ЗМІСТ

1. Вступ.
2.Особливості занять з вокального мистецтва.
3. Анатомофізиологічні особливості голосового апарата.
4. Дихання під час мови і співу.
5. Співецький голос дітей і підлітків.
6. Захворювання, що перешкоджають повноцінному
звукоутворенню.
7. Гігієна голосу.
8.Вправи на розвиток і зміцнення голосового апарату.
ВСТУП
Контингент осіб, діяльність яких пов'язана з голосом, дуже
великий. Це співці-професіонали, артисти мелодраматичних
театрів, священнослужителі, регенти і учасники церковних і
самодіяльних хорів, драматичних колективів, що вчаться у вищих і
середніх музичних закладів, педагоги, вихователі дитячих установ,
юристи, лектори, керівники, політики, діти і підлітки, що співають
в музичних школах і різних вокально-танцювальних колективах.
У зв'язку з цим кількість людей, що потребують допомоги з
питань охорони голосу, надзвичайно велика. Дані рекомендації
призначені для широкого контингенту осіб, чия діяльність
пов'язана з голосовим навантаженням. Вони містять зведення про
анатомофізіологічні особливості голосового апарату, акустичних
основах голосоутворення, впливі на голос найбільш захворювань
інших органів, що часто зустрічаються. До рекомендацій включено
вправи, які допоможуть зберегти працездатність голосового
апарату.
Організм людини єдине ціле. Тому функціональне полягання
центральної нервової системи в голосоутворенні і збереженні
здорового голосу має надзвичайно важливе значення. Гнів, страх,
потрясіння та інші види негативних емоцій впливають перш за все
на виникнення порушень голосу. Відмічені особливості співецького
дихання. У рекомендаціях звернута увага на питання які виникають
під час занять з вокалу, вікову еволюцію голосу, етапи його зміни
у дітей і підлітків. Приведені рекомендації по гігієні голосового
апарату.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАНЯТЬ З ВОКАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
Для успішних занять з вокалу необхідно створити сприятливі
умови. Треба налагодити нормальну співацьку функцію,
установити природну взаємодію між окремими органами, яка
дозволить всьому голосовому апарату працювати з найменшим
напруженням.
Це досягається при вихованні вокальних навичок. Розвиток
голосів учнів залежить від того, наскільки правильно учні
користуються голосом. У зв'язку з цим необхідно зупинитися на
основних причинах, порушуючи нормальну роботу голосових
органів. На початковому етапі учні співають у будь якій теситурі:
високій або низькій. Учні самостійно співають високі звуки зовсім
не володіючи належними навичками. Зловживання верхніми
нотами, форсування голосу, порушують нормальну функцію
голосових органів, викликають перенапруження і перевтомлення.
Успішність занять залежить від правильної їх організації. Щоб
створити необхідний режим занять, необхідно враховувати
фізіологічні особливості (вікові та індивідуальні). Під час співу в
активну роботу включаються всі органи, які приймають участь в
голосоутворенні. Недостатня або велика активність одних органів
може спричинити перенапруження або порушення в роботі інших
органів. Співаки швидко стомлюються, тому режим занять повинен
будуватися з урахуванням цієї особливості. Заняття з учнями
вокалом не повинні перевищувати 30 хвилин з перервами. До
занять з дітьми слід підходити з особливою обережністю,
враховуючи зростання голосових органів, слабкість м'язів, швидку
стомленість нервової системи. Діти не можуть довго бути
уважними та активними, тому вчителю слід змінювати види
діяльності на уроці. Вчитель повинен пам'ятати, що всі зміни, які
трапляються в організмі дитини впливають на її голос. Треба
звертати увагу на кількісні та якісні показники під час співу.
Голоси добре звучать тоді, коли співаки здорові, від цього залежить
якість занять.
Вчитель повинен весь час слідкувати за тим, щоб голоси учнів не
перевантажувалися. Голосовий апарат дитини, знаходиться в
постійному розвитку, потребує особливої уваги та обережного
відношення. Слід врахувати, що один правильний співацький
режим не може забезпечити умови для нормального розвитку
дитячого голосу. Дітям властива підвищена емоційна збудженість.
Дуже обережно треба відноситись до тембрових барв дитячого
голосу. Одним з самих дієвих засобів охорони дитячих голосів є
вокальне навчання, володіння співацькими навичками, які
забезпечують не тільки розвиток голосового апарату, але і його
нормальну функцію. Охорона дитячого співацького голосу в
основному зводиться до:
- роз'яснювальної роботи по виконанню гігієнічних правил;
- виховання правильних співацьких навичок;
- необхідного режиму під час занять співами;
- виявлення та спостереження за розвитком учнів з відмінними
вокальними даними.

АНАТОМОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОЛОСОВОГО

АПАРАТУ
Голосовий апарат людини має складну будову і включає:
гортань і систему резонаторів, які зв'язані між собою. Координація
функцій різних елементів голосового апарату здійснюється
центральною нервовою системою, а Фізиолагічною основою
співацького і мовного голосоутворення є формування цілої
системи складних умовних рефлексів у корі головного мозку.
Головну роль у голосоутворенні грає гортань, яка
розташована між глоткою і трахеєю. Верхній кордон її
знаходиться між тілами V і VI шийних хребців, а ніжня - на рівні
верхнього краю VII шийного хребта. Надгортанник досягає ІІІ
шийного хребта. Хрящовий остов гортані має основний
перстневидний хрящ, міцно пов'язаний з трахеєю, причому
широка пластина його направлена назад. З нею стикаються нижні
ріжки щитовидного хряща, в той час як обидва черповидних
хряща притиснуті до верхнього краю пластинки перстневидного
хряща. Надгортанник доходить своєю ніжкою до щитовидного
хряща і має форму довгастого листка, стебло якого прикріплене
до середини внутрішньої поверхні щитовидного хряща.
Форма надгортанника змінюється протягом усього життя
людини. У дитяти він малий, згорнутий. В період статевого
дозрівання він збільшується в розмірах І розгортається, В той
час голосоутворення надгортанник підіймається догори,
унаслідок вхід в гортань розкривається. При ковтанні він
наклонюється назад, закриваючи вхід в гортань і відкриваючи
вхід в стравохід, Рух кореня язика і надгортанника тісно зв'язані
між собою. відхилення язика вперед веде до випрямління
надгортанника і відкриття входу в гортань. Переміщення язика
назад сдавлює надгортанник и призводить до закриттю вхіда в
гортань. Щитовидний хрящ, від продольного розміру якого
залежить довжина голосових в'язок, буває у чоловіків значно
більше і сильніше та розвинений, чим у жінок. Зв'язки і
сочленіння, які зв'язані один с одним, всі гортанні хрящі, додають
гортані разом зі складками слизової оболонки форму закритої
трубки і забезпечують її рухливість.
У ПОРОЖНИНІ ГОРТАНІ РОЗРІЗНЯЮТЬ:
1.Верхний відділ - передваріє;
2.Средний відділ простір, в якому знаходяться голосові в'язки;
3.Нижній відділ - підзв'язкова область.
На бічних поверхнях передіння знаходяться складки передіння
(помилкові голосові в'язки). Між складками передіння
розміщуються шлуночки гортані, що вистилають слизистою
оболонкою з великою кількістю залоз, які продукують слиз.
Дійсними голосовими складками є утворення перламутрового
кольору, складаються з еластичних і м'язових волокон.
Прикріпляються вони до середини внутрішньої поверхні
щитовидного хряща (наперед) і до голосових відростків
черепаловидних хрящів (назад). Розміщуються вокальні в'язки на
рівні IV-V шийних хребців. При диханні між голосовими
складками утворюються трикутної форми голосова щілина, а при
фонациі вони зімкнуті.
Помилкові голосові складки або зв'язки гортані не приймають
участі у фонациі. Їх компенсаторна функція виявляється при
недостатньому ваганні дійсних голосових зв'язок. Голос при цьому
зазвичай грубий хрипкий і неприємний для слуху.
Тип (вигляд) голосу дуже тісно пов'язаний з довжиною дійсних
голосових в'язок. Короткі голосові в'язки відповідають зазвичай
високим голосам (тенор, сопрано), довгі голосові в'язки - низьким
(бас, альт), а в меццо-сопрано і баритона - середня довжина.
Довжина і ширина голосових в'язок в мм:
Бас довжина 24-25, ширина - 3-4,5
Баритон довжина 22-24, ширина - 3-3,5
Драматичний тенор довжина 18-22, ширина - 2,5-3
ліричний тенор і меццо-сопрано - довжина 18-21, ширина - 2-2,5
Сопрано довжина 14-19, ширина-1,5-2
 Проте для правильної характеристики голосу завжди потрібно
враховувати статуру, будову твердого піднебіння і тембр голосу
співака.
М'язи гортані прийнято ділити на зовнішніх і внутрішніх.
Зовнішні м'язи пов'язують всю гортань з сусідніми тканинами і
виконують наступні функції: стабілізують гортань в певному
положенні, підводять її вгору і опускають, висувають вперед і
переміщають гортань назад. Права і ліва щитовидні для персня
м'язи натягують дійсні голосові зв'язки. Завдяки цьому скороченню
щитовидний хрящ наближається до перстневидному, що
супроводжується збільшенням сили голосу. При пошкодженні
цього м'яза тон голосу знижується і утворення високих звуків стає
скрутним. Голос в таких випадках-низький, звучить як ніби на
одному рівні, втратив свою мелодію. Сила голосу ослаблена, іноді
навіть крик стає неможливим. Часткова дисфункція щитовидної
залози кільце м'язи є поширеним явищем в осіб, чия професія
асоціюється з голосовим навантаженням. Робота в невідповідний
реєстр голоси часто призводить до надмірного м'язового
напруження гортані. Зовнішні м'язи гортані функціонально
пов'язані з внутрішніми м'язами гортані. Порушення функції
першого негативно позначається на роботі всього голосового
апарату. Функція кільця-м'язи щитовидної залози особливо
важливо в співаків. Ці м'язи можуть бути розтягнуті у випадках
помилкового бажання розширити голос до регістру вгору.
(Наприклад: помилкові тенори, а насправді барітони, які змушені
співати у високій тесетурі).
Антагоністами зазначених м'язів є права і ліва грудинно-
щитовидні м'язи. Вони при своєму скороченні опускають гортань,
в зв'язку з чим зменшується натяг істинних г Важливе значення має
зовнішня щіто-черпакуватий м'яз, що стискає горло на рівні
помилкових голосових зв'язок (на рівні передодня гортані) і на
рівні справжніх голосових зв'язок. У випадках розлади її функції
можуть виникати функціональні порушення голосу, в основі яких
лежать: гіпер-, гіпо-, і дискинетичні форми. М'язи, розташовані в
порожнині гортані, служать для руху гортанних хрящів і змінюють
при своєму скороченні форму голосової щілини, напруга голосових
зв'язок і положення надгортанника. Розширення голосової щілини
може бути викликано тільки однією м'язом - задній черпало-
персневидно, що повертає черпаловідние хрящі навколо осі.
Звуження голосової щілини викликається скороченням бічній
персні-черпаловидного м'язи, що повертає черпаловідние хрящі в
протилежну сторону і розкриває гортань. Для одночасного
звуження голосової щілини обидва черпаловідних хряща повинні
цілком зблизиться своїм підставою, що досягається за допомогою
поперечної м'язи гортані, що з'єднує обидва черпаловідних хряща.
Дії цього м'яза, допомагає косий черпакуватий м'яз який схрещений
у вигляді літери «х». Значним важливим для формування звуку є
скорочення м'язів, які знаходяться в товщині голосових зв'язок, а
також довжина, товщина і еластичність відділів, що коливаютья,
від яких залежить не тільки висота звучання, але і тембру, і голос
регістра. Іннервація гортані здійснюється за допомогою двох
нервів: верхнього горлового і нижнього горлового або поворотного
(гілки блукаючого нерва), а також гілочок, що відходять від
верхнього шийного симпатического вузла.
Верхній горловий нерв забезпечує руховими волокнами перстне-
щитовидную м'яз, а чутливими - слизову оболонку гортані вище за
голосову щілину.
Нижній горловий нерв (поворотний) посилає рухові волокна до
усіх м'язів гортані, за виключенням персні-щитовидної, і чутливі
гілочки до слизової оболонки нижчі голосової щілини.
У фізіології і патології голосового апарату мають значення 3
рефлексогенних зони гортані :
1) в області горлової поверхні надгортанника і по краях
черпалонадгортанных складок;
2) на передній поверхні черпаловидних хрящів і в
міжчерпаловидному просторі;
3) в підзв'язковому просторі і внутрішній поверхні перстневидного
хряща.
З роздратуванням їх пов'язана захисна функція гортані. Центри,
що регулюють діяльність голосового апарату, розташовуються в
передній області лобової долі великого мозку і знаходяться в
тісному зв'язку з руховим центром мови і слухо-речевой зони
ліворуч в скронево-тім'яній і лобовій долях, що забезпечують
аналіз мовних звуків і здійснюють рухову координацію при мовних
рухах.
ФОНАТОРНА ФУНКЦІЯ ГОРТАНІ
Гортань виконує три найважливіші функції: фонаторну,
дихальну і захисну.
Встановлено, що утворення звуків відбувається у фазі видиху.
Голосові складки при фонации знаходяться в зімкнутому і
напруженому стані залежно від висоти і сили звуку. Струмінь
повітря, що йде з легенів в гортань, долаючи цю напругу розмикає
голосові складки і відкриває голосову щілину, потім в силу
еластичності напружених складок голосова щілина змикається.
Таким чином, в силу коливальних рухів голосових складок виникає
звук заданої частоти. Згідно цієї миоэластической теорії звук
виникає в результаті пасивної вібрації голосових складок під дією
струменя повітря, що проходить між їх зімкнутими краями.
Розмикання складок викликане подскладочным тиском повітря,
обумовленим силою м'язів, що беруть участь в диханні, а зімкнення
- пружністю напружених складок. Надалі була висунена
нейрохронаксическая теорія голосоутворення, згідно якої
голосоутворення здійснюється і контролюється за допомогою
відповідних центрів головного мозку. Роль подскладочного тиску
на частоту коливань голосових складок заперечувалася. Нині
переважна більшість дослідників вважають що голосоутворення
визначається двома одночасно існуючими механізмами -
миоэластическим і нейрохронаксическим.
Висота звуку (тони) визначається частотою коливань голосових
складок, обумовлених руховими імпульсами, і є феноменом
центрального походження. Висота звуку (тони) не залежить від
режиму дихання, яке має відношення тільки до сили (гучність)
звуку. Чим більше струменя повітря, що видихається, тим більше
амплітуди коливань голосових складок, тим сильніше звук при тій
же висоті.
Сила звуку залежить від величини подскладочного тиску.
Людський голос, що виникає в гортані, перетворюється на
розмовну мову, завдяки резонуванню його в порожнинах глотки і
носа, а також артикуляційній функції порожнини рота.
Резонанс - це явище різкого зростання амплітуди коливань, що
виникає в тих випадках, коли частота коливань зовнішньої сили
співпадає з частотою власних коливань системи. При фонации
резонанс є причиною посилення окремих обертонів звуку, що
виникає в гортані, і обумовлений співпадаючими коливаннями
повітря в порожнинах грудної клітки і в надставній трубці (гортані,
глотки і рота). Явище резонансу і тембр людського голосу
взаємозв'язані. Вважається, що від особливостей будови і
функціонування носоглотки залежить властивий для кожної
людини свій тембр (забарвлення) голосу. І можливі два шляхи
зміни тембру голосу : в перших, зміна початкового тембру, що
виникає у голосової щілини (наприклад, грудний і фальцет звук,
тверда або м'яка атака звуку). У других, зміна форми і розмірів
резонансних порожнин шляхом руху звуку від голосових зв'язок до
губ.
Тембр співецького голосу залежить не лише від спектрального
складу звуку, але і від вибрато.
Вибрато є процесом періодичної зміни звуку по висоті, гучності і
тембру. Вважають, що чим більше відкритий рот під час фонации,
тим легше звукова енергія виходить назовні. Проте при співі,
особливо у висококваліфікованих співаків, подібне явище
відзначається не завжди.
При правильному формуванні співецького тембру з наявністю
високої співецької форманти голос звучить досить голосно за
рахунок підвищеної політності. Дослідники показали, що політ
голосу пояснюється наявністю в нім високої співецької форманти
(частота від 2500 гц до 3200 гц). Людське вухо особливо чутливе до
цих частот. І, нарешті, посилення звуку в голосовому апараті можна
добитися поліпшенням умов роботи голосових зв'язок. Система
резонаторів голосового апарату у поставлених голосів забезпечує в
області голосової щілини певний опір згори. Цей опір, у свою
чергу, підвищує подскладочний тиск повітря, що викликає реакції у
відповідь з боку гортані у вигляді збільшення тривалості фази
відкриття голосової щілини під час кожного періоду, потовщення
голосових складок і збільшення витрати повітря. В результаті цього
дія резонатора посилюється, чому і коефіцієнт корисної дії
голосового апарату значно зростає. Навантаження, що доводиться
на голосові складки, відповідно зменшується, оскільки
подскладочное тиск частково нівелюється протидією повітря в
надставній трубці.
ПОЛОЖЕННЯ ГОРТАНІ І ФІЗІОЛОГІЧНЕ
ПРИСТОСУВАННЯ ГОЛОСОВОГО АПАРАТУ
ПРИ СПІВІ
У вокальній педагогіці і при постановці голосу дуже важливо
враховувати положення гортані.
Є дані про залежність положення гортані від виду голосу. У
баритонів і басів гортань значно опускається, а у ліричних і лирико-
колоратурных сопрано - дещо піднімається. Що стосується тенорів,
меццо-сопрано і драматичних сопрано, то у цієї категорії співаків
спостерігається індивідуальний характер зміщення гортані при
співі.
 Кожному типу голосу при співі відповідає певна довжина ротової
частини глотки, причому для низьких голосів вона більша, ніж для
високих.
Виходячи з анатомічних особливостей кожен співак може
користуватися і підвищеним, і зниженим положенням гортані при
співі. Невідповідність між природним положенням гортані і тим,
яке неправильно нав'язане педагогом, може привести до
професійних хвороб голосу.
ДИХАННЯ ПІД ЧАС МОВИ І СПІВУ
Дихання лежить в основі життя. Воно доставляє повітря,
необхідне організму для здійснення життєво важливої функції
газообміну. Основним матеріалом, що створює звукову енергію в
гортані, є повітря. При голосоутворенні повітря доставляється
легенями під час фази видиху і, поступаючи висхідним струменем
через бронхи і трахею в гортань, він в ній озвучується.
Дихання при фонации значно відрізняється від звичайного
спокійного дихання, пов'язаного із забезпеченням газообміну у
спокої. При співі і мові потрібно в 3-4 рази більше повітря, для
проходження якого носових ходів недостатньо і повітря при вдиху
поступає не лише через ніс, але і через рот.
Вдих при фонации здійснюється швидко, причому при співі
трохи швидше, ніж при розмові. Якщо співвідношення фаз вдиху і
видиху при спокійному диханні складає приблизно 1: 1, 1: 2, то в
сценічній мові і, особливо, при співі це співвідношення досягає
значних величин - 1: 20 і 1: 30 відповідно. Фаза видиху під час
фонации значно подовжується, і може досягати 15-25 сек. Голосова
щілина при спокійному диханні вужча, ніж при вдиху під час співу
і мови.
Витрата дихання при голосоутворенні залежить від роботи
голосових складок. У грудному регістрі, коли повітря витрачається
мало, голосові складки змикаються щільно, а в головному регістрі,
коли спостерігається велика витрата повітря, голосові складки не
змикаються, внаслідок чого залишається щілина веретеноподібної
форми.
Витрата повітря при фонации складає 1500-2000 см3, тобто в 3-4
рази більш того кількості, яка витрачається при спокійному
диханні.
Відмінність, що відмічається при переході від мови до співу,
визначається необхідністю утворення співецького звуку, для якого
характерна особлива перебудова в роботі усіх відділів голосового
апарату з метою виконання фонаций різної тривалості на одному
видиху. За способом розширення грудної порожнини вільне
дихання здавна підрозділяли на різні типи:
1. грудне (реброве)
2. черевне
3. змішане.
При нижнереберном диханні кількість повітря, що доставляється,
за даними спірометрії дорівнює 2000-2700 см3 і є задовільним для
співу, але дихальні рухи все ж обмежені внаслідок ригідності
ребрових стінок.
При черевному диханні розвивається м'язова сила набагато
менше, і дихальний об'єм не відрізняється від нижнереберного
(грудного) дихання, проте дихальні рухи пластичніші.
Набагато раціональнішим є поєднання черевного і
нижнереберного типів дихання (змішане).
При нім, окрім економії м'язової сили, досягається не лише
великий об'єм повітря (3000-5000см3), але і велика пластичність
дихальних рухів. Вже давно прийнято вважати грудно-черевне
дихання найбільш адекватним для фонации, особливо в її
високодиференційованих проявах: співі і сценічній мові. Воно є
деякою середньою величиною з можливими індивідуальними
варіаціями у будь-який момент відповідно до необхідної висоти і
сили тону, вокалу і наміру в досягненні виразності. Тим паче, що з
біотипологічної точки зору не існує чіткого розділення типів
дихання.
Основне навантаження при фонации, що завжди здійснюється
під час видиху, доводиться на роботу м'язів черевного пресу. Вони
направляють повітряний струмінь в підглотистосну область і вище.
Окрім мускульної сили, велике значення мають також гнучкість і
плавність рухів черевного пресу.
У співі уся дихальна активність незалежно від виду дихання
спрямована виключно на створення і підтримку необхідного
підглотисного тиску, що забезпечує силу, висоту тону, вокал і
тембр, а також виразність виконання залежно від наміру співака.
Усі ці чинники впливають на тонус ларингеального сфінктера, який
у свою чергу регулює підглотистосний тиск:
при диханні з відкритим ротом - 2 см вод. ст., при звичайній
розмові - 10 см вод. ст., при виголошуванні промови оратором -
близько 50 см, при оперному співі - до 200 см вод. ст., при
фортіссімо - 400 см вод. ст. Окрім підглотисного тиску, особливо
велика роль при фонации належить швидкості повітряного
струменя, що визначається об'ємом повітря, що проходить за
певний час (у секундах) через голосову щілину. Це залежить від
злагодженості роботи ларингеальных м'язів.
Витрата повітря в першу чергу залежить від сили продукованого
тону, від голосового різновиду. Низькі голоси (баритони, баси)
витрачають 100-200 см3/сек., альти - 80-90 см3/сек., високі голоси
(тенора) витрачають 40-60 см3/сек., сопрано - 40-90 см3/сек.
У безпосередньому зв'язку з питанням про дихання при співі
знаходиться питання про опору звуку. Для вокальних педагогів
опертый звук є поняття в достатній мірі визначене: це компактний,
"зібраний", добре такий, що несе звук і, навпаки, неопертый звук -
це звук в'ялий, дряблий, "розбещений", мертвий і так далі
(И.Л.Левідов). Під опорою звуку розуміють правильне
співвідношення між натягненням голосових складок і величиной
підскладочного тиску. «Опертость» звуку базується (при
правильному диханні) :
а) на умінні у будь-яких умовах робити комплексний вдих (при
якому легені розширюються на всіх напрямках).
Під час стану опори грудна клітка затримується у позиції вдиху
завдяки скороченню вдихувальних м'язів. Одночасно діафрагма,
яка також відноситься до вдихувальних м'язів, розслабляється і
поступово переміщається вгору (фаза видиху). Таким чином,
діафрагма, будучи вдихувальним м'язом, при опорі співпрацює з
тими, що м'язами-видихають (у початковій фазі опори). Від функції
цих м'язів залежить тиск повітря на зімкнуті зв'язки під час емісії
голосу.
б) «опертость» звуку базується також на умінні поступово і
рівномірно витрачати запас повітря при видиху, а не робити видих
поривчастим або у вигляді поштовхів.
Крім того, відчуття опертості звуку пов'язане не лише з роботою
дихального апарату.
Відносна стійкість гортані, також створює відчуття «опертости»
звуку.
Нарешті, має значення напруженість артикулюючих органів
ротоглоткової порожнини, яка потрібна для дзвінкої резонантности
звуку.
Механізм явища опори вважається неправильним, як що
супроводжується перенапруженням м'язів голосового апарату і
призводить до стомлення голосу.
Основні положення про співецьке дихання, які знайшли своє
підтвердження у вокально-педагогічній практиці
 1. Співак не може і не повинен постійно користуватися одним і
тим самим типом дихання. Стандартизація дихання під час співу
обмежує творчі можливості вокаліста.
2. Видаваний звук і дихання взаємозв'язані, але цей зв'язок
нерівноцінний, оскільки швидше звук визначає дихання, а не
навпаки.
3. На особливості дихання під час співу робить великий вплив
здатність виконавця перевтілюватися в художній образ.
4. Засвоєння потрібного дихання при співі слід проводити тільки
під час самого співу з поступовим ускладненням співацьких
завдань, а звідси і прийомів співацького дихання.
5. Співацьке тренування має неоціниме значення в зміцненні
специфічних рис дихання, які особливо корисні для художнього
повноцінного голосоутворення.
6. Фонаторний видих слід робити максимально економно на
рівні фіксації грудної клітки на рівні не максимального вдиху, а на
рівні такого вдиху, який є цілком достатнім для забезпечення
економного видиху впродовж художнього повноцінного виконання
усієї музичної фрази.
СПІВАЦЬКИЙ ГОЛОС У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ
Вже в перші місяці життя дитина може змінювати спосіб
голосоутворення і атакировать звук залежно від настрою.
Побачивши матері він виражає задоволення криком, атака якого
м'якша. При стражданні, голоді, страху атака твердіша. З віком у
дитини проявляється різноманітна активність і завдяки цьому
розвивається його мислення і зароджується мова.
Діти ясельного віку особливо легко сприймають і засвоюють
музично-вокальні навички. Пояснюється це тим, що у них дуже
рано розвиваються наслідувальні інстинкти, що пов'язано з такими
функціональними особливостями дитячого організму, як
рухливість нервових процесів, швидкість утворення тимчасових
зв'язків, особлива сприйнятливість.
Найбільш доступна для дитини музична діяльність - спів.
Доведено, що спів робить сприятливий вплив на організм дитини.
При дотриманні правил охорони голосу воно є своєрідною
гімнастикою, яка сприяє правильному розвитку грудної клітини,
регуляції функцій сердечно¬судинної системи, а також прищеплює
дитині художньо¬естетичні навички.
Проте розвиток дитячого голосу має бути грунтований на
законах вікової фізіології. При недотриманні їх у дітей часто
спостерігаються захворювання голосового апарату, а іноді
відбуваються особливі зрушення в організмі - короткочасні втрати
свідомості у дітей молодшого віку, як наслідок порушення
діяльності серцево-судинної системи і обмінних процесів
(кисневого обміну в організмі) під час співу.
У зв'язку з цим роль педагога з вокалу стає дуже
відповідальною. Необхідно визначати якість звуку, тобто відрізняти
хрипкий або сиплий голос від чистого, затиснутий або гугнявий
звук від вільно звучного, звучання фальцету від грудного і так далі.
До особливостей будови голосового апарату, що позначаються
на його функції відносяться :
1. - диспропорція в розвитку окремих частин голосового апарату;
2. - відсутність поступовості розвитку і наявність стрибків в цьому
процесі;
3. - неодночасність закінчення зростання різних частин голосового
апарату;
4. - в розвитку дитячого голосу можна виділити чотири періоди:
дошкільний (до 7 років), домутационный (7-13 років), мутаційний
(13-15 років) і послемутационный (15-17 років).
Завдяки нерівномірному зростанню різних частин голосового
апарату голос дитини впродовж усього періоду навчання
змінюється: по висоті, гучності, тембру, діапазону, регістрам, по
тривалості звучання.
Від 7 до 10 років у дітей переважає механізм фальцету
голосоутворення, в здійсненні якого власне голосовий м'яз участі
не приймає. Вона знаходиться у стадії формування.
Спостерігається переважне коливання вільних країв істинних
голосових зв'язок. Голосова щілина лінійної форми.
Приблизно з 10 років голосовий м'яз оформляється в самостійну
і бере активну участь в голосоутворенні. З'являється інший
механізм фонации - грудний, який спочатку використовується
частково. У дітей цього віку при звукоутворенні переважає
механізм мікста, змішаного. На нижніх нотах діапазону починає
виявлятися грудне звучання, на верхніх використовується регістр
фальцету. Голосові зв'язки на нижніх нотах повністю змикаються,
при переході ж до верхніх нот залишається вузька лінійна щілина,
властива фальцету. Коливання в основному робляться усією масою
істинних голосових зв'язок, і тільки при звучанні фальцету
відзначаються переважні коливання країв.
Вібрації зв'язок мають бути рівномірними, середньої амплітуди і
синхронної. З цього вікового періоду внутрішні голосові м'язи
гортані є головними в управлінні голосовими зв'язками. До цього
терміну (тобто до 10 років) закінчується формування рецепторного
апарату гортані. Роль зворотного зв'язку частин голосового апарату
під час співу велика.
Приблизний діапазон голосу дітей від 7 до 10 років дорівнює
октаві ("ре1"-"до2"). Діапазон голосу дітей від 10 до 14 років дещо
ширше - приблизно від "до1" до "мі2" і "фа2". У віці від 14 до 16
років голос значно розширюється (від "сі" малої до "фа" другої
октави). У підлітків нерідко він може дорівнювати двом октавам.
Нерідко причиною функціональних і органічних розладів голосу
служать:
1. надмірно гучний (форсований) спів;
2. недотримання вокального репертуару;
3. використання прийомів в співі, які лежать за межами
фізіологічних можливостей дітей і підлітків;
4. прискорені терміни при розучуванні нових творів;
5. складність вокального репертуару;
6. зловживання тривалістю зайняття (за часом);
Надмірна крихкість голосового апарату в дитячому віці і мала
стійкість його до шкідливих дій вимагають максимально щаденого
відношення, яке повинне проявлятися у виконанні наступних
вимог:
1. співати тільки в теситурі, що відповідає віку;
2. при співі не допускати використання крайніх нот притаманного
віку діапазону;
3. співати на коротких співецьких фразах;
4. використати головним чином неголосний спів;
5. відпочинок між зайняттям, обмеження співу щоб уникнути
гіпоксії, зайняття дихальною гімнастикою, мімічною гімнастикою.
В період мутації у хлопчиків і еволюції у дівчаток якість голосу
різко міняється. Мутація - явище фізіологічне, обумовлене зміною
функції гортані і усього організму в період статевого дозрівання.
Мутація носить явно ендокринний характер і спостерігається, в
середньому, у віці 13-15 років.
Мутаційний період співпадає з появою вторинних статевих ознак
і характеризується швидким і нерівномірним зростанням
голосового апарату у хлопчиків. У дівчаток в цей період гортань
розвивається уповільнено. Голос у них зміняється непомітно,
поступово трачаючи свої дитячі якості. І проявляється нестійкістю
інтонацій у бік пониження (детонація), охриплістю, напруженістю
кореня мови, прагненням до згущування голосу. Проте і у дівчаток
можливо виражена зміна голосу. При цьому посилюється зростання
гортані, голос стає низьким, іноді сиплим, безбарвним. Подібні
порушення можуть виникати за декілька днів до першої
менструації.
 Зміни в голосовому апараті у хлопчиків в період мутації
супроводжуються пониженням діапазону голосу майже на октаву зі
зміною тембру. Характерно, що у багатьох хлопчиків дискант
переходить у бас, а альт - у баритон або тенор. Функціональні зміни
можуть супроводжуватися запальним процесом. Причинами зміни
голосу в період мутації можуть бути порушення координації
функцій зовнішніх і внутрішніх м'язів гортані, відсутність
узгодженості між актом дихання і функцією гортані, гіперемія
слизової оболонки гортані і посилена секреція слизових залоз.
Форми мутації можуть бути різноманітними. При спокійній течії
мутації фонаторная функція може змінюватися поступово, майже
непомітно. Але частіше голос несподівано стає низьким, осиплим;
можуть бути зриви голосу (гостра форма мутації). Перехід голосу у
хлопчиків з дитячого в дорослий чоловічий може тривати від
декількох тижнів до 5-6 місяців, а іноді, при тривалій мутації, і
декілька років.
Існує також передмутаційний період, який починається за 3-6
місяців до появи типово мутаційних змін. Наприклад, бажання
співати в нижчій теситурі або відсутність бажання співати у
хлопчиків в передмутаційний період.
Важливим є питання зайняття співом під час мутації. Згідно з
даними літератури, питання слід вирішувати індивідуально,
зважаючи на течію мутації. При спокійній течії мутації, спів не
відбивається на голосоутворенні. Проте необхідно дотримуватися
грамотного підходу до зайняття, а саме: теситурі співу, тривалості і
гучності співу. У практиці нерідко спостерігаються випадки, коли
безконтрольний спів в мутаційний період призводить до втрати
співецького голосу. Тому такі діти мають бути під наглядом не
лише педагога-вокаліста, та іфониатра. Під час гострих проявів
мутації зайняття треба припиняти, а при спокійній течії -
продовжувати.
Післямутационный період характеризується слабкістю і легко -
чуттєвосю голосового апарату. У цей період вокальне зайняття
необхідно обмежувати, щоб запобігти можливим тривалим
порушенням функцій нервово-м'язового апарату гортані, пов'язані з
перенапруженням голосового м'яза. Разом з великими голосовими
навантаженнями слід уникати насильницького розширення
діапазону голосу, особливо з малою теситурою, що також
призводить до порушення координації діяльності окремих
елементів голосового апарату і надмірної напруги його м'язів.
ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ
ПОВНОЦІННОМУ
ЗВУКОУТВОРЕННЮ
Спів і мова є складним психофізіологічним явищем,
здійснюваним за участю багатьох органів і систем. У зв'язку з цим
будь-яке захворювання організму більшою чи меншою мірою
негативно відбивається на співецькій мовній здатності людини.
Передусім, це порушення функції нервової системи. У осіб з
вираженими невротичними розладами виникає дисфонія, що
виражається в швидкій голосовій і загальній стомлюваності,
емоційній нестійкості, тривозі, безсонні.
При хронічних захворюваннях дихальної системи настає,
передусім, зміна мовного і співецького дихання. Голос при цьому
швидко стомлюється, змінюється його тембр, зменшується
діапазон, виникають болі в гортані при навіть незначному
голосовому навантаженні.
Хронічні захворювання органів грудної і черевної порожнини
негативно позначаються на функції голосоутворення із-за
порушення здатності діафрагми нормально рухатися.
Особливе значення мають захворювання серцево-судинної
системи і бруньок. При цих захворюваннях виникають зміни
екскурсії грудної клітки, координованої діяльності серця, легенів,
діафрагми і нервово-м'язового апарату гортані.
 Гортань – гормовозалежний орган. Голосовий апарат перебуває
під впливом функції залоз внутрішньої секреції не лише в період
зростання і розвитку організму, але і впродовж усього життя
людини. Особлива роль при цьому відводиться функції статевих
залоз. Голосові розлади у дівчаток в період статевого дозрівання
супроводжуються сухістю, першінням, іноді болями в гортані і
охриплістю, голосові розлади можуть виникати за декілька днів до,
або безпосередньо під час менструації, при цьому голос стає
матовим, низьким. продовж 2-3 днів кожного місяця життя жінки
голосових професій не можуть виконувати роботу, пов'язану з
використанням голосу.
Особливо чітко виражені зміни голосу у хлопчиків в період
статевого дозрівання - в період мутації (зміни голосу).
Зміни голосу виникають і в період вагітності внаслідок впливу
біохімічних чинників і порушення дихання із-за високого стояння
діафрагми. Порушується механізм голосоутворення при патології
вагітності, дисменореї, застосуванні гормональних препаратів і
контрацептивів.
У клімактеричному періоді у жінок голос знижується, втрачає
м'якість, високі звуки стають різкими. Пониження голосу
проявляється в розмові, при цьому частіше використовується
грудний резонатор, чим головний. Діапазон голосу звужується
внаслідок зникнення в нім високих нот.
Порушення в голосовому апараті у осіб старше 60 років,
пов'язані з втратою еластичності тканин, змінами в грудній клітці і
хребті, що обмежують їх рухливість.
Основними причинами захворювань у співаків є:
перевантаження голосового апарату, неправильні навички
голосоутворення, спів у нездоровому стані. Незмикання голосових
складок буває при перенапруженні голосу. Незмикання буває
гострим і хронічним. Основними ознаками незмикання складок є:
сильний сиплий призвук, учні швидко стомлюються, понижують
звук, не можуть виправити інтонацію.
Одним з небезпечних захворювань - є вузлове захворювання
складок. Співацькі вузли — це маленькі пухлини на вільному краї
голосових складок однакового з ними кольору, причинами цих
захворювань є спів у хворому стані і неправильні навички
голосоутворення. Учні, які хворіють мають сиплість, хрипоту у
голосі. В момент сильного натяжіння голосу (в момент крику, при
неправильному співі) може відбутися крововилив у голосову
складку.
Приводом для крововиливу служить продовження занять
вокалом при співецьких вузликах і нелюдські навантаження на
голос. Як відомо, зв'язки складаються з численних посудин. Коли
співецькі вузли починають терти зв'язки, зв'язки викривляються,
знаходячи вигідніше положення для своєї роботи. Вузли
продовжують натирати вже нове місце, і відбувається розрив
посудини.
Крововилив у голосову складку може відбутися у учнів - дівчат
при співі у «критичні дні». Тому, незалежно від звучання голосу,
співати під час цього періоду категорично забороняється. Дівчат
потрібно звільняти від співу на уроках в цей термін.
Рубці на складках - це наслідки крововиливів. Неправильно
зрощені посудини утворюють рубець на зв'язці, який нагадує
співецький вузлик. Точно так, як і співецькі вузлики, рубець
натирає іншу складку, тому при навантаженні голос пропадає, при
повному мовчанні - відновлюється. Після сильного нервового
потрясіння частково пропадає голос, з'являється хрип. Як правило,
в таких випадках лікування не потрібно. Досить заспокоїтися, і
через чотири-п'ять днів голос відновлюється. Найкращими ліками
при гострих захворюваннях голосового апарату є спокій, режим
мовчання. При простудних захворюваннях гортані - гострих
ларингітах - уражається не тільки слизова оболонка, але і голосові
складки, спостерігається їх незмикання. Захворювання носа або
глотки негативно впливає на гортань. Гостре захворювання
мигдалин має назву «Ангіна». Запалення трахеї – «Трахеїти»
бувають часто простудного характеру. Дуже небезпечним для
голосових складок є кашель. Під час лікування, треба чітко
виконувати рекомендації лікаря лора та фаніатора.
Зміни голосу залежать від біологічного віку, міри пониження
загального м'язового тонусу, обмеження рухливості в суглобах, у
тому числі і гортані. Виникають утруднення при підтримці тонової
висоти голосу, знижується його інтенсивність, зменшується
діапазон, нижні і верхні межі якого зміщуються вниз. Значно
зменшується життєва місткість легенів, збільшується кількість
залишкового повітря, коротшає видих. Голос непрофесіоналів
"старіє" раніше, ніж голос кваліфікованих співаків.
Слід пам'ятати, що функціональні порушення голосу нерідко є
тільки симптомом якого-небудь захворювання. Тому такий хворий
з голосовими розладами потребує ретельного, усебічного,
комплексного лікування.
ГІГІЄНА ГОЛОСУ
У осіб голосових професій часто спостерігаються різні
захворювання голосового апарату. Які ж причини появи порушень
голосу?
В першу чергу, це невміння правильно використати можливості
свого голосового апарату, тобто відсутність постановки голосу.
Відома певна залежність частоти виникнення порушень голосу від
міри його "фаховості".
Вивчення анатомії і фізіології голосового апарату - питання
велике і вникати в нього глибоко вокалістам не слід. Важливо
пам'ятати, що взаємодія частин голосового апарату (зімкнення
голосових складок, певна їх напруга, створення потрібного
підзв'язкового тиску повітря, налаштування резонаторів) робиться,
в основному, рефлекторно і регулюється центральною нервовою
системою у відповідність з тим завданням, яке слід виконати.
Тому особливе значення в процесі навчання повинне надаватися
психологічному чиннику, оскільки немало захворювань голосового
апарату пов'язані з нервовими і психічними травмами. Іноді буває
досить сильного переляку або іншого несподіваного нервового
потрясіння, щоб людина втратила звучну мову.
Берегти голос слід з дитячих років. Багато дітей помилково
вважають, що співати - це означати кричати. Крик впродовж
декількох хвилин може завдати голосу непоправної шкоди.
Педагог, що займається вихованням дитячого голосу, повинен усю
увагу звертати не на розвиток сили, а на вироблення чистого і
приємного тону, що збереже голос для майбутнього. З перших днів
зайняття співом необхідно привчити дитину до правильного,
фізіологічно доцільного положення тіла - стоячи, плечі мають бути
злегка розгорнуті назад, корпус підтягнутий, голову тримати прямо.
У іншому положенні важко зберегти правильне співецьке дихання.
При навчанні важливо стежити, щоб діти не відходили від свого
тембру, вигукуючи високі ноти, які для них важкі, і не засвоювали
глибоко надсадженого тону, намагаючись співати дуже низькі ноти.
Дітям понад усе підходить середній діапазон голосу - меццо-
сопрано або баритон.
Педагог з вокалу повинен навчити ефективному співацькому
диханню (грудобрюшному), не допускати стомлення голосу в
результаті перенапруження органів, що беруть участь в
голосоутворенні. Важливо, щоб в процесі співу діти вчилися
набирати повітря в легені через ніс. Це найкорисніший і
природніший спосіб дихання. Правильне дихання сприяє розвитку
грудної клітини і легенів, який підтримує загальний стан здоров'я.
В період мутації (12-14 років) голос дівчаток і хлопчиків вимагає
особливої уваги і турботи. Гучний спів, спів високих або низьких
нот можуть завдати шкоди голосу. При тій, що спокійно протікає
мутації голосу співати можна, але дуже мало (до 20-30 хвилин в
день), бажано - неголосно і на середині дитячого діапазону голосу.
При гостро протікаючій мутації (виражена охриплість, скорочення
діапазону, швидка стомлюваність голосу) слід заборонити спів і
гучну розмовну мову, на увесь період перебудови голосу.
Заслуговує на увагу проблема збереження голосу і у працівників
інших голосоречевых професій : лекторів, дикторів, викладачів і
так далі. Головною причиною захворювання голосу у педагогів є
відсутність навичок володіння голосом і систематичне
перенапруження голосового апарату під час роботи. Встановлено,
що більш 5 годин часу педагога в школі витрачається
безпосередньо на активну роботу голосового апарату, більше 3
годин вживається на сприйняття чужої мови, коли відбувається
пасивна робота голосового апарату. Нерідко викладачі прагнуть
тижневе навантаження виконати впродовж 3-4
Ускладнення викликає і те, що голос учителя не просто
функціонує в оптимальному звуковому режимі, а несе велике
навантаження, вимагаючи значних енергетичних витрат. Шкільний
клас або учбова аудиторія є джерелом фонового робочого шуму,
який викладач мимоволі намагається перекрити голосом, що
здійснюється за рахунок форсування голосу. Це і призводить до
захворювань голосового апарату.
Такого перевантаження голосу можна уникнути, якщо проводити з
учителями профілактичну роботу по охороні голосу.
Потрібний і правильний відбір абітурієнтів при вступі в середні і
вищі музично-педагогічні учбові заклади. При обстеженні
голосового апарату більше 10-15 абітурієнтів страждають
захворюваннями голосового апарату, які не відмічені в медичній
довідці, оскільки частенько вони не оглядаються фониатром. І
надалі такий студент частіше хворіє на розлад голосу, страждає
малою витривалістю і може виявитися професійно непридатним,
заробивши серйозне захворювання голосового апарату. Відбір за
медичними показаннями слід проводити до першого
прослуховування абітурієнта, щоб хороші вокальні дані не
переважали при медичному обстеженні.
Для нормального формування і розвитку співецького голосу
заняттям з професійної підготовки має бути відведена більша
кількість годин в порівнянні з іншими дисциплінами. Тоді не
порушуватиметься принцип поступового переходу від простого до
складного, не буде завищена вимога що до репертуару. Мале
тренування веде до швидкої стомлюваності голосового апарату,
недостатньої витривалості.
Хворобливий стан голосу повинен враховуватися, оскільки
співати хворим не сліду. Особливо слід дотримуватися голосового
режиму співачкам в "критичні дні", бо в цей період відбувається
гормональна перебудова, прилив крові до голосового апарату.
Співачки, що не зважають на це правило голосової гігієни,
частенько платяться тривалими хворобами (незімкнення голосових
складок, крововиливу, вузлики).
Нерідко захворювання голосового апарату є наслідком
неправильної його роботи. Варто тільки відрегулювати співецьке
дихання, механізм голосоутворення - хворобливі явища зникають.
Шкідливий вплив на співецький голос робить і зловживання
розмовною мовою - голос швидше стомлюється, порушується
співецьке дихання, механізм голосоутворення. При запальних
станах гортані розмовна мова виявляється набагато шкідливішою,
ніж спів. Слід виділити три особливо шкідливих моменту,
захворювань голосу, що найчастіше є джерелом, що навчаються
співу:
а) неправильне дихання;
б) неправильне положення гортані;
в) спів «фарсованим» звуком".
У співі найбільш поширеним є грудобрюшной тип дихання,
оскільки в цьому випадку створюються умови для координування
діяльності органів голосового апарату. Проте дихання одного і того
ж вокаліста змінюється залежно від виконуваного твору. При співі
вдих здійснюється набагато швидше, ніж у спокої і при розмовній
мові, а видих значно подовжується (співвідношення 1: 20 - 1: 30).
Витрата повітря при співі в 3-4 рази більше, ніж в спокійному стані.
Мистецтво дихання при вокальній мові полягає в тому, щоб не
витрачати повітря без потреби. Відсутність достатньої кількості
повітря в дихальних шляхах шкідливо відбивається на роботі м'язів
голосового апарату. Слабкість струменя повітря, що видихається,
компенсується підвищенням напруги цих м'язів, що надалі
призводить до їх стомлення і слабкості, внаслідок чого
погіршується якість голосу.
Робоче положення гортані кожного співака тісно пов'язане з
індивідуальним облаштуванням його голосового апарату, з
вимовою голосних і так далі неприродна (насильницька) установка
гортані при співі у більшості випадків викликає захворювання
голосу.
При зловживанні "відкритим звуком" гортань не може правильно
функціонувати, оскільки перевантаження однієї групи м'язів
позначається на загальному стані гортані. Співаки, що зловживають
"відкритим звуком", скоро виявляють схильність до детонації,
тремолированию звуку і швидкому зношуванню голосу.
Для профілактики захворювань у початкуючого співака
вокальний педагог повинен приділяти особливу увагу, окрім
розвитку правильного співецького дихання, виробленню чіткої
дикції, досконалому управлінню роботою м'язів.
Зайняття з початкуючими співаками повинне тривати не більше
за одну годину підряд в день з двома перервами по п'ять хвилин.
Для закріплення умовних рефлексів, необхідних для співу, слід
працювати над голосом щодня.
Однією з причин нервово-м'язових захворювань голосового
апарату є неправдиві прийоми вправ, до яких учні часто прибігають
при виробленні найбільш важких нот (у більшості випадків -
верхніх). Учні намагаються "виспівувати" верхні ноти,
вправляючись до хрипоти, тоді як має бути систематичне,
планомірне накопичення правильних навичок в роботі голосового
апарату в цілому, а не одних тільки голосових зв'язок на окремих
нотах.
Робота співака має бути безперервною, але такою, що не
доходить до перевтоми, без тривалого відпочинку, що веде до
детренованості.
Співак не повинен співати в теситурі, що не відповідає голосу
співака. Чим сильніше і витриваліше співак, чим досконаліше
механізм його голосоутворення, тим більше він може співати без
перевтоми, до тих менш схильний захворюванням голосу.
За даними учених, період, необхідний для повного відновлення
фонаторной функції у молодих співаків - професіоналів з хорошою
технікою вокалізу після 1-2 годин роботи, складає 20 - 30 хвилин
активного відпочинку. Для молодих співаків з посередньою
технікою вокалізу при такому ж навантаженні він складає 30-60
хвилин, а для літніх співаків з хорошою технікою вокалізу 6-12
годин. При посередній техніці вокалізу відновлення голосу у літніх
співаків може бути більше 12 годин. Після інтенсивних
навантажень (3-4 годин роботи) в оперному спектаклі молодим
солістам потрібний активний відпочинок не менше доби, а особам
літнього віку - до двох діб. Для концертних виконавців досить 4-го
годин.
Вокальне навантаження артистів хору на репетиціях оперного
спектаклю допустиме до 3-го годинника з двома перервами між
годинником.
Особливо стомлюють голос театральні репетиції і термінова
виучка ролей. На репетиціях співак повинен берегти сили, оскільки
доводитися повторювати одно і те ж важке місце. Тому досить
проспівати партію повним голосом один-два разу, а потім в
півголосу.
Для педагогів, лекторів і інших професіоналів голосу
фізіологічні норми дозволяють використати голос без збитку для
його якості не більше 4-х академічних годин в день з перервами
між ними в 15 хвилин.
В день концерта не повинно бути фізичної перевтоми, а
особливо нервових роздратувань, а також слід уникати голосових
навантажень. Приймати їжу треба за два-три години до початку
виступу. Їжа має бути легко засвоюваною, не перевантажуючою
шлунок. Після закінчення виступу необхідно відпочити до
тридцяти хвилин, перш ніж вийти на повітря. Після повернення
додому треба відновити сили помірною їжею і міцним сном.
Вважається нормальною тривалість сну вісім годин. А при значній
нервовій напрузі - дев'ять годин. Після потрібна гімнастика,
прогулянка, водні процедури.
Після посиленої і напруженої діяльності голосовий апарат украй
чутливий до різних дратівливих чинників: холод, сухість, пил,
тютюн, спиртні напої.
Тому приміщення, де люди голосових професій проводять
велику частину часу, слід часто провітрювати, повітря має бути
зволожений, комфортної температури.
Ліжко може бути в міру жорсткої, положення голови незначне
підведено, щоб уникнути порушення кровообігу і живлення мозку.
Більшість людей негативно реагують на занадто сильну жару.
Остання діє розслабляючим чином на увесь нервово-м'язовий
апарат людини, у тому числі і на дихальний, і голосовий, знижує
загальну опірність організму. Несприятливий вплив на голосовий
апарат робить сухе і гаряче, сухе і холодне, сире і холодне повітря,
викликаючи роздратування, сухість і захворювання слизовою
оболонкою дихальних шляхів. Найбільш сприятливе повітря
теплий і злегка вологий.
 Для підвищення загального тонусу, опірності організму
потрібне проведення гартуючих заходів : умивання холодною
водою, обтирання водою температури 20-22 градуси. Особливо
сприятливу дію чинять комфортні душі, а так само контрастні (з
початковою різницею контрасту 5-7 градусів і поступовим
розширенням її за рахунок зниження температури прохолодної
води до декількох градусів; 3-4 зміни гарячої і прохолодної води,
закінчувати процедуру холодним або прохолодним душем, потім
розтерти тіло сухим банним рушником).
За наявності осередків хронічної інфекції (хронічний тонзиліт,
синусит, каріозні зуби та ін.), гартування слід розпочинати з
рефлексогенних зон кінцівок, потім шийно-комірної зони, в
подальшому приєднуються загальні контрастні обливання або
душі, і, в останню чергу, контрастне полоскання горла, промивання
носоглотки із застосуванням контрастних або холодних настоїв
лікувальних трав : черги, кольорів календули, шавлії, меліси,
розмарину, пелюсток троянди.
Полоскати горло без напруги, намагаючись при цьому вимовляти
співучі гласні букви - "а", "е", "о".
Дуже корисні морські купання, вдихання зволоженого морського
повітря. Проте ці процедури мають бути дозованими. Особливо
слід застерегти від загару в години шкідливої дії на організм
сонячної радіації, у зв'язку з виникненням сухості слизовою
оболонкою дихальних шляхів, зниженням імунітету,
несприятливою дією на сердечно¬судинну, нервову і інші системи.
Серед профілактично-гігієнічних заходів, сприяючих поліпшенню
функції голосового апарату, важливу роль грає місцевий душ
гортані з подальшим за ним масажем, особливо при сильному
стомленні. Ці процедури сприяють зменшенню застійних явищ в
гортані, глотці, поліпшенню кровообігу і очищенню м'язів від
продуктів обміну (молочної кислоти та ін.), що накопичилися в
процесі їх роботи і викликали втому, зниження тонусу.
 Надзвичайно важливе значення придбало використання як
профілактику захворювань голосового апарату віброакустична дія
за допомогою апарату "Вітафон", який створює мікровібрацію із
звуковою частотою, що безперервно міняється, що сприяє
багатократному збільшенню мікрокапілярного кровотоку і
лімфотоку, очищенню від токсичних продуктів обміну в м'язах
голосового апарату при втомі, запальних захворюваннях.
Особам голосових професій в якості обще- оздоровлюючої і
профілактичної дії дуже корисні: щоденна гімнастика з акцентом на
дихальні і звукові вправи, вправи для основних і допоміжних
дихальних м'язів, м'язів верхнього плечового пояса, черевного
пресу, шийного відділу хребта.
Перед виступом не можна переїдати, оскільки рухи діафрагми
стають скрутними і артист не може вільно володіти голосом,
страждає співецьке дихання. Приймати їжу слід легку, багату
білками, вітамінами, мікроелементами, не гостру і не гарячу.
Зловживання гарячою їжею і напоями (чай, кава, газовані напої,
рідкі блюда і так далі) часто є причиною виникнення наполегливого
запалення верхніх дихальних шляхів. Професіоналам голосу
корисні молочні продукти, яйця, свіжі овочі, фрукти, соки, нежирні
м'ясні. Що стосується різних гострих, перчених блюд, приправ, то
вони різко обмежені. Шкідливими також являються усі види
алкоголю, особливо при надмірному і систематичному вживанні.
Окрім шкідливого впливу на серце, сердечно¬судинну, нервову і
інші системи, алкоголь викликає застійні явища кровообігу в
гортані, що перешкоджають нормальній її роботі. З'являється
хрипота, що доходить до повної афонії впродовж деякого часу. При
зловживанні алкоголем з'являються розлади життєво важливих
органів і систем, втрачається здатність володіти собою; за
збудженням йде апатія, знесилення. Алкоголь надзвичайно погано
відбивається на слизовій оболонці горла, гортані і на голосових
складках. Голос грубіє, втрачає свій тембр, стає хрипким.
 Про шкоду паління можна говорити дуже багато. У тих, що усіх,
що палять спостерігається поразка війчатого епітелію слизовою
оболонкою верхніх дихальних шляхів, що призводить до
порушення його транспортної функції - видалення частинок пилу,
слизу, мікроорганізмів з легенів і бронхів. В результаті цього
виникає кашель, який ще більше травмує епітелій, як голосових
складок, так і інших відділів дихальних шляхів. Інфекції частіше
вражають людей, що палять. Тривале паління також викликає
почуття сухості в горлі і негативно відбивається на звучанні голосу.
Таким чином, особам голосо-речевых професій, особливо співакам,
паління категорично протипоказано.
Використання методів самонавіяння і аутогенного тренування
також сприяє підвищенню емоційної стійкості, працездатності
організму і профілактиці захворювань голосового апарату.
Дуже важливою є також підтримка загального фізичного здоров'я
(за допомогою загальнорозвиваючих фізичних, дихальних і
звукових вправ, масажу, гартування). Співакам слід займатися тими
видами спорту, які удосконалюють роботу дихального апарату, -
гімнастика, легка атлетика, теніс, волейбол, плавання, туризм.
Усе це допомагає зміцненню здоров'я, підвищенню стійкості до
будь-яких зовнішніх подразників, зміцнення витривалості до
навантажень, підвищення професійної працездатності.
ЗАКІНЧЕННЯ
У цих рекомендаціях дана спроба в найбільш доступній, простій
формі викладені питання які можуть цікавити будь-якого співака,
лектора, вчителя з вокального мистецтва, постановника голосу,
якщо він замислюється про суть того глибокого і чудового
фізіологічного процесу, яким є мова і спів. Необхідно кожній
людині, для якої голос є основою його діяльності. Тривала робота
з непоставленним голосом при форсованому звуці спричиняє за
собою деколи непоправні розлади голосового апарату. Загальні
захворювання, що залишаються без уваги, важко позначаються на
звучанні голосу і на голосовому апараті.
Завжди пам'ятати, що гортань і горло є досить крихким
апаратом, який вимагає постійно до себе дбайливого відношення.
Шкідливі звички до яких відноситься паління і алкоголь, що
знишують голосовий апарат і увесь організм співака значно
сильніше, ніж найінтенсивніша професійна діяльність.