постмодернізму претендує її гіперрецептúвність – яскраво виражена схильність до рецепції будь- яких фактів із культурноісторичного дискурсу всього людства; передовсім і найактивніше – із творів світової літератури різних елементів їхньої форми і/або змісту: сюжетів, мотивів, образів, концепцій, жанрів, сцен, цитат тощо (т. зв. “інтертекстуальність”). Ковбасенко Ю.І. «Ім'я троянди»
Імена головних героїв неминуче повинні викликати у читача
асоціації з детективними героями А. К. Дойля — Шерлоком Холмсом, який, як відомо, викривав усі таємниці, зокрема і у повісті «Собака Баскервілей», та другом і «біографом» славетного нишпорки — доктором Ватсоном. Еко наполягав, що його цікавить не власне «кримінальний сюжет», а «сюжотий тип» творів, які моделюють процес пізнання істини. Один з ключових образів роману — образ бібліотеки- лабіринту, і що може символізувати складнощі пізнання істини «Ім'я троянди»
Створюючи образ бібліотеки, Еко залишається вірним
постмодерністській традиції зображувати все із свідомою часткою іронії, залучати читача до гри, і ця гра й іронія виявляються на всіх рівнях — від образів до сюжету. Особливого іронічного значення набуває і назва роману. Це теж «постмодерністська гра» з читачем. У коментарях до роману У. Еко засвідчував, що прагнув знайти таку назву, яка б не нав'язувала читачеві «авторську волю» і як саме, в якому ракурсі читач повинен сприймати твір. Жанрова «невизначеність», «непевність» роману спричинила і його «непевну» назву, оскільки, за словами автора, кількість символів, з якими пов'язаний образ троянди, невичерпна, а тому непевна. Умберто Еко
На думку Еко, мистецтво, випереджаючи соціальні науки
й соціальні перетворення, намагається знайти вихід із суспільної і культурної кризи та знаходить вирішення проблеми у сфері уяви, пропонуючи людині образи світу, які є немовби гносеологічними метафорами.
Сучасне мистецтво "відкидає ті схеми, які в
традиційній психології й культурі вкоренилися настільки, що стали видаватися природними", але водночас воно не зраджує величі колишньої культури. Лабіринт
Постмодерністські артефакти - це генератори
інтерпретацій, стимули інтертекстуального прочитання культури минулого, що сформувала їх. Діалог між новим твором і раніше створеним, а також між автором та ідеальною аудиторією свідчить про відкриту структуру естетики постмодернізму. Символом культури і світобудови У. Еко вважає лабіринт. Специфіку некласичної моделі Еко вбачає у відсутності поняття центру, периферії, меж, входу й виходу з лабіринту, принципової асиметричності. Водночас це не суперечить реабілітації фабули, дії, поверненню в мистецтво фігуративності, наративності, критеріїв естетичної насолоди й розважальності, орієнтації на масове сприйняття.
ПІБ доповідача, посада 24.02.2023
Умберто Еко
Постмодернізм є творчим методом публіцистичної й художньої
творчості Умберто Еко. На ідеологічному рівні постмодернізм реалізує спільні уявлення про людину і світ як у публіцистичній, так і в художній творчості італійського інтелектуала. Спільними для обох видів творчості є такі риси постмодернізму:
— розуміння автора як соціального педагога, що забезпечує
умови для інтелектуального розвитку особистості;
— інтелектуальність, що вимагає створення такого тексту, що
постає як завдання, яке необхідно розв’язати;
— гра з оповідними структурами – це спосіб, завдяки якому