ЛОМ (ЛОКАЛЬНА ОБЧИСЛЮВАЛЬНА МЕРЕЖА)

Локальна обчислювальна мережа зазвичай об‘єднує декілька комп‘ютерів на

невеликій території, вдома чи на роботі. Залежно від свого призначення, ЛОМ може
або не може з‘єднуватися з іншими мережами, наприклад, формувати частину
інтернету, використовуючи роутер для підключення до глобальної мережі (ГОМ).
ЛОМ може утворювати інтранет, якщо її використовують лише в межах однієї
організації.

НОУТБУК
Це портативний комп‘ютер, який можна використовувати в дорозі і для мобільного
навчання.

ОСВІТНІЙ ДИЗАЙН
Це опис всього процесу розробки навчання, до якого входять не тільки методи
взаємодії зі студентами (віч-на-віч, онлайн чи змішане навчання) і не лише програмне
забезпечення, пристрої чи ресурси, які учні повинні використовувати, але й вся
модель навчання, яка призначена для використання. Увага до відповідного освітнього
дизайну особливо важлива в онлайн-середовищі, по-перше, тому що гнучке навчання
та розподілена освіта вимагають попереднього планування підготовки ресурсів, по-
друге, тому що в хорошому навчальному дизайні освітні потреби повинні передувати
впровадженню відповідних технологій, а не навпаки.
Освітній дизайн стосується визначення і застосування навчальних підходів та заходів,
а також вибору чи розробки відповідних освітніх ресурсів та технологій, щоб сприяти
і підтримувати ефективне навчання і викладання. Освітній дизайн може бути
зосереджений на окремих видах діяльності, на уроці чи серії уроків, на рівні
підрозділу, курсу чи програми навчання, і бере до уваги рівень, досвід та очікувані
потреби підтримки цільової групи учнів, а також знання, навички та здібності, які
необхідно розвивати. Освітній дизайн - це теоретично обґрунтований і заснований на
фактичних даних процес. Він передбачає застосування певних навчальних концепцій і
теорій у дизайні та розробці новчальних заходів, одиниць часу для досягнення цілей
чи освітніх програм, а також застосування методів, підходів і технологій, відповідно
до яких існують попередні докази ефективності або докази ефективності аналогічних
чи порівняльних підходів.

Сучасна теорія освітнього дизайну представляє його як «наука про дизайн» і

пропонує різні способи, за допомогою яких можна підійти до застосування принципів
освітнього дизайну та вибору методів і технологій (наприклад, Laurillard, 2012;
Goodyear and Dimitriadis, 2013). У сфері цифрової освіти існують різні моделі і рамки,
які успішно використовуються в освітньому дизайні для змішаного та онлайн-
навчання. Сюди входять 7C Designing Design Grainne Conole, ABC Learning Design і
3E Framework, розроблені Клайвом Янгом і Наташою Перович з Університетського
коледжу Лондона.

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ (СУН)

«Система управління навчанням» - синонім до «КНС» (кероване навчальне
середовище), а деколи також до «ВНС» (віртуальне навчальне середовище). «СУН» -
термін, якому надають перевагу у США, і його часто використовують для
корпоративного навчання. Незалежно від терміну, програмне забезпечення надає
засоби управління електронним навчанням: систему доступу, а також систему
відстеження рівня успіху студентів. Безумовно, що засоби комунікації, оцінювання та
відображення змісту - це також частина платформи.

НАВЧАЛЬНІ ОБ‘ЄКТИ
Навчальні об‘єкти, що використовуються повторно або просто навчальні об‘єкти - це
маленькі одиниці навчання. Вони мають кілька характеристик, які дозволяють
говорити про них як про новий підхід до навчання. Перша з них полягає в тому, що
навчальні об‘єкти - окремі одиниці, тобто їх можна вивчати самостійно, і, зазвичай,
вони не відносяться до інших об‘єктів навчання. Цей фактор призводить до наступної
характеристики, а саме: їх можна повторно використовувати в будь-якій кількості
різноманітних контекстів. Навчальні об‘єкти можна об‘єднати у цілі курси та
поєднати з традиційним змістом. Третя важлива особливість - це використання
метаданих чи метатегів, де надається набір описової інформації про навчальні
об‘єкти, щоб можна було легко шукати відповідний матеріал у сховищах об‘єктів
навчання.

Що це за проблема, для якої навчальні об‘єкти - її рішення? Багато вчених вважають,

що це досі відкрите питання! Очевидна відповідь полягає у тому, що використання
навчальних об‘єктів може скоротити дублювання зусиль (викон. подвійної роботи) у
виробництві курсу. Електронне навчання вимагає збільшення кількості спеціально
розроблених навчальних матеріалів, а високоякісний електронний навчальний
матеріал вимагає великої кількості студентів чи значного бюджету, щоб виправдати
витрати. Для вирішення цієї проблеми розробили низку національних та міжнародних
ініціатив щодо створення цифрових сховищ навчальних об‘єктів. Концепція полягає у
тому, що видавці, викладачі, технічні працівники, комерційні компанії і навіть
студенти додадуть навчальні об‘єкти, до яких згодом можна було б легко отримати
доступ, об‘єднати їх і адаптувати до різних рівнів і освітніх моделей. Прикладами
таких сховищ є: CLOE, MERLOT, CAREO, Edutella та The Learning Object Federation.
Сховища створені на основі технології бази даних, але вони виходять за рамки
простого пристрою зберігання. Більшість з них уможливлює (сприяє) виявлення,
обмін і повторне використання. Оскільки їхнє використання розширюється, стало
очевидним, що відповідніший сценарій -  це модель розподілення, яка пов‘язує низку
сховищ. Ймовірно, що навчальні об‘єкти зберігатимуться в будь-якій кількості місць,
які пов‘язані між собою інтернет-технологіями.
Не дивно, що існує низка проблем із повторним використанням навчальних об‘єктів
та їхніх сховищ:
1. Проблема об’єдання змісту з кількох джерел.
2. Насамперед проблема розробки такого гнучкого (універсального) змісту.
3. Наявність поатформ для підтримки такого використання.

У багатьох аспектах бачення повторного використання навчальних об‘єктів

спрощене, а саме: викладання передбачає передачу коротких блоків змісту, а
навчання - це отримання інформації.  Навчальний процес, принаймні в більшості
західних університетів, набагато складніший, інтерактивний і передбачає втручання
людей. Таким чином, навчальні об‘єкти, навіть якщо вони об‘єднані для створення
цілого курсу, насправді являються серією ресурсів, які необхідно підтримувати за
допомогою діяльності, взаємодії з викладачами та іншими студентами, а також,
можливо, нецифрових навчальних ресурсів. Крім цього, спершу потрібно продумати
освітній дизайн курсу(Крім цього, освітній дизайн курсу потрібно продумати з самого
початку).
Щоб бути повністю універсальними, навчальні об‘єкти повинні бути вільними від
контексту. Теоретично це означало б відсутність посилання на будь-яку конкретну
дисципліну, ситуацію викладання чи рівень. Поняття практично протирічні одне
одному, оскільки зазвичай вважається, що хороше викладання має бути адаптованим
на високому рівні до окремих студентів, предметів та контексту. Одне із рішень цієї
дилеми - це відокремлення контексту від змісту - процес, до якого викладачі не
звикли. Це пояснює супротив повторному використанню навчальних об‘єктів з боку
багатьох викладачів.

У певному сенсі метадані, додані до кожного навчального об‘єкта, забезпечують один

рівень або тип контексту. Одне із визначень навчального об‘єкта - це, власне кажучи,
дані плюс контекст (тобто ресурс плюс метадані). Метадані навчального об‘єкта
можуть фіксувати рівень складності ресурсу, предмет і його зв‘язок з іншими
навчальними об‘єктами. Якщо одна вправа була розроблена як продовження іншої, то
хороша система може автоматично надати посилання на неї. Хоча такі комплексні
системи поки що не доступні, неважко здогадатися, що повторне використання стає
привабливішим.

Сьогодні загальновизнано, що повторне використання навчальних об‘єктів не широко

розповсюджене. Одні стверджують, що не існує достаньо великого пулу (фонду) для
всіх предметів і рівнів. Інші запевняють, що навіть якби такі сховища були
доступними, модель складання об‘єктів під час розробки курсу, коли викладач
складає курс, отримуючи об‘єкти з різноманітних сховищ, не є педагогічно
обґрунтованою і ефективною. Переплетення навчальних об‘єктів із звичайним
(онлайн) курсом може стати основним у використанні в майбутньому. У такому
випадку навчальні об‘єкти стануть ще одним навчальним ресурсом. Це далеко від
початкової концепції навчальних об‘єктів, яка полягала у виведенні навчання на
новий рівень персоналізації та актуальності.

БЕЗПЕРЕРВНЕ НАВЧАННЯ
Європейський Союз визначив «безперервне навчання» у широкому розумінні, щоб
охопити всі види навчання в будь-якому віці:
 Йдеться про набуття і оновлення всіх видів вмінь, інтересів, знань і
кваліфікацій від дошкільного віку до післяпенційного. Це сприяє розвитку
знань і компетенцій, які дозволять кожному громадянину адаптуватися до
суспільства, заснованого на знаннях, і активно брати участь у всіх сферах
соціального та економічного життя,  у такий спосіб більш контролюючи своє
майбутнє;
 Це стосується цінності всіх форм навчання, зокрема, формальної освіти,
наприклад, здобуття ступеня в університеті; неформальної освіти, наприклад,
набуття професійних навичок на роботі; інформальної освіти, наприклад,
навчання між поколіннями, коли батьки вчаться використовувати ІКТ через
своїх дітей або вчаться грати на інструменті разом з друзями. 
Таким чином, з точки зору того, хто вчиться, безперервне навчання - це постійна
участь у набутті та застосуванні знань і навичок у контексті справжніх проблем, які у
нас виникають.
З цього, на перший погляд, простого твердження про природу безперервного
навчання виникає кілька важливих питань, а саме:
  Навчання має відбуватися в контексті справжніх, складних проблем, а не як
відповіді на чиїсь питання.
 Навчання має бути пов‘язане з діяльністю, яка приносить внутрішнє
задоволення.
 Навчання на основі запиту потрібно підтримувати, тому що змін ніяк не
уникнути і неможиво охопити якийсь предмет повністю, а застарілість
неминуча.
 Організаційне і спільне навчання визнають її соціальну природу.
 Необхідно розвивати навички і процеси, які підтримують навчання як життєву
звичку. 

Ці риси дуже чітко відображають те, що ми знаємо про навчання. Перше, що ми

знаємо, це те, що студент - не чаша, в яку можна наливати знання. Ймовірніше, що
студенти формують своє розуміння унікально і активно. Це, звичайно, протирічить
головній моделі навчання формальної освіти, яка наголошує на адитивній передачі
змісту. По-друге, у студентів розвиваються різноманітні переваги в навчанні, тому
один метод викладання не буде однаково ефективним для всіх студентів. Один із
способів ефективного подолання цієї варіативності - це надання безпосереднього
досвіду навчання, щоб кожен студент міг вивчати предмет в найбільш підхожій для
нього формі. Ми також знаємо, що навчання найкраще відбувається в контексті
конкретної, серйозної проблеми, яку студенти можуть вирішити. Окрім активної
участі, студенти потребують час для роздумів. Вирішення проблем викликає значний
сплеск короткочасної нейронної активності. Проте створення тривалих когнітивних
зв‘язків вимагає періодів рефлексивної діяльності. Урешті-решт, для ефективного
навчання необхідне сприятливе соціальне середовище та часті можливості для
взаємодії з однолітками та зворотного зв‘язку. Отже, і університети, і школи повинні
вийти за межі своєї місії викладання фактів і забезпечення інформації і перейти до
складнішої місії - навчити людец вчитися і мотивувати їх робити це протягом усього
життя.

Уміння вчитися завжди було Святим Ґраалем освітнього процесу, і, таким чином, про
нього завжди більше говорили, ніж практикували. Оновлена і, можливо, більш
необхідна вимога сьогодні - це здатність до електронного навчання і використання
засобів та можливостей онлайн-середовища. Це актуальніше, тому що значно
зменшилася потреба в заучуванні тверджень та інформації, і одночасно з нею зросла
здатність находити, маніпулювати, аналізувати, синтезувати і шукати нове
використання інформації. Один із основних ресурсів у розвитку цих здібностей - це
інші люди. Стара небезпека, що машини замінять викладачів залишилася в минулому.
Пристрої можуть зберігати, з‘єднувати і обробляти інформацію, але люди
вдосконалюють її та додають цінності. Репетитори, ментори, модератори та онлайн-
фасилітатори цінуються і відіграють велику роль у підтримці студентів, у їхній
мотивації та прийнятті електронного навчання. Також комп‘ютерне навчання,
розміщене в інтернеті без супроводу (підтримки) людини, все частіше вважається
невдалою і недоцільною практикою. Через те, що в мережі доступно так багато
інформації, важливо знати, як з нею впоратися. Зв‘язок з іншими людьми для
розподілу навантаження, обміну порадами і моделями управління інформацією, а
також для вираження ідей і зворотного зв‘язку став невід‘ємним елементом
методології електронного навчання. В основі такого навчання закладене розуміння
того, що технології - це всього лише інструмент і не більше. 
Здатність використовувати комп‘ютери та інші технології для покращення навчання,
продуктивності і виконання задач - це загальне визначення технологічної
грамотності. Насправді, відкритість до нових технологій і готовність випробувати
нове програмне забезпечення та нові комунікаційні можливості важливіші, ніж
знання широкого спектру ПЗ. У розвинутих західних країнах ми спостерігаємо
зростання кількості людей, які усвідомлюють переваги мережевих комп‘ютерів і,
займаючись своїми інтересами, хобі та спілкуючись, знаходять абсолютно новий засіб
для ефективного навчання, тобто неформальний. 

Європейська політика розрізняє неформальне та інформальне навчання на основі

намірів студента: інформальне - це результат діяльності в повсякденному житті, на
роботі, вдома, на дозвіллі; неформальне - це свідоме з боку студента і структуроване з
точки зору цілей навчання, але не загальноприйняте офіційним освітнім чи
навчальним закладом. Насправді, більшість аналітиків визнають, що межі між
формальним, неформальним та інформальним навчанням розмиті і їх можна провести
лише у зв‘язку з конкретним контекстом. Корисніше поговорити про виміри
формальності і поглянути на те, як ці аспекти взаємопов‘язані.

Університети та школи використовують інтернет-спільноти тоді, як інформальне

навчання через них - це набагато мастшабніше явище. Інтернет-спільноти можна
розділити на декілька категорій, а саме:
 Географічна визначається фізичним розташуванням, таким як місто чи регіон;
 Демографічна визначається за віком, статтю, расою чи національністю;
 Тематична визначається спільними інтересами, наприклад, фан-клуб, група за
інтересами чи професійна організація;
 Інтернет-спільнота на основі діяльності визначається спільною діяльністю, як-
от шопінг, інвестиції, гейміфікація чи створення музики. 

Майбуть, найваливіша сфера інтернет-спільноти, яка має результати в інформальному

навчанні - це сфера охорони здоров‘я. Інформальні студенти, які шукають в інтернеті
інформацію про здоров‘я, хочуть отримати декілька речей, а саме: краще зрозуміти
свої проблеми, знайти інформацію про хвороби і методи лікування, отримати
підтримку від інших, допомогти товаришу в нещасті, трохи заспокоїтися і так далі.
Веб-сайти пропонують певну інформацію, але інтернет-спільноти - це більш
особистий ресурс. 

Інший приклад інформального навчання називається «навчання як розвага»,

представленого у вигляді безлічі доступних напівнавчальних ігор. Застосування
електронних ігор до «реальних» освітніх подій, враховуючи результати виборів,
детальне висвітлення новин, онлайн-симулятори, воєнну або медичну підготовку,
показує лише деякі можливості інформального навчання, які були раніше
недоступними. Онлайн-можливості інформального навчання, граючись, - це явище,
яке не можна ігнорувати. Гейміфікація змінює природу навчання і впливає на
концентрацію уваги; це вимагає багатозадачності, досвіду та спільної діяльності.

ІКТ спричиняють серйозні зміни як у змісті, так і в процесах навчання.

Приналежність до різних мереж - це інформальна стратегія розширення можливостей
для безперервного навчання. Курси підвищення кваліфікації пропонують ще одну,
очевиднішу можливість. Самоосвіта з використанням як онлайн, так і офлайн-
ресурсів - це неформальні засоби розширення знань в обраній сфері.
ВХІД ЧИ ВИХІД
Це процес входу і/або виходу з комп‘ютерної системи чи мережі, як правило, шляхом
введення ідентифікатора користувача (чи «ім‘я користувача») і відповідного паролю,
який знає лише окремий користувач ( і системний адміністратор). Після того, як
користувач увійшов у комп‘ютерну систему, то вона «розпізнає» його і та надасть
йому певні системні привілеї та обмеження (наприклад, студенти отримають доступ
до затверджених студентських ресурсів, але не до відділів персоналу; студенти
можуть мати доступ до інтернету або інтранету,  а також до користування певними
онлайн-бібліотеками). Тому важливо, щоб користувач при закінченні роботи з
системою вийшов як користувач, інакше наступна людина, яка використовуватиме
цей комп‘ютер, може зайти під ім‘ям попереднього користувача і отримати доступ до
особистих файлів чи до закритих платформ мережі. 

ПРИХОВАНИЙ (неактивний/ невидимий/ залишатися(перебування)в тіні)

Зневажливий термін для людей, які читають повідомлення на онлайн-конференціях
і/чи форумах, але не роблять свого внеску. Онлайн-фасилітатори завжди заохочують
студентів до активної участі в дискусії, розуміючи, що їм буде корисно спробувати
висловити свої думки та отримати відгуки про себе від інших. 
Тим не менш, було доказано, що «перебування в тіні» корисно в деяких контекстах і з
деякими типами студентів.

МЕНТОРСТВО
У рамках процесу розподіленої освіти, а також вцілому у відношенні електронного
навчання і надання освітніх послуг студентам, які перебувають далеко від своїх
викладачів, часто схвалюється призначення місцевого викладача чи ментора. Ментор
не повинен бути професіоналом у тій сфері, що і студенти, і навіть на даний момент
може не бути профільним спеціалістом, тому що його основна задача - це надавати
загальну підтримку, яка не обов‘язково пов‘язана з предметом. Як правило, ментор
виступає місцевою контактною особою для студента, віддаленого від університету,
забезпечуючи більше, ніж просто духовну підтримку, але не викладання у певній
навчальній сфері. Таким чином, ментори часто надають студентам послуги, які
стосуються низки певних дисциплін (наприклад, різним користувачам місцевого
навчального центру) або може бути призначеним контактною особою для надання
особистих консультацій для одного класу в навчальному закладі з декількома
корпусами, де навчання проводиться з іншого корпусу. 

Зазвичай, ментор вирішує дуже широкі навчальні питання, як-от забезпечення

доступу для студентів до КНС з навчального центру чи правильне підключення до
відеоконференції, а також може, наприклад, спостерігати за іспитами у відповідний
час. Такі вміння, як написання есе, правильне цитування посилань і навіть базовий
аналіз арифметичних помилок, недоліків написання або читання, ментор може надати
студентам на місцевому рівні, а також він є представником головної групи
викладачів, який надає підтримку ненавчального характеру(він-підтримка..).
Зазвичай, ментор тісно контактує з консультантом курсу студента. Основна функція
ментора як частини ширшої команди - це підтримання системи розподіленої освіти
шляхом надання студентам підтримки і скерування, які також поширюються по
мережі. Як правило, ментора не вважають частиною основного викладацького складу,
а швидше невід‘ємним членом служби підтримки студентів, яка так важлива для
створення відчуття навчальної спільноти, що, у свою чергу, сприяє кращій взаємодії,
зацікавленості та підтримці курсу.

МЕТА-ТЕГ
Пошукові системи використовують мета-тег для точнішого відображення сайту у
своїх індексах. Мета-теги - це описові слова в коді веб-сайту, які допомагають
пошуковим системам визначити його основні теми. 

МЕТАДАНІ
Це термін для інформації про навчальний об‘єкт, який дозволяє її зберігати та
отримувати з бази даних. Це інформація про навчальний об‘єкт, а не в навчальному
об‘єкті. Коротше кажучи, це дані про дані. Метадані навчального об‘єкта містять
інформацію про атрибути та формат навчального об‘єкта, такі як назва, автор, дата,
освітній контекст і ціль. І мета-теги, і метадані необхідні для управління робочим
процесом і для виведення інформації зі сховища. 

МІКРОБЛОГІНГ
Форма ведення блогу, в якій використовують короткі повідомлення (текст,
зображення чи відео), які часто надсилають у телекомунікаційну мережу. Як правило,
ці дописи можуть бути пов‘язані з веб-каналом, щоб забезпечити регулярне
оновлення інформації, і їх можна використовувати для спільного навчання/роботи і
для доступу до мобільного навчання.

МІКРО-АТЕСТАЦІЯ???
Мікро-атестати??? - це сертифікати, які підтверджують досягнення чи успіхи в
конкертній сфері чи в аспекті практики. Мікро-атестати можуть мати форму
нанодипломів, цифрових сертифікатів чи значків, які видають група чи організація,
яка пропонує відповідне навчання або тренінг. Мікро-атестати цінні для роботодавців
чи навчальних закладів, тому що вони підтверджують набуття певних знань чи
навичок і для людини, тому що мікро-атестати дозволяють підтвердити вашу активну
участь у професіональному розвитку. 

МОБІЛЬНЕ НАВЧАННЯ
Мобільне навчання - це будь-яка форма навчання з використанням цифрових
ресурсів, що забезпечує доступ до інтернету з портативних пристроїв, в тому числі з
ноутбука або планшета, але все частіше зі смартфона та пристрою для читання
електронних книг, коли користувач не на місці.

МОДЕМ
Це слово стало позначати пристрій, підключений до комп‘ютера, який модулює та
демодулює цифрові дані, створені комп‘ютером, і кодує їх як аналогові дані для
передачі через звичайну телефонну лінію, які на іншому кінці декодуються в цифрові
дані та зчитуються іншою комп‘ютерною системою. Модем був необхідним
пристроєм для комутованої електронної пошти чи будь-якого підключення до
інтернету до появи цифрових телефонних ліній і широкосмугового доступу до
інтернету. Хоча модеми все ще поширені, їхнє використання, ймовірно, буде зайвим
для звичайних з‘єднань, тому що цифрові з‘єднання стають все більш звичними, хоча
в окремих ситуаціях, як-от розділення кількох сигналів у бездротовій передачі та у
використанні ліній електропередачі для передачі даних в широкосмуговому інтернеті,
їх все ще можуть використовувати.
МОДЕРАТОР
???… модератор - це людина, яка керує онлайн-конференціями і форумами. Як
правило, у контексті електронного навчання модератор - це наставник. Основна
функція модератора - це сприяти онлайн-дискусіям. Вона передбачає будь-які або всі
з наступних дій:
1. Вибір теми для дискусії.
2. Стратегічне розміщення питань, щоб продовжувати обговорення.
3. Заохочення студентів до взаємодії в обговоренні теми шляхом додавання
загальної інформації і обміну відповідними анекдотами.
4. Моделювання відповідей, яких очікують від студентів, а особливо поєднання і
узагальненння повідомлень.
5. Зазначення (вказівка) зовнішніх ресурсів, URL-адрес, статей чи книг як джерел
інформації на цю тему.
6. Надсилання електронних листів студентам особисто, якщо вони докладають
занадто багато або недостатньо зусиль.
7. Визнання того, що студенти зробили хороший внесок.
8. Активна участь у дискусії і підбиття підсумків дискусії.

У модератора може бути низка адміністративних обов‘язків, як-от створення нових

дискусійних платформ, а також технічні обов‘язки, а саме: відповіді на IT-запити
та/або відповідальність за оцінювання. Зазвичай, ця роль найважча на початку курсу,
коли студентам потрібно багато підтримки і підсилення впевненості, а модератор
повинен задати тон дискусії.   Важлива навчича, яку потрібно розвивати в групі, - це
вираження своїх думок по черзі, не переходячи на особистості. Цю роботу часто
порівнюють з хорошим ведучим вечірок.  

МОДУЛЬ
Це коротка структурована частина курсу академічного навчання. Розмір або
тривалість модуля варіюється залежно від навчального закладу. Загалом, останніми
роками спостерігається тенденція до більш гнучкого розподілу навчального року на
низку пов‘язаних частин або блоків (чи модулів), які складаються із суміжних
навчальних тем. Деякі навчальні заклади дозволяють студентам самостійно вивчати
модулі як окремі короткострокові курси. Звичайний модуль може тривати протягом
семестру чи академічного року і вимагає 100-150 годин навчання, можливо, за
допомогою розподіленої освіти чи інших форм навчання, які забезпечують для
студентів рівень гнучкості. Низка модулів на суміжні теми може бути об‘єднана
разом (навчальним закладом і/або студентами) для формування курсу навчання, який
приведе до отримання академічних нагород. Перевага такої модульної конструкції
полягає в тому, що студенти можуть об‘єднувати кілька модулів, щоб отримати
нагороду чи перейти до об‘єднання більшї кількості модулів задля вищої нагороди
тощо. Кожен модуль присвячений окремій академічній темі і може оцінюватися
незалежно від інших модулів. 

МВОК (МАСОВИЙ ВІДКРИТИЙ ОНЛАЙН-КУРС)

МВОК - це відкритий онлайн-курс, який проводиться через інтернет і пов‘язані з ним
технології, на який можна безкоштовно записатися і який призначений для величезної
кількості онлайн-студентів з будь-якої частини світу. МВОК, як правило, підтримує
навчання, надаючи доступ до матеріалів курсу (зокрема, наприклад, нові чи
перероблені записані лекції, відео та навчальні посібники), а також можливості для
учасників навчатися через онлайн-дискусії і виконувати індивідуальні чи спільні
завдання. 

Загальновідомо, що першим МВОК був відкритий онлайн-курс «Конективізм і зв‘язні

знання», вперше представлений у 2008 році, а подальше зростання масових відкритих
онлайн-курсів, запропонованих цілому світові у розмірі декількох тисяч, призвело до
того, що культура і базова модель МВОК стали центральною частиною руху
відкритої освіти, який активно розвивається. Диверсифікація моделі МВОК привела
до загального розрізнення сі-МВОК ті ікс-МВОК. Перший заснований на принципах
конективізму і передусім направлені на зв‘язне навчання і накопичення знань.
Другий, ікс-МВОК, зазвичай має структурованішу навчальну програму. Він більшою
мірою орієнтований на викладача, ніж на учасника, і здебільшого має чітку ціль
закінчення курсу (наприклад, підтвердження успішного вивчення навчального плану
і/чи можливість перейти на офіційну програму навчання). 

Сьогодні існують різні платформи, за допомогою яких університети, їхні консорціуми

та інші провайдери пропонують доступ до різних форм МВОК, як для підтримки
інформального відкритого онлайн-навчання, так і для сертифікації або акредитації,
що можуть посприяти запровадженню офіційних програм навчання. На момент
написання статті провідними платформами МВОК були Coursera, FutureLearn,
Udacity, Udemy, EdX та OERu.

МВОК розкритикували за те, що вони не виконали своїх ранніх обіцянок щодо

розширення доступу до можливостей вищої освіти та участі в ній тих, хто цього
прагне, і оскільки декілька досліджень у цій області показали, що переважна
більшість учасник МВОК мають вищу освіту і знаходяться в країнах Глобальної
Півночі (Джонстон та інші, 2019).

Але з огляду на те, що МВОК продовжує розвиватися, стає очевидно, що вони

проопонують значні освітні можливості щодо безперервного навчання, забезпечуючи
обмін знань між учасниками відповідно до їхньої спеціалізації чи суміжні практичні і
кваліфікаційні сфери, а також сприяють досягненню подальших формальних
навчальних можливостей для тих, хто зможе задовільнити вимоги до завершення
МВОК, який пропонує або залік, або атестацію.