Кобута Наталія, 3 ф-но

Вторинні жанри і їх ознаки.

Ф. Шопен. Мазурка оп. 33.#4, сі мінор – є вторинним жанром стосовно полського народного танцю.
Одна з найпоетичніших мазурок-елегій. Задум - контрасти-антитези та каданс спаду (автентичний) -
типовий для Шопена. У мазурці безліч рис, що належать безпосередньо до фольклору. Тональні
центри: h-(fis) - С-В-Es ... Н-dis-Н ... h - вказують на плагальність, секундові і терцеві
зв'язки.Плагальність та остинатні баси вже в початкових двох тактах. Тональна логіка перших 25
тактів дуже характерна. Такти 47-49 - мелодійна модуляція в B-dur. Такти 49-50 і д. - Знову
плагальність. Мелос H-dur'ної частини мазурки — чудовий зразок безперервних мелодійних
затримань і зіткнень, що порушують стійкість і створюють романтичне томління. Дуже оригінально
звучить solo баса перед останньою появою першої теми і триразова споглядальна „неаполітанська”
квінта (с—g) перед заключним кадансом мазурки.

Ознаки жанрових мікстів.

Ф. Ліст. Концертний етюд Es-dur. Un sospiro.

Жанр етюду початково бу створений, як інструмент для розвитку технічної майстерності виконавця.
Ліст, як і його сучаники-романтики, наділив етюд певним характером, образом, емоційним станом.
Він додає в назві епітет – концертний, що говорить про емоційну довершеність твору та здатність
доставити слухачеві естетичне задоволення.

Етюд Ре-бемоль мажор із циклу концертних етюдів, який був названий композитором Un sospiro
(Зітхання) є яскравим прикладом поетичної натхненної думки Ліста. Початок етюду – це ніжна,
прекрасна мелодія, яка ніби оповита арпеджованими пасажами. Друга тема, на противагу першій, A
dur, більш мужня, але все ж таки піднесена і чутлива, і в процесі пробудження зростає до повної
пристрасності та величі. Весь етюд настільки поетичний і романтичний, що поруч із двома іншими
концертними етюдами Ліст вирішив назвати їх «Поетичними каприсами» («Саprices poetiques») і
об'єднати в одну цикл-збірку. Це дуже точно формулює їхній зміст. Етюд невипадково названий
«зітхання», оскільки весь він сповнений зітханнями, любовною тугою, пристрастю, захопленням,
радістю і смутком. Етюд, безсумнівно, належить до одного з найдосконаліших творів у жанрі
фортепіанного етюду. Все в ньому цілком ясно і вражає своєю точною конструкцією. ЛІст
користується засобами з почуттям міри та всі прийоми художньо виправдані, вони поетичні у самій
своїй суті.