Єрьоменко Анастасія, 1 група, іспанська філологія
Сучасний український літературний процес: основні тенденції
розвитку
Художні ознаки Художні ознаки
модернізму (навівши постмодернізму
приклади творів) (навівши приклади
творів)
 трагічний розрив між  заперечення оповідних
духовністю та стратегій реалістичного
існуванням («Камінний дискурсу: причинно-наслідкових
господар», «Лісова пісня» зв’язків сюжету, психологічної
Лесі Українки) зумовленості поведінки
персонажів, деякими аспектами
перегукуючись з
американськими
постмодерністами «чорного
гумору» («Рекреації»,
«Московіада», «Первєрзія» Ю.
Андрухович, оповідання «Ги-ги-
ги» Ю. Винничук)
 перехід від класичного
 увиразнення стійкої
антропоцентристського
архетипічної основи в
гуманізму до сучасного
сюжеті твору («Fata
універсального гуманізму,
morgana», «Тіні забутих
екологічний вимір якого охоплює
предків» М. Коцюбинський)
все живе - людину, природу,
Всесвіт.  колонізації, способом
 бачення повсякденного
 наголошення на
реального життя як театру
біологічній сутності
абсурду, апокаліптичного
людини, глибинних
карнавалу («Московіада» Ю.
природних інстинктах
Адрухович, «Щоденний жезл» Є.
(«Життєві аналогії» Г.
Пашковський)
Хоткевич, «Момент» В.
Винниченко)
 інтертекстуальність, легко
 ущільнення викладу
замасковані алюзії на відомі
через експресивний
сюжети літератури попередніх
образ, промовисту
епох («Московіада» Ю.
деталь, що розкриває
Андрухович, «Польові
внутрішній стан
дослідження з українського
персонажа ( «Камінний
сексу» Оксана Забужко)
хрест» В. Стефаник)
 активна творча діяльність
 психологічним
Художні ознаки
постколоніалізму (навівши
приклади творів чи
художніх явищ)
 ефект «повернення
колоніальної резиґнації»
на Схід Європи або
непевність щодо
застосування теорії
постколоніалізму до
української ситуації (роман
«Таємниця» Ю. Андрухович,
«Література, нація і
модерність», стаття
«Повернення колоніальної
резиґнації»  М. Павлишин)
 особлива деколоніальна
естетика, естезис,
оприявлення невидимого,
знецінюваного модерною
естетикою, яка й сама
сприймається як форма
спротиву є нове існування
(реекзистенція)
 поява нового жанру -
постколоніальний роман
генераційної травми, часто
в основі таких романів
лежить свідчення про
пережите лихо, а оповідь
передає ситуацію
крайнього напруження
(«Солодка Даруся» Марія
Матіос)
 постколоніальний роман
травми не лише формує
нові способи письма на
пострадянському просторі,
але й вимагає нових
способів читання —
постколоніального
читання («Польові
дослідження з українського
сексу» Оксана Забужко)
 «Транзитна культура» -

самозаглибленням та
ослабленням зв’язків
героя з оточенням («Цвіт
яблуні», «Intermezzo»
“П’ятизлотник“, “Ціпов’яз”
М. Коцюбинський, «Valse
melancolique», «Земля» О.
Кобилянська)
 розкуте асоціативне  дослідження екзистенціальних
сприйняття
предметності («Дорогою
ціною», «Intermezzo» М.
Коцюбинський, І. Франко
«Зів’яле листя», «Сойчине
крило»)
 введення багатих  утвердження принципу
смислом символічних
постатей і образів (поема
«Мойсей», зокрема
«Пролог» до цього твору
І. Франко, роман «Танець
тіней» М. Яцків, «Христос
отаву косив» П. Савченко)
 пристрасть до  іронізування над художньою
зображення дійсності як
абсурду й хаосу;
особистість подається в
контексті відчуження її
від соціуму, закони якого
сприймаються нею як
такі, що є
ірраціональними та
алогічними, і не
пізнаються (повість
"Людина", новела
«Некультурна» О.
Кобилянська)
 симбіоз соцреалізму з  стильовий плюралізм, зумисне
модернізмом як
догматичний метод
запроваджений на
теренах СРСР (М.
Стельмах «Щедрий вечір»,
«Гуси-лебеді летять»,
«Правда і кривда»; О.
прозаїків старшого покоління:
звернення до історичної
тематики (історичний роман
«На брата брат» Ю.
Мушкетик, М. Вінграновський
«Северин Наливайко», Р.
Іваничук «Орда», «Рев оленів
нарозвидні», роман у віршах
«Берестечко» Ліна Костенко)
 повернення ліквідованої
проблем буття людини (роман-
епопея «Стежка в траві. Сага
про Житомир» Валерій Шевчук)
 постколоніальна критика
загальної рівнозначності всіх
явищ і аспектів життя,
агресивне засудження
насильницької дегуманізації,
асиміляції людини зовнішнім
світом, що були яскраво
виражені в просторі
радянської імперії (збірка
поезій «Тінь великого класика
та інші вірші», п’єси О. Ірванця
«Маленька п’єса про зраду для
одної актриси», «RECORDING»,
Юрій Іздрик «Воццек»)
 перегляд оцінок
традицією минулих культур,
пародійність (Ю.Андрухович
"Shevchenko is OK")
химерне переплетення різних
стилів оповіді
постійно відновлюваний
діалог між я і світом, тілом і
оточенням, свідомістю і
буттям, минулим і сучасним
(«Транзитна культура.
Симптоми постколоніальної
травми» Тамара Гундорова)
пам'яті про осіб і події в
історії культури, які
заперечували провінційність
і вторинність українськості,
реабілітація розмаїття
письменницького стилю
використовує
найрізноманітніші теоретичні
моделі для аналізу культури
тих народів, які звільнилися
з-під колоніального гніту,
порушує проблеми
етнічності, національної
ідентичності, культурної
універсальності, культурної
гібридності та культурної
відмін пости, проблеми мови,
історії.
радянським
літературознавством
творчості відомих митців,
ламають штампи ("Франко
— не Каменяр" Т. Гундорова,
"Не-Стефаник", "Русів(Не-
Торговиця)" Р. Чопик)
Гончар «Прапороносці»)
 культ незалежної особистості,
у центрі творів – «маска»
автора («Казка про калинову
сопілку», «Польові дослідження
з українського сексу» Оксана
Забужко)