1. Н О Т Н Е П И С Ь М О.

КЛЮЧІ
До глибокої давнини належать перші спроби людини створити
писемність. Кожна цивілізація створювала свої знаки для передачі
словесної думки. Паралельно з цим процесом виникла потреба фіксувати
створену музику. В епоху давніх цивілізацій, коли держави були
відокремлені між собою, кожна з них мала свій спосіб запису музики. У
формуванні європейської нотної графіки важливу роль відіграла культура
Давньої Греції. Для фіксації висоти звуку використовувалися букви
грецького алфавіту, які писалися в різних положеннях. Фіксувалася тільки
висота звуків. Тривалість звуків залежала від наголошених та
ненаголошених складів поетичного тексту, який панував над музикою.
Починаючи з 6-го століття поряд із грецькими літерами стали
застосовуватися літери латинського алфавіту. У 10-му столітті вони
повністю витіснили грецьку систему позначень звуків.
Із поширенням християнства та із розвитком вокально-хорового
мистецтва з’являється нова система запису звуків – невми (з грецького -
кивок). Невми мали вигляд різних завитків, крапок, рисочок і графічно
відтворювали положення рук та пальців диригента, а також висхідний або
низхідний рух мелодії. Але візуальне сприйняття мелодичної лінії
змушувало співаків вивчати на пам’ять велику кількість церковних мелодій
і тому іноді при розшифровці виникали неточності. Для фіксації висоти
невм було проведено горизонтальну лінію, яка нагадувала струну. За нею
закріплялася певна висота .Це нововведення належить монаху - музиканту
кінця 9-поч.10-го століть Гукбальду. Цю ідею удосконалив італійський
теоретик і музикант Гвідо Аретинський (11 ст.). Він залишив чотири лінії:
одну червону, одну жовту або зелену і дві чорні. За кожною лінією була
закріплена літера, яка визначала висоту кожної лінії. Пізніше з цих літер
виникли ключі. На лініях та між ними писалися невми. Гвідо Аретинський
запровадив також складове позначення шести ступенів натурального
звукоряду: ut, re, mi, fa, sol, la. Складова система була запозичена із
початкових складів гімну на честь святого Івана, покровителя співаків.
Складова система була зручною для сольмізації. Розвиток музики та
розширення співацького діапазону сприяв появі сьомого ступеня, який
отримав назву сі (святий Іван). У першій половині 16-го століття склад ut,
який був незручний для розспіву, був замінений на до теоретиком Дж.
Доні. Поступово невми були витіснені квадратними нотами (нота квадрум).
У музичній культурі Київської Русі для запису церковних наспівів
використовувалися знамена або крюки. Крюки, як і невми, лише
уточнювали знайомі співакам мелодії. Пізніше біля крюків, над ними або
під ними ввели додаткові позначення – кіноварні помітки ( від кіновар –
червона фарба). Вони вказували висоту інтонування, динаміку, характер
руху.
У 13-му столітті із зародженням багатоголосся виникає мензуральна
нотація. Спочатку були дві тривалості, які визначали звук як довгий (лонга)
та короткий (бревіс). Основні мензуральні тривалості називалися:
максима, лонга, бревіс, семибревіс, мініма, семимініма, фуза, семифуза. У
мензуральному письмі не було тактів та позначень темпу. Традиційно
сильні долі відзначалися дотиком диригента до пульта. Цей процес
називався тактуванням (від латинського тактус - дотик). У 16-му столітті
місце тактування почало позначатися на нотному стані вертикальною
рискою, яка отримала назву тактова.
Важливим елементом нотного письма є також ключі. В епоху
формування вокальної музики за кожною лінійкою закріплювалася певна
висота, яка позначалася буквами. Поступово залишилися тільки три, з яких
виникли графічні зображення ключів Соль, Фа та До. Ключ Соль показує
висоту соль першої октави. На другій лінійці записується скрипковий
ключ. До 18-го століття застосовувався також старофранцузький ключ (на
першій лінійці). Ключ Фа показує звук фа малої октави. В сучасному
нотному запису використовується басовий ключ, який записується на
четвертій лінійці. В старовинній музиці зустрічалися баритоновий (на
третій лінійці) та басопрофундовий (на п’ятій лінійці).
В старовинній хоровій музиці широко застосовувалася система
ключів До. Ключ До показує висоту звуку до першої октави.
Універсальність ключа До полягає в тому, що він охоплює весь діапазон
хорової партії з мінімальною кількістю додаткових лінійок вгорі та внизу.
Є такі ключі До:
Сопрановий – на першій лінійці
Мецо сопрановий – на другій
Альтовий – на третій
Теноровий – на четвертій
Баритоновий – на п’ятій
На сьогодні з ключів До використовуються альтовий (для запису
партії смичкового альта та саксофона), теноровий (для запису високих нот
віолончелі та тромбона). Ключі До застосовуються також при транспозиції.
Нові течії у сучасній музиці викликали деякі нові форми нотації.
З’явилися нові знаки, символи, які дають виконавцеві лише загальне
уявлення про творчий задум автора і припускають їх довільне
розшифрування.
 2. РИТМ. МЕТР. РОЗМІР. ГРУПУВАННЯ
Ритм – це послідовність звуків різної тривалості, які організовані
метром. Метр – це рівномірне чергування долей у такті. Дводольний метр
має сильну і слабу долі. Тридольний метр має одну сильну і дві слабі долі.
Розмір – це нотний запис метру. Записується у вигляді дробу. Чисельник
показує кількість долей в такті. Знаменник показує тривалість кожної долі.
Розміри є прості, складені однорідні, складені мішані. Простий розмір має в
такті одну сильну долю: 2/4, 2/2,3/4,3/8. Складений однорідний розмір
утворюється з декількох однакових простих розмірів і має одну сильну і
декілька відносно сильних долей: 4/4 (2/4+2/4), 6/8 (3/8+3/8), 9/8
(3/8+3/8+3/8) і т.д. Складений мішаний розмір утворюється з декількох
різних простих розмірів: 5/4 (3/4+2/4 або 2/4+3/4) і т.д. Перемінний розмір –
це розмір, який змінюється протягом виконання музичного твору.
Групування – це поділ тривалостей на групи згідно розміру. В
інструментальній музиці групування відбувається на основі розміру.
Метричні долі у простих і складних розмірах повинні бути чітко
відокремлені одна від одної. У такті повинно бути стільки груп, скільки є
долей, і кожна група повинна відповідати тривалості однієї долі. У складних
розмірах відображаються прості розміри, з яких цей складний розмір
утворений. Паузи групуються як ноти.
У вокальній та хоровій музиці групування йде згідно складів
поетичного тексту.

3. СИНКОПА. ОСОБЛИВИЙ РИТМІЧНИЙ ПОДІЛ

Синкопа – це неспівпадання метричних і ритмічних долей. Синкопи
бувають:
внутрішньо тактова – зливаються слаба і відносно сильна долі;
міжтактова – зливаються остання слаба доля такту із сильною долею
наступного такту;
внутрішньо дольна – доля ділиться на три частини і крайні частини в
сумі = середній частині.
Особливий ритмічний малюнок
Виникає від непарного поділу тривалостей.
Тріоль – тривалість ділиться на 3 замість 2. Записується тривалостями,
якби мало ділитися на 2.
Квінтоль – тривалість ділиться на 5, замість 4. Записується
тривалостями, якби мало ділитися на 4.
 Секстоль – тривалість ділиться на 6 замість 4. Записується
тривалостями, якби мало ділитися на 4.
Септоль – тривалість ділиться 7 замість 4. Записується тривалостями,
якби мало ділитися на 4.
Новемоль (децимоль)- тривалість ділиться на 9 (10), замість 8.
Записується тривалостями, якби мало ділитися на 8.
Ноти з крапкою, які мають в собі три рівні частини, можуть ділитися на
2 (дуоль) або 4 (квартоль). Записуються тривалістю цієї третьої частини.

4. ЛАД. ЕЛЕМЕНТИ ЛАДУ. МАЖОР. МІНОР. ВЗАЄМОДІЯ

Лад – це структура взаємних зв’язків ступенів звукоряду.
Відношення між тонами називається ладовим відношенням. Тони в ладі
об’єднуються довкола певного центрального устою. Цим устоєм може бути
окремий тон або певне співзвуччя.
Мажорний і мінорний лади утворюються з поєднання стійких і не стійких
ступенів. Стійкі ступені звучать стійко і утворюють тонічний тризвук. Це –
I, III і V ступені. Нестійкі ступені звучать нестійко, тягнуться до
найближчих стійких. Це – II, IV, VI і VII ступені. Нестійкі ступені
утворюють увідний септакорд (VII7 ).
Ступені мають назву:
I – тоніка V – домінанта
II – верхній ввідний VI – субмедіанта
III – медіанта VII – верхній ввідний
IV – субдомінанта
Головні ступені ладу – це I, IV і V ступені. На них розташовані головні
тризвуки ладу, які в натуральному мажорі є мажорні, в натуральному мінорі є
мінорні і називаються тоніка, субдомінанта і домінанта.
Тони натурального мажору в межах октави мають послідовність: тон,
тон, півтон, тон, тон, тон, півтон. Тони натурального мінору в межах октави
мають послідовність: тон, півтон, тон, тон, півтон, тон, тон. Ступінь, який
починає звукоряд, називається тоніка. На ньому основується тризвук, який є
центром стійкості. І ступінь є найстійкішим у тональності. Він називається
абсолютним устоєм. ІІІ і V ступені менш стійкі і називаються відносними
устоями. Нестійкі ступені так само мають різну силу напруження. Найбільш
нестійкими ступенями є ІІ та VII ступені, так звані ввідні ступені, і які
тяжіють до тоніки.
Забарвлення ладу залежить не тільки від нахилу, але й від того, на
якій конкретно висоті знаходиться його тоніка. Висотне положення ладу
називається тональністю.
 Мажорні та мінорні лади утворюють між собою певну систему.
Верхній тетрахорд мажорної гами стає нижнім для наступної мажорної гами.
Таким чином виникає квінтовий ряд тональностей. Якщо продовжити
квінтовий ряд до шести знаків, виникають тональності, які співпадають в
рівнотемперованому строї. Такі тональності називаються енгармонічними.
Мажорна та мінорна тональності можуть співпадати своїм звуковим
складом. Якщо звукоряди співпадають повністю – виникають паралельні
тональності. Тоніка паралельної мінорної тональності лежить на м.3 нижче
мажорної тоніки.
Мажор та мінор, в яких співпадає І ступінь ладу, називаються
однойменними. Вони відрізняються на три ключові знаки. Мажорна
тональність має на три знаки більше в сторону дієзів. Мінорна тональність
має на три знаки більше в сторону бемолів.
Мажор та мінор, в яких співпадає ІІІ ступінь ладу, називаються
однотерцієві. Вони відрізняються на чотири ключові знаки. Тоніка мінорної
тональності лежить півтоном вище мажорної тоніки.
5. ЛАДИ НАРОДНОЇ МУЗИКИ. ІНШІ ВИДИ ЛАДІВ. ЛАДИ із зб.2.
ЛАДИ УКРАЇНСЬКИХ ДУМ. ШТУЧНІ ЗВУКОРЯДИ
Ладові структури поділяються на монодичні та гармонічні.
Монодичні ладові структури сформувалися в одноголосій музиці як
результат виникнення мелодії. Природа монодичних ладів є вокальна. Тони у
ладі поєднуються мелодичним рухом, тобто не спостерігається тяжіння
нестійких до стійких. Ці лади ще називають діатонічними, так як всі ступені
у звукоряді є основними (і не є підвищенням або пониженням будь-якого
ступеня).
Найбільшого поширення набули як в народній музиці так і
професійній так звані семиступеневі діатонічні лади. Ці лади ще
називають ладами народної музики або церковними ладами (широко
застосовувалися в церковній музиці 14 -16 століть). Назва ладів запозичена з
давньогрецької музики. За нахилом семиступеневі лади є:
- мажорні :
іонійський (співпадає з натуральним мажором)
лідійський (високий IV ступінь)
міксолідійський (низький VII ступінь)
- мінорні:
еолійський (співпадає з натуральним мінором)
фригійський (низький ІІ ступінь)
дорійський (високий VI ступінь)
локрійський або гіпофригійський (низькі II і Vступені).
 Інші види ладів:
- трихорди – звукоряди з трьох ступенів в межах терції або кварти
(зустрічаються в народній музиці);
- тетрахорди – звукоряди з 4-х ступенів в об’ємі кварти;
- пентахорди – звукоряди з п’яти ступенів в об’ємі квінти;
- гексахорди – звукоряди з 6-ти ступенів;
В українських думах зустрічаються лади народної музики, трихорди
різної будови. Для українських дум та народних пісень характерним є мінор
із високими IV і VI ступенями, так званий гуцульський (або карпатський)
лад.
Лади із збільшеною секундою: двічі гармонічний мінор або угорська
гама(#IV, #VII), двічі гармонічний мажор або східний лад (bII, bVI)).
Штучні звукоряди – це ладові структури, створені композиторами і
які не набули широкого застосування, а використовуються епізодично. До
таких належать:
Цілотонова гама – складається з цілих тонів. Іноді називають гамою Глінки
або Чорномора.
Зменшений лад або гама Римського – Корсакова (тон-півтон):
в основі лежить зм. тризвук.
Додекафонія – звукова організація, в якій всі 12 півтонів є рівними між
собою. У додекафонії відсутнє поняття тоніки. Різновидом додекафонії є
серійна музика. Це з декількох звуків утворюється мелодична побудова, яка
надалі повторюється в різних варіантах. Створив австрійський композитор
ХХ століття Арнольд Шонберг.
Алеаторика – випадковість звуків і співзвуч.

6. ІНТЕРВАЛИ. ПРОСТІ ТА СКЛАДЕНІ ІНТЕРВАЛИ.

ЕНГАРМОНІЧНО РІВНІ ІНТЕРВАЛИ
Слово «інтервал» в перекладі в буквальному тлумаченні означає
проміжок між двома предметами (у просторі) або подіями (у часі). В музиці
інтервалом називається віддаль між двома звуками по висоті. Інтервал як
засіб музичної виразовості з’явився в період переходу від одноголосся до
багатоголосої музики.
Нижній звук інтервалу називається основою, верхній – вершиною.
Інтервали в межах октави називаються простими. Прості інтервали є
основою музики, зокрема вокальної. Вони відповідають природі людського
сприйняття. Інтервали, які виходять за межі октави, називаються складені.
Складені інтервали широко застосовуються в інструментальній,
оркестровій та хоровій музиці. Вони надають звучанню прозорості,
простору, об’ємності. Всі інтервали мають дві величини: ступеневу
(кількісну) та тонову (якісну). Ступенева величина дає назву інтервалу:
прима, секунда, терція… Тонова величина визначає вид інтервалу: чиста,
велика, мала, збільшена, зменшена.
Складені інтервали:
9 – нона (секунда)
10 – децима (терція)
11 – ундецима (кварта)
12 – дуодецима (квінта)
13 – терцдецима (секста)
14 – квартдецима (септима)
15 – квінтдецима (октава)
За акустичним звучанням інтервали діляться на консонанси та
дисонанси. Консонанси – це інтервали, які звучать злагоджено, м’яко,
приємно. Дисонанси звучать різко, роздільно, нестійко. Природа консонансу
та дисонансу залежить від спів падання обертонів. Чим більше обертонів
співпадає, тим більш злагоджено звучить інтервал.
Консонанси діляться на абсолютні або цілком досконалі (прима, октава),
досконалі (квінта, частково кварта), недосконалі (секста, терція). Всі
консонанси закладені в обертонову шкалу.
Дисонанси більш яскраво проявляються в гармонічному звучанні. В
мелодичному звучанні м.7 звучить м’яко і сприймається як консонанс. В.7 і
тритон в мелодичному русі звучать м’яко, в той час як в гармонічному
звучанні – це різкі дисонанси.
Шляхом перенесення основи на октаву вгору або вершини на октаву
вниз виникає обернення інтервалів. Завдяки цьому виникають нові
інтервали: вузькі стають широкими, великі – малими, збільшені –
зменшеними, зменшені – збільшеними. Прості інтервали обертаються в
межах октави. Складені інтервали обертаються в межах двох октав.
Обернення складених інтервалів відбувається трьома способами:
- основа на дві октави вгору;
- вершина на дві октави вниз;
- основа на октаву вгору і одночасно вершина на октаву вниз.
У рівнотемперованому строї інтервали можуть мати енгармонічну
заміну. Ці інтервали мають однакове звучання, але різний запис. При
енгармонізмі інтервалів зберігається тонова величина інтервалу, ступенева
величина змінюється або зберігається. Діатонічні інтервали в
енгармонічному записі стають хроматичними і навпаки.
 7. ІНТЕРВАЛИ НА СТУПЕНЯХ МАЖОРУ і МІНОРУ. СТІЙКІ
І НЕСТІЙКІ ІНТЕРВАЛИ, ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ. АКУСТИЧНЕ
РОЗВ’ЯЗАННЯ ІНТЕРВАЛІ.

Діатонічні інтервали – це інтервали, які утворюються на ступенях

натурального мажору та мінору. До діатонічних інтервалів належать всі
чисті, малі, великі інтервали та пара тритонів.
В натуральному мажорі є:
Дві м.2 – на III, VII ступенях
П’ять в. 2- I,II,IV,V,VI
Чотири м. 3 – II, III, VI,VII
Три в. 3 – I, IV, V
Шість ч. 4 – на всіх ступенях, крім IV
Одна зб. 4 – IV
Шість ч.5 – на всіх ступенях, крім VII
Одна зм. 5 – VII
Три м. 6 – III, VI, VII
Чотири в. 6- I,II, IV, V
П’ять м. 7 – II,III, V, VI,VII
Дві в. 7- I, IV
В натуральному мінорі є:
Дві м.2 – II, V
П’ять в. 2- I,III, IV, VI,VII
Чотири м. 3 – I,II,IV, V
Три в. 3 – III, VI,VII
Шість ч. 4 – на всіх ступенях, крім VI
Одна зб. 4 – VI
Шість ч.5 – на всіх ступенях, крім II
Одна зм. 5 – II
Три м. 6 – I,II,V
Чотири в. 6- III, IV, VI, VII
П’ять м. 7 – I, II, IV, V,VII
Дві в. 7- III, VI
В залежності від ступенів ладу, які утворюють інтервал, консонанси
можуть звучати стійко або нестійко. Дисонанси плавно розв’язуються у
стійкі консонанси. Розв’язання йде відповідно до тяжінь ступенів нестійких
у стійкі.
В гармонічному звучанні всі консонанси акустично звучать стійко.
В акустичному звучанні дисонанси вимагають розв’язання. В секунді
дисонує нижній звук, який рухається вниз. В септимі дисонує верхній звук,
який так само рухається вниз. В тритонах можливі різні розв’язання:
відбувається рух обох звуків, або один звук залишається, інший рухається.
При цьому збільшена кварта розширюється, зменшена квінта – звужується.

8. ТРИТОНИ І ХАРАКТЕРНІ ІНТЕРВАЛИ

ТРИТОНИ
Це інтервали, які мають три тони. До них належать збільшена кварта і
зменшена квінта. Тритони будуються в натуральному і гармонічному мажорі
та мінорі.
Натуральний мажор:
зб.4 – між IV і VII ступенями, розв’язується у м.6
зм. 5 – між VII і IV ступенями, розв’язується у в.3
Гармонічний мажор
зб.4 – на bVI і II ступенями, розв’язується у в.6
зм. 5 – на II і bVI ступенями, розв’язується у м.3
Натуральний мінор
зб.4 – на VI і II ступенями, розв’язується у м.6
зм. 5 – на II і VI ступенями, розв’язується у в.3
Гармонічний мінор
зб.4 – на IV і #VII ступенями, розв’язується у в.6
зм. 5 – на #VII і IV ступенями, розв’язується у м.3

ХАРАКТЕРНІ ІНТЕРВАЛИ
Виникають в гармонічному мажорі та гармонічному мінорі. Це – зб.2 і
зм.7, зб. 5 і зм.4.
Гармонічний мажор
зб.2 – між bVI і VIІ ступенями, розв’язується у ч.4
зм.7 – між VIІ і bVI ступенями, розв’язується у ч.5

зб. 5 – між bVI і ІІІ ступенями, розв’язується у в.6

зм.4 – між ІІІ і bVI ступенями, розв’язується у м.3
Гармонічний мінор
зб. 2 – між VI і #VII ступенями, розв’язується у ч.4
зм. 7 – між #VII і VI ступенями, розв’язується у ч.5

зб. 5 – між ІІІ і #VII ступенями, розв’язується у в.6

зм. 4 – між #VII і ІІІ ступенями, розв’язується у м.3
 9. ТРАНСПОЗИЦІЯ.
Транспозиція – це перенесення твору або його частини в іншу тональність.
Лад зберігається. Транспозиція використовується для зручного виконання.
Є такі способи транспозиції:
1) На визначений інтервал:
- визначається тональність, в яку переноситься твір і виставляються ключові
знаки;
- визначається інтервал, який виникає між тоніками першої і другої
тональності;
- кожен звук переноситься на визначений інтервал;
- враховуються випадкові знаки.
2) На хроматичний півтон, інакше – зі зміною ключових знаків або на зб.
приму ( наприклад, з До дієз мажору в До мажор). Використовується при
читанні з аркуша.
3) Транспозиція із зміною ключа. Напр. скрипковий ключ Соль можна
поміняти на басовий або на один із ключів До. Використовується у вокальній
музиці, коли мелодію потрібно транспонувати для іншого голосу.
4) Транспозиція за допомогою цифрування. Під кожним звуком мелодії
підписуються відповідні ступені або цифрове позначення акорду.
Використовується для простих мелодій із супроводом.
Транспонуючі інструменти
Це музичні духові інструменти, в яких нотація партії не співпадає із
реальною висотою звучання музичного твору і відрізняється від запису на
певний інтервал.
Це – валторна (in F), труба (in B), англійський ріжок (in F), кларнет (in
A, in B), саксофон ( альтовий in F, in Es, сопрановий in B, теноровий in B)

10. АКОРДИ. ВИДИ АКОРДІВ. ТРИЗВУКИ.

ГОЛОВНІ І ПОБІЧНІ ТРИЗВУКИ
Акорд – це будь-яке самостійне співзвуччя, незалежно від його
інтервальної структури
Акорди бувають:
- терцієвої структури (тризвуки, септакорди, нонакорди та ін..)
- нетерцієвої структури (квартсептакорди, секундакорди).
Тризвук - це акорд, який має три звуки, розташовані по терціях. Звуки
тризвуку називаються: прима, терція, квінта. Тризвуки є мажорний,
мінорний, збільшений і зменшений.
Мажорний тризвук складається із в.3 і м.3. Між крайніми звуками – ч.5
Мінорний тризвук складається із м.3 і в.3. Між крайніми звуками – ч.5
Зменшений тризвук складається з двох м. 3.Між крайніми звуками – зм.5
Збільшений тризвук складається з двох в.3. Між крайніми звуками – зб.5
Тризвуки мають два обернення: секстакорд і квартсекстакорд.
Мажорний секстакорд складається з м.3 і ч.4
Мажорний квартсекстакорд складається з ч.4 і в.3
Мінорний секстакорд складається із в.3 і ч.4
Мінорний квартсекстакорд складається із ч.4 і м.3
Зменшений секстакорд складається із м.3+зб.4
Зменшений квартсекстакорд складається із зб.4 +м.3
Збільшений секстакорд складається із в.3+ зм.4
Збільшений квартсекстакорд складається із зм.4 + в.3.

ГОЛОВНІ ТРИЗВУКИ – це тризвуки, які будуються на головних ступенях

мажору та мінору. В натуральному мажорі вони мажорні. В натуральному
мінорі вони мінорні. Тризвуки називаються тоніка (T,t), субдомінанта (S,s),
домінанта (D,d). Домінанта в гармонічному мінорі є мажорною.
Тризвуки головних ступенів мають обернення:
T,t будується на I ступені
T6 , t6 будується на III ступені
T 64 , t 64 будується на V ступені
S, s будується на IV ступені
S6, s6 будується на VI ступені
S64 , s64 будується на I ступені
D, d будується на V ступені
D6, d6 будується на VII ступені
D64 , d64 будується на II ступені
Побічні тризвуки будуються на II, III, VI, VII ступенях. В натуральному
мажорі вони мінорні і на VII ступені – зменшений. В натуральному мінорі
вони мажорні і на ІІ ступені – зменшений.

Зменшений тризвук будується

В мажорі натуральному на VII ступені
В мажорі гармонічному на II ступені
В мінорі натуральному на II ступені
В мінорі гармонічному на підвищеному VII ступені

Збільшений тризвук будується

В мажорі гармонічному на пониженому VI ст..
В мінорі гармонічному на ІІІ ступені.
 11. ВИДИ СЕПТАКОРДІВ. D7
Септакорд – це акорд, який складається з чотирьох звуків,
розташованих по терціям. Звуки називаються прима, терція, квінта, септима.
Назва септакордів утворюється від тризвуку, який лежить в основі, та від
септими між крайніми голосами. Септакорди є:
- малий мажорний,
- малий мінорний,
- малий зменшений,
двічі зменшений,
великий мажорний,
великий мінорний,
великий збільшений.
Септакорд має три обернення: квінтсекстакорд (в основі – терцієвий
тон), терцквартсекстакорд (в основі - квінта), секундакорд (в основі- септима).

ДОМІНАНТСЕПТАКОРД ( D7 )
Домінантсептакорд (D7) – це малий мажорний септакорд, який
будується на V ступені натурального мажору і гармонічного мінору. Звуки
септакорду називаються: прима, терція, квінта, септима. Складається:
в.3+м.3+м.3. D7 розв’язується у неповний тонічний тризвук із потроєною
основою за правилом: прима і терція йдуть вгору, квінта і септима йдуть
вниз.
D7 має три обернення.
Домінантовий квінтсекстакорд (D65) будується на VII ступені
натурального мажору і гармонічного мінору. Складається: м3+м3+в.2.
Розв’язується у тонічний тризвук із подвоєною основою внизу.
Домінантовий терцквартакорд (D43) будується на ІІ ступені
натурального мажору і гармонічного мінору. Складається: м.3+в.2+в.3.
Розв’язується у повний тонічний тризвук.
Домінантовий секундакорд ( D2) будується на IV ступені.
Складається: в.2+в.3+м.3. Розв’язується у тонічний секстакорд із подвоєною
основою вгорі.

12. VII7. ЕНГАРОМОНІЗМ ЗМЕНШЕНОГО СЕПТАКОРДУ

Будуються на VII ступені натурального мажору, гармонічного мажору і
гармонічного мінору. В натуральному мажорі називається малий зменшений
септакорд і складається: м.3 + м.3 + в.3. В гармонічному мажорі і
гармонічному мінорі називається двічі зменшений септакорд і складається:
м.3+м.3+м.3. VII7 розв’язується в тонічний тризвук з подвоєним терцієвим
тоном за правилом: пріма і терція вгору, квінта і септима – вниз.
Розв’язання
VII7 розв`язується у Т
VII65 і VII43 – у Т6.
VII2 у Т64
!!! В акордах тоніки подвоюється терцієвий тон
VII7 і обернення можуть переходити через обернення D7. Пріма, терція і
квінта залишаються на місці, септимовий тон йде вниз на секунду.
Перехід через обернення D7
VII7 переходить в D65,
VII65 – в D43,
VII43 – в D2,
VII2 – в D7.
ЕНГАРМОНІЧНІ ЗМІНИ зм.VII7
Енгармонічні зміни зм. VII7 (який складається виключно із м.3)
полягають в тому, що інтервал м.3 можна енгармонічно замінити на зб.2.
Таким чином, змінюючи м.3 на зб. 2 можна отримати такі записи
обернень зм. VII7 як:
VII65 – збільшена секунда вгорі
VII43 – збільшена секунда всередині
VII2 – збільшена секунда внизу.
І ці акорди розв’язуються відповідно в інших тональностях
гармонічного мажору та однойменного до нього гармонічного мінору.

13. ІІ 7
ІІ7 будується на ІІ ступені в натуральному мажорі, гармонічному
мажорі і гармонічному мінорі. В натуральному мажорі ІІ 7 за будовою є малий
мінорний. В гармонічному мажорі і гармонічному мінорі ІІ7 є малий
зменшений.
Розв’язання септакорду ІІ ст. в тоніку.
При розв’язанні ІІ7 і обернень в тоніку ептимо вий тон
залишається на місці в тому самому голосі. Таким чином, акорди
розв’язуються:
a) ІІ7 в Т6 ( з подвоєною квінтою) за правилом: прима і терція вгору,
квінтовий тон вниз, септима на місці);
б) ІІ65 в Т6; (іноді може розв’язуватися у І64 або в І)
в) ІІ43 в Т64
г) ІІ2 – в Т з подвоєною квінтою вгорі.
 Розв’язання ІІ7 і обернень в домінанту.
Септакорд ІІ ступеня розв’язується в домінантовий тризвук
аналогічно розв’язанню V7 в тоніку.
Таким чином, ІІ7, ІІ65, ІІ43 розв’язуються в основний тризвук D,
а II2 – в D6 .
Перехід обернень септакорду ІІ ступеня в дисонуючі акорди D7.
Акорди ІІ7 переходять в акорди D7 за такими нормами голосоведення:
а) квінта і септима йдуть вниз на ступінь;
б) прима і терція залишаються на місці як спільні звуки обох акордів.
Таким чином, відбувається перехід:
ІІ7 – D43,
ІІ65 – D2,
ІІ43 – D7,
ІІ2 – D65.

14. ХРОМАТИЗМ І АЛЬТЕРАЦІЯ. ДІАТОНІЧНІ І

ХРОМАТИЧНІ ТОНИ І ПІВТОНИ. ХРОМАТИЧНІ ІНТЕРВАЛИ
Хроматизмом називається введення ступеня, який лежить за межами
семиступеневої діатоніки. У широкому розумінні хроматизм – це підвищення
або пониження на півтон діатонічних ступенів ладу. Проникаючи в діатоніку,
хроматизми збагачують новими інтонаційними можливостями.
Розрізняють прохідний хроматизм та допоміжний хроматизм.
Прохідний хроматизм утворюється у висхідному або низхідному русі між
двома діатонічними ступенями. Допоміжний хроматизм виникає між
повторенням діатонічного ступеня. Хроматизм надає мелодії підвищеної
експресії, загостреної динаміки.
Явище виникнення нових тяжінь або посилення існуючих тяжінь
називається альтерацією.
Ладова альтерація пов’язана із зміною нестійких ступенів ладу,
підвищення або пониження яких посилює їх тяжіння у стійкі ступені.
В мажорі: ІІ ступінь підвищується і понижується, IV підвищується, VI
понижується.
В мінорі II ступінь понижується, IV – підвищується і понижується,VII –
підвищується.
Діатонічний півтон утворюється між двома різними сусідніми
ступенями (сі – до, до – реь, соль – фа#). Хроматичний півтон утворюється
між ступенем і його підвищенням або пониженням (до – до#, ре – реь).
Діатонічний тон утворюється між двома сусідніми ступенями (до – ре, ре –
мі, мі – фа#). Хроматичний тон утворюється між ступенем і його подвійним
підвищенням або подвійним пониженням (до – до х, ре – реьь). Хроматичний
тон може утворитися через ступінь.
Внаслідок ладової альтерації в мажорі та мінорі виникають збільшені
та зменшені інтервали, які отримали назву хроматичних або альтерованих .
Ці інтервали утворюються трьома способами:
І спосіб: із стійкого ступеня та альтерованого нестійкого
(зб.4–зм.5, зб.2–зм.7, зм.4–зб.5);
в мажорі:
зб.2 – зм.7 – І – #II, bII – III
зб. 4 – зм. 5 – І – #IV, bII – V
зм.4 – зб.5 – #II – V
в мінорі
зб.2 – зм.7 – III – #IV, bIV – V
зб. 4 – зм.5 – І – #IV, bII – V
зм. 4 – зб. 5 – І – bIV
ІІ спосіб: із нестійкого ступеня і альтерованого нестійкого
(зм. 3–зб.6, зб.1– зм.8).
в мажорі
зм.3 – зб.6 – VII – bII, #II – IV, #IV – bVI
в мінорі
зм.3 – зб.6 – #VII – bII, II – bIV, #IV – VI
ІІІ спосіб: з двох альтерованих нестійких ступенів
(двічі зб.4–двічі зм5, двічі зб.1– двічі зм.8).
в мажорі
двічі зб.4 – двічі зм.5 – b VI – # II
двічі зб.1 – двічі зм. 8 – bII – # II
в мінорі
двічі зб.4 – двічі зм.5 – b IV – # VII
двічі зб.1 – двічі зм. 8 – bIV – # IV

15. СПОРІДНЕНІ ТОНАЛЬНОСТІ. ХРОМАТИЧНА ГАМА

Спорідненими тональностями І ступеня називаються такі тональності,
тонічні тризвуки яких розташовані на ступенях головної тональності. До них
належать:
1) тональність, паралельна до основної тональності (не відрізняється
ключовими знаками),
2) субдомінантова тональність і паралельна до неї (різниця на один ключовий
знак від головної тональності)
3) домінантова тональність і паралельна до неї (різниця на один ключовий
знак від головної тональності)
4) в мажорі додається тональність мінорної субдомінанти, в мінорі –
тональність мажорної домінанти (різниця на чотири ключові знаки від
головної тональності).

Хроматична гама – це гама, яка складається з півтонів.

Будова в мажорі:
вгору всі ступені підвищуються, крім ІІІ і VI ступенів. Замість підвищеного
VI ступеня записується понижений VII ступінь.
вниз всі ступені понижуються, крім I і V ступенів. Замість пониженого V
ступеня записується підвищений IV ступінь.
Будова в мінорі:
вгору і вниз всі ступені підвищуються, крім I і V ступенів. Замість
підвищеного I ступеня записується понижений II ступінь.
Мінорна гама вгору записується як паралельна мажорна, вниз – як
однойменна мажорна.

16. МЕЛІЗМИ
Мелізмами називаються часто використовувані мелодичні фігури
(звороти), одні з яких позначаються особливими умовними знаками, другі ж
дрібними нотами
Форшлаг (передудар – це мелодична прикраса з одного або більше
звуків, що виконується коротко перед основним звуком мелодії або акордом
Форшлаг виконується за рахунок довгої ноти, перед якою стоїть, забираючи
половину на себе. Форшлаг може бути із декількох звуків, які рухаються по
гамі чи по акордах, на будь-який інтервал від основного звуку.
а) довгий форшлаг. Інакше називається неперекреслений.
Довгий форшлаг виконується за рахунок довгої ноти, перед якою
стоїть, забираючи половину тривалості основної ноти. Якщо нота має крапку,
то довгий форшлаг забирає 2/3 цієї тривалості.
Неперекреслений форшлаг в наш час не використовується.
б) короткий форшлаг. Інакше називається перекреслений. Записується
перекресленою восьмою нотою і виконується за рахунок основної або
попередньої ноти. Інтервал короткого форшлагу може були довільний.
в) Музична прикраса, в якій між повтореним основним звуком беруть
верхній або нижній допоміжний звук, називають мордентом. Мордент (італ.
Mordente – гострий, кусючий) складається з основного звуку і верхнього або
нижнього допоміжного з поверненням до основного. Існують різновиди
мордентів:
1) простий
2) простий перекреслений
3) подвійний
4) подвійний перекреслений
Простий мордент утворюється з основного звуку, верхнього
допоміжного і повернення до основного(тобто виходить один зворот трелі)
Простий перекреслений мордент складається з основного звуку,
нижнього допоміжного і повернення до основного.
Подвійний мордент – це двічі повторювана фігура простого.
Подвійний перекреслений мордент – це двічі повторювана фігура
простого перекресленого.
Знаки, якими позначають мордент, записують над нотоносцем. Всі види
мордентів виконуються за рахунок тривалості основного звуку.
Група з чотирьох або п’яти коротких звуків, у якій головний звук
мелодії чергується з верхнім і нижнім, називається групето (італ.gruppetto –
маленька група). Мотив групето може бути прямим та зворотним. Знак
групето можна записувати над і між нотами.
Групето є двох видів: чотиризвукове і п’ятизвукове.
Чотиризвукове групето починається з допоміжного звуку і
виконується за рахунок основного звуку. Значок такого групето ставиться
над нотою основного звуку. Чотиризвукове групето починається з верхнього
допоміжного,за яким йде основний звук, потім нижній допоміжний і знову
основний. П’ятизвукове групето починається з основного звуку. Його значок
може стояти над нотою. П’ятизвукове групето починається з основного
звуку,за яким йде верхній допоміжний і дальше як в чотирьохзвуковому
групето. Знак групето ставиться або над нотою, або між двома нотами.
4.Трель. Багаторазове швидке чергування двох суміжних діатонічних або
хроматичних звуків. Трель (з італ. trillo – дзвеніти) являє собою швидке
повторення основного звуку і прилягаючого до нього верхнього
(допоміжного звуку). Для окремих нот трель позначають tr і записують над
нотою