партія є ланкою в ланцюгу гармонічної мови.
Найбільш відповідальною партією для ансамблю є партія тенорів і басів.

Однією з основних властивостей кожного хору є стрій. Строєм зветься

правильне,точне інтонування інтервалів у їх мелодичному та
гармонічному видах. Чистота інтонації – наріжний камінь,на якому
базується будова хорового мистецтва. Без правильної і точної звукової
бази про утворення хору художнього значення не може бути й мови.
Інтонація робить легким і доступним для співаків найтонше нюансування.
Малі секунди вниз у переважній