Портретний пейзажний і

побутовий живопис

Гак Нікіта 9А
• Твори образотворчого мистецтва, головним чином живопис, діляться за жанрами.
Залежно від предмета зображення в XVII в. жанри ділили на “високий” (grand genre) і
“низький” жанр (petit genre). До “високого” жанру відносили історичний жанр:
батальний, алегоричний, релігійний і міфологічний; до “низького” – сцени з
повсякденного життя: портрет, пейзаж, натюрморт, анімалізм.
Ставши формою відображення життя, жанри живопису не є незмінними, вони
розвиваються разом з життям, змінюючись у міру розвитку мистецтва. Деякі жанри
відмирають або знаходять новий сенс (наприклад ванітас і ведута), виникають нові,
зазвичай всередині раніше існуючих (наприклад, всередині пейзажного жанру
з’явилися міський пейзаж, морський пейзаж і інтер’єр), а деякі об’єднуються (зараз ню,
побутовий, історичний, міфологічний, алегоричний, релігійний та батальний жанр
частіше замінюється терміном фігуратив).
• Пейзаж (походить від фр. Paysage – країна,
місцевість) – жанр образотворчого мистецтва, в
якому основним предметом зображення є
природа;
• Портрет (походить від фр. Слова portrait) –
це художнє зображення людини з передачею
його внутрішнього світу. Ділиться на
індивідуальний, груповий, парадний,
автопортрет;
• Побутовий жанр (жанровий живопис) –
жанр образотворчого мистецтва, в якому
зображуються звичайні сцени з
повсякденного життя людини без прикрас;
Портретний живопис
• Окрім традиційного релігійного живопису, з кінця XVII ст. в Україні почав розвиватися
живопис світський, провідне місце в якому посідав жанр портрета, який також можна
віднести до яскравих і самобутніх явищ національної художньої культури України.
• Художня мова відтворення портретного образу своєрідно переплітала ідеї бароко та
українські національні традиції, яким були притаманні умовність, певна система
символів.
• Портретами царів, князів, гетьманів прикрашали стіни церков і соборів. Так, в
Успенському соборі Києво-Печерської лаври є галерея портретів видатних осіб. Дуже
популярними були портрети славетного гетьмана Б. Хмельницького, які набули рис
парадності й патетичності.
• Композиція портрета створювалась на
основі чіткої схеми. Для портретів значної
козацької старшини й духовенства
характерними є традиційність пози, пишний
одяг, декоративне драпірування тканин і одягу,
наявність атрибутів, що характеризують
персонаж,— жезл, розп’яття, книга, герб та ін.
•

• Портрет полковника С. Сулими

• Згодом великої
популярності набув
парадний портрет, де
зовнішня характеристика
образу має велике
значення. Митці звернули
увагу на оздоблення
вбрання, коштовність
прикрас і тканин,
елегантність постави. До
визначних творів цього
жанру належать портрети В.
Гамалії, С. Сулими.

• Портрет В. Вишневецької

• Портрет М.
Миклашевського
Пейзажний
живопис
• З часів виокремлення пейзажу у самостійний жанр, він
завжди виділявся з-поміж інших живописних жанрів і
користувався особливою прихильністю поціновувачів
мистецтва. Впродовж століть людина милувалася
неповторною красою оточуючого світу і намагалася передати
свої враження й почуття в художніх образах.
• Пейзаж як середовище, як простір, в якому «живуть» і
«діють» герої фрескових композицій, картин, рисунків, існує
ще з часів античності. Втім, як самостійний жанр
образотворчого мистецтва він формується наприкінці 15 ст. і
з`являється в малюнках Леонардо да Вінчі та акварелях
Альбрехта Дюрера. Новий імпульс розвитку пейзажного жанру
в станковому живописі 16 ст. пов‘язаний з іменами Пітера
Брейгеля у Нідерландах та Альбрехта Альтдорфера у
Німеччині.
• Пейзажний живопис сягає розквіту в європейському мистецтві 17 - 18 ст.
Пітер Пауль Рубенс у Фландрії, Ян ван Гойєн, Якоб ван Рейсдал у Голландії,
Нікола Пуссен, Клод Лоррен у Франції, Франческо Гварді, Каналетто (Антоніо
Каналь) в Італії та чимало інших видатних майстрів започаткували формування в
європейському мистецтві основних різновидів і спрямувань пейзажного жанру:
ліричного, героїчного, романтичного, документального.
• Завоювання пленеру художниками дев‘ятнадцятого століття завершилося
новаторськими досягненнями імпресіоністів, що стали основою блискучого
розвитку пейзажного жанру у двадцятому столітті. Саме у пейзажі французькі
імпресіоністи (Клод Моне, Едуард Мане, Огюст Ренуар, Каміль Піссаро,
Альфред Сіслей) найповніше втілили безпосередність сприйняття життя
природи. Їхні картини сповнені свіжого чистого повітря й сонячного світла.
Неповторний колорит живописних полотен, створений чистими прозорими
фарбами, з дивовижною виразністю передає і прозорість повітря, і буяння
квітів, і загадкову поезію блакитних сутінків.
Побутовий
живопис
• Для початку, уявімо в якому середовищі
доводилось працювати творчим особистостям в зазначений
період. Ще в середині ХІХ ст/, в живописних колах панував
офіційний мистецький стиль – академізм, основу якого
складали естетичні засади класицизму. Диктувала таку
«моду» Петербузька академія мистецтв. Поступово картини
на історичні та міфологічні сюжети починають втрачати свою
актуальність і позиції академічного стилю починають
поступово послаблюватись. Художників більше цікавить
сучасність, вони прагнуть відображувати в мистецтві
навколишню дійсність. Так починаються з’являтися нові
живописні жанри.
• Головною тенденцією образотворчого мистецтва другої
половини ХІХ ст. стає рух до реалізму. Починає активну
діяльність Товариство пересувних художніх виставок, члени
якого були носіями нових прогресивних ідей.
«Передвижники» малюють новаторські картини, які
безпосередньо відображають життя народу. До Товариства
входило багато українських мистців.
• Тобто, зображення тем і сюжетів із повсякденного,
особистого і суспільного життя людини в образотворчому
мистецтві, – це і є побутовий жанр.
• Розглянемо найяскравіші зразки жанрового живопису в творчості цих
мистців.
• Микола Пимоненко (1862–1912 рр.) створив чи не найбільшу кількість
живописних робіт на теми селянського життя. Недарма художника
називають майстром побутового жанру. Народні типажі в його картинах
вирізняються емоційністю та щирістю.
• Великий успіх мала його картина «Святочне ворожіння». На ній ми
бачимо двох дівчат в інтер’єрі української хати при незвичайному
освітленні, що додає картині таємничої загадковості. Сміюсь, вони
роздивляються тіні на стіні від шматочків воску, намагаюсь розгледіти в
них обриси своїх суджених.
• Надзвичайно колоритними є такі роботи як «Весілля в Київській
губернії», «Свати», «Жнива», «По воду», «Ярмарок», «Великодня утреня».
• Жанрові картини Костянтина Трутовського (1826–1893 рр.) виконані з високою етнографічною
точністю. Серед найкращих робіт називають такі: «Колядки в Україні», «Весільний викуп», «Сцена біля
колодязя», «Жанрова сцена», «Дівчина зі снопами».
• Змушують затримати погляд ті картини, де митець інтерпретує українські народні обряди.
Наприклад, в роботі «Весільний викуп» все чітко продумано: згруповані персонажі, правдиво
передано їхні пози, жести, вдало підібрано типаж. Прекрасно написані постаті молодиці й двох дівчат
в правій частині полотна, дівчини-підлітка з глечиком і решіткою в руках і, особливо, – літнього
селянина, який, тримаючи в руці чарку, вимагає викупу за молоду.