ПЕРІОД КЛАВІРНОГО

ВИКОНАВСТВА

Французьке клавірне мистецтво XVII -XVIII століття.

Найбільші клавесиністи: Ф. Куперен та Ж.-Ф. Рамо.
 Вплив французького клавесинного мистецтва на
розвиток культури Європи.

Раннім зразкам клавесинних творів

Клавесинна музика Франції - одне із
значних явищ культури XVII-XVIII
століть, яке і досі має неминуще
значення. Сформувавшись під
безпосереднім впливом школи
французьких лютністів
властивий:
ясний і чіткий склад;
"м'яка манера" виконання з
переважанням мелодійних елементів;
прозора фактура з використанням
імітацій;
велике значення має мотивна техніка,
запозичена у лютністів;
багата орнаментика надає витончений і
граціозний характер мініатюр.

У клавірній музиці Франції, починаючи
з XVII століття, закріпилася
практика виписування - розшифровки
знаків прикрас і позначення характеру
руху в нотній літературі
(Шамбоньер).
В жанрах прелюдії і рондо, французькі
майстри прагнули до психологічної
виразності, використовуючи побічні
голоси, дисонуючі затримання,
хроматичні гармонії і мелодійно-
орнаментовані варіації
Танець перший чисто інструментальний музичний жанр.
Різноманітного розвитку танець зазнав у творчості
основоположника французької клавірної школи Жака
Шампіона де Шамбон’єра.
Алеманда ХУІІ ст. вже не мала колишньої
танцювальності і стала подібною до споглядальної
прелюдії.
Куранта - національний тип цього танцю – рухливий і
текучий, з вишуканою переміністю двох – і тричасного
групування в такті, відмінний від італійської куранти зі
швидким рівномірним рухом.
Сарабанда у Шамбон’єра зазнає різноманітного – то
ліричного, то урочистого трактування. Вона більш
гомофонна і скупо орнаментована.
Джига все частіше застосовувалась як заключний танець
сюїти.
 Сильно розвинена орнаментація – стильова
прикмета французької клавірної музики.

Розвиток французької клавесинної сюїти

продовжили учні Шамбон’єра: Луї Куперен, Жан-
Нотація прикрас з допомогою мелізмів – заслуга французів.
Анрі д’Англебер. До французької сюїти щоразу
більше проникають французькі танці молодшого
покоління – менует, ригодон, буре, гавот і паспє.

Одна з найбільш ґрунтовних

таблицьрозшифрування французьких мелізмів була
опублікована 1689 р. д’Англебером у передмові до збірки його «
Клавесинних п’єс»
 Термін "рококо» виник у Франції в кінці 18 ст,
в епоху розквіту класицизму, як презирлива
кличка для всього манірного і химерного
мистецтва в 18ст.
Стиль « рококо» Мистецтво рококо - це світ вигадки і
як вираження інтимних переживань, декоративної
театральності, вишуканості, витонченої
естетичних витонченості, в ньому немає місця героїзму і
пафосу - вони змінюються грою в любов,
поглядів фантазією, чарівними дрібничками.
Стиль рококо зародився за часів регентства у
суспільства. Франції (1715-1723) досягнувши свого апогею
при Людовіку XV перейшовши в інші країни
Європи і пануючи в них до 1780-х років. Стиль
рококо це продовження стилю бароко, його
видозміна.
 Новий стиль завжди народжується з чогось
вже існуючого, потім поступово підпорядковує
собі різні художні явища своєї епохи.
Стиль « рококо» Бароко - Рококо - галантний стиль -
сентименталізм - буря і натиск – Класицизм.
як вираження Філософію стилю Рококо визначали жінки -
фаворитки короля: маркіза де Помпадур, мадам
естетичних Дюбаррі, Марія Лещинська. Рококо вважає
головним у житті свято, витончену насолоду і
поглядів любов.
Основними принципами стилю Рококо є відхід
суспільства. від життя в світ фантазії, гри, міфічних
сюжетів і еротичних ситуацій. Панує
граціозний, примхливий орнаментальний ритм.
"Витончений" - ключове слово даної епохи.
Стиль « рококо» як вираження естетичних поглядів
суспільства.
Рококо - стиль швидше
постбароковий, ніж
передкласичний.
У Німеччині елементи рококо
виявляються в музиці Телемана.
Розквіт рококо припадає на 20-ті
роки XVIII століття.
Стиль рококо з'явився як
своєрідна реакція протесту проти
строгості і навіть певної
жорсткості музичних форм
бароко.
Зразки рококо знаходимо в
творчості Франсуа Куперена і
Жана Філіпа Рамо
Для музики рококо характерні
мініатюрність форм, ясність
гармонійних проходження,
верховенство мелодії над
гармонією, гіпертрофована роль
орнаментики.
 Форма
характерна мініатюрність;
Відмінність інструментальної сюїти від барокової.
Сюїта Баха - (тривалість її виконання - близько 20
хвилин). Клавесинні сюїти Франсуа Куперена менш
монументальні і цілком допускають виконання окремо
Характерні п'єс.
Інші музичні форми в епоху рококо характеризуються
ознаки музики певним подрібненням.
Гармонія

рококо Якщо порівняти звукову вертикаль великого

барокового твору і твори в стилі рококо, то в
барокової композиції ми можемо побачити більш
складну конструкцію, ніж в п'єсі рококо.
Гармонія рококо набагато простіша і ясна,
безпроблемна. Композитори прагнули передати
здебільшого чарівність і красу того, що оспівували.
 Мелодія
Мелодійний малюнок, у верхньому голосі п'єси,
часто досить простий. Така мелодія, виконана точно
як вона записана в нотах, не справить належного
враження. Французькі клавесиністи грали, за словами
Куперена, "не так, як записували свою музику".

Характерні Величезне значення мала інтерпретація. Мелодія,

складена композитором, оживала в момент виконання
п'єси. Виконавець вносив в неї тонку ритмічна
ознаки музики різноманітність шляхом всіляких відхилень від строго
метричного запису, використовував багату
рококо орнаментику.
Орнаментика
Мистецтво орнаментики музичного рококо у
французьких композиторів, важається верхом
вишуканості і витонченості. Навіть Бах, в сфері
орнаментики спирався на досягнення французьких
композиторів
Музика рококо
Головна вимога до музики рококо було те, щоб вона
тішила слух і не вимагала від слухачів занадто
великої душевної віддачі
Естетика бароко, з його тяжінням до грандіозності,
з його теорією афектів поступилася місцем
примхливим змінам психічних станів. Перевага
віддається мелодії з акомпанементом, натомість
поліфонічної фактури бароко. На перший план
виступають музичні жанри, які відтворюють звуками,
т.б. програмна музика замість барокових абстрактних
сонат, прелюдій і фуг.
Музика рококо
Композитор і стилі
Бароко: Вівальді, Ф.Гендель, І.С. Бах
Рококо : Ф.Куперен, Ж-Б.Рамо, Телеман
Галантний стиль: Перголезі, Галуппі,
Саммартіні
Сентименталізм:К.Ф.Е.Бах, Гретри
Чимароза,
Буря і натиск: Глюк, Й. Бенда
Класицизм: Й. Гайдн, В.А.Моцарт, Л.ван
Бетховен
Франсуа Куперен(1668 –1733)
Творчість Ф.Куперена знаменує
вершину клаверизму.
Працював органістом у Паризькій
церкві Сен-Жерве.
Був придворним клаверистом у
Версалі.
Центральне місце в творчості
займа клавесин.
 У творах Ф. Куперена було ідеал
ьне співвідношення між задумом
та його творчим втіленням;
Клавірна фактура тв Між художніми можливостями
орів Ф.Куперена інструмента та творчими
намірами.Ф.Куперена називали
Шопеном клавірної доби
 Стильові риси клавірного письма Ф.
Куперена складалися внаслідок схрещення двох
напрямків:1) старофранцузького -поліфонічного,
з розвиненою мотивною технікою, ритмічно
Клавірна фактура тв неспокійним і гострим рухом, з багато
орів Ф.Куперена оздобленнями, тендітними мелодичними лініями.
2)італійського - гомофонного, з ясною
мелодикою, широким вживанням секвенцій, з
арпеджіо.
Клавірний стиль Ф.Куперена

Клавірний стиль - звук короткий, - звук обрамлений - зростає співність

п'єс Куперена часто уривчатий, мелізмами; мелодії;
характеризує: ясний

- збагачується - звуковий діапазон - зближує руки, не - використовує 2

колористика і фактури сягає 4-х любить віддалених способи письма :
віртуозність; октав; фактурних планів; поліфонічний і
гомофонний;
 Клавірний стиль
Ф.Куперена

Поліфонія
- двоголосна;
- голоси рівноправні;
- використовується подвійна клавіатура;
- перехрещення рук;
- три- чотириголосся куперен не вживає.
Гомофонія
- мелодія з супроводом зустрічається в танцях і повільних п'єсах;
- гармонія акомпанементу сплітається з мелодією і творить одне ціле
 Клавірний стиль Ф.Куперена

Ддя французьких клавірних п'єс характерним є:

- безперервний і досить жвавий рух;
- мала кількість довгих зупинок;
- чергування коротких мотивів;
- багата орнаментаціями та мелодійними фігураціями
Характерні фактурні малюнки:
- короткі гамові ходи з чотирьох-восьми звуків;
- фігури за типом трнмоло та трелів;
- оспівуючі фігури типу округів;
- арпеджіо зустрічається рідко, рідко бувають мелодизованими
 Рекомендації
Ф.Куперена до виконання
його творів

Ф. Куперен наполегливо вимагав дотримання

всіх своїх вказівок.
Присвятив їм грунтовний методичний трактат
" Мистецтво
гри на клавесині", де піднімав питання :
- характеру руху;
- регістрування;
-теше;
- фразування;
- ритмічну орнаментацію і ліги;
- мелізми;
- аплікатуру
 Таблиця виконання
прикрас Ф.Куперена
Куперен радить виконувати прикраси за час
тривалості основної ноти, над якою
розміщений значок мелізма - це називається
субстракція ( віднімання).
Трель - мала горішню додаткову ноту і з неї
починалася;
Мордент - починався з основної ноти і мав
нижню додаткову;
Аспірасйон - віддих ( ритмічна
орнаментація)
Сюспансьйон -запізнення.
Прикраси Куперена були істотним засоюом
інтонаційної виразності.