МУЗИКА БАРОКО

Коли я слухаю музику Баха,

То вмить відчуваю – душа,
не знаючи болю,
не знаючи страху,
в чарівні краї поспіша.
Неначе з великого жалю
ридає старенький орган
І чути - злегка повіває
Хлопчак-вітерець-хуліган.
Мінорні токата і фуга
говорять мені, що ще мить -
Закінчаться холод і хуга
І знову весна прилетить.
 Риси барокової музики

Витоки барокового стилю припадають на кінець XVI

століття, коли оптимістичний гуманізм епохи
Відродження змінюється трагічним світосприйняттям,
пов'язаного з усвідомленням економічних і політичних
проблем, що призвели до буржуазних революцій XVII ст.
З виникненням стилю бароко музика вперше
продемонструвала свої можливості заглибленого і
багатостороннього втілення світу душевних переживань
людини, хоча в музично-теоретичних працях епохи ще
переважають схоластичні погляди.
 Жанри музики бароко
Провідне місце в бароковій музиці посідають музично театральні жанри,
насамперед опера Це було пов'язано з прагненням до драматичної виразності та
синтезу мистецтв. Серед авторів барокових опер такі майстри, як А. Скарлатті , Георг
Фрідріх Гендель, Клаудіо Монтеверді та інші. Перші опери писалися переважно на
героїко-міфологічні чи легендарно-історичні сюжети з чітким розподілом сценічної
дії і музики. Італійська опера продемонструвала від переважання зовнішньої
декоративності до глибокого драматизму (М. А. Честі) та реалістичних тенденцій
(пізній К. Монтеверді). Вона культивувалася і в інших країнах Європи, проте вже у
XVII столітті виділилися як національні явища: німецька опера (Р. Кайзер) та
французька лірична опера (Жан Батіст Люллі).
У театрі бароко процвітали оперні вистави, які ввібрали в себе тісну інтеграцію
різних видів мистецтва в єдине ціле. У XVIII ст. сформувалися такі жанри: опера-
серіа (серйозна опера) та опера-буффа (комічна опера).
 Серед інших монументальних жанрів — жанр ораторії, що досяг піку
свого розвитку в роботах Й. С. Баха та Генделя. Опери та ораторії часто
використовували схожі музичні форми, як наприклад, арія da capo. У сфері
культової музики значне місце зберігали такі жанри як меси і пасіони,
проте досить популярні стали протестантські кантати, серед їх авторів і
Й. С. Бах.
Одночасно з'являється тенденція до відділення музики від слова.
Виникають масштабні циклічні форми — концерти, сюїти, сонати.
Концерти писалися як для одного інструмента з оркестром, так і concerto
grosso, в якому невелика група інструментів соло контрастує з повним
ансамблем. Інструментальні сонати та сюїти були написані як для окремих
інструментів, так і для камерних оркестрів. В сюїтах чергуються увертюри
театрального характеру, фуги, імпровізаційні п'єси та танцювальні жанри.
Твори для клавішних досить часто писалися композиторами для
власної розваги або як навчальний матеріал. Такими роботами є зрілі
твори Й. С. Баха, загальновизнані інтелектуальними шедеврами ери
бароко: «Добре темперований клавір», «Гольдберг-
Варіації» і «Мистецтво фуги».
 Музичні інструменти
Барокові інструменти: гарді-гарді, віола, лютня, барокова скрипка та барокова
гітара
Основним музичним інструментом бароко став орган у духовній та камерній
світській музиці. Також широкого поширення набули клавесин, щипкові і смичкові
струнні — віоли, барокова гітара, барокова скрипка, віолончель, контрабас, а також
дерев'яні духові інструменти: флейти, кларнет,  гобой, фагот.
В епоху бароко функції такого поширеного щипкового струнного інструменту,
як лютня були в значній мірі зведені до акомпанементу basso continuo, і поступово вона
була витіснена у цій ролі клавішними інструментами. Колісна ліра, що втратила в
попередню епоху ренесансу свою популярність і ставши інструментом жебраків,
отримала друге народження; аж до кінця XVIII століття колісна ліра залишалася
модною іграшкою французьких аристократів, що захоплювалися сільським побутом
 Музичні інструменти

Барокові інструменти: гарді-гарді, віола,

лютня, барокова скрипка та барокова гітара

Лютня

Колісна ліра
 Раннє бароко.
Клаудіо Монтеверді

- Сприйняв досвід Флорентійської

камерати (співдружність музикантів,
поетів і філософів що склалася в 1570-х
рр. у Флоренції), з діяльністю якої
пов'язане виникнення опери.
- Ввів детальну розробку оркестровки
і нові технічні прийоми.
- Використав ансамбль інструментів :
в 1-ій опері - 7, в останній - 70.
1567 - 1643
 Спадщина К. Монтеверді
Творчість Монтеверді представлена трьома групами творів: мадригали, опери і
духовна музика. Головна особливість композиційної техніки Монтеверді — поєднання
(нерідко в одному творі) імітаційної поліфонії, характерної для композиторів пізнього
Відродження, і гомофонії, досягнення нової епохи бароко. До 40 років Монтеверді
працював переважно в жанрі мадригала (всього 8 збірників ["книг"]; дев'ята,
неавторська, збірка видана посмертно). Робота над першою книгою, що складається з 21
п'ятиголосого мадригалу, зайняла близько 4-х років. Перші вісім книг мадригалів
представляють величезний стрибок від поліфонії Ренесансу до монодії, характерної для
музики  бароко. Кульмінацією всієї творчості Монтеверді вважають оперу «Коронація
Поппеї». Вона поєднує трагічні, романтичні і комічні сцени (новий крок у драматургії
оперного жанру), реалістичніші портретні характеристики персонажів і мелодії, що
відрізняються надзвичайною теплотою і чуттєвістю. Для виконання опери потрібний
невеликий оркестр, і також відводилася невелика роль хору. Протягом довгого часу
опери Монтеверді розглядалися тільки як музично-історичний факт. Але, починаючи з
1960-х,  «Коронація Поппеї» була відновлена в репертуарі найбільших оперних сцен
світу.
Зріле бароко. Жан Батіст Люллі, Арканджелло
Кореллі

Французький композитор, скрипаль, танцюрист,

диригент і педагог італійського походження; творець
французької національної опери. Ж.Б.Люллі часто
використовував контраст між величним звучанням оркестрової
секції, і простими речитативу і аріями. Музична мова Люллі
відрізняється ясністю гармонії, ритмічною енергію, чіткістю
членування форми, чистотою фактури, що ставлять його в ряд
новаторів своєї епохи.
У творчості Кореллі переважає скрипкова та камерно-
інструментальна музика. За життя автора було опубліковано 4
збірки тріо-сонат для двох скрипок і basso continuo (op. 1, 1681;
op. 2, 1685; op. 3, 1689; op. 4, 1694); збірку сонат для скрипки і
basso continuo (op. 5, 1700). Посмертно опубліковано збірку
concerti grossi (op. 6, 1714). В його творчості кристалізувалася
форма тріо-сонати з контрастними частинами, його Concerti
grossi підготували появу жанру скрипкового концерту
Генрі Перселл. Дитрих Букстехуде.
В Англії найяскравішою фігурою зрілого бароко
вважається Генрі Перселл, автор близько 800 творів різних
жанрів, і, зокрема першої опери англійською мовою —
«Дідона і Еней»

Німецький композитор і органіст Дитрих Букстехуде (1637–

1707) є автором численних органних творів. Його музика
побудована на масштабності задумів, багатство і свободу
фантазії, схильності до патетики, драматизму, наскільки
ораторської інтонації і справила значний вплив на майбутніх
композиторів — Й. С. Баха і Г. Ф. Телемана
 Пізнє бароко.

А.Вівальді

Г.Ф. Гендель
Й.С.Бах
 -

Антоніо Вівальді - італійський композитор, скрипаль, педагог, диригент.

Вчився грі на скрипці у свого батька Джованні

Баттісти Вівальді. Першим застосував гобої,
валторни, фаготи і інші інструменти як самостійні,
а не дублюючі. зробив значний внесок у розвиток
інструментального барокового концерту і
барокових сонат тріо-сонат. В його творчості
викристалізувалася тричастинна форма concerto
grosso. Він є автором понад 500 творів.
Одними з найвідоміших його робіт є чотири
концерти для скрипки «Чотири пори року», що
1678-1741 входять до циклу «Спір гармонії із винаходом».
 -

Йоганн Себастьян Бах- німецький композитор, органіст,скрипаль.

Творча спадщина Йоганна Себастьяна Баха

надзвичайно велика, охоплює понад 1000
композицій, з них 320 світських і духовних кантат,
багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії,
численні хорали, мотети, інструментальні твори та
інші. Більшість вокальних творів Баха написані на
релігійні тексти (наприклад, «Пасіони за
Йоанном», 1723, «Пасіони за
Матвієм», 1729, «Меса сі мінор» 1733–1738).
Музика їх пройнята глибоким релігійним почуттям
і, разом з тим, філософською заглибленістю. Із
1685-1750 світських вокальних творів композитора особливо
виділяють кантати «Феб і
Пан»,«Селянська», «Кавова», безпосередньо
пов'язані з тодішнім побутом.
Інструментальна музика Баха написана
для органа (прелюдії, токати, фантазії, фуги
тощо), для клавесина («Добре темперований
клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво
фуги», 6 партит, 6 французьких сюїт, 6
англійських сюїт тощо). Також він створив
сонату для скрипки соло, сюїти для
віолончелі соло, а також музику для оркестру
(6«Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти),
концерти для скрипки з оркестром, для
клавесина з оркестром та інші.
 Георг Фрідріх Гендель – німецький та
англійський композитор епохи бароко

Генделя вважають найбільшим, поряд із Йоганном-

Себастьяном Бахом, композитором пізнього бароко і
раннього класицизму. Він створив новий музичний жанр —
«Англійську ораторію», яка відрізняється од італійської
більш піднесеною мелодикою і монументальним
аранжуванням. Моцарт вважав Генделя найбільшим
майстром хорового письма. Генделеві приписують
створення популярної музики: принаймні він керував
1685-1759 оркестром просто неба, і ці виступи міг слухати кожен. Як і
багато інших композиторів того часу, Гендель творив у так
званому «галантному» стилі, що був перехідним від бароко
до класицизму. У подібному стилі творили також Ґеорґ-
Філіп Телеман і сини Баха, тоді як сам Йоганн-Себастьян
лишався прихильником «чистого» бароко.
 Наприкінці життя Гендель познайомився з
К. В. Ґлюком, який ділився з композитором планами
ідеями реформування оперного мистецтва. Проте,
своїй прихильниці Сюзан Циббер Гендель сказав, що
Ґлюк розуміється в мистецтві контрапункту так само
як і його кухар Густав Вальц. Прикладами
«популярної» барокової музики можуть слугувати
«Музика на воді» (1717) та «Королівський феєрверк»
(1749), які в своєму роді не мають рівних.
Музика Генделя легка і заразом могутня, кипить
життям та енергією. Вона також може бути дуже
драматичною, наприклад у великих аріях, як-от Cara
Sposa з опери «Рінальдо» (1711). Гендель був також
майстром гри на органі. Любителі музики в Німеччині
мріяли про «дуель» Генделя з Бахом в органній
вправності. Двічі таку зустріч намагався влаштувати і
сам Й. С. Бах за допомогою сина Вільгельма
Фрідемана, проте музиканти не зустрілися
Гендель написав близько 45 опер, 31 ораторію,
безліч церковних хоралів, органних концертів, а
також ряд творів розважального характеру.
 Висновки:
Визначальними в музиці бароко стають
піднесені, величні образи, сильні почуття й емоції.
Тому провідними є монументальні, масштабні
жанри, в яких людський голос поєднується з
можливостями оркестру та хору - опера,ораторія,
меса тощо.
У центрі музичної культури стає
композитор, виконавець, які безпосередньо
звертаються до слухача. Продовжується процес
його професійного становлення, розгортання
музичного життя, освіти, нотодрукування.
Інтенсивно розвивається інструментальна
музика.