ЗАВДАННЯ

для позааудиторної самостійної роботи

з Педагогіки і психології вищої школи
Семінарсько-практичне заняття № 3
Тема: Форми організації та методи навчання у вищій освіті.
Самостійна та науково-дослідна робота студентів.

Завдання: Запропонуйте власний проєкт методики проведення

практичних / семінарських занять у нашому університеті (рівень вищої освіти,
форма здобуття освіти, спеціальність, курс, освітня програма, навчальна
дисципліна – за вибором студента).
Відповідь:
Я б хотіла запропонувати проєкт методики проведення семінарських
занять з навчальної дисципліни «Лінгвокраїнознавство», яка викладається на
четвертому курсі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.
Метою викладання дисципліни «Лінгвокраїнознавство» є продовження
ознайомлення студентів з соціально-культурними аспектами італійської мови.
Вивчення цієї дисципліни має допомогти студентам отримати як країнознавчі
так і лінгвістичні знання, адже невід'ємною частиною загального словникового
складу студента є країнознавчі реалії.
Я вирішила обрати саме цю дисципліну через те, що мене не
задовольняла методика її викладання, коли цю дисципліну вивчала я. Викладач,
який проводив семінари з цієї дисципліни, поділив кожну тему на підтеми і
роздав їй студентам для написання доповідей. Це може здатися правильним,
адже за семінар ми встигали пройти усю тему, але, якщо дивитися глибше, то
зрозуміло, що кожен студент ставав обізнаним лише з однієї підтеми і взагалі
рідко слухав доповіді своїх колег. Іноді студент міг просто вивчити якусь
статтю, яку знайшов в інтернеті, і взагалі не заглиблюватись у її суть. Навіть
ілюстрації не допомагали сконцентрувати увагу студентів на темі семінару.
Тому я вважаю такий підхід до вивчення цієї дисципліни неправильним.
На мою думку, для того щоб студенти проявляли більшу зацікавленість та
брали більш активну участь у семінарах, необхідно змінити їх формат. Замість
того, щоб студенти доповідали суху інформацію і відразу ж викидали її з
голови, можна зробити семінари більш інтерактивними. Найбільш вдалими для
цієї дисципліни є семінари-дискусії та семінари з використанням ігрових
ситуацій [1, с. 80].
Семінари-дискусії можна проводити тоді, коли тема заняття передбачає
дослідження різних проблем. Наприклад, коли студентам необхідно більш
детально зануритись в економічну чи політичну систему Італії, їм необхідно
буде обговорити найбільш гострі проблеми цієї системи і запропонувати
варіанти їх вирішення. Таким чином студентам необхідно буде не просто
завчити матеріали та лексику, які стосуються цієї теми, а й проаналізувати їх,
щоб мати змогу доречно використовувати під час дискусії.
Семінари з використанням ігрових ситуацій передбачають проведення
заняття у форматі гри. Проте, для цього може підійти не будь-яка
інтелектуальна гра. Як на мене, вікторини чи ігри по типу «Найрозумніший» чи
«Хто хоче стати міліонером» не підходять для проведення таких семінарів.
Перший варіант взагалі не передбачає обговорень, а в другому вже є варіанти
відповіді. Я вважаю, що найбільш вдалим прототипом є гра «Що? Де? Коли?».
У студентів є питання, а відповідь вони повинні віднайти у процесі дискусії за
короткий проміжок часу. Цікаві питання можуть готувати як студенти, так і сам
викладач. Цей формат стимулює їх використовувати усі знання, які вони
здобули на лекції чи під час самостійної підготовки, а також допомагає
закріпити лексику, яка стосується теми, що досліджується. Такі семінари можна
проводити, коли тема заняття не передбачає вирішення проблем, а націлена на
поповнення знань студентів, як наприклад теми «Географічне положення
Італії» чи «Культурні особливості регіонів Італії».
Дружна та вільна атмосфера є одним із найважливіших компонентів
таких занять. Коли студенти можуть вільно виражати свої думки, вони
почувають себе більш впевнено і самі прагнуть проявити себе. Часто викладачі
вдаються до критики, тим самим руйнуючи необхідну атмосферу і студенти
вже підсвідомо бояться сказати хоч щось, щоб не допустити помилки. Тому
викладач повинен вміти не критикувати думки студента прямим текстом, а
дозволити студенту самому зрозуміти, у чому він неправий і виправити себе.
Тоді студент зможе розвинути здатність до самоаналізу, що допоможе йому у
майбутній професії.
Загалом, я вважаю, що проведення семінарів, під час яких студенти
просто виступають з доповідями, не підходить для дисципліни
«Лінгвокраїнознавство», адже такий формат не стимулює студентів до аналізу
досліджуваної інформації. Студенти повинні хотіти отримати знання та
проявити себе і для цього необхідно залучати їх до більш активної участі у
семінарському занятті. Саме тому найбільш вдалими для цієї дисципліни є
семінари-дискусії та семінари з використанням ігрових ситуацій.

Завдання: Спираючись на власний досвід, опишіть педагогічну ситуацію

(за темою № 5), сформулюйте педагогічну задачу, визначте шляхи її
розв’язання.
Відповідь:
Викладач з англійської мови цікаво проводить практичні заняття,
використовуючи різні автентичні матеріали. На самостійне ж опрацювання
він задає велику кількість матеріалу та вправ, які студенти необхідно
опрацювати. Спочатку студентам дуже подобались заняття і вони справно
виконували усе, що задавалось додому. Трохи згодом, коли завдань з інших
дисциплін побільшало, вони стали все менше приділяти увагу завданням з
англійської мови, адже вони все одно ніколи не перевірять їх. Викладач
помітив це, коли студентам стало складно вільно виражати власну думку
стосовно обговорюваних питань.
Викладач розуміє, що студенти перестали робити домашнє завдання,
самостійно опрацьовувати новий матеріал та нову лексику. Практичні заняття,
хоч і цікаві але розраховані на студентів з певним рівнем знань, перестали
цікавити студентів, непідготовлених до таких занять. Щоб справитись із цією
ситуацією, викладач формує для себе кілька задач:
 відреагувати на непідготованість студентів до практичного заняття;
 організувати самостійну роботу студентів так, щоб вони змогли
виконати її без проблем;
 допомогти студентам розвинути уміння правильно розподіляти час.
Насамперед, викладач повинен якось відреагувати на те, що студенти
проігнорували домашнє завдання і тепер непідготовані до практичного заняття.
Звичайно викладач може поставити усім студентам двійки, що чітко
продемонструє його невдоволення, але це також може змусити студентів
почати відчувати неприязнь до викладача зокрема і до предмета загалом. Тому
необхідно, щоб викладач чітко пояснив, що ці завдання даються на самостійне
опрацювання не просто так, а для того, щоб вони ознайомилися із темою та з
лексикою, яка буде присутня на практичному занятті. І студентам необхідно
опрацювати цей матеріал, щоб потім бути спроможними вести цікаві дискусії
на занятті.
Далі викладач міг би запропонувати студентам вести практичні заняття,
перевіряючи майже усю пару домашнє завдання та читаючи нудні та
неактуальні тексти з підручника, як це робить більшість викладачів. Можливо
студенти навіть погодилися б, але такий формат занять швидко набридає і
студенти втратили б інтерес до цієї дисципліни ще швидше. Тому викладач
вважає, що краще піти на зустріч студентам і спробувати організувати їх
самостійну роботу так, щоб вони могли виконати її без проблем. Через те, що
студенти перестали виконувати домашнє завдання саме через брак часу, а не
через складність самих завдань, стає зрозумілим, що необхідно змінити або
прибрати саме ті завдання, які вимагають найбільше часу. Наприклад, замість
того щоб повністю читати та перекладати текст на декілька сторінок,
запропонувати студентам просто виділити найважливіші його частини та
опрацювати саме їх.
Також викладач помічає найбільшу проблему студентів – неспроможність
правильно розподіляти час. Він розуміє, що дуже часто студенти відкладають
усе на останній момент, а потім не встигають зробити нічого. Саме тому він
вирішує спробувати допомогти їм. Перш за все, на початку своїх занять він
оголошує скільки часу займе виконання того чи іншого завдання. Таке чітке
планування заняття допомагає студентам зрозуміти принцип правильного
розподілу часу та його ефективність. Крім того, викладач дає завдання
студентам дослідити найбільш ефективні способи розподілу часу та спробувати
втілити їх у життя. Таким чином студенти можуть самі спробувати організувати
свій час так, щоб встигнути виконати усі завдання і ще мати вільний час на
себе. Це вміння буде корисним не лише під час навчання, я й під час подальшої
професійної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Сучасні форми організації навчального процесу у вищій школі

[Текст] : навч.-метод. посіб. / Н. І. Мачинська, С. С. Стельмах ; Львів.
держ. ун-т внутр. справ. - Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2012. -
179 с.