УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО:

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА Ковальчук Софія

1 курс, 1 група
ПРЕДСТАВНИКИ.
 СТИЛЬ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ
БАРОКО
• Стиль бароко (від порт. Barroco ісп. Barrueco та фр. Baroque - перлина
неправильної форми) - стиль у європейському мистецтві на початку XVII ст. -
кінця XVIII cт., центром якого була Італія.
• Характерні риси бароко:
- масштабність, тяжіння до великих міським і садово-парковим ансамблям, де
воєдино зливаються архітектура, скульптура і живопис, контрастність, велика
кількість декору,
- напруженість, динамічність образів,
- прагнення до величі і пишності, прагнення до ілюзорних ефектів в організації
простору інтер'єру (збільшення розмірів приміщень за допомогою дзеркал,
висоти залів завдяки мальовничим плафонам, які мають складне рішення
перспективи);
- поєднання реальності і ілюзії, злиття мистецтв (опера, культова музика,
ораторія);
Стиль українського бароко поширився на всі види мистецтва: літературу, архітектуру,
скульптуру, живопис, графіку, музику. Українському бароко притаманні ті самі
зовнішні ознаки, що й західноєвропейському. Однак українське бароко має власні
духовні витоки. Великий вплив на його формування мали народне мистецтво,
народні естетичні смаки та ідеали.
АРХІТЕКТУРА
Найбільш яскраво стиль українського бароко виявився в
архітектурі. Його характерними ознаками є багатство і
пластичність форм, світлі потиньковані стіни,
застосування декоративних деталей, ліпних орнаментів,
церковних бань цибулястої та грушоподібної форми.
На формування українського бароко в архітектурі мали
вплив два чинники – давні традиції мурованого
будівництва, започаткованого в княжу добу, й
дерев’яного народного будівництва. Перший тип споруд
виник у результаті об’єднання тринефної церкви, що
здавна пристосована до літургічних потреб східної
обрядовості, із західноєвропейською базилікою
Собор Святого Юра у Львові (1744 – 1762 рр.) є приголомшливим греко-католицьким
собором. Його по праву вважають перлиною українського бароко. Архітектор Бернард
Меретин. Головний фасад будівлі прикрашений дивовижними скульптурами
знаменитого скульптора Йоганна Пінзеля. В інтер'єрі розміщені скульптурні твори М.
Філевича і С.Фесінгера.
Свято-Успенська Почаївська лавра- православний монастир (лавра) у Почаєві
(Тернопільська область). Найбільший православний храмовий комплекс і монастир на
Західній Україні і другий на Україні після Києво-Печерської лаври. Згідно з переказами,
монастир заснували ченці Києво-Печерської лаври, які втекли від навали татар в 1240 р..
Місце свого усамітнення назвали в пам'ять про річку Почайну - притоку Дніпра, на березі
якої колись стояв їх монастир. У 1771р., за проектом архітектора Готфріда Гофмана,
починається будівництво величного собору на честь Успіння Пресвятої Богородиці в стилі
пізнього бароко з католицькими елементами. Дві вежі під кутом до головної осі
прикрашають фасад споруди. Собор розташований в центрі монастирського комплексу.
До стилю бароко належить Каплиця
Боїмів. Вона була збудована
архітектором і скульптором А. Бемер, як
склеп в 1609 – 1617рр. для купецької
родини Боїмів. Купол каплиці Боїмів
прикрашений скульптурами пророків,
святих і ангелів.
Весь західний фасад споруди покритий
майстерним різьбленням по каменю на
тему “Страстей Господніх”, яке
обрамляє спарені арочні вікна з боків
від центрального входу. Східний же (з
боку вул. Галицької) – прикрашений
портретами подружжя засновників роду
Боїмів – Дьєрдя і Ядвіги – в
прямокутному обрамленні ніш. З
півночі над гладкою поверхнею стіни
домінує барельєф Георгія-Змієборця
(небесний охоронець сім’ї) і симетричні
ансамблі круглих вікон з різьбленим
візерунком у прямокутному контурі.
 АРХІТЕКТОРИ ДОБИ БАРОКО
Серед видатних українських архітекторів варто назвати:
 Степана Ковніра (1695 – 1786) кий був творцем так званого
Ковнірівського корпусу та дзвіниць на Дальніх і Ближніх печерах
Києво-Печерської лаври.
 Івана Григоровича-Барського (1713 – 1785). До творчої
спадщини якого належать такі споруди: Покровська церква,
Будинок бурси Києво-Могилянської академії, Кирилівська церква
 Успішно працювали в Україні й іноземні зодчі. Глибоко
зрозуміти суть українського бароко вдалося німцю Йоганну
Готфріду Шеделю (1680 – 1752). Він створив найяскравіші
споруди цього стилю: дзвіниці Києво-Печерської лаври та
Софійського собору.
 СКУЛЬПТУРА
У XVIII ст. в Україні відбувається розквіт
скульптури. Її широко використовували в
оздобленні фасадів та інтер’єрів архітектурних
споруд.
Найбільшого розвитку цей вид мистецтва
традиційно набув у Західній Україні. Серед його
видатних представників варто відзначити
львівського скульптора Йоганна Пінзеля. Його
статуї прикрашають собор Святого Юра у Львові.
До спадщини майстра входить багато витворів з
дерева, виконаних з віртуозною майстерністю.
Фігури ніби перебувають у постійному русі,
найнесподіваніших ракурсах. Пози, жести, вирази
облич передають бурхливі почуття. У своїх творах
скульптору вдалося найвищою мірою втілити дух
бароко: динаміку, мінливість, експресію.
РОБОТИ ЙОГАННА ПІНЗЕЛЯ
 ГЕРАЛЬТИКА
Широке поширення набуває в Україні геральдика,
тому елементом пластичного декору архітектурних
споруд стають рельєфні зображення гербів
козацької старшини і гетьманів. Особливого
розквіту в епоху бароко досягла різьба храмових
іконостасів. Український барокові іконостаси
відрізняються пишним декоруванням,
різноманіттям в оформленні карнизів і обрамлень
ікон, застосуванням ажурного різьблення, основу
якого складають рослинні мотиви: квіти,
соняшники, грона винограду. Вирізані з дерева
іконостаси майстра золотили.
 Творчість Йова Кондзелевича (1667 – 1740) більш
класицистична. Головне місце у творчості художника
займає образ людини, сповнений глибокого внутрішнього

ЖИВОПИС життя і благородної краси. Й. Кондзелевич є автором

славнозвісного Богородчанського іконостасу, створеного у
1698 – 1705 рр. для Воздвиженської церкви Манявського
скиту.
Найчастіше народні іконописці зверталися до образу
Божої Матері. Великого поширення в Україні отримали
ікони Покрова Божої Матері. У нижній частині цих ікон -
під покровом Богоматері - зображували представників
козацької старшини, загону отаманів, гетьманів. Зразком
збережена ікона Покрови Богоматері з с. Дахи на
Київщині із зображенням Б. Хмельницького.
У згаданий період набув розвитку український портретний живопис, що став
дуже популярним у середовищі шляхти і козацької старшини. Новим явищем у
світському мистецтві став портрет-парсуна, що наприкінці XVII ст. зберіг
тісний зв'язок з іконописом. Його функція – показати певну особу в усій її красі
та значущості. У таких портретах здійснювалася спроба максимально
правдоподібно передати риси людини. Однак під впливом іконопису портрети
цього періоду певною мірою ідеалізовані. Українські портретисти зображали
визначних політичних, культурних діячів та міщан.
Типовими ознаками таких портретів були пишне вбрання, поважна поза,
промовистий жест рук зображуваних на них людей, родовий герб, парадне
оточення. Водночас художники майстерно відтворювали індивідуальні риси та
характер своїх героїв.
Улюбленим персонажем художників другої половини XVII – XVIII ст. був
славетний гетьман Богдан Хмельницький. Зразком для них слугувала відома
гравюра гданського художника Вільгельма Гондіуса, створена за життя
гетьмана в 1651 р. Своєї черги, Гондіус скористався малюнком голландського
митця Авраама ван Вестерфельда, який було виконано з натури. Один із
найкращих портретів гетьмана зберігається в Національному художньому музеї
України.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ !