Основні поняття

Форми організації навчальної діяльності

На уроках інформатики комп'ютер є і предметом вивчення, і засобом навчально-пізнавальної діяльності, що
відповідним чином впливає на організацію навчального процесу. Специфіка уроку інформатики виявляється,
передусім, в істотному обсязі практичних робіт з використанням комп'ютера, при якому «контактний час» роботи з
комп'ютером становить майже половину уроку. В комп'ютерному класі використовуються фронтальні, групові
форми роботи, індивідуальна робота та робота в парах
Фронтальні форми  роботи застосовуються при засвоєнні всіма учнями одного і того ж змісту або зразків
діяльності.
Використання комп'ютера забезпечує можливості негайною відтворення учнем діяльності, яка демонструється
вчителем. При цьому вчитель повинен мати можливість не тільки голосом, а й за допомогою спе ціальних програм
перервати індивідуальну діяльність учнів з програмним забезпеченням комп'ютера, що розпочалася, і відновити
єдиний стан комп'ютерного середовища на всіх комп'ютерах або перейти до пар ної чи індивідуальної роботи.
Останній перехід досить типовий, і робота стає більш індивідуальною в міру засвоєння загальних способів дій
Навчання в складі групи  Діяльність учнів є колективною, якщо мета діяльності усвідомлюється як спільна, що
погребує об'єднання зусиль всього колективу, в процесі діяльності між членами колективу створю ються
відносини взаємної відповідальності, контроль за діяльністю частково здійснюється самими членами колективу.
Можна виділити такі окремі групові види діяльності учнів на уроках інформатики
Парне взаємонавчання  — учні в стабільних парах або парах змінного складу пояснюють один одному деяке
питання, захищають свою тему, оцінюють результати товариша
Групова робота над спільною темою   Навчання в складі групи. Учні, об'єднані в групи, взаємодіють між
собою пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступи.
Учень замість вчителя  Один чи двоє учнів навчають весь клас, ведуть урок, проводять заняття за
комп'ютером, здійснюють допомогу при виконанні практичної роботи
Для розвитку організаційно-діяльнісних якостей учнів застосовуються різні способи утворення груп.
1      Групи створюються на основі вже існуючого розміщення учнів у класі. Даний спосіб має формальну
основу, але потребує найменших часових затрат
2      Склад учнівських груп визначає вчитель. Спосіб є ефективним  для оперативного розв'язування
задач учителя за умови його авторитету серед учнів
3      Учні самостійно об'єднується в групи по 4 - 6 осіб. Це найбільш природний само організуючий спосіб при
умові наявності необхідного часу
4      Клас (або вчитель) спочатку за певними критеріями обирає лідерів майбутніх груп, які потім
набирають собі в групи інших учнів. Групи заповнюються поступово (один лідер називає учня,якого запрошує
до своєї групи, якщо той згоден, то він підходить до лідера. Потім право вибору переходить по черзі до
інших лідерів і тд. )
5 Учитель пропонує перелік питань або практичних завдань. Кожний учень обирає для себе проблему чи
завдання і входить до відповідної групи.
Особливої уваги заслуговує технологія організації роботи в групах. Оскільки групи працюють в основному
самостійно, їх необхідно цього навчати. Проводиться загальний інструктаж роздаються спеціальні  пам’ятки,
заздалегідь готуються завдання, попередньо проводяться консультації лідерів груп, учитель бере участь у роботі
окремих груп. При , роботі в групах учні навчаються таких видів діяльності:
підготовка виступу перед класом, демонстрація презентації або  роботи програми, ознайомлення з
комп'ютерними вмонтованими допомогами, знаходження погрібної інформації в мережі Інтернет,
колективне обговорення розв'язування поставленої проблеми методом «мозкового штурму»,
підготовка учнів до взаємодії з іншими групами — підготовка для них питань, конкурсів і змагань, участь груп в
розв’язуванні спільної для всього класу задачі,
виконання творчого завдання — вивчення нової прикладної програми, розробка проекту
У роботі груп переважають такі види діяльності учні ставлять цілі, планують свою роботу, обговорюють
проблеми, що виникають, розподіляють роботу в груш, контролюють, аналізують і оцінюють свою діяльність,
проводять рефлексію. Способи обговорення в груп можуть бути різними. Найбільше ефективно на першому етапі
сповіщати свою думку всім членам групи «за сонечком». Це дисциплінує учнів, привчає стежити за своєю мовою,
дає можливість висловлювати свою думку кожному учневі. В кінці кожного заняття в групах підводиться
рефлексивний підсумок, що зроблено, як працювали, які завдання на майбутнє.
Особливості змісту курсу інформатики і нові можливості організації навчального процесу, за рахунок
використання локальної комп'ютерної мережі, дозволяють додати колективній пізнавальній діяльності  учнів
нового імпульсу розвитку. Колективна робота дозволяє на етапах розв'язування задачі формувати в учнів
уявлення про те, як це робиться в реальній практиці від постановки задачі до аналізу здобутих результатів.
Участь у колективному розв’язуванні задачі залучає учнів до взаємної відповідальності примушує їх ставиш
перед собою і вирішувати не тільки навчальні, а й організаційні проблеми.
При навчанні в групі всередині неї виникає інтенсивний обмін інформацією. Ця форма може відображати і
реальний розподіл праці в колективі програмістів які працюють над однією задачею. Навчальний приклад
малювання будинку з частин «дах», «стіна» (по елементу на учасника) і збирання результатів на один
комп’ютер створення окремих таблиць однієї бази даних, структуру якої визначено заздалегідь, та  ін.
Найважливіша перевага групових форм роботи — інтенсивне взаємне навчання, ліквідація прогалин у знаннях
кожного під час групового спілкування.
Парна робота за комп’ютером  Парна робота за комп’ютером буває корисною на початку навчання або при
вивченні нової складної теми.
Учень, що працює самостійно за комп'ютером один, може не звернутися за допомогою до вчителя, навіть
якщо вона йому необхідна. Якщо ж за одним комп'ютером працює двоє, то ряд дрібних проблем, які виникають
при розв'язуванні задач, вони можуть вирішити шляхом обговорення.
Виявлено, що для учня допомога товариша виявляється часом доступнішою, ніж допомога вчителя Можливо
учень не боїться спитати у товариша щось для нього важливе і незрозуміле, але таке, що питати у вчителя він
соромиться.
Один на один з комп’ютером  Радикальна відмінність цієї форми від класичної індивідуальної самостійної
роботи полягає в тому, що в комп'ютері зберігаються знання у вигляді програм і наборів даних.  Фактично учень
вчиться не один, а з вчителем опосередковано через комп'ютер і ППЗ, програма реагує на дії учня, і певні реакції
дають можливість учневі аналізувати свої дії, проводити самоконтроль. Тут  поновлюється фронтальне навчання,
але з індивідуальним темпом і способами засвоєння.
Управління з боку вчителя більш-менш зрозуміле при фронтальних  формах роботи учнів Складніше управляти
індивідуальною діяльністю, ситуація за кожним комп'ютером практично унікальна. Вихід для  вчителя в тому, щоб
залучити до навчання сильних учнів або «авто формалізувати власний педагогічний досвід» (А.П.Єршов) у вигляді
навчальних програм. Можливе і використання формалізованих педагогічних знань інших вчителів. Це не
обов'язково програми для комп'ютера. Інструкція і список питань до інструкції також є своєрідною програмою для
учня, особливо якщо вони складені цікаво.
Особливості уроку інформатики
1. Найважливіша особливість постановки курсу інформатики на базі комп'ютерного класу — це систематична
робота учнів з комп’ютером на кожному уроці інформатики.
2. Розвиток комп'ютерної техніки, засобів телекомунікацій та відповідного
програмного забезпечення дає можливість учителю використовувати нові форми навчання учнів:
телекомунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки.
3. Міжпредметний характер змісту навчання інформатики дозволяє
розглядати цю навчальну дисципліну не лише як ще один новий шкільний предмет у навчальному плані, а й як
інтеграцію та узагальнення вже вивчених учнями основ наук.
4. Навчання учнів за умов систематичного доступу до комп’ютера, як
правило, проходить при підвищеному емоційному стані учнів. Пояснюється це, зокрема, тим, що при правильному
формулюванні завдань для виконання з використанням комп'ютера учні одержують наочні результати своєї роботи,
що додає їм впевненості в своїх силах. У школяра виникає природне прагнення поділитися своїми знаннями та
результатами роботи зі своїми товаришами.
5. Заняттям характерна більша, ніж на інших звичайних уроках, свобода спілкування учнів на уроці. Така система
стосунків згуртовує колектив у досягненні спільної навчальної мети.
Типи уроків
Урок засвоєння нових знань
1. Актуалізація опорних знань.
2. Тема, мета, завдання уроку.
3. Мотивація навчальної діяльності.
4. Сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу.
5. Осмислення зв’язків і залежностей.
6. Узагальнення і систематизація вивченого.
7. Первинне застосування знань.
8. Підсумки.
9. Оцінювання
10. д/з.
Етапи, на яких можна використовувати ПК: 1, 4, 6, 7
Урок формування умінь  та навичок
1. Вивчення нового матеріалу. (вступні вправи, мотиваційні, пізнавальні вправи).
2. Первинне застосування знань на практиці (пробні вправи).
3. Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи).
4. Творчий перенос знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи).
5. Підсумки
6. Оцінювання
7. д/з.
Етапи, на яких можна використовувати ПК: 1, 2, 3, 4, 6
 Урок застосування знань, умінь та навичок
1. Перевірка д/з .
2. Актуалізація, корекція опорних знань.
3. Мотивація, тема, мета, завдання уроку.
4. Осмислення змісту і послідовності застосування способів виконання дій.
5. Самостійне виконання завдань під контролем і за допомогою вчителя.
6. Підсумки уроку
7. Оцінювання
8. д/з.
Етапи, на яких можна використовувати ПК: 1, 2, 5, 6
Урок узагальнення і систематизації знань, умінь та навичок.
1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
2. Відтворення і узагальнення понять і засвоєнні відповідно їм системи знань.
3.  Узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки.
4. Підсумки
5. Оцінювання
6. д/з.
Етапи, на яких можна використовувати ПК: 2, 3, 5
Урок перевірки, оцінки, корекції знань, умінь і навичок.
1. Повідомлення теми, мети уроку.
2. Перевірка фактичного матеріалу і основних понять.
3. Перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення.
4. Застосування учнями знань у стандартних і змінених ситуаціях.
5. Збір виконаних робіт.
6. Перевірка, аналіз. Оцінка.
7. Підсумки
8. д/з.
Етапи, на яких можна використовувати ПК: 2, 3, 4, 6
Комбінований урок
1. Перевірка д/з.
2. Перевірка раніше засвоєних знань.
3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
4. Сприймання нового матеріалу
5. Узагальнення і систематизація знань.
6. Підсумки
7. Оцінювання
8.  д/з.
Етапи, на яких можна використовувати ПК: 1, 2, 4, 5,
При плануванні уроку і виборі етапу з використанням ПК, потрібно враховувати те, що учні можуть працювати за
комп’ютером не більше 15 хв за весь урок, а безперервно – не більше 7 хв. Окрім того, для виконання завдань за
комп’ютером дітям потрібно переходити із за парт до комп’ютерних робочих місць, тому роботу на уроці бажано
спланувати так, щоб він не перетворився на постійне ходіння учнів по класу.
Етапи підготовки вчителя до уроку
При підготовці цього питання варто звернути увагу на освітлення наступних положень:
−  загальна підготовка вчителя до уроків починається задовго до початку навчального часу;
−  підготовка вчителя до уроків починається з досконалого вивчення в першу чергу програми шкільного курсу
ОІОТ, у якої наведене тематичне планування навчального матеріалу, вказано що учні повинні знати та вміти після
вивчення кожного розділу курсу, тобто наведено стандарти навчання, а також орієнтоване поурочне планування
курсу ОІОТ (програма 2002 року) .
−  підготовка вчителя до уроків починається з досконалого вивчення змісту навчального матеріалу;
−  підготовка вчителя до конкретного уроку починається з продумування змісту навчального матеріалу, аналізу тієї
частини програми, що відноситься до майбутнього уроку, а також до попереднього і наступного, установлення між
ними зв'язку і послідовності;
−  при підготовці до уроку вчитель інформатики вивчає характер викладення навчального матеріалу в шкільних
підручниках та обирає більш оптимальний з них,
−   ознайомлення з необхідним програмним забезпеченням, установка або налагоджування його на комп'ютерах у
класі;
−  робота по розробці сценарію уроку та підготовка конспекту (плану) уроку, обов'язкової перевірці всіх завдань
практичного характеру на комп'ютері;
−   учитель повинен продумати можливі нестандартні ситуації в роботі учнів за комп'ютером і передбачити
можливі шляхи їх виправлення з обов'язковою апробацією цій шляхів за комп'ютером.
 Аналіз уроку
До основних критеріїв оцінки уроку відноситься насамперед дотримання на ньому принципів навчання, а також
критеріїв оцінки діяльності школи, затверджених Міністерством.
Спираючись на ці вимоги, ми можемо проаналізувати побудову учбового процесу на уроці, виявити оптимальність
завдань і раціональність вибраного вчителем змісту уроку, форм і методів навчання.
Але ефективність навчання, кінець кінцем, визначається не тим, що хотів дати вчитель, а тим, що отримали учні
під час уроку. Тому при оцінці уроку треба виявляти рівень вирішення всіх його основних завдань - освітніх, виховних,
а також завдань розвитку школярів.
Аналіз і самоаналіз уроку має бути направлений на співставлення висунутих загальноосвітніх, виховних і
розвиваючих цілей з досягнутими результатами. 
Мета аналізу полягає у виявленні методів і прийомів організації діяльності вчителя і учнів на уроці, які приводять
або не приводять до позитивних результатів. 
Основним же завданням при цьому є пошук резервів підвищення ефективності роботи вчителя і учнів.
Найбільш поширені типи аналізу: 
1. повний аналіз – проводиться з метою вивчення і розбору всіх аспектів уроку; 
2. комплексний – аналізуються єдність і взаємозв'язок цілей, змісту, форм і методів організації уроку;
3. короткий – аналіз досягнення основних цілей і завдань;
4. аспектний – аналіз окремих елементів уроку.
Кожен з вказаних типів аналізу може мати види:
 дидактичний
 психологічний
 методичний
 організаційний
 виховний і так далі
Найбільше розповсюдження мають наступні схеми аналізу уроку..
Перший варіант загальної схеми аналізу уроку.
1. Загальні відомості. Дата, клас, школа, прізвище, ім'я, по батькові вчителя. Тема учбової програми, тема уроку.
2. Дотримання техніки безпеки і санітарно-гігієнічних норм роботи з комп'ютером.
3. Структура уроку. Основні етапи уроку, призначення і тривалість. Поєднання самоврядування і управління
вчителем. Індивідуальна, парна, групова і сумісна робота класу. Етапи повторення і закріплення матеріалу, способи.
4. Цілі, які намічав вчитель на урок, їх досягнення.
5. Порівняння змісту уроку з матеріалом шкільного підручника.
6. Оцінка змісту уроку з погляду загальнодидактичних принципів:
 науковість – облік новітніх досягнень в інформатиці на уроці (поняття виконавця, синтаксичні діаграми, доказ
правильності алгоритмів і тому подібне);
 наочність – використання графічної інформації, таблиць виконання алгоритмів, запису текстів з відступами і
т.д.;
 послідовність – логічна стрункість висловлюваного матеріалу, відсутність пропусків у викладі, циклічність
вивчення складних понять;
 зв'язок з практикою – прикладні завдання, орієнтація змісту на вимоги життя в комп'ютерному суспільстві.
7. Методи діяльності вчителя на уроці. Залучення учнів для підготовки засобів до уроку. Підготовка
обчислювальної техніки на початку уроку (або до нього). Вільне володіння вчителем матеріалу. Надавати відповіді на
актуальні питання (по ходу уроку або в кінці). Індивідуалізація навчання – різні рівні завдань, залучення сильних учнів
для допомоги слабким і так далі. Прийоми вчителя для утримання уваги, дії при виявленні помилки на дошці, в
програмі, в звіті.
8. Методи формування і закріплення інтересу до матеріалу. Стимулювання розумової діяльності учнів.
Джерело завдань (з підручника, іншої літератури, винахід вчителем по ходу уроку). Інші відомі і нестандартні методи
навчання, використані на уроці.
9. Робота учнів на уроці. Ступінь інтересу до матеріалу, що вивчається. Активність і самостійність навчаних.
Свідомість засвоєння – засвоєння сенсу дій за ЕОМ. Доступність – стандартність термінології, облік рівня
підготовленості класу, виділення рівнів засвоєння.
10. Ефективність навчання – насиченість учбового часу, відсутність стороннього матеріалу. Взаємини вчителя і
учнів: авторитарні, ліберальні, співпраця. Організованість і дисциплінованість учнів на уроці - відношення до
обчислювальної техніки, дотримання техніки безпеки при роботі з комп'ютером. Уміння самостійно оволодівати
знаннями за допомогою довідкового матеріалу, комп'ютера, підручника.
11. Зворотний зв'язок. Система контролю знань у даного вчителя. Використання комп'ютера для перевірки
знань – контролюючі програми, самоконтроль запуском програми, взаємоконтроль з товаришем. Об'єктивність оцінки
знань. Критерії оцінок даного вчителя (чи відомі вони учням?). Можливість автоматизації такої системи контролю.
Оцінка трудомісткості типового домашнього завдання (виконаєте самі і «заміряйте» час).
12. Виховний ефект уроку. Особливості особистості вчителя, які можуть служити орієнтиром для учнів. Виховні
методи і прийоми, відмічені Вами.
13. Підсумки.
 виконання плану уроку;
 досягнення цілей уроку;
 особливо цікаве і повчальне на уроці;
 що справило на уроці найбільше враження;
 які зміни доцільно внести при повторному проведенні уроку на цю ж тему;
 оцінка уроку.
Аналіз відвіданого уроку
П.І.П. вчителя: «+ » «-» Примітка
Основні компоненти уроку  Організація уроку.
 Постановка мети. 
 Виділення головного на уроці.
 Своєчасний контроль.
 Активна зайнятість учнів.
 Самостійна робота.
 Практична робота.
 Чітка структура уроку.
 Щільність уроку.
 Результативність.
 Рівень навчання.

Форми і методи роботи  Проблемно-пошукові. 

 Словесно-наочні. 
 Нові форми і методи. 
 Індивідуальний диференційований
підхід. 
 Використання ТЗН.

Вчитель  Уміння володіти класом.

 Особиста культура.
 Педагогічний такт.
 Ерудиція.
 Взаємини з учнями

Як ви оцінюєте рівень професійної методичної майстерності вчителя в цілому?

Дуже високий, високий, середній, нижче середнього, низький (потрібне підкресліть).
Другий варіант загальної схеми аналізу уроку
1. Учбовий заклад, клас, предмет, прізвище вчителя, кількість учнів
за списком, і присутніх на уроці.
2. Тема уроку, освітні, розвивальні і виховні цілі і завдання уроку.
3. Організаційний початок уроку:
 готовність вчителя до уроку – наявність конспекту уроку, наочних засобів,
інструментів і т.д.;
 підготовленість учнів – чергові, наявність зошитів, підручників і т.д.;
 підготовленість класного приміщення - чистота, класна дошка, крейда,
освітлення і так далі
4. Організаційна структура уроку:
 мобілізуючий початок уроку;
 послідовність, взаємозв'язок і співвідношення частин уроку;
 насиченість уроку і темп його проведення.
5. Аналіз змісту учбового матеріалу уроку:
 обгрунтування вчителем вибраної послідовності реалізації учбового
матеріалу на уроці;
 відповідність програмі і рівню знань учнів по предмету;
 співвідношення практичного і теоретичного матеріалу;
 зв'язок з життям і практикою.
6. Загальнопедагогічні і дидактичні вимоги до уроку:
 мета уроку і відповідність плану і конспекту уроку поставленої мети;
  обгрунтування вибору методів навчання;
 шляхи реалізації дидактичних принципів в навчанні;
 індивідуалізація і диференціація в навчанні;
 взаємозв'язок освітніх, розвиваючих і виховних аспектів уроку.
7. Діяльність вчителя:
 науковість і доступність викладу нових знань;
 використання вчителем досвіду кращих вчителів і рекомендацій
методичної науки;
 організація закріплення учбового матеріалу;
 організація самостійної роботи учнів;
 перевірка і оцінка знань і умінь вчаться;
 питання вчителя і вимоги до відповідей учнів;
 відношення вчителя до свідомого засвоєння учнями учбового матеріалу;
 завдання додому і увага вчителя до нього;
 шляхи досягнення порядку і свідомої дисципліни учнів;
 ефективність використання наочностей, технічних засобів навчання;
 контакт вчителя з класом і так далі
8. Діяльність учнів:
 підготовка робочого місця;
 поведінка учнів на уроці – дисципліна, старанність, активність, увага, уміння перемикатися з одного виду
роботи на іншій і т.д.;
 інтенсивність і якість самостійної роботи учнів;
 стан їх усної і письмової мови;
 знання учнями теорії, уміння застосовувати отримані знання;
 відношення учнів до вчителя;
 ступінь і характер участі колективу в цілому і окремих учнів в роботі на уроці.
9. Підсумки:
 виконання плану уроку;
 досягнення цілей уроку;
 особливо цікаве і повчальне на уроці;
 що справило на уроці найбільше враження;
 які зміни доцільно внести при повторному проведенні уроку на цю ж тему;
 оцінка уроку.
Опорний конспект
Опорний конспект– це розгорнутий план Вашої майбутньої відповіді на теоретичне питання. Використання
опорних конспектів дозволяє наочно відобразити матеріал, що вивчається, сконцентрувати увагу на найбільш
важливих місцях. Опорним конспектом є листок з малюнками, формулами, окремими фразами і словами, в яких
закодована певна інформація.
Основні вимоги до вмісту опорного конспекту:
1. Повнота – це означає, що в опорному конспекті має бути відображено весь зміст питання.
2. Логічно обґрунтована послідовність викладу.
Основні вимоги до форми запису опорного конспекту:
1. Він має бути наочним і зрозумілим не лише Вам, але і іншим слухачам.
2. За об'ємом він повинен складати приблизно один повний аркуш.
3. Повинен містити декілька окремих пунктів, позначених номерами або рядковими пропусками.
4. Не повинен містити суцільного тексту.
5. Має бути акуратно оформлений (мати привабливий вигляд).
Методика складання:
1. Матеріал теми ділиться на крупні блоки, що мають смислову і логічну завершеність.
2. Виділити пункт, який буде головним|чільним| змістом відповіді.
3. Додати|добавляти| в план необхідні креслення і графіки.