Диференціальні й інтегральні рівняння.

Лекція № 1

Лекція № 1
Вступ. Організація навчального процесу. Місце та значення курсу в підготовці сучасного
спеціаліста. Особливості викладення курсу. Рекомендована література.
Диференціальні рівняння першого порядку. Рівняння з відокремлюваними змінними. Однорідні
рівняння.

Для успішного складання курсу

Вступ «Диференціальні й інтегральні рівняння»
студент повинен:
0.1. Організація навчального процесу 1) відвідати всі лекції і наприкінці
Курс «Диференціальні й інтегральні семестру представити повний
рівняння» спрямовано на вдосконалення рукописний їх конспект, виконаний
фундаментальної математичної освіти власноруч (комп’ютерний варіант
студентів-радіофізиків. Ґрунтовне знання лекцій є заслугою лектора, а не
математики є необхідною умовою студента!);
становлення будь-якого сучасного фахівця в 2) відвідати всі практичні заняття,
галузі радіофізики та біофізики. Більш того, розв’язати всі задачі для роботи у
майже всі фізичні процеси, що вивчають такі аудиторії, виконати всі домашні
фахівці, описуються з використанням завдання та наприкінці семестру
диференціальних, інтегральних та інтегро- надати повний рукописний їх конспект,
диференціальних рівнянь та їх систем. Отже, виконаний власноруч;
актуальність і особлива важливість даного 3) виконати індивідуальне розрахункове
курсу не повинна викликати жодних завдання та здати його у рукописному
сумнівів. вигляді не пізніше дня проведення
Метою курсу є оволодіння студентами останнього практичного заняття;
фундаментальними поняттями у галузі 4) у встановлений у розкладі час прийти
диференціальних та інтегральних рівнянь, а на іспит та успішно виконати
також варіаційного числення, які широко екзаменаційне завдання.
застосовуються під час розв’язання майже Докладний опис тематики лекцій,
всіх задач сучасних радіофізики та практичних занять, індивідуального
біофізики.. розрахункового завдання, методики
Курс викладається в 3 семестрі, підрахунку балів за окремі види діяльності і
наприкінці якого відбувається іспит. т. і. можна відшукати за адресою:
Згідно з вимогами освітньо-професійної https://www.facebook.com/DifferentialEquation
(освітньо-наукової) програми студенти sForRadioPhysicists.
повинні досягти таких результатів Більш того, там же за декілька днів перед
навчання: датою проведення лекції розташовується її
 знати основні поняття теорії текст. Для кращого засвоєння матеріалу, що
диференціальних та інтегральних вивчається, рекомендуємо перший раз
рівнянь, а також варіаційного числення; прочитати текст лекції саме до її початку.
 вміти: розв’язувати основні типи Особливо привертаємо увагу до того, що
диференціальних рівнянь першого наявність у студента електронного
порядку, розв’язувати однорідні та конспекту лекцій жодним чином не звільняє
неоднорідні лінійні диференціальні його від необхідності складання рукописного
рівняння, системи диференціальних конспекта цих самих лекцій. Причина
рівнянь, а також інтегральні рівняння. існування цієї непорушної вимоги полягає в
Форми навчання: лекції, практичні тому, що під час створення саме свого
заняття, індивідуальні розрахункові персонального неповторного рукописного
завдання, самостійна робота. конспекту спостерігається найвища
Декілька слів про організацію навчального ефективність засвоєння студентом нового
процесу. матеріалу. Погодьтеся, друзі, що наявність

© О. В. Лазоренко, 2021 1
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1
конспекту лекцій на вашому гаджеті зовсім
не гарантує наявності відповідних знань у
вашій голові!
Таким чином, точне та пунктуальне
виконання викладених вимог приведе до
успішного складання курсу та відсутності
взаємних образ і непорозумінь між
студентом і викладачем.
0.2. Місце та значення курсу в
підготовці сучасного спеціаліста
Вище вже було зроблено наголос на тому,
що майже всі фізичні процеси, що вивчають
в радіофізиці та біофізиці, описуються саме з
використанням диференціальних,
інтегральних та інтегро-диференціальних
рівнянь та їх систем. Тому той, хто не
навчився добре розв’язувати такі рівняння,
жодним чином не зможе стати успішним
фахівцем у цих галузях науки.
Для повного розуміння матеріалу, який
нам треба буде вивчити, рекомендується
повторити основні відомості з курсів
«Математичний аналіз», «Аналітична
геометрія» та «Лінійна алгебра», оскільки
при викладанні нашого курсу вважається,
що слухач добре знайомий з відповідними
математичними поняттями та методами.
Натомість матеріал нашого курсу далі
використовується в усіх професіональних
курсах, що чекають на вас попереду. Тому
організаційні висновки щодо вашого
особистого ставлення до вивчення курсу
робіть самі, щоб потім ніхто не був винний.
Отже, починаємо нашу подорож у світ
диференціальних та інтегральних рівнянь.
Історія науки свідчить, що поняття
«диференціальне рівняння» було введено в
1676 р. видатним німецьким математиком
Готфрідом Вільгельмом Лейбніцем (1646 –
1716). Визначний внесок у створення теорії
диференціальних рівнянь також зробив
всесвітньо відомий англійський фізик Ісаак
Ньютон (1643 – 1727). Після цього за три з
половиною сторіччя «Диференціальні та
інтегральні рівняння» стали окремою, дуже
великою галуззю сучасної математики.
У нашому курсі ми вивчимо лише дуже
малу частину того, що насправді на сьогодні
відомо сучасній теорії диференціальних та
інтегральних рівнянь. У певному сенсі, це
буде абетка, тобто найпростіший для
© О. В. Лазоренко, 2021
розуміння й опанування матеріал, що
базується на знаннях з курсів математичного
аналізу, аналітичної геометрії, лінійної
алгебри. Саме тому й рекомендується нашим
слухачам поряд з вивченням нового
матеріалу повертатись до старих конспектів і
книжок із зазначених вище предметів.
Більш того, ми маємо на меті навчитися
використовувати ряд ефективних класичних
інструментів з арсеналу диференціальних та
інтегральних рівнянь, без яких просто
неможливо успішне вивчення професійно
орієнтованих курсів. Тому знати й вміти те,
що ми вивчатимемо, є просто необхідним!
0.3. Особливості викладання курсу
У попередньому параграфі ми з’ясували,
що будемо вивчати в нашому курсі.
Тепер прийшов час поговорити про те, як
це буде здійснюватися.
Важливо, що в нашому курсі ми
притримуватимемося фізичного, а не
математичного рівня строгості. Це
означає, що нас, в першу чергу, цікавить
відповідь на питання «як це зробити
сделать?», а не «чому цео можна зробити?»
Зрозуміло, знайдуться фахівці, які можуть
звинуватити автора в «спрощенічестві» та
«пониженні планки». Відповім на це
словами видатного американського фізика
ХХ сторіччя, Нобелівського лауреата
Ричарда Філіпса Фейнмана (1918 – 1988):
«Зайва математична строгість є не дуже
корисною у фізиці». Справа полягає у тому,
що те чи інше питання можна викласти або
строго, або зрозуміло. Поєднати ж одне з
одним, як показує практика, є практично
неможливим. Тому ми, певною мірою,
жертвуємо строгістю на користь
зрозумілості того, чому маємо навчитись
Такий підхід, скоріш за все, є дещо
некоректним для математиків, але
вважається корисним і доцільним для
радіофізиків.
0.4. Рекомендована література
З курсу диференціальних та інтегральних
рівнянь існує багато корисних і цікавих
книжок. Вони відрізняються одна від одної
як повнотою висвітлення тих чи інших
питань, так і строгістю викладання
матеріалу. Безперечно, вибір лектором
2
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1
рекомендованої літератури є доволі
суб’єктивним. Наприклад, можна
порекомендувати такі книжки:
1. Дюкарев Ю. М., Літвінова О. Г.
Диференціальні та інтегральні рівняння
і варіаційне числення. Навчальний
посібник. – Х.: ХНУ імені В. Н.
Каразіна, 2010. – 135 с.
2. А. М. Самойленко, М. О. Перестюк, I.
О. Парасюк. Диференцiальнi рiвняння.
– Київ: Либiдь, 2003р. – 599с.
3. А. Н Тихонов, А. Б. Васильева, А. Г.
Свешников. Дифференциальные
уравнения. – М.: Наука, 1985. – 231с.
4. А. П. Карташев, Б. Л. Рождественский.
Обыкновенные дифференциальные
уравнения и основы вариационного
исчисления. – М.: Наука, 1980. – 295с.
5. Л. Э. Эльсгольц. Дифференциальные
уравнения и вариационное исчисление.
-2-е изд., – М.: Наука, 1960. – 424с.
6. Владимиров В. С. Уравнения
математической физики. – М.: Наука,
1989.
7. А. Ф. Филиппов. Сборник задач по
дифференциальным уравнениям. – М.:
Наука, 1979. – 126с.
8. А. М. Самойленко, С. А. Кривошея, Н.
А. Перестюк. Дифференциальные
уравнения. Примеры и задачи. – М.:
Высшая школа, 1989. – 383с.
9. Э. А. Вуколов, А. В. Ефимов и др.
Сборник задач по математике. 4-я
часть. – М.: Наука, 1990. – 302с.
10. Ефимов А. Е.(редактор). Сборник задач
по математике для вузов . (часть 4). –
М.: Наука, 1990.
11. В. В. Степанов. Курс
дифференциальных уравнений. – М.:
Гостехиздат, 1959. – 468с.
12. Л. С. Понтрягин. Обыкновенные
дифференциальные уравнения. – М.:
Наука, 1983. – 331с.
13. И. Г. Петровский. Лекции по теории
обыкновенных дифференциальных
уравнений. – 7-е изд., - М.: Изд-во
МГУ,1984.
Зрозуміло, що студент має право обирати
й будь-яку іншу книжку, що прийшлася
йому до вподоби. Чітко слід пам’ятати, що
ми складаємо іспит не з конкретної книжки
чи конспекту, а демонструємо знання
© О. В. Лазоренко, 2021
відповідей на встановлений перелік
запитань з нашого курсу та вміння
застосовувати на практиці методи, що було
вивчено протягом курсу.
1. Диференціальні рівняння
першого порядку
1.1. Рівняння з відокремлюваними
змінними
1.1.1. Поняття про рівняння з
відокремлюваними змінними
Як було вже сказано вище, поняття
«диференціальне рівняння» було введено в
1676 р. видатним німецьким математиком
Готфрідом Вільгельмом Лейбніцем (1646 –
1716).
Деяких студентів дивує, навіщо потрібні
історичні відомості в фізико-математичних
курсах. На наше глибоке переконання
(моєму і мого Вчителя професора Л. Ф.
Чорногора, з яким студенти ФРБЕКС ще
зустрінуться на старших курсах), вкрай
неправильно та несправедливо відривати
наукові результати від їх авторів, тому що
наука в цілому – це не тільки ідеї, теорії та
відкриття, а ще й люди, які стоять за всім
цим. Тому вивчаючи геніальні результати,
накопичені людством за багато минулих
сторічь, ми просто зобов'язані віддати
данину пам'яті та поваги їх авторам.
Тепер введемо декілька потрібних нам
визначень і домовимось про позначення, які
використовуватимемо протягом курсу.
Диференціальними рівняннями називають
рівняння, в яких невідомими є функції однієї
або декількох змінних, при цьому до
рівняння входять як самі ці функції, так й їх
похідні.
Якщо невідомими функціями є функції
декількох змінних, то рівняння називають
рівняннями в часткових похідних. У
протилежному випадку, коли розглядаються
функції тільки однієї змінної, говорять про
звичайні диференціальні рівняння.
У межах цього курсу ми матимемо справу
саме з останніми з них. Натомість рівняння у
часткових похідних чекають на нас у другій
3
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1
частині курсу «Методи математичної
фізики», яка викладається у третьому
семестрі.
Тепер декілька слів про позначення.
По-перше, ми застосовуватимемо
математичну символіку, з якою наші слухачі
познайомилися у попередніх математичних
курсах.
По-друге, незалежну змінну ми
позначатимемо через t , невідомі функції –
через x , y , z і т. і., похідні від невідомої
функції – з використанням крапок над
символом функції, наприклад,
dx d 2x
x  ,x 
 ,…
dt dt 2
Коли це буде незручним або неможливим,
то порядок похідної буде розташовуватись
біля символу невідомої функції у верхньому
правому куті, але обов’язково в дужках,
наприклад:
d nx
x (n )  . f (t, x )  (t )(x ) .
dt n
Із використанням введених позначень
можна записати визначення першого виду
диференціальних рівнянь, про який слід
поговорити.
Звичайним диференціальним рівнянням
першого порядку називають диференціальне
рівняння, що містить лише першу похідну
від невідомої функції, тобто
F (t, x, x )  0 . (1.1)
Тут під F розуміють функцію трьох
перелічених змінних. Треба звернути увагу
не те, що у визначенні, наведеному вище,
нічого не сказано про залежність від t і x .
Але цьому не слід дивуватися, оскільки
наявність такої залежності вважається за
замовченням.
Розв’язком рівняння (1.1) називають
функцію
x  (t ) ,
яка є визначеною на деякому інтервалі
r1  t  r2 , до того ж таку, що при
підстановці її до рівняння (1.1) маємо
тотожність на всьому інтервалі r1  t  r2 .
© О. В. Лазоренко, 2021
Інтервал r1  t  r2 називають
інтервалом визначення розв’язку (t ) .
Зазначимо, що все вище сказане є
справедливим також у випадку, коли
r1   або r2   .
Повернемось до рівняння (1.1). У
загальному випадку функція F не дозволяє
виразити першу похідну x через x і t .
Але у деяких випадках це стає можливим.
Диференціальне рівняння виду
x  f (t, x ) (1.2)
називають розв’язаним відносно похідної.
Рівняння (1.2) є простішим за рівняння
(1.1), але й у цьому випадку про успішний
пошук розв’язку говорити зарано.
Складність полягає у вигляді функції
f (t, x ) .
Інколи її можна представити у вигляді:
Диференціальне рівняння виду
x  (t )(x ) (1.3)
називають рівнянням з відокремлюваними
змінними.
Тут обов’язково t  (a, b) , x  (c, d ) , до
того ж
  a  b   ,
  c  d   .
Прийнято використовувати наступне
позначення:
   (t, x ) : t  (a, b ), x  (c, d )  .
Воно відображає множину точок  на
декартовій площині (t, x ) , для яких змінні t
і x змінюються на вказаних інтервалах.
Функцію, що визначена, безперервна та
диференційовна при всіх t  (,  )  (a, b) ,
називають розв’язком рівняння (1.3), якщо
точка  t, x (t )    при всіх t  (, ) ,
x(t )  (t )(x (t )) при всіх t  (,  ) .
Тепер слід розібратися з варіантами, як
може себе поводити функція (x ) . Це є
важливим, оскільки якщо вона
4
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1

перетвориться на нуль, то вся права частина Прийшов час розглянути конкретні

рівняння (1.3) також стане нульовою. приклади.
Отже, спочатку нехай функція (x )
задовольнятиме умові: Приклад 1.1.
(x )  0 x  (c, d ) . (1.4) Розв’язати рівняння

Нагадаємо, що "  " читається як «для x  t 2e x .

За зовнішнім видом рівняння легко
будь-якого». встановити, що воно належить до класу
Встановлено, що тоді для будь-якої точки рівнянь (1.3). Умова (1.4) для нього також
 t0, x 0    в достатньо малій околі точки виконується через відомі властивості

t0 існує один-єдиний розв’язок x (t ) елементарної функції (x )  e x .

рівняння (1.3) такий, що x (t0 )  x 0 .
У цьому випадку рівняння (1.3) можна
розв’язати методом розділення змінних, суть
якого полягає у наступному.
Запишемо наше рівняння, позначивши
похідну через відношення диференціалів:
x  (t )(x ) ,
dx
 (t )(x ) .
dt
Оскільки умова (1.4) виконується,
розділимо обидві частини на (x ) і
помножимо на dt :
dx
 (t )dt .
(x )
Тепер кожна частина рівняння залежить
від власної змінної, тому від обох частин
можна взяти неозначений інтеграл:
dx
 (x )   (t )dt .
Але з курсу математичного аналізу ми
пам’ятаємо, що первісні завжди
визначаються з точністю до довільної сталої
C . Тому позначимо через (x ) та (t )
деякі первісні функцій 1 / (x ) та (t )
відповідно, після чого запишемо множину
всіх розв’язків рівняння (1.3):
(x )  (t )  C , C   . (1.5)
Отже, бачимо, що отримана формула (1.5)
задає всі розв’язки рівняння (1.3) у неявному
вигляді. Позначимо ці розв’язки через
x  x (t,C ) . Останнє означає, що для
довільної точки  t0 , x 0    існує одна-
єдина стала C   така, що в деякій околі
точки t функція x  x (t,C) задає один-
0 залишиться, вже маємо (x )  0 , а тому
єдиний розв’язок рівняння (1.3), графік
якого проходить через точку  t0, x 0  .
Тому застосовуємо до нього метод
розділення змінних:
dx
 t 2e x ,
dt
e xdx  t 2dt ,
 e xdx   t 2dt ,
t3
ex  C , C   .
3
Нажаль, така проста ситуація, як
розглянуто у Прикладі 1.1, зустрічається не
завжди.
Проблема полягає у тому, що умова (1.4)
може й не виконуватись. Що робити тоді?
Розглянемо це докладно.
Нехай функція (x ) не задовольнятиме
умові (1.4), тобто десь вона таки може
перетворюватись на нуль. Тоді рівняння
(1.3) слід розв’язувати у два кроки.
Крок 1. Множину розв’язків рівняння
(x )  0 , які розташовані на інтервалі
x  (c, d ) , позначимо через x1 , …, x n . Це
множина певних сталих величин (Ті
розв’язки, що не потрапляють у вказаний
інтервал, нас не цікавлять взагалі).
Зважаючи на те, що при (x )  0 права
частина рівняння (1.3) перетворюється на
нуль, функції
x (t )  x1 ,…, x (t )  x n ,...
(1.6)
є розв’язками рівняння (1.3).
Крок 2. Візьмемо x  (c, d ) \ {x1,..., x n ,...} ,
тобто виключимо з інтервалу x  (c, d ) всі
точки, де функція (x )  0 . На тому, що
можна застосовувати метод розділення
змінних. Як показано вище, він дає множину
розв’язків

© О. В. Лазоренко, 2021 5
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1

(x )  (t )  C , C   . (1.7) замовченням необхідно відшукати ВСІ

Отже, множина розв’зків рівняння (1.3) є розв’язки диференціального рівняння (якщо,
об’єднанням множин (1.6) і (1.7): звичайно, в умовах задачі не сказано інше).
 x (t )  x1,..., x (t )  x n ,...
 1.1.2. Задача Коші
 (x )  (t )  C , C  .
 У попередньому підрозділі ми побачили,
Тепер розглянемо відповідний приклад. що розв’язуючи диференціальне рівняння,
ми отримуємо цілу множину (часто
Приклад 1.2. нескінченну) його розв’язків. Але якщо до
Розв’язати рівняння самого рівняння додати ще так звану
x  et cos2 x . початкову умову, то такий розв’язок
Легко пересвідчитись, що умова (1.4) у залишиться лише один. Тоді таке рівняння з
даному разі не виконується, оскільки функція початковою умовою утворюють задачу
cos2 x цілком може перетворюватись на нуль. Коші.
Саме тому згадуємо про наш двокроковий Для рівняння (1.3) задача Коші має вигляд:
алгоритм.
Крок 1. Розглянемо тригонометричне  x  (t )(x ),

рівняння cos2 x  0 . Добре відомо, що його  x (t0 )  x 0 .

розв’язками є
Фактично пошук розв’язку задачі Коші
 зводиться до виділення з множини розв’язків
xk   k, k   .
2 рівняння (1.3) такого, чий графік проходить
Саме тому наше диференціальне рівняння через фіксовану точку  t0 , x 0    .
має розв’язки виду:
 Розглянемо це на прикладі.
x (t )   k, k   .
2 Приклад 1.3.
Крок 2. Виключаємо з множини значень x
Розв’язати задачу Коші
отримані вище нулі. Тоді на тому, що
 et
залишилося, можна застосувати метод  x  ,
розділення змінних: 
(1  et )x .
dx 
 et cos2 x ,  x (0)  1.
dt Оскільки для даного диференціального
dx рівняння виконується умова (1.4), тому задля
 etdt , пошуку його розв’язків безпосередньо
2
cos x застосовуємо метод розділення змінних:
dx
 cos2 x   etdt , dx

et
,
dt (1  et )x
tg x  et  C , C   .
e tdt
Отже, множина розв’язків початкового xdx  ,
рівняння є наступною: (1  et )
  etdt
 x (t )   k, k  ;
 2  xdx   (1  et ) ,

 tg x  e t
 C , C  .
x2
 ln  1  et   C .
2
Треба звернути увагу читачів на дуже Тут ми сподіваємось, що читач вже
важливий факт. Якщо той, хто розв’язує оволодів основними прийомами обчислення
задачу, забув про необхідність перевіряти неозначених інтегралів, про що йшлося у курсі
виконання умови (1.4), то він просто математичного аналізу. Тому на цих
подробицях зупинятися не будемо.
застосує метод розділення змінних. Це Тепер, використовуючи початкову умову,
призведе до втрати ним тієї частини отримуємо:
розв’язків, що стоїть вище у першому 12
рядочку. А це є помилкою! Тому що за  ln  1  e 0   C ,
2
© О. В. Лазоренко, 2021 6
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1

1 1
C   ln 2  .  z  a1   f (z ) ,
2 b1
Тоді розв’язок задачі Коші набуває вигляду:
z  b1 f (z )  a1 . (1.10)
x2 1
 ln  1  et   ln 2  , Рівняння ж (1.10) є рівнянням виду (1.3),
2 2 тобто диференціальним рівнянням із
звідки
відокремлюваними змінними. Як його
1  et розв’язувати, ми вже знаємо.
x 2  2 ln  1,
2 Закріпимо отримані знання на прикладі.
1  et
x   2 ln  1. Приклад 1.4.
2 Розв’язати рівняння
Повертаючись до початкової умови, x  cos(x  t ) .
бачимо, що розв’язок із знаком «мінус» їй не
Легко пересвідчитись, що це рівняння виду
задовольняє, тому його відкидаємо.
(1.8). Тому слід проводити заміну:
Отже, розв’язок початкової задачі Коши
має вигляд: z  x t ,
z  x  1 ,
1  et x  z  1 ,
x  2 ln 1.
2 z  1  cos z ,
z  cos z  1 ,
1.1.3. Рівняння, що зводяться до dz
рівняння з відокремлюваними  cos z  1 .
dt
змінними Тепер необхідно побачити, що це рівняння
Інколи вдається звести до рівняння (1.3) виду (1.3), але воно не задовольняє умові (1.4).
інші диференціальні рівняння з Тому застосовуємо наш двокроковий алгоритм
та отримуємо розв’язок (зробіть, будь ласка, ці
використанням заміни змінних. кроки самостійно!):
 z  2k, k  ;
Розглянемо диференціальне рівняння 

виду:  ctg z  t  C , C  .
x  f (a1t  b1x  c1 ) , a1, b1, c1   . (1.8)  2
Тепер слід повернутися до старої змінної,
тобто
Зрозуміло, що при a1b1  0 рівняння (1.8) z  x t ,
перетворюється на рівняння (1.3), після чого  x  t  2k, k  ;


 ctg x  t  t  C , C  .
жодних проблем з його розв’язанням вже
немає.  2
Якщо ж a1b1  0 , то потрібно проводити Нажаль, зважаючи на трансендентність
заміну: рівняння у другому рядочку, спростити форму
запису відповіді не вдається.
z  a1t  b1x  c1 . (1.9)
Її сенс проявляється в наступному.
Підставимо (1.9) до (1.8). Для цього 1.2. Однорідні рівняння
врахуємо, що Перейдемо до розглядання більш складних
z  a1  b1x , диференціальний рівнянь.
звідки
1 Однорідним диференціальним рівнянням
x   z  a1  , називається рівняння виду:
b1
x 
а тому x  f   , (1.11)
 t 
x  f (a1t  b1x  c1 ) ,
де функція f є визначеною та
безперервною на інтервалі (a, b) .

© О. В. Лазоренко, 2021 7
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1

Метод розв’язання однорідного рівняння

Праву частину рівняння (1.11) визначено полягає у проведенні заміни:
на множині x
 x 
 z  . (1.12)
(t, x )   : a   b  t
2
.
 t 


Якщо відобразити цю множину на Ідея методу полягає у тому, що
декартовій площині (рис. 1.1), то можна x  zt .
побачити, що вона є об’єднанням двох dx d dz dt
неперетинних зв’язних областей  та  , x   (zt )  t z  z  tz .
dt dt dt dt
які обмежено прямими x  at і x  bt . Це Тоді рівняння (1.11) набуває вигляду:
означає, що формула (1.11) задає фактично x 
x  f   ,
не одне, а цілих два диференціальних  t 
рівняння, одне з яких є визначеним в області
z  tz  f (z ) ,
 , а інше – в області  .
f (z )  z
z  . (1.13)
t
Легко побачити, що рівняння (1.13) є
рівнянням з відокремленими змінними. А як
його розв’язувати, ми вже знаємо (див.
підрозділ 1.1). Отже, рівняння (1.11) з
використанням заміни (1.12) успішно
зводиться до рівняння з відокремленими
змінними.
Додамо, що права частина рівняння (1.13)є
визначеною на множині
(t, z )  2 : t  (0, ), z  (a,b) .
Рисунок 1.1. Також слід зауважити, що після того, як
отримано розв’язок рівняння (1.13), треба не
Часто слухачі задають питання: як забути повернутися до старої пари змінних
зрозуміти, що дане рівняння є однорідним?
(t, x ) , оскільки початкове рівняння (1.11)
Можна дати просту пораду: одночасно
замініть у правій частині рівняння x на x , було сформульовано саме для них.
А тепер розглянемо приклад.
а t на t . Після цього уважно погляньте на
рівняння та зробіть необхідні спрощення. Приклад 1.5.
Якщо величина  успішно скоротилася та Розв’язати рівняння
зникла з рівняння, то це рівняння дійсно є  x 2 x
однорідним. Якщо ж це не так, то дане x      1 .
рівняння не є однорідним. Останнє є вкрай  t  t
Легко пересвідчитись, що це дійсно
важливим висновком, оскільки тоді не
однорідне рівняння:
можна для його розв’язання x  x , t  t :
використовувати наведений нижче у цьому 2
підрозділі метод. d(x )  x  x
     1,
Повернемося до рівняння (1.11). Оскільки 
d (t )  t  t
воно задає два диференціальних рівняння,
одне з яких є визначеним в області  , а dx dx  x 2 x
  x      1 .

dt dt  t  t
інше – в області  , то й досліджувати його
Тепер проведемо заміну (1.12):
необхідно окремо в кожній з цих двох
x
областей. z  ,
t
x  zt ,

© О. В. Лазоренко, 2021 8
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1

x  z  tz ,  x  t,
2 
x  x x t
x      1 ,   Ct 2 ,C  .
 t  t  x  t
z  tz  z 2  z  1 , 1.3. Рівняння, що зводяться до
z2  1 однорідного рівняння
z  .
t Розглянемо диференціальне рівняння
Ми отримали рівняння з відокремлюваними
змінними. Але тут слід бути вкрай уважними
вигляду:
 a t  b1x  c1 
x  f  1
та не забувати про двокроковий алгоритм з
, (1.14)
пункту 1.1.1.  a2t  b2x  c2 
Крок 1. Отримаємо нулі правої частини
останнього рівняння: a1, b1, c1, a2 , b2 , c2  .
z2  1  0.
z  1 , Нашою уваги воно варте з наступної
x  t . причини. За різних співвідношень між
Крок 2. Розділяємо змінні:
сталими коефіцієнтами, що входять до його
dz z2  1
 , складу, воно може бути зведено або до
dt t рівняння з відокремлюваними змінними, або
dz dt до однорідного рівняння. Розглянемо це
 , докладно.
z2  1 t
Якщо визначник
dz dt
 z 2  1   t  lnC , a b
  1 1  0,
a2 b2
dz 1 dz 1 dz
 z2  1  2  z  1 2  z  1  то рядки його є пропорційними (див. курс
1 1 «Лінійна алгебра»), а саме рівняння (1.14)
 ln z  1  ln z  1  перетворюється на розглянуте вище
2 2
1 z 1 рівняння (1.8). Як розв’язувати останнє, нам
 ln , вже відомо.
2 z 1 Якщо ж визначник
dt a b
 t
 ln t ,   1 1  0,
a2 b2
1 z 1
ln  ln t  ln C , то слід поступати іншим чином.
2 z 1 Розглянемо систему з двох лінійних
z 1 рівнянь:
ln  2 ln t  ln C  a1t  b1x  c1  0
z 1 


 ln Ct 2 ,
.

 a t  b x  c  0
 2 2 2

z 1 З курсу «Лінійна алгебра» нам відомо, що

 Ct 2 , у разі
z 1
a b
x t  1 1 0
 Ct 2 . a2 b2
x t
Отже, розв’язком початкового рівняння є така система має один-єдиний розв’язок.
сукупність: Позначимо його (t0, x 0 ) .
 x  t,

 x t Заміна змінних:
  Ct 2 ,C   .
 x t   t  t0 , y  x  x 0

Модуль ліворуч можна прибрати, якщо перетворює рівняння (1.14) на однорідне.
розширити множину, якій належить стала C :

© О. В. Лазоренко, 2021 9
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1

Як розв’язувати останнє, нам вже відомо.

Розглянемо відповідний приклад. dz z  z3
 .
Приклад 1.6. d (1  z )2
Розв’язати рівняння
Ми отримали рівняння з відокремлюваними
 x  1 2
x  2 
змінними. Прийшов час пригадати про наш
 .
 t  x  2  двокроковий алгоритм.
Крок 1. Пошук нулів правої частини:
Перше, що слід зробити, це зрозуміти, що
це рівняння є рівнянням вигляду (1.14). z  z3  0 ,
Визначник  для функції з правої частини z  0.
цього рівняння має вигляд: Пам’ятаємо, що
0 1 y  z , x  y  1
  1  0 . y  0 , x  1 .
1 1
Крок 2. Розділення змінних:
Розглянемо систему:
dz z  z3
 0  t  1  x  1  0  ,
 d (1  z )2
1  t  1  x  2  0.
 (1  z )2 d
Легко отримати її єдиний розв’язок, де dz   ,
t  3 , x  1 . z z 3 
Тоді слід провести заміну: (1  z )2 d
  t  3 , y  x  1.  z z 3
dz  

,
Тоді початкове рівняння перетворюється
d
   ln  ,
на однорідне:
dt  d , dx  dy .
dx dy  y 1 1 2 (1  z )2 (1  z )2
dt

d
 2 
   3  y  1  2 
   z  z3 dz   z (1  z 2 ) dz 
 y 2  y /  2 A Bz  C

 2   2   .   dz   dz 
   y   1  y /   z z2  1
A(1  z 2 )  z (Bz  C )
Для його розв’язання треба провести  dz 
заміну: z (1  z 2 )
y z 2 (A  B )  Cz  A
z  ,  dz 
 z (1  z 2 )
y  z ,
A  B  1 
dy d dz  
 z     z ,  
  C  2 

d d d  
dy  y /   

 A  1, B  0 
 2  ,
d  1  y /   
dz
 2
dz

z z 1
2
dz  z 2  ln z  2 arctg z ,
  z  2   ,
d  1  z 
ln z  2 arctg z   ln   ln C ,
dz  z 2
  2   z  ln z   ln C  2 arctg z ,
d  1  z 
z   C exp(2 arctg z ) .
2z 2  z (1  z )2
  Повертаємось до старих змінних:
(1  z )2 y
2z 2  z (1  2z  z 2 ) z  ,
  
(1  z )2  y
2z 2  z  2z 2  z 3 z  z3 y  C exp  2 arctg  ,
 
  ,
(1  z )2 (1  z )2   t  3 , y  x  1.

© О. В. Лазоренко, 2021 10
Диференціальні й інтегральні рівняння. Лекція № 1

 x  1  7. Що таке диференціальне рівняння з

x  1  C exp  2 arctg ,
t  3 
 відокремлюваними змінними?
8. У чому полягає ідея методу розділення
 x  1 
x  1 exp  2 arctg
змінних?
  C , C  .
 t  3  9. Для яких рівнянь можна застосовувати
Модуль ліворуч можна прибрати, якщо метод розділення змінних?
розширити множину, якій належить стала C : 10. У чому сенс двокрокового алгоритму,
 x  1  що застосовують для розв’язання
 x  1  exp  2 arctg   C ,C   .
t  3 
диференціальних рівнянь з

відокремлюваними змінними?
11. Що таке задача Коші?
Питання для самоперевірки 1 12. Що таке однорідне рівняння?
На практичних заняттях для збільшення 13. Як розв’язують однорідне рівняння?
кількості оцінок ми традиційно
використовуємо метод проведення експрес-
контроля, який колись давно був
«підглянутий» автором у військових вишах.
Суть його полягає у наступному. У перші
10 хвилин практичного заняття всі присутні
пишуть «літучку» на два варіанти по п’ять
запитань для кожного. У якості запитань
використовуються найпростіші визначення,
властивості, теореми, леми з прочитаної до
того лекції або найпростіші завдання на
кшталт наведених вище прикладів.
Двадцятирічна практика застосування
цього метода в різних вузах міста та на
різних предметах показує, що це не тільки
дозволяє набрати необхідну «статистику»
для адекватного виставлення семестрової
оцінки, а й стимулює бажаючих вчитись
(так-так, саме бажаючих) до вивчення теорії
протягом семестру, а не за десять хвилин до
початку іспиту.
Цьому як допомогу вам у вашій нелегкій
роботі ми після кожної лекції
формулюватимемо пересік питань для
самоперевірки. Й хоча ніхто не гарантує, що
формулювання будуть саме такими, користь
від підготовки буде очевидною.

1. Що таке диференціальне рівняння?

2. Що таке звичайне диференціальне
рівняння?
3. Чим визначається порядок
диференціального рівняння?
4. Що таке розв’язок диференціального
рівняння?
5. Що таке інтервал визначення розв’язку
диференціального рівняння?
6. Як виглядає диференціальне рівняння,
розв’язане відносно похідної?

© О. В. Лазоренко, 2021 11