Українська література з поглибленим вивченням 10 клас

Підручник
https://pidruchnyk.com.ua/1386-ukrliteratura-paharenko-10-klas.html
Ісеместр
Пор.
Дата Зміст програмового матеріалу Примітка
№
Вступ
Читацький практикум. Література як одна з форм естетичного освоєння
1 дій сності. Взаємодія літератури та інших видів мистецтва. Діалогічні вза-
ємини автора і читача.
Читання та й ого види. Особливості читання в добу цифрових
2
технологій . Діалогічне прочитання художнього твору.
Повторення вивченого. Чинники зміни культурно-історичних епох і лі-
тературних напрямів. Питання періодизації літератури. Особливості
3
пе- ріодизації української літератури (основні риси). Стильові
особливості літературних періодів.
Літературні напрями і стилі давньої і нової української літератури XI –
4
першої половини XIX ст.: світоглядні й естетичні засади, провідні жанри.
Реалізм як літературно-мистецький напрям у європей ській та
українській літературі. Етапи становлення. Реалізм як художній метод
5 відтворення дій сності. Головні риси реалізму як методу. Суспільно-
історичний контекст становлення й розвитку реалізму другої пол. ХІХ ст.
ТЛ: реалізм як напрям і метод (поглиблено).
Українська література ІІ пол. ХІХ ст.
Переважання епічних прозових жанрів; соціальна проблематика; акту-
алізація різностанових проблем; конфлікт людини і середовища тощо.
6
Погляди на літературу як важливий чинник у формуванні
національної самосвідомості, боротьбі за соціальні зміни.
Реалізм в українській літературі 70–90-х років ХІХ ст. (І. Нечуй -
Левиць- кий , Панас Мирний , Б. Грінченко, І. Франко): відображення
7
життя у фор- мах самого життя. Ідей ні й моральні пошуки особистості,
спроби розв’язати суперечність між ідеалом та соціальною дій сністю.
Жанрова і тематична різноманітність. Оновлення художніх засобів.
По- няття про художній тип. Українська література 70–90-х років ХІХ
8 ст. в загальноєвропей ському та світовому контексті.
ТЛ: типізація; художній тип.
Іван Нечуй -Левицький . Життя митця і й ого творчість як новий імпульс
9 української літератури (І. Франко: «Колосальне всеобій маюче око
Укра- їни»).
«Кай дашева сім’я» – соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм твору,
10 сучасна (вічна) актуальність проблеми батьків і дітей .
ТЛ: соціально-побутова повість.
Урок мовленнєвого розвитку. Усний переказ епізоду повісті «Кай дашева
11
сім’я».
12 Колоритні людські характери в повісті.
13 Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі.
Ствердження цінностей національної етики засобами комічного. «Сміх
14 крізь сльози» як ідей на домінанта твору. Сценічне життя повісті.
ТЛ: засоби змалювання комічного (поглиблено).
Урок позакласного читання. І. Нечуй -Левицький . «Гетьман Іван Вигов-
15
ський ».
Читацький практикум. Прозовий епічний твір великої форми. «Ключі»
16
до прочитання. Лист другу про прочитане.
17 Панас Мирний . Огляд життя і творчості.
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – перший соціально-психологічний
18 роман в українській літературі.
ТЛ: соціально-психологічний роман.
Особливості композиції роману: хронологічна послідовність та історичні
19
відступи. Проблематика твору.
Вихід героя за рамки «родинного кола». Психологічне дослідження форму-
вання характеру, духовний злам Чіпки під впливом соціальних обставин.
20
ТЛ: методи аналізу художнього твору (зокрема, елементи
психоаналітич- ного методу).
Урок мовленнєвого розвитку. Складання анкети головного героя роману
21
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
22 Характеристика інших персонажів роману.
Особливості стилю письменника: епічність, ритмічність прози, реалістич-
23
ність зображення психології персонажів, май стерність пей зажів.
24 Значення творчості Панаса Мирного для розвитку української
літератури.
Контрольна робота. Творчість І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного
25
(тестування).

Драматургія і театр ХІХ ст.

Тяглість драматургічної традиції в Україні. Шкільна драма XVIII ст.

Ін- термедії. Вертепна драма. Драматургія І половини ХІХ століття.
26 Народна драма І. Котляревського.
ТЛ: драма як рід літератури. Джерела драми як виду мистецтва (від-
антич ної драми до народної).

Новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст.

Соціально-побутові та історичні драми й комедії М. Кропивницького,
М. Старицького, Івана Карпенка-Карого, Панаса Мирного та ін. Родина
27 Тобілевичів і український театр. Зв’язок театру з музикою, сценічними
декораціями, одягом тощо.
ТЛ: театр як вид сценічного мистецтва та установа, яка здій снює сценічні
вистави.

Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми і комедії

28
М. Старицького, М. Кропивницького, Панаса Мирного та ін. (оглядово).

Створення професій ного театру в Галичині (1864). Перша народна артист-

29 ка України Марія Заньковецька. Роль професій ного театру у розвитку
національної культури.
 Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого. Багатогранність діяль-
ності. Жанрова різноманітність творів: трагікомедії («Сто тисяч», «Мартин
Боруля»), сатирична комедія («Хазяїн»), соціально-психологічна драма
30 («Безталанна»), історична трагедія («Сава Чалий »). Іван Карпенко-Карий
і «театр корифеїв». Драматургічне новаторство письменника.
ТЛ: трагікомедія як жанровий різновид драми. Драма і театр. Історія
українського театру.

Комедія «Хазяїн». Головний конфлікт комедії – суперечності суспільства,

у якому одиниці стають мільй онерами, а більшість – жебраками. Терентій
31 Пузир як утілення некерованого прагнення накопичення матеріальних
статків. Мамона («багатство, земні блага») як тема, ідея і головний персо-
наж комедії.

Морально-етичні конфлікти в родині Пузиря. Соціальний конфлікт між

мільй онером та й ого працівниками, най митами. Проблема соціально відпо-
32 відального підприємництва. Позачасовіть проблематики комедії. Сучасна
інтерпретація. Сценічне життя комедії в сьогоденні. Значення творчості
Івана Карпенка-Карого.

«Мартин Боруля» (оглядово). Проблематика зміни соціальної ролі і ,

статусу яка не пов’язана з походженням людини (Мольєр «Міщанин-
33
шляхтич», анонімне сатиричне оповідання XVIII ст. «Доказатєльство
Хама Данієла Кукси потомственного», М. Куліш «Мина Мазай ло»).

Борис Грінченко. Письменник, педагог, лексикограф, літературознавець,

етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Б. Грінченко як
34 редактор «Словаря української мови». Педагогічна діяльність Б. Грінченка,
зокрема у Все українській вчительській спілці. Роль товариства «Просвіта»
у суспільно-політичному житті України.

«Без хліба» – морально-етична проблема на межі голоду рідних і -

порушен
ня заповіді «не укради» в образі селянина Петра; почуття власної гідності
«маленької людини» – образ дружини Горпини як носія етичних чеснот;
образ сільської громади, яка зрозуміла зізнання Петра, як мудрого й гар-
35 моній ного середовища у вирішенні морально-етичних проблем; особливості
реалістичного письма у розкритті соціальних проблем та душевного стану
героя. «Сам собі пан» – маніфест людської гідності. Засоби типізації
образу селянина Данила. Реалістичність зображення. Актуальність про-
блематики оповідання.
ТЛ: малі епічні жанри – оповідання (поглиблено).
36 Аналіз поезій «Доки?», «До народу», «До праці».
«Моє щастя» – життєве і мистецьке кредо автора; маніфест щирих
почут- тів і відданої праці своєму народові як істинні цінності митця.
«Весняні сонети» – ідея єдності природи і душевного стану людини; образ
37 весняної оновленої природи як символічна паралель із надіями в житті
ліричного героя. Образи природи як психологічний паралелізм у
літературі роман- тизму та реалізму.
ТЛ: цикл сонетів.
Читацький практикум. Ліричний (ліро-епічний ) твір. «Ключі» до прочи-
38
тання. Рецензія як одна з форм читацьких рефлексій .
Контрольна робота. Творчість І. Карпенка-Карого, Б. Грінченка (тесту-
39
вання).
 Українська література кінця ХІХ – початку ХХ
ст.

Характеристика змін у суспільно-політичному і культурному житті. Основ-

ні тенденції розвитку української літератури: неонародницька (С. Василь-
ченко, В. Самій ленко, Б. Грінченко, А. Тесленко) і модерністська (П. Кар-
40
манський , М. Яцків, М. Черемшина, М. Коцюбинський , В. Стефаник,
О. Кобилянська, В. Винниченко та ін.) течії. Герой української літератури
10-х років ХХ століття: традицій не і новаторське.

Модернізм як естетична революція та етапність у розвитку самого поняття

мистецтва. Мистецтво як окремішня дій сність (модерністське гасло «мис-
тецтво для мистецтва»). Модернізм як соціальне бунтарство: ідеї еманси-
41 пації, ніцшеанства (вдосконалення людини через зміцнення духу і волі),
проникнення в глибини психології людини.
ТЛ: модернізм як напрям мистецтва.

Модернізм як розрив із традицією класичної літератури – пошук

42
нових виражальних засобів: жанри, символічні образи, тип оповіді.

Імпресіонізм, експресіонізм, символізм, неоромантизм як різні напрями

модернізму. Модернізм у живописі, архітектурі, вжитковому мистецтві.
43
ТЛ: імпресіонізм як метод і напрям. Імпресіонізм як реалістичне
письмо в живописі і літературі (безпосередня фіксація вражень).

Іван Франко. Важливі етапи життєвого і творчого шляху І. Франка. Бага-

44 тогранність громадської і творчої діяльності. Вплив І. Франка на культурне
і політичне життя в Україні. Епістолярії про І. Франка.

Тематична і жанрова різноманітність поезії І. Франка. Шлях І. Франка до

модернізму. «Поетична суперечка» з М. Вороним. (Послання М. Вороного
45 «Іванові Франкові»). Ліричний герой громадянської лірики І. Франка –
борець проти соціального і національного гноблення («Каменярі», «Земле
моя, всеплодющая мати»).

Патріотизм, національна ідея в поезії «Україна» зі збірки «З вершин

46 і низин». «Декадент» – поетичне кредо І. Франка. Присвята В.
Щурату. Вираження життєствердної позиції ліричного героя-митця.
Поема «Мой сей » – філософське осмислення історичного шляху україн-
47 ського народу. Віра в й ого щасливе май бутнє. Проблематика твору.
ТЛ: біблій ні образи в літературі.
Вивчити
Пролог до поеми – заповіт Франка українському народові. Елементи напам’ять
48
авто- біографізму та авторефлексії у творі. «Пролог»
із поеми.

Збірка «Зів’яле листя» – «лірична драма». Широка емоцій на гама

Вивчити
почуттів ліричного героя, утвердження невмирущості людських почуттів,
напам’ять
49 піднесен- ня чистого й безкорисного кохання («Ой ти, дівчино, з горіха дві поезії
зерня», «Чого являєшся мені...»). Домінантні образи поезії. Значення (на вибір).
інтимної лірики у творчості І. Франка.
«Легенда про вічне життя». Змістовий зв’язок твору із поезією збірки
50 «Зів’яле листя». Драматизм людських стосунків, роздуми про взаємність
кохання.

51Уро вира ного читання. Декламування поезій І. Франка.

к з
 Контрольна робота. Письмовий твір на одну з тем: «Народна поетика –
живлюще джерело інтимної лірики Івана Франка», «Актуальність поеми
52
“Мой сей ’’ І. Франка для сьогодення», «Гуманістичний пафос та новатор-
ський характер поезії І. Франка».
Франко-перекладач. Переклади творів давньогрецьких поетів,
53
Мільтона, Бай рона, ¥ете, Гай не, Гюґо, Міцкевича.

Оповідання «Сой чине крило». Синтез епосу, лірики і драми. Випробуван-

54 ня героїв першим коханням. Пристрасть і бажання виправити помилку
життєвого вибору спокій ного усталеного життя та холодного
«естетства».
Зв’язок психологічної колізії новели із проблемою гри та природності.
55 Пси хологічна трансформація персонажа як ствердження того, що людина
може залишатись гідною свого імені.
56 Урок позакласного читання. І. Франко. «Перехресні стежки».
«Украдене щастя» – соціально-психологічна драма. Най визначніший сце-
57 нічний твір Франка. Сюжет драми, головні герої, конфлікт у творі, про-
блематика.
Внутрішня й міжособистісна гармонія особистості як ідей на домінанта
твору. Глибина почуттів і драма героїв. Соціальні витоки особистої драми
58 Засоби художнього вираження почуттів. Сценічне життя драми. Богдан
Ступка у ролі Миколи у постановці Київського драматичного театру імені
Івана Франка.
Читацький практикум. Соціально-психологічна драма. «Ключі» до прочи-
59
тання. Рецензія на театральну постановку драматичного твору.
Контрольна робота. Прозова і драматургічна творчість І. Франка (розгор-
60
нуті відповіді на запитання).

61 Творчість І. Франка в загальноєвропей ському і світовому контекстах.

Уроки літератури рідного краю. Літературні персоналії територіальної

62–63
громади (драматургія).
64 в Повторення та узагальнення вивченого.