I.

Історико-стилістичний аналіз
«Свята ніч» (нім. Stille Nacht) – християнська різдвяна пісня,
створена у 1818 композитором і церковним органістом Францем Грубером. Її
переклали понад 300 мовами світу. Її виконують у церквах і на великих
сценах; вона є у репертуарі найкращих хорів світу, естрадних співаків і
простих церковних органістів. Належить до нематеріальної культурної
спадщини ЮНЕСКО.
Пісня була створена 24 грудня 1818 року у різдвяний вечір у
австрійському селі Оберндорф під Зальцбургом. Текст пісні створив вікарний
церкви св. Ніколауса та поет Йозеф Мор. Музику написав шкільний вчитель,
композитор і органіст Франц Грубер. Прем'єра пісні відбулася того ж дня на
урочистій різдвяній месі. Власне текст пісні у вигляді віршу Йозеф Мор
написав ще в 1816 році. Але оскільки орган місцевої кірхи занадто довго
перебував на ремонті, Мор був змушений підбирати акорди до майбутньої
мелодії на гітарі. Мелодію на прохання Йозефа Мора написав Франц Грубер.
Тому ініціатором самої пісні вважається саме Йозеф Мор.
Через деякий час пісня широко розповсюдилася Європою, в німецьких
церковних пісенних збірках вона з'явилася в 1831 році, причому в них
значилося: «Автори тексту і музики невідомі». Пруський король Фрідріх
Вільгельм IV вперше почув її взимку 1853 року. Вона так сподобалася
королю, що він викликав придворного концертмейстера і наказав: «Знайти
автора!».
Воля короля залишалася не виконаною ще рік. Розгадати загадку
вдалося тільки в грудні 1854 року завдяки щасливому випадку. Директор
хору австрійського міста Зальцбурга, що був знайомим концертмейстера
пруського двору, посварився з хористом на ім'я Фелікс Грубер (Felix
Gruber), бо той, на його думку, не правильно виконував пісню. На догану
хормейстера молодик зарозуміло відповів: «Ми завжди співаємо її вдома

3
саме так. Мій батько краще знає, як правильно співати. Адже, врешті-
решт, він цю пісню і написав».
Почувши ці слова, директор хору, покинувши всі справи, поспішив в
містечко Халляйн, де жила сім'я Грубер і переконався в тому, що місцевий
органіст і диригент церковного хору, 67-річний Франц Грубер (Franz Xaver
Gruber) дійсно є автором музики «Тихої ночі», якого всі шукали. Автором
тексту Грубер назвав свого приятеля, священика Йозефа Мора. Тоді ж стала
відома і досить курйозна історія створення знаменитої нині пісні.
23 грудня 1818 року помічник вікарія церкви Святого Миколая в
Оберндорфі під Зальцбургом Йозеф Мор з жахом виявив, що миші прогризли
міхи органу. Що робити? Адже не можна проводити різдвяну месу без
музики! Мору прийшла в голову рятівна думка: потрібна урочиста пісня!
Хорал! На клаптику паперу він поспіхом накидав кілька чотиривіршів та
стрімголов помчав до сусіднього село, де жив учитель і органіст Грубер.
Після тривалих умовлянь музикант погодився допомогти приятелеві і
написав до віршів мелодію. 24 грудня 1818 року під склепіннями церкви
Святого Миколи вперше прозвучали слова: «Тиха ніч, свята ніч ...» З
моменту пісня почала свою тріумфальну ходу спочатку Австрією, а потім і
Німеччиною.
Органістові Груберові ще пощастило: слава, нехай із запізненням, але
все ж прийшла до нього. Решту днів він прожив в заслуженій пошані. А ось
автор віршів Мор популярності так і не дочекався: в 1848 році він помер у
злиднях у віці 56 років.
Проте пам'ять про авторів «Тихої ночі» жива й нині, хоча далеко не всі
знають їхні імена. У Оберндорфі під Зальцбургом на церкві Святого Миколая
сьогодні можна побачити барельєф та меморіальну дошку з
написом: «Учитель Франц Грубер написав тут 24 грудня 1818 року мелодію,
а вікарій Йозеф Мор склав текст пісні».

4
 На сьогоднішній день даний твір має ряд обробок та виконується
багатьма виконавцями різних жанрів (вокальний, інструментальний, хоровий
тощо). Однією з цікавих обробок є представлений матеріал Байди Людмили
Анатоліївни.
Байда Л. А. – професор кафедри теорії та методики музичної освіти,
хорового співу та диригування Інституту мистецтв НПУ імені М.П.
Драгоманова, відмінник освіти, лауреат премії імені М. В. Лисенка,
заслужений діяч мистецтв України. Людмила Анатоліївна веде широку
науково-методичну роботу. Вона – автор цікавих статей, навчально-
методичного посібника «Вокально-хорова робота у системі підготовки
майбутнього вчителя музики» (1997 рік) і багатьох методичних розробок.

Поетичний текст пісні:

Тиха ніч, свята ніч! Свята ніч настає,

Ясність б'є від зірниць. Ясний блиск з неба б'є,
Дитинонька Пресвята, В людськім тілі Божий Син
Така ясна, мов зоря, Прийшов нині в Вифлеєм
Спочиває в тихім сні. Щоб спасти цілий світ.

Тиха ніч, свята ніч! Тиха ніч, свята ніч!

Ой, зітри сльози з віч, Зірка сяє ясна, потішає серця,
Бо Син Божий йде до нас, Величає Христа.
Цілий світ любов'ю спас, Дитя святе, як зоря,
Вітай нам, святе Дитя! Нам світи, зоря ясна!

Тема – вітання з доброю новиною – народженням Сина Божого.

Ідея – уславлення Ісуса Христа, возвеличення Бога; радість людей, їх
прагнення жити у мирі, щасті і злагоді.

5
 ІІ. Музично-теоретичний аналіз твору.
Твір написаний в тональності (D-dur) ре-мажор, з використанням
функційних зворотів класичної гармонії. Тональний план музичного твору
активно впливає на процес формування композиції з усіма її властивостями,
співвідношенням куплетів та приспівів, роллю кульмінаційних зон.
Щодо ладо-тонального плану, то він є вельми пластичним і
підпорядкований образно-смисловим зрушенням у вірші. Гармонія в даному
творі має не так формотворче, як виразове значення. Автор використовує такі
акорди: Т, ІІ7, III, VIІ7, S, D7, d з прохідними діатонічними та хроматичними
звуками, які утворюють у звучанні септакорди. Така ладотональна палітра
дозволяє гнучко відобразити усі текстові світлотіні, створити гармонічний
фон.
Музична форма твору – проста куплетна (3 куплети).
Куплетна музична форма – поширена в народній та професійній музиці
побудова музичного твору, що спирається на повторенні незмінної мелодії зі
зміною тексту. Проста куплетна форма відрізняється тим, що куплети мають
однаковий музичний матеріал, в той час, як слова утворюють різні куплети.
Фактура – це звукова матерія музичного твору, комплекс усіх звукових
ліній, пластів і голосів, що виступають в ній у різних функціональних
співвідношеннях і які утворюють одне звукове ціле. Сучасне хорознавство
визначає хорову фактуру як сукупність засобів викладу хорових голосів, які
утворюють технічний склад твору, його музичну тканину. Замість терміна
«фактура» часом вживають її відповідники: склад, будова, виклад тощо.
Фактура викладу хорових голосів у творі «Свята ніч» гомофонно-
гармонічна з елементами поліфонії. Гомофонно-гармонічний виклад нотного
тексту – склад, при якому один з голосів, є головним і являє собою мелодію
твору, а решта доповнюють його, тобто виконують роль акомпанементу.
6
Елементи поліфонії з’являються у 1-2, 5-8 тактах.
У 4 такті використовується фермата .
Вираження метру в цифровій схемі ми називаємо розміром.
3
Розмір твору – 4 простий.

Диригується за трьохдольною схемою.

Ритм – це організація музичних звуків в їх часовій послідовності, один з

головних виразних і формоутворюючих засобів музики. Поняття ритм
охоплює організацію тривалостей, акцентів, структури твору. Ритм належить
до головних провідників музичної думки.
Поліметрія у творі «Свята ніч» відсутня. Ритмічний малюнок містить
різні тривалості, які зустрічаються протягом твору:

, .,
Рівномірний рух четвертними тривалостями чергується із пунктирною
ритмічною групою.

Динаміка виконання твору регулюється позначками:

(diminuendo). Вона нескладна.
Темп твору – Moderato – помірно, стримано, метроном (чверток на
хвилину, bpm) – 80-96. В тексті є ремарки щодо відхилень у темпі: ritenuto у
12 такті та повернення до a tempo у 13-му. Ці відхилення художньо
виправдані, визначаються виключно змістом літературного тексту твору.
Оскільки твір виконується буз супроводу, темп є важливим засобом
7
виразності. Агогіка має підкреслювати художній зміст, але не нав'язувати
власний характер.

Мелодія – найважливіший засіб музичної виразності. Мелодична лінія

утворюється від сполучення плавного, поступеневого руху із
стрибкоподібними висхідними та нисхідними ходами, підйомами і спадами.
Мелодія твору «Свята ніч» легка, витончена та святкова. Вона
повітряна, невагома, пісенна та проста.
Мелодична кульмінація припадає на 22 такт пісні.
Голосоведіння – переважно плавне, зручне для співу в ансамблі.

ІІІ. Вокально-хоровий аналіз твору.

Хоровий твір «Свята ніч» перекладено для чотириголосного жіночого
хору без супроводу. Divisi у партіях не зустрічається.
Загальний діапазон партій виглядає наступним чином:

Партія І сопрано:

Партія ІІ сопрано:

Партія І альтів:

8
 Партія ІІ альтів:

Теситура – це висотне положення ряду звуків мелодії по відношенню до

діапазону голосу, виконуючого цю мелодію. Теситурні умови мають великий
вплив на формування хорового звучання.
Партитура хорового твору розміщена в середній, найбільш зручній для
співу теситурі. Але зустрічається і висока теситура. Використання її
викликано бажанням композитора виділити те, чи інше місце твору, яке
потребує більш яскравих засобів вираження задуму.
Для сопрано теситурні умови здебільшого зручні, бо знаходяться в
межах робочого діапазону цього голосу. Виключенням є 22 такт (соль другої
октави).
Стрій – твір виконується без супроводу (a capella). В процесі
інтонування співаки повинні орієнтуватися на гармонічний стрій.
В гомофонно-гармонічній фактурі слід домагатися, щоб супроводжуючі
партію голоси звучали на пів нюансу тихіше, ніж тема.
В гармонічній мові твору композитор використовує різні види
септакордів та їх обернення – D7, D9, VII 7.
Для точного їх виконання голосом треба додержуватись таких правил
інтонування :
 домінантсептакорд в усіх мелодичних побудовах, розміщеннях, в
повному і неповному вигляді, в усіх оберненнях має однакові, незмінні
способи подачі інтервалів в акорді – септима подається «тупо», низько, а інші
9
інтервали – за схемою мажорного тризвуку (прима і квінта інтонуються
стійко, терція акорду – з тенденцією до підвищення );
 обидва різновиди ввідного септакорду являють собою дуже
нестійкі співзвуччя. Основу цих акордів становить ввідний тон. Щоб
проспівати цей акорд чисто, слід основний тон подавати «гостро»; терцію,
зменшену квінту і малу септиму малого ввідного септакорду – в напрямку,
зворотньому до основного тону, тобто «тупіше», низько. Найбільшу
небезпеку для чистого інтонування цього акорду становитиме подача
основного тону.
Особливу увагу при виконанні слід звернути на гармонічні дисонуючі
інтервали (4 такт, 15 такт, 22 такт, 24 такт). Голос, який створює дисонанс,
слід виконувати тихіше, щоб не виникало неприємного, жорсткого звучання.
До вокально-хорових труднощів твору можна віднести: інтонаційні
труднощі та альтеровані ступені. При виконанні даної хорової пісні слід дуже
відповідально підійти до виконання стрибків.
Стрибки у партії І Сопрано:
 на ч.4 у 2-3 тактах, 11-12 тт., 25 такт;
 на м.7 у 8-9 тактах, 20-21 тт.
Стрибки у партії ІІ Сопрано:
 на ч.5 у 22 такті;
 на ч.4 у 24-25 тт.
Стрибки у партії І Альтів:
 на ч.4 у 6-7 тактах.
Стрибки у партії ІІ Альтів:
 на ч.4 у 2-3 тактах, 6-7 тактах, 12-13 тт, 16-17 тт., 19-20 тактах, 26-
27 тт.
Досягнувши певних наслідків в роботі над горизонтальним cтроєм, свою
увагу звертають на вертикальний стрій (Д7, Д9, VII7 ). Інтонування
септакордів домінантової групи базується на інтонуванні мажорного

10
тризвуку, який лежить в основі Д7: Д7 = Т53 + М3; Д2 = В2+Т53.
Вид хорового ансамблю – виконання твору потребує дотримання
метро-ритмічного, тембрового, кантиленного ансамблю.
Особливості хорового дихання – по-фразове, в довгих музичних фразах
– ланцюгове.

Аранжування виконане для жіночого хору. Партитура є посильною для

професійного хору. Для виконавців хору, ансамблю важливим є відтворення
відповідного святкового характеру різдвяної пісні-колядки, враховуючи
внесені ритмічні та гармонічні ускладнення.
Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання
дикційних труднощів. Виконавці повинні досягти високого ступеня якості та
чіткості вимови, щоб незмінним донести до слухача зміст поетичної ідеї
твору. Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звуку, активізує
дихання, допомагає у формуванні звуків високої позиції.
В процесі виконання це часто призводить до деякого порушення
виразної вимови тексту. Таким чином отримуємо відкриті склади, які
вокально зручні для співу. Необхідно сказати наступне: дикційні труднощі,
пов’язані з вимовою тексту при співі, обумовлені тим, що спів легко
доступний на голосних, а приголосні є свого роду перешкодою. Проте
невиразне виконання приголосних, ускладнює розуміння змісту
літературного тексту. Найкраще вокальне звучання при чіткій дикції
зберігається тоді, коли приголосні звуки відносяться до наступного складу.
При цьому виникають такого роду труднощі. В академічному співі всі
голосні виконуються фонетично, близько до літери „о”. Особливого
заокруглення вимагають голосні «е» та «і». Великої уваги вимагає одночасне
виконання декількох приголосних в кінці слів (літери «м» і «н» слід
розглядати як «співочі», а «с» і «з» – як «свистячі»), необхідно потроювати
вимову букви «Р», приховувати «свистячі» та «шиплячі» приголосні (ч, ш, щ,
с, з ).
11
 Основною особливістю дикції у творі є точне і одночасне відтворення
приголосних на початку такту. Дотримання загальновідкритого складу, хоча
більшість складів відкриті: «свя-та ніч», «ти-ха-я ніч» і так далі. Особливої
уваги потребує голосний «е»: «з не-ба», «в Виф-ле-єм», «Пре-свя-та». В
академічній манері він обов'язково має бути округленим, не плоским. Те ж
стосується й голосного «а», «і», «и».
В слові може бути лише тільки один наголос. Це правило зберігає свою
силу і в співі. Два наголоси в слові отримуємо через відсутність навику
пом’якшення ненаголошеного складу, який припадає на сильну долю тексту;
чи через невміння зняти наголос, який утворений інтонаційним рухом (за
допомогою характерного інтервального ходу).

ІV. Диригентсько-виконавський аналіз твору «Свята ніч».

Оптимальним складом для виконання твору «Свята ніч», буде малий та
середній хор: близько 30-35 чоловік. Це дозволяє технічна сторона твору.
Після настроювання на нюансі p, вводимо звучання партії сопрано, в
другому такті ставимо сопрано, вводимо звучання партії альтів. У четвертому
такті – фермата, димінуендо та зняття. Після цього, показавши м’який вдих,
вводимо звучання партії сопрано, у дещо швидшому темпі. Потрібно
показати розспівування слів для партії альтів (8, 10, 20 такти) та партії
сопрано (12, 16, 25-26 такти). У 12 такті – ritenuto та повернення до a tempo у
13-му. Необхідно підвести до кульмінації (22 такт) шляхом збільшення
амплітуди диригентського жесту та незначного пришвидшення темпу.
Вирішуючи всі естетичні проблеми з точки зору виконавства, необхідно
пов’язувати їх з вдосконаленням техніки диригування. Хоча спосіб
жестикулювання базуються на академічній традиції. У диригента-виконавця
повино бути щось своєрідне, що характеризує його індивідуальність.
Диригентський жест повинен нести необхідну інформацію про:
 час дії (вступ, зняття);
 характер дії (активний, м'який);
12
  перспективу дії.
Особливістю твору є наростаюча динаміка, тому це має відбитись в
амплітуді жесту – від малої до більшої в кульмінації. Використовуємо
середню диригентську площину, характер жесту відповідно до характеру
звуковедення: legato.
Перш за все, жест повинен бути таким, щоб його найближчу
перспективу можна б було передбачити. Це стосується часу стикання руки з
диригентською точкою. Крім того, в жесті повинен закладатися характер
твору. Необхідний легкий, виразний, ніжний жест. Жест не повинен втрачати
виразності та зрозумілості від початку і до кінця твору.
Синтезуючи музично-теоретичний і вокально-хоровий аналіз, диригент
доходить висновку, що план виконання твору має передбачати показ всіх
запропонованих до відтворення елементів. Із музичної форми твору випливає
її інтерпретація – від народної пісні до конструкцій європейського
походження. Жанр твору теж обумовлює характер виконання.
Вокально хоровий аналіз твору «Свята ніч», наближає диригента до
практичних завдань втілення художнього образу. Увесь попередній аналіз
визначає репетиційний план твору.
1. Вступне слово керівника про історію створення твору «Свята ніч»,
автора обробки та показ твору у власному виконанні на фортепіано
диригентом або в аудіозаписі.
2. Розучування з С і А.
3. Завдання C і А – виконати елементи поліфонії на слова «свя-та ніч»
(1-2, 5-6 такти), підстроювати виконання головної теми.
4. Аналізуємо якість виконання, у повторному відтворенні виконуємо
без допущених помилок. Художньо відтворюємо 1-4 такти.
5. Вивчаємо нотно-музичний матеріал куплетів: головна тема у сопрано,
інші голоси виконують роль акомпанементу (гомофонно-гармонічна
фактура), крім вступу – елементи поліфонії на слова «свя-та ніч» (5-6 такти).

13
Пропонуємо усім партіям виконати матеріал куплетів, перевіряємо якість
виконання, повторюємо без помилок.
6. Потрібно приділити увагу динаміці, дикції та відтворенню нот з
крапкою, розспівуванню складів.
9. Художнє виконання твору, котре складали художньо виконані його
фрагменти потребує цільного без зупинок відтворення від початку до кінця.
Після цього твір подається чи на огляд публіки, чи для публічного виступу.
10. Після концертного публічного або навчального виступу
диригент аналізує допущені помилки з тим, щоб позбутись їх у наступних
виконаннях.

Списки використаних джерел.

1. Безбородова Л.А. Дирижирование. – М.: Просвещение, 1990. – 159 с.
2. Дмитревский Г, Хороведение и управление хором. – СПб.: Изд.
Планета музыки, 2007.
3. Живов, В. Л. Хоровое исполнительство : Теория. Методика.
Практика : учеб. пособие для вузов. – М. : Владос, 2003. – 272 с.
4. Казачков, С. А. О вокально–хоровой фразировке : беседы в форме
рондо / С. А. Казачков. – Казань : Изд–во Казан. консерватории, 2001. – 48 с.
5. Канерштейн М.М. Про методику навчання диригентiв // Питання
диригентської майстерностi. – К.: Музична Україна, 1980. - С.5-33.
6. Колесса М.Ф. Основи технiки диригування. - К.: Музична Україна,
1973. – 198 с.
7. Мартинюк А.К. Диригування. Навчальний посібник.- Мелітополь,
1996. – 125 с.
8. Самарин, В. А. Хороведение и хоровая аранжировка / В. А. Самарин.
– М.: Академия, 2002. – 352 с.
9. Семенюк, В.О. Хоровая фактура. Проблемы исполнительства. – М.:
ООО Издательство «Композитор», 2008. – 328 с.
10. Шеметов П. Школа концертно-дирижерского искусства. – Харків:
14
Лівий берег, 2004.
11. https://uk.wikipedia.org/wiki/Франц_Ксавер_Грубер.

15