КОНСПЕКТ

Реалізм (лат. realis – речовий, дійсний) – літературний напрям, який

зародився в 30-х pp. XIX ст. у Франції, а згод0м поширився в інших
європейських літературах.

Риси реалізму:
 раціоналізм (замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше
місце висувається пізнавально-аналітичне начало);
 типізація життєвих явищ (правдиве, конкретно-історичне та всебічне
відображення типових подій і характерів у типових обставинах;
 точна відповідність художнього образу реальній дійсності;
 соціальна зумовленість характерів (характер і вчинки героя
пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами
повсякденного життя; порушується проблема взаємин людини і
середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування
духовного світу, характеру особистості);
 перевага епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного
струменя мистецтва (улюблені жанри реалістів – повість, роман);
 розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей (гуманізм,
співчуття і протест проти всіх форм соціального й духовного
поневолення народу);
      
       Найяскравіші представники реалізму в українській літературі —
Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Борис Грінченко,
І.Франко.

Тематика української реалістичної прози ХІХ ст.

 сільське життя (І.Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», «Микола

Джеря», Панас Мирний «Лихо давнє й сьогочасне»)
 життя робітників (Б.Грінченко «Батько та дочка», бориславський цикл
І.Франка)
 чиновництво (Панас Мирний «П’яниця»)
 духовенство (І.Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки і матушки»,
«Афонський пройдисвіт»)
 життя соціальних низів, злодійського середовища (І.Франко «На дні»,
Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
 життя інтелігенції (І.Франко «Перехресні стежки», «Лель і Полель»)