28.01.

22
Тема:  Взаємодія реалізму з іншими напрямами XIX ст. (романтизмом,
натуралізмом).
   Мета: навчити добирати до теорії приклади з раніше прочитаних
творів; розуміти особливості взаємодії реалізму з іншими
напрямами XIX століття (романтизмом, натуралізмом), уміння чітко
формулювати визначення; уміння використовувати інтернет-ресурси для
отримання нових знань, уміння проводити пошукову діяльність, словесно
оформлювати результати досліджень; виховувати всебічно розвинену
особистість.
  
Х і д  у р о к у
   І. Оголошення теми,цілей, епіграфа уроку.
   II.Формування нових знань і способів дії:
Інструктаж: опрацювати матеріал і виконати завдання в зошитах по
конспекту
1.Словникова робота (запис в зошити визначення реалізму)
-   Реалізм – літературний напрям, який характеризується правдивим і
всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.    
Порівняльна характеристика романтизму та реалізму
Романтизм Реалізм
Загальні відомості
Філософська основа – німецька ідеалістична Наукова основа – філософія
філософія. позитивізму, природознавчі науки,
соціологія, психологія.
Неприйняття буденності, утеча від неї. Детальне зображення реального життя.
Абсолютизація творчої уяви митця. Домінування наукових методів до
зображуваного: дослідження та
пояснення явищ і закономірностей
реального життя.
Заперечення раціоналізму, прагнення до всього Логічність, «раціоцентризм», детальнее
ірраціонального, містичного. дослідження та майже науковий аналіз
зображуваного.
Романтична умовність, ідеалізація, надмірнез
гущенняфарб.
Історизм романтизму – це переважно пишна
декорація, розкішне тло твору.
Романтизація минулого.
Ігноруваннябуденності.
Акцент на всьому ексклюзивному, несхожому,
неповторному.
Домінування естетико-гедоністичної функції
мистецтва.
Герой літературного твору
«Винятковий характер у виняткових
обставинах»
Загадковий одинак-індивідуаліст, який
перебуває в полоні фатальних пристрастей.
Носій однієї незмінної пристрасті
Самотня людина, вигнанець суспільства
Герой має загадкове минуле, часто це людина
без минулого.
Художній час і простір
Зображення далеких епох
Незвичайно, екзотично-далекі краї.
Система жанрів
Перевага ліричних жанрів
Принцип життєподібності, аналіз
суспільних, зокрема економічних
аспектів і їх роль у житті у розвитку
особистості.
Історизм реалізму – засіб дослідження
першовитоків та історичних коренів
певних суспільних явищ.
Увага до проблем сучасності.
Естетичне «узаконення» раніше
«неестетичних» тем,образів, мотивів.
Пошук спільного й типового навіть у
неподібному.
Домінування когнітивної і дидактичної
функції мистецтва.
«Типовий характер у типових
обставинах»
Людина конкретної професії, яка
займається своєю буденною роботою:
селянин, робітник.
Складна суперечлива особистість, яка
постійно змінюється
Взаємодія людини і суспільства
Життя персонажа описане надзвичайно
детально
Зображення добре знайомої читачам
сучасності.
Реальні, добре знайомі читачам місця
Перевага епічних жанрів
Поміж жанрів епосу-домінування історичного Поміж жанрів епосу – домінування
роману соціально - психологічного роману.

  2. «Видатні письменники-реалісти »

XIX ст. дало світовій літературі таких видатних письменників-реалістів, як
Стендаль, П. Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Дікенс, У. Теккерей, Т. Гарді,
Ш. Бронте (Англія); Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія).
      Серед українських реалістів: Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький,
ПанасМирний, І. Франко.
   У живописі реалізм раніше представляли Мікеланджело, Рембрандт,
Рубенс. У середині XIX ст. він став художньою системою зісвоїм методом,
найранішевиявився у пейзажі, потім у портреті: Теодор Руссо і Франсуа
Добіньї, Жан Франсуа Мілле і КамільКоро, Густав Курбе й Оноре Дом’є,
ІлляРєпін і ІсакЛевітан.
   Першим українським живописцем-реалістом вважають Тараса Шевченка.
Розмірковував Тарас Шевченко над естетичними принципами нового
мистецтва і в літературних творах («Музикант», «Художник», «Прогулянка із
задоволенням і не без моралі»). Його цікавило, передовсім, як мистецтво
впливає на життя суспільства та формування особистості, як позначається
використання різних видів мистецтва на становленні світогляду людини.
Подальший розвиток реалізму в українській літературі значною мірою
пов’язаний із творчістю Івана Франка, Лесі Українки, Михайла
Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та інших.
3.  Взаємодія реалізму з іншими напрямами XIX ст. ( записати визначення
натуралізму в зошити)
Натуралізм (від лат. natura — природа) — літературний напрям, що
утверджується у французькій літературі в останню третину XIX століття,
який характеризується прагненням до фотографічного й безпристрасного
відтворення дійсності й фатальною біологічною і соціальною зумовленістю
людської долі й поведінки.
Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й
неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося
матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився
крізь призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та
середовищем. Натуралісти намагалися зробити свої твори «клінічно точними
документами» дійсності, її точною фотографією. Вони закликали не уникати
малювання неприємних деталей навколишнього світу, залюбки показувати
 життя соціального дна, відтворювати хворобливу психіку людини, її
сексуальні звички.
Найяскравіші представники - брати Гонкур, Золя. Навколо Золя
групувалися такі письменники, як Гі де Мопассан, Альфонс Доде, Гюїсманс
і Поль Алексіс. Після виходу збірки «Меданські вечори» (1880) з відвертими
розповідями про біди франко-прусської війни (включаючи мопассанівську
повість «Пампушка») за ними закріпилася назва «Меданська група». На
програмі цього напрямку позначився вплив природничих наук (насамперед
— фізіології) та позитивістська філософія. Натуралісти намагалися перенести
у художню творчість принципи дослідження, притаманні науці, наполягали
на тому, що митець у своїй діяльності має бути подібним до вченого.
Найпоширенішим натуралізм був у Франції.

Відмінності реалізму й натуралізму

1.  Типовість персонажів і обставин.
2.  Зображення суспільного середовища,
формування та життя особистості.
3.  Художня обробка життєвих фактів.  3. Максимально «оголена правда»,
4.  Герої — суспільні типи.
5. Автор не втручається в хід подій, але інколи
коментує, висловлює власні роздуми, оцінки.
1.Конкретність персонажів і обставин,
фіксація «шматка дійсності», «моменту
життя». 
2. Велика увага до проблем спадкового,
фізіологічного (у зв’язках із соціальним).
документальність, точність стилю.
4. Герої — звичайні люди «з маси» і
буденногожиття.
5. Автор «безособовий», не висловлює
оцінок, коментарів, займає
«безпристрасну» позицію.

   IV.  Застосування знань, умінь, навичок.

- На основі прочитаних творів визначте в них романтичні й реалістичні
елементи: (письмово виконати 2 твори на вибір)
1) «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя;
2) «Різдвяна пісня в прозі» Ч. Дікенса;
3) «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна;
4) «Герой нашого часу» М. Лермонтова.
2.   Проблемне питання: -Які явища реального життя, на ваш погляд, варто
було б дослідити письменникам у наш час? Поясніть.
       V. Домашнє завдання.
1. Опрацювати матеріал підручника на стор.102-105.
2. Підготувати проект « Життя і творчість М.В.Гоголя»