Студентки групи Ммліт 03-20

факультету романської філології і

перекладу (другий (магістерський) рівень
вищої освіти)
Кобесової Марини Робертівни

ЗАВДАННЯ
для позааудиторної самостійної роботи
з Педагогіки і психології вищої школи
Семінарсько-практичне заняття № 2
Тема: Освітній процес у закладі вищої освіти. Зміст вищої освіти

Завдання: З урахуванням сучасного вітчизняного і зарубіжного

передового педагогічного досвіду (з посиланням на цей досвід) запропонуйте
шляхи вдосконалення змісту вищої освіти з Вашої освітньо-професійної
програми (другий (магістерський) рівень вищої освіти).

Відповідь:

Я навчаюся за освітньо-професійною програмою «Сучасні лінгвістичні і

перекладознавчі студії та міжкультурна комунікація (італійська мова і
друга іноземна мова)». Після ознайомлення зі змістом цієї програми, я дійшла
до висновку, що є недоцільним пошук шляхів її вдосконалення, оскільки
спочатку необхідно досягнути правильної реалізації вже встановленої
програми.

В одній із характеристик програми вказано, що навчання є

студентоцентрованим. Саме невідповідність дійсності цього пункту програми
мене турбує найбільше. Впровадження студентоцетрованого навчання є однією
з останніх тенденцій розвитку освіти у вищій школі України.
Студентоцентроване навчання спрямоване на те, щоб зробити студентів більш
автономними, розвинути їх здатність до критичного мислення. Одним з
основних принципів такого навчання є зміщення акценту з викладання на
учіння. Викладач повинен змінити свою роль та перестати просто передавати
знання, а стати для студента консультантом. Студенти мають вивчати
лекційний матеріал самостійно за контентом викладача, а на інтерактивних
семінарсько-практичних заняттях виконувати різні види компетентнісно
орієнтованих завдань [1, c. 35].

Студентоцентроване навчання – це новий рівень його індивідуалізації [2,

c. 251]. Студент повинен сам розробляти індивідуальну траєкторію навчання. В
освітньо-професійній програмі, що зараз розглядається, передбачені вибіркові
дисципліни, і серед них студенти можуть обирати, яку дисципліну вони хотіли
б вивчати. Але такий вибір теж є лише на папері. В переважній більшості
випадків викладачі самі обирають дисципліну, яка, як вони думають, буде
корисною для студентів. Можливості впливу студентів на навчальні плани є
мінімальними. І навіть якщо б вибір таких дисциплін відбувався студентами,
таку технологію не можна по-справжньому вважати індивідуалізованою, адже
дисципліну повинна обрати уся група, а не кожен окремий студент.

Також домінуючими методами та способами навчання ця програма

виділяє пасивні (пояснювально-ілюстративні) та активні (проблемні, ігрові,
інтерактивні, саморозвиваючі). Це також не зовсім відповідає дійсності,
оскільки ще залишаються викладачі, які надають перевагу Інформаційно-
повідомляючому типу навчального процесу. На лекціях вони надають
теоретичний матеріал, а семінарських заняттях очікують його відтворення.

Загалом неможливо кардинально змінити лише одну освітньо-професійну

програму. Необхідно змінювати усю систему. Таке навчання не може бути
повноцінно реалізоване без запровадження в освітній процес індивідуальної
траєкторії. Це означає фактичну відмову від прив’язування студента до певної
академічної групи чи потоку. Студент повинен мати право вибору поміж
кількох альтернативних навчальних дисциплін, а також право обирати
альтернативні курси з певної навчальної дисципліни. Тобто, студент повинен
мати право сам записуватись до викладача [3]. Таке індивідуалізоване навчання
дозволить ЗВО випускати фахівців різних напрямів, які зможуть задовільнити
різні потреби роботодавців

На завершення я хочу сказати, що розвиток студентоцентрованого

навчання – це правильний шлях вдосконалення освітньо-професійної програми
зокрема і роботи нашого закладу вищої освіти загалом, але будь-які зміни
потрібно реалізовувати правильно.

Завдання: Спираючись на власний досвід, опишіть педагогічну ситуацію

(за темою № 4), сформулюйте педагогічну задачу, визначте шляхи її
розв’язання.

Відповідь:

На першому курсі італійську мову вивчають студенти, які цієї мови не

знали до вступу у ЗВО та декілька студентів, які можуть досить вільно
говори цією мовою, бо певний період проживали в Італії. Студентам, у яких
вже були деякі знання, досить швидко набридло робити елементарні завдання
і вони почали виражати невдоволення, що не бачать сенсу відвідувати ці
заняття, бо не дізнаються нічого нового.

Викладач розуміє, що проблемою є те, що студентам, які вже мають

певний рівень знання мови, нецікаво вивчати базову теорію. Тому йому
необхідно справитись із цією ситуацією, та зробити так, щоб студенти
продовжили відвідувати його заняття. Він формулює собі задачі:

 відреагувати на ситуацію;
  зробити так, щоб студенти продовжили відвідувати його заняття;
 зробити групу студентів більш згуртованою та дружною.

Спочатку викладач повинен, якось відреагувати на невдоволення

студентів. Звичайно найкращим вирішенням цієї задачі буде спокійно
поговорити з ними та дізнатися більше про проблему та як самі студенти хотіли
б її вирішити.

Наступною задачею буде зробити так, щоб студенти продовжили

відвідувати його заняття. Звичайно треба зробити так, щоб вони були
зацікавлені у цьому, а не просто були змушені ходити через страх отримати
поганий бал. Викладач може запропонувати студентам декілька варіантів
вирішення цієї задачі:

 давати їм ускладнені завдання, які вони зможуть виконувати

окремо від групи;
 залучити їх до процесу навчання так, щоб вони взаємодіяли з
іншими студентами (ніби у ролі наставників) та могли показати
свої знання з теми, що вивчається;
 давати їм окрему теорію, яку інша частина групи проходитиме
пізніше, а для цієї вона підходить вже зараз.

Викладач міг би обрати кожен із цих варіантів, але він обирає другий,
адже саме цей варіант посприяє зближенню студентів групи, а також допоможе
студентам, зі знанням мови закріпити матеріал, а студентам з початковим
рівнем знань швидше наздогнати перших.

Щоб розв’язати третю задачу, яку викладач поставив перед собою, йому
необхідно більше часу. Він вирішує протягом курсу давати їм різні групові та
творчі завдання, які б посприяли їх зближенню та створенню дружної
атмосфери у колективі. Наприклад:

 підготувати груповий проект-презентацію з дослідженням

особливостей культури італійців;
 переглянути італійський фільм із субтитрами у кінотеатрі та
написати рецензію на нього;
 підготувати розіграш ситуації із нескладними діалогами у особах.

Такі проекти можуть не лише посприяти зближенню студентів, але й

розширять їхні знання про італійську культуру. Таким чином викладач
впорався із ситуацією, яка виникла, посприяв зближенню студентів та
розширенню їх кругозору.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Міщенко Т. О. Студентоцентричне навчання як вектор розвитку

гуманітарної парадигми освіти / Т. О. Міщенко, Н. В. Стаднік //
Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах
освіти. - 2017. - Вип. 17. - С. 32-37.
2. Тарасова К. І. Педагогічні технології студентоцентричного навчання / К.
I. Taрасова, А. В. Піскун // Забезпечення якості вищої освіти: проблеми та
перспективи розвитку: матеріали ІІІ Міжнародної науково-методичної
конференції (27-28 лютого 2020). – Одеса, ОНЕУ, 2020. ‒ С. 250-252.
3. Сайт Освіта.UA. Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reform/62689/
4.