Бароко

ПОПОВ МИХАЙЛО|ДЕНЬКОВИЧ ОЛЕКСІЙ 10-Б

Загальна характеристика

 Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — 
«перлина неправильної форми») — стиль у
європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці,
літературі) та архітектурі початку XVI століття —
кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує
за Ренесансом, за ним іде Класицизм.
За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає
на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він
висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя,
мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне
поширення у країнах за межами Західної Європи, то з
доби бароко почалося справжнє поширення європейської
цивілізації на інші континенти.
Історія виникнення
 Бароко виникло і набуло великого розвитку в Італії, замінивши
прості та ясні форми мистецтва Раннього і
Високого Відродження. Пов'язане з дворянською культурою
часів розквіту абсолютизму, бароко було покликане
прославляти аристократію й церкву. Але в ньому відбилися і
прогресивні ідеї, зумовлені тогочасною боротьбою за
національну єдність у різних країнах Європи. Водночас бароко
відкрило нові можливості для мистецтва, що особливо яскраво
виявилися в синтезі мистецтв, у створенні грандіозних міських
і паркових ансамблів тощо.
 Найкращі представники італійського
бароко: архітектор і скульптор Лоренцо Берніні,
архітектори Франческо Борроміні і Карло Фонтана, Ювара,
живописці П'єтро да Кортона, Джордано Лука, Маньяско, Дж.
Б. Тьєполо. Здобуті в Італії досягнення бароко лягли в основу
подальшого розвитку мистецтва Іспанії та її американських
колоній, а також Німеччини,
частково Франції, Фландрії, Польщі та України в її
складі, Австрії та Чехословаччини в її складі тощо.
Бароко в архітектурі
 Інтер'єри стилю бароко використовували золото, срібло, мідь, кістку, мармур,
різні породи дерева, мозаїку, облицювання шпоном. Як декоративні
елементи застосовували дзеркала, скульптуру та малярство (Рубенс і
пізній Рембрандт), стіни затягували дорогими тканинами, прикрашали
ліпниною.
 У цей період значного розвитку набули: порцеляна, дзеркало, перламутр,
слонова кістка, кам'яна мозаїка. Круги й овали замінені складними
спіралями, гладкі поверхні — увігнутими й опуклими. Різьба кучерявих
стебел, мушель, гірлянд. Уперше з'являються кімнати з обшивкою стін в
єдиному стилі з меблями. У барокових меблів з'являються складні
позолочені різьблені елементи, м'які сидіння, оббиті дорогими яскравими
тканинами і рясно прикрашені бахромою. Меблярі часто застосовували
такий вишуканий прийом, як інверсія — чергування елементів, замість дуба
використовували м'який горіх, більш придатний для різьблення і
полірування, також використовували бронзові позолочені накладки.
Бароко в ювелірній справі
 Вельможі-голландці, данці, шведи, французи й італійці — шаленіли від краси
цих келихів. Створення подібних келихів відоме з доби середньовіччя. Крім
золота, якого було небагато, швидко почали використовувати срібло чи
коштовні камені, мінерали й екзотичні речі, перш за все корали. Згодом
додалися кокосові горіхи і яйця страусів — і через їх незвичність для
європейців, і через магічні властивості, якими їх тоді наділяли. В добу Великих
географічних відкриттів до екзотичних речей, які завозили в Західну Європу,
додалися великі за розмірами мушлі з тропічних морів. Особливо виділялися
ювелірні майстерні XVII століття міст
Німеччини — Гамбург, Нюрнберг, Аугсбург. Майстерні європейські ювеліри,
що вже мали значний досвід в обробці деревини, рогів, слонової кістки,
узялися обробляти й мушлі тропічних морів. Брудні і потьмянілі, мушлі
набували нетутешньої краси в яскравому освітленні після технологічної
обробки. Їх відмивали від бруду, декілька днів обробляли слабкими розчинами
кислоти, а потім лужними розчинами для нейтралізації кислот знімали верхній
шар. Боки очищеної мушлі, що грала перламутром, або залишали
недоторканими, або додатково обробляли різьбленням чи гравіюванням.
 Дух та стиль Бароко
 XVI століття було епохою вічного спокою. Однак тепер люди потребували пристрасті та бурхливого пафосу. Тому на
картинах зовсім не зустрічаються спокійні лиця. Водночас зображення мучеників давали можливість передавати усі
можливі відтінки страждань. Інші ж теми обиралися лише для того, щоб мати привід для відтворення гримаси бурних
веселощів, лиць що сміються та кричущих ротів.
 Пристрасним лицям відповідали схвильовані рухи тіл. Живопис бароко вибирав певні теми заради можливості
зображати дику несамовитість. Тому особливо популярними були сцени війни та викрадення.
 Що стосується форми, то пізній Ренесанс визнавав лише загальні ідеалізовані форми. Все індивідуальне вважалось
вульгарним, тому портретний живопис став другорядним жанром. А от у XVII столітті не лише виступає ціла фаланга
першокласних портретистів (Веласкес, Галс, Рембрандт), але й релігійний живопис знову стає портретним. Сміливий
натуралізм витісняє красу. Прообразами святих обирають бідних старих з різкими рисами та втомленими обличчями.
 Художники XVI століття обходили все гидке. Натомість бароко з любов'ю зображає проказу, сліпоту та божевільність.
Окрім цього, мистецтво Ренесансу витіснило деталі заради монументальності. Однак тепер захоплення деталями було
дуже сильне.
 Що стосується ліній, то кватроченто любило усе вугласте, а чінквеченто все округле. Характерна риса живопису бароко
полягає у тому, що вона намагалась обривати і руйнувати правильні лінії.
 Живопис бароко знаменує перемогу барвистості над пластикою. Не лише у скульптуру вводяться принципи живопису
(Берніні), але й сам живопис звільняється від гіпнозу пластичного ідеалу і виступає на свій власний шлях.
 Світло грає велику роль у живописі бароко. Воно стало фактором, що розбиває форму та визначає композицію.
Спочатку перевага надавалась різкому контрасту між темним та світлим. Темний — фон. Цим пояснюється чому фігури
в картинах епохи бароко дуже рідко бувають з непокритою головою. Крізь темряву подекуди виблискують різкі світлові
плями. Художники тієї епохи часто використовували штучне освітлення. Це не виблискуюче світло, а світло
маслянисте, плоско падаюче.
Бароко на землях України
 Пізнє бароко поступово губило свої найкращі риси: монументальність, творче
використання ордеру, різноманітність планів споруд. В будівництво прийшли
митці, важко залежні від замовників, бо головними меценатами та
користувачами бароко стають королівські родини, магнати-тирани, могутня та
реакційна церква.
 Важливими зразками рококо в архітектурі Україні стали споруди Бернарда
Меретина. Його костел місіонерів в Годовиці ще має всі ознаки пізнього
бароко. А план та зовнішні оздоби собору Св. Юра у Львові майже цілком
належать рококо. Проміжну позицію займала ратуша в Бучачі. Адже її тимпан
наче охоплений полум'ям ліпнини, характерним виплеском стилю рококо.
 Досконалішим зразком рококо в архітектурі стала й будівля
єзуїтського колегіуму та костелу в Кременці Тернопільської об.
(архітектор Павло Гижицький 1743 р.). Яскраві фарби фасадів, чотири башти,
дивовижні сходинки з кам'яними ліхтарями ріднять споруду з
парковим павільйоном більше, ніж із зразками бароко в Олиці, Луцьку,
Микулинцях, Старому Чарторийську. Декор і фарби колегіуму — від рококо, і
лише гра з різновеликими об'ємами, містобудівне значення споруди, величний
розмір костелу — від бароко.
Дякую за увагу! Слава ЗСУ!