Самостійна робота до модуля 1

Мерва Мар’яна
ФІНм-1-22
ТОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІНГВОДИДКТИКИ

Опишіть особливості практичного втілення у процес навчання ІМ

прийомів реалізації інтерактивного навчання ІМ:

 Коопертивного навчання (робота в парах, робота у змінних трійках, два-

чотири-усі разом, «карусель», робота в малих групах, «акваріум»
тощо); 
Кооперативне навчання - це технологія навчання в невеликих групах, коли
створюється можливість обговорення кожної проблеми, доведення,
аргументування власного погляду. Це сприяє не лише глибшому розумінню
навчального матеріалу, а й розвитку мислення та мовлення. Члени великої
групи або класу розподіляються на декілька малих груп і діють за інструкцією,
яка спеціально була розроблена для них викладачем. Кожен з учнів працює над
своїм завданням, своєю частиною матеріалу до повного розуміння питання, яке
вивчається, та завершення роботи над ним. Потім учні обмінюються знахідками
таким чином, що робота кожного є дуже важливою та суттєвою для роботи
інших, оскільки без неї завдання не буде виконане (частина важливої
інформації буде втрачена, інші учні групи її не отримають). Методика
«кооперативне навчання» іноді перекладається як «навчальна співпраця».
Дещо спрощено кооперативне навчання називають поєднанням зусиль учнів і
педагогів для швидкого та більш ефективного досягнення поставлених цілей.
Виділяються цілі індивідуальні та спільні для всіх. Саме для досягнення
спільної мети учні кооперуються між собою, поєднують свої зусилля, що, у
кінцевому підсумку, приводить до прискорення полегшення навчання.
Кооперативне навчання здійснюється у спеціально створених підгрупах, що
виділяються в межах класу. Основою для виділення підгруп є однакове бачення
й розуміння мети. Ураховуються також рівень підготовленості, здатність до
взаємодії, особисті симпатії та спільність інтересів. Головну увагу треба
зосередити на співпраці, а не на змаганні, бо це буде сприяти отриманню
кращих результатів усіма учнями.
Чому кооперативне навчання було вирішено допустити у школи країн, де
традиційно головними є індивідуальні схеми підготовки? Бо педагогічний
досвід і спеціальні дослідження переконливо довели, що групова робота учнів
має низку переваг. Виявилося, що, працюючи у групі, учні швидше та легше
досягають запроектованих рівнів навченості, вихованості, розвитку. Необхідно
лише, щоб робота була належним чином спрямована та організована, а групи -
відповідали певним вимогам. Основа диференціації - спільна мета, тобто її
однакове бачення й розуміння учасниками групи. Важливо, щоб вона мала
найвищий пріоритет і була в розумінні кожного учасника групи більш
значущою за його індивідуальні цілі. Отже, учителеві при формуванні груп
треба вникати глибше і виходити за межі традиційного поділу учнів за успіхами
в навчанні.
Функції вчителя в кооперативному навчанні набувають деяких нових ознак.
Його головне завдання - вселити віру в учнів у можливість успішного
досягнення мети та спонукати учнів до самостійного пошуку. Далі він виступає
як фасилітатор - помічник, рівноправний учасник групи. Навантаження на
педагога зростає. Адже він додатково має займатися формуванням в учнів
здатності:
-координувати свою діяльність із діяльністю партнерів;
-ставати на позицію інших і змінювати свою позицію;
-надавати своїм партнерам допомогу та користуватися їхньою допомогою;
-рефлексувати свої дії та дії інших членів групи;
-з повагою ставитися до кожної думки;
-вибудовувати міжособистісні взаємини з партнерами;
-надавати найвищого пріоритету досягненню колективної мети;
-не допускати переростання суперечностей у зіткнення позицій та інтересів;
-попереджувати виникнення конфліктів.
Одна з нових і найбільш відповідальних функцій учителя - здійснення
спільного з учнями аналізу процесу навчання. Останній аналізується не тільки
під кутом зору отриманих результатів, а й доцільності обраних шляхів, способів
вирішення поставлених завдань, ефективності кооперування зусиль,
міжособистісних взаємин тощо.
Серед методів кооперативного навчання виділяють такі:Думай - працюй у парі -
ділись.Кажи та переключайся«Круглий стіл».Трьохступеневе
інтерв'ю.КутиГрафіті.Навчання разомКоманди - ігри - турніри.Складана
картинка.Групове дослідження.
Групи кооперативного навчання базуються на позитивній взаємозалежності
кожного члена групи. Цілі формулюються так, що члени групи цінують один
одного і дбають про академічні успіхи та соціальні досягнення інших. Учні
відповідальні за те, щоб оволодіти матеріалом, та заохочують успіхи інших.
Прогрес як окремої особистості, так і групи, відслідковується й оцінюється.
Лідерство поділяється між членами групи. Від членів групи очікують, що вони
нададуть допомогу один одному з метою успішного виконання загальної
роботи. Учні використовують цільову розмову як механізм розуміння. Розмова
допомагає кращому розумінню ідей, веде за собою дослідження, сприяє
персоналізації інформації. Цілі учнів фокусуються на максималізації навчання
так само, як і на встановленні ефективних взаємин між членами групи.
Соціальним навичкам, необхідним учням для виконання спільної роботи (такі,
як лідерство, уміння спілкуватися, установлення довіри, розв'язання
конфліктів), навчають, їх розвивають і відпрацьовують. Учитель та учні
аналізують, наскільки ефективно функціонує група. Ставляться цілі для
покращення роботи групи. Члени групи встановлюють близькість і необхідний
діалог для успішного досягнення цілей команди.

 Колективно-групового навчання (обговорення проблеми всіма

студентами, «мікрофон», незакінчені речення, «мозковий щтурм»,
навчаючи –вчусь, «ажурна пилка», аналіз ситуації вирішення проблем,
«дерево рішень» тощо);
До цієї групи відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну
спільну (фронтальну) роботу всього класу.

Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка

застосовується, як правило, в комбінації з іншими, її метою є прояснення
певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань
у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація
опорних знань тощо. Вчитель має заохочувати всіх до участі та дискусії.

„Мікрофон”. Ідея цієї інтерактивної вправи полягає в тому, що вчитель

пропонує учням швидко кількома реченнями, висловити свою думку
стосовного певного питання. Учитель пропонує класу уявний мікрофон, який
передається від учня до учня по мірі того, як кожен висловлює свою думку.
Перевагою цього методу є те, що учнів непотрібно ділити на окремі групи, що є
більш прийнятним для учнів 5-го класу. Недоліком може бути те, що діти цього
віку не завжди готові до висловлювання власної думки як самостійної та
незалежної ідеї. Тому учителю необхідно працювати над методикою реалізації
вказаного методу.

„Незакінчене речення”. Цей прийом часто поєднується з „Мікрофоном” і дає

можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей,
порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу
долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем,
відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.
Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або
використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення й
пропонує учням закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення
повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з
відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене
найбільш важливим відкриттям було...» або «Ця інформація дозволяє нам
зробити висновок, що...», або « Це рішення було прийнято тому, що...» тощо.

Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення,

що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної
проблеми.
Вказаний варіант інтерактивного прийому роботи є більш зручним для роботи з
учнями 5-го класу, ніж попередній варіант. Це пояснюється тим, що для
п'ятикласників на початковій стадії навчання будь-якому прийому роботи або
вправи важливо мати конкретний приклад, на який можна орієнтуватися. У
цьому випадку учитель пропонує частину вже готової думки (у вигляді
незакінченого речення), яку учневі необхідно доповнити своєю власною. Цей
момент у роботі значно полегшує для учнів цієї вікової категорії можливість
самостійно висловлювати свої думки, особливо на початковій стадії навчання.

Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість

їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової
атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів
упродовж обмеженого періоду часу.

Ідея методу „мозкової атаки" або „штурму" полягає у тому, що одна група учнів
(генератори ідей) висловлюють якомога більше ідей, а інша група (експерти)
дають їм оцінку, відбирають найбільш цінні думки та ідеї. До переваг цього
методу роботи можна віднести:

1. Роботою охоплено переважну більшість класу.

2. Обговорення є колективним, а це є важливим для учнів 5-го класу, особливо

на перших етапах навчання проектно-технологічній діяльності.

3. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість

їм вільно висловлювати думки.

До недоліків можна віднести наступні:

І. Учні не завжди спроможні дати експертну оцінку тим ідеям, які

висловлюються.

2. Пошук нових ідей зупиняється на тому, що учні повторюють вже висловлені

ідеї.

З. Нераціональне використання навчального часу.

Навчаючи - вчусь («Кожен учить кожного», «Броунівський рух»). Метод

«Навчаючи, вчусь» використовується у вивченні блоку інформації або в
узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у
передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну
картину понять і фактів, що вивчаються на уроці, а також викликає певні
запитання та підвищує інтерес до навчання. Сутність цього методу полягає в
тому, що учитель готує картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній
для кожного учня. Роздає по одній картці кожному. Впродовж кількох хвилин
учні читають інформацію на картці. Далі їм пропонується ходити по класу і
знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Учень може одночасно
говорити лише з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися
своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. У відведений час
варто забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших
для отримання якомога повної інформації. Після того як учні завершать цю
вправу, запропонують їм розповісти, відтворити отриману інформацію.
Відповіді можуть записуватись на дошці.

Ажурна пилка («Мозаїка»). Технологія використовується для створення на

уроці ситуації, що дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої
кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна й може замінити
лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до
учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий
урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. До цієї групи
відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну
(фронтальну) роботу всього класу.

Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка

застосовується, як правило, в комбінації з іншими, її метою є прояснення
певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань
у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація
опорних знань тощо. Вчитель має заохочувати всіх до участі та дискусії.

„Мікрофон”. Ідея цієї інтерактивної вправи полягає в тому, що вчитель

пропонує учням швидко кількома реченнями, висловити свою думку
стосовного певного питання. Учитель пропонує класу уявний мікрофон, який
передається від учня до учня по мірі того, як кожен висловлює свою думку.
Перевагою цього методу є те, що учнів непотрібно ділити на окремі групи, що є
більш прийнятним для учнів 5-го класу. Недоліком може бути те, що діти цього
віку не завжди готові до висловлювання власної думки як самостійної та
незалежної ідеї. Тому учителю необхідно працювати над методикою реалізації
вказаного методу.

„Незакінчене речення”. Цей прийом часто поєднується з „Мікрофоном” і дає

можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей,
порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу
долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем,
відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.
Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або
використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення й
пропонує учням закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення
повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з
відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене
найбільш важливим відкриттям було...» або «Ця інформація дозволяє нам
зробити висновок, що...», або « Це рішення було прийнято тому, що...» тощо.
Мозковий штурм. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення,
що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної
проблеми.

Вказаний варіант інтерактивного прийому роботи є більш зручним для роботи з

учнями 5-го класу, ніж попередній варіант. Це пояснюється тим, що для
п'ятикласників на початковій стадії навчання будь-якому прийому роботи або
вправи важливо мати конкретний приклад, на який можна орієнтуватися. У
цьому випадку учитель пропонує частину вже готової думки (у вигляді
незакінченого речення), яку учневі необхідно доповнити своєю власною. Цей
момент у роботі значно полегшує для учнів цієї вікової категорії можливість
самостійно висловлювати свої думки, особливо на початковій стадії навчання.

Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість

їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової
атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів
упродовж обмеженого періоду часу.

Ідея методу „мозкової атаки" або „штурму" полягає у тому, що одна група учнів
(генератори ідей) висловлюють якомога більше ідей, а інша група (експерти)
дають їм оцінку, відбирають найбільш цінні думки та ідеї. До переваг цього
методу роботи можна віднести:

1. Роботою охоплено переважну більшість класу.

2. Обговорення є колективним, а це є важливим для учнів 5-го класу, особливо

на перших етапах навчання проектно-технологічній діяльності.

3. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість

їм вільно висловлювати думки.

До недоліків можна віднести наступні:

І. Учні не завжди спроможні дати експертну оцінку тим ідеям, які

висловлюються.

2. Пошук нових ідей зупиняється на тому, що учні повторюють вже висловлені

ідеї.

З. Нераціональне використання навчального часу.

Навчаючи - вчусь («Кожен учить кожного», «Броунівський рух»). Метод

«Навчаючи, вчусь» використовується у вивченні блоку інформації або в
узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у
передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну
картину понять і фактів, що вивчаються на уроці, а також викликає певні
запитання та підвищує інтерес до навчання. Сутність цього методу полягає в
тому, що учитель готує картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній
для кожного учня. Роздає по одній картці кожному. Впродовж кількох хвилин
учні читають інформацію на картці. Далі їм пропонується ходити по класу і
знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Учень може одночасно
говорити лише з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися
своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. У відведений час
варто забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших
для отримання якомога повної інформації. Після того як учні завершать цю
вправу, запропонують їм розповісти, відтворити отриману інформацію.
Відповіді можуть записуватись на дошці.

Ажурна пилка («Мозаїка»). Технологія використовується для створення на

уроці ситуації, що дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої
кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна й може замінити
лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до
учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий
урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.
Організація інтерактивного навчання сприяє формуванню як предметної
географічної компетентності (знань, умінь, навичок учнів, їхніх світоглядних
позицій, емоційно-ціннісних ставлень та досвіду), так і міжпредметних
компетентностей, адже засвоєний матеріал вони можуть засвоювати у багатьох
галузях (картографія, екологія, краєзнавство, країнознавство, туризм тощо) та
ключових компетентностей, які формуються завдяки змісту завдань (основні
компетентності у природничих науках і технологіях, соціальної та
громадянської компетентності, екологічної грамотності), методології їх
розв’язання (спілкування державною мовою, математична компетентність,
інформаційно-цифрова компетентність) та форми проведення діяльності
(уміння вчитися впродовж життя, ініціативність і підприємливість).

 Ситуативного моделювання (рольова гра, ділова гра);

Ситуативне моделювання – це створення ситуації, наближеної до умов
реального виробництва. У такому разі учень втілений у роль справжнього
фахівця, який виконує певні професійні дії (тобто, «грає»). Входження в роль
обліковця з реєстрації бухгалтерських даних (чи представників бухгалтерського
підрозділу, що мають поряд виконувати посадові обов’язки), дає змогу на
засадах емпатійного та синергетичного підходів програти виробничий процес
ведення облікового діловодства в межах навчального кабінету. Тим самим
учень бачить основні особливості своєї майбутньої професії та вчиться робити
висновки за ситуацією, приймаючи остаточні рішення.
Ділова гра – процес напрацювання й прийняття рішення для конкретної
ситуації в умовах поетапного, багатокрокового уточнення необхідних факторів,
аналізу інформації, яка додатково надходить і напрацьовується в ході гри.

Однією із цілей гри є розвиток здібностей, відпрацювання навичок розв’язання

конкретних узагальнених ситуацій. Типовість ситуації є характерною ознакою
ділової ігри, завдання та процедури, що складають її сутність, повинні
регулярно повторюватися у певній комбінації. Іншою характеристикою є
наявність конфліктних ситуацій і резервів для їх усунення – відсутність
конфліктності виключає саму постановку проблеми, а відсутність резервів не
дозволяє достатньо ефективно розв’язати ту чи іншу ситуацію.

Переваги ігрової імітації перед реальним експериментом такі:

- наочність наслідків рішень що приймаються;

- фактор часу (гра дозволяє жити “швидко»);
- можливість повторення власного досвіду – чим складніше завдання, тим
важливіше перевірити якомога більше підходів до його вирішення;
- у грі формуються установки професійної діяльності, легше долаються
стереотипи, коректується самооцінка;
- розвиток творчого мислення студентів.

В.В. Серіков відзначає, що досвід, отриманий у грі, може опинитися навіть

продуктивнішим порівняно з придбаним в професійній діяльності. Це
відбувається з кількох причин. Ділові ігри дозволяють збільшити масштаб
охоплення дійсності, наочно представляють наслідки ухвалених рішень, дають
можливість перевірити альтернативні рішення. Інформація, якою користується
людина в реальності, неповна, неточна. У грі студентам надається хоча й
неповна, але точна інформація, що підвищує довіру до отриманих результатів і
стимулює процес ухвалення рішень .

У діловій грі можуть приймати участь декілька чоловік, її результат –

колективне вирішення проблеми, під час якого не виключається прийняття
одноосібного рішення, але воно обов’язково обговорюється і, якщо треба,
коригується.

В ході проведення ділової гри студентам надається можливість подивитися,

пережити, відчути взаємодію учасників освітнього процесу в різних варіантах
ділового спілкування під час інтеграції всіх видів організаційних форм.

Основними умовами ефективного використання моделі навчання в грі є

ретельна підготовка до занять в аудиторії, забезпечення високої якості
обговорення й взаємодії між студентами.

Рольова гра спрямована на взаємодія з іншими і на певні психологічні

висновки. Ситуативна моделювання направлено на створення певної життєвої
(реальної) ситуації, вирішення якої принесе необхідний навчальний ефект. В
принципі, і те, і інше може проходити послідовно один за іншим.

За допомогою рольових ігор та ситуативного моделювання вчитель може

робити висновок про наявність у дитини творчих здібностей і розвитку
мислення. Більш того, і те, і інше напрямок розвиваються в процесі таких
уроків. Учні в процесі ситуативного моделювання та рольової гри набувають
мотивацію до більш активного навчання, так як використовують нові цікаві
навички та особливості поведінки.

Якщо говорити про рольові ігри, то змінюється з плином часу тільки їх

сценарій. У випадку ж з ситуативним моделюванням методики різноманітніші.
Останнім часом все частіше використовуються інтерактивні, що набагато
цікавіше школярам, ніж просте моделювання ситуації.

Також ситуативне моделювання більш застосовно у вищій школі, ніж рольова

гра - останнім студентів заманити вкрай складно, та й розробити сценарій
також проблематично. Рольова гра для молодших школярів - оптимальний
варіант. Вони вчаться взаємодіяти один з одним, будувати комунікацію. Далі
цілком можна комбінувати.

Таким чином, відмінності рольової гри і ситуативного моделювання значні, але

результат очікується практично один і той же:

-Розвиток реальних навичок з отриманих теоретичних знань.

-Здійснення висновків про психологічний стан учнів.
-Закріплення отриманих на уроках знань практичною роботою.

 Опрацювання дискусійних питань (метод «Прес», займи позицію, зміни

позицію, неперервна школа думок, дискусія, дискусія-ток шоу,
оцінювальна дискусія, дебати тощо.)

Важливим засобом пізнавальної діяльності учнів є дискусії. За "Новим

тлумачним словником української мови", дискусія - це широке публічне
обговорення якого-небудь спірного питання: диспут,   полеміка, словесний бій.
Вона сприяє розвиткові в учнів критичного мислення, вміння визначати власну
позицію, відстояти свою думку.
Для проведення дискусії необхідно:
-         поставити конкретне дискусійне запитання;
-         у центрі уваги - ймовірний перебіг (що могло б відбутися, якщо...);
-         всі учні повинні дотримуватися теми обговорення;
-         учитель зобов'язаний виправляти помилки, допущені в ході обговорення,
і спонукати учнів чинити так само;
-         всі свої твердження учні повинні аргументувати;
-         дискусія може закінчитися прийняттям узгодженого рішення або
збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.
       Також, плануючи дискусію, вчителю необхідно врахувати такі важливі
моменти: час, його узгодженість з іншими видами роботи на уроці, місце;
матеріали, необхідні для роботи; вміння учнів працювати в групі.
       До інтерактивних методів технології опрацювання дискусійних питань
належить: метод «Прес», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Безперервна
шкала думок», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу», дебати.
Метод прес - використовується у випадках, коли виникають суперечливі
питання і вам потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію з
суспільної проблеми, що обговорюється. Метою застосування цього методу є
надання учням та ученицям можливості під час уроків навчитися формулювати
й висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано в чіткій та
стислій формі.

Метод "прес" має таку структуру та етапи (слід роздати (написати на дошці, на
плакаті) учням матеріали, в яких зазначені чотири етапи методу):
І. ПОЗИЦІЯ Я вважаю, що ...
(висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд)
2. ОБГРУНТУВАННЯ ...тому, що...
(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на
підтримку вашої позиції)
3. ПРИКЛАД ... наприклад...
(наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію)
4. ВИСНОВКИ Отже ( тому}, я вважаю...
(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто,
це е заклик прийняти вашу позицію)
Захищаючи свою позицію, намагайтесь дотримуватися структури методу
"прес".
Займи позицію
Цей метод допоможе вам обговорення чи дискусію зі спірного питання,
надасть можливість висловитися кожному і кожній, продемонструвати різні
думки з теми, обґрунтувати свою позицію або навіть перейти на іншу в будь-
який час, якщо аргументи протилежної сторони були переконливими. Слід
використовувати дві протилежні думки, які не мають однозначної (правильної)
відповіді.
 Порядок проведення:
Розмістіть плакати в протилежних кінцях кімнати. На одному з них написано
„Згоден (згодна)”, на ін-шому – „Не згоден (не згодна)”, на третьому – „Не
визначився (не визначилася)”. Як інший варіант , - на плакатах можна викласти
протилежні позиції щодо проблеми: наприклад „пробувати наркотики
заборонено” і „пробувати наркотики дозволено всім”......
Вивісьте (розкажіть) правила проведення вправи (див. нижче) з можливим
обговоренням.
Після того як учитель назве тему учні стають біля відповідного плакату,
залежно від їхньої думки з обговорюваної проблеми.
Дається кілька хвилин для підготування до обґрунтування своєї позиції.
Вислуховуються різні точки зору по кілька учасників від кожної позиції (учні
обираються довільно, за власним бажанням).
Вислухавши різні точки зору, запитайте чи не змінив хтось із учасників своєї
думки, чи не бажає перейти до іншого плакату? Якщо такі учні є, слід
попросити їх обґрунтувати причини свого переходу.
Попросіть учнів назвати найпереконливіші аргументи своєї та протилежної
сторони.

Правила проведення вправи, що пропонується учням:

Говорити по черзі, не переривати.
Одночасно говорить тільки одна людина.
Не сперечатися між собою. Наводити нові причини або ідеї.
Перейти від одного плакату до іншого можна у бідь - який час. Будьте готові
пояснити причини зміни своєї позиції.
Вислухайте аргументи й ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові сказати,
які аргументи або ідеї вам сподобалися найбільше.
Дерево рішень- клас ділиться на 3 або 4 групи з однаковою кількістю
учнів.Кожна група обговорює питання й робить записи на своєму "дереві"
(аркуш ватману), потім групи міняються місцями і дописують на деревах
сусідів свої ідеї.