Практичне заняття №3

Виконала студентка групи СО-50

Семеша Тетяна

ТЕМА: ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.

Питання для обговорення
1. Охарактеризувати методи та інноваційні технології навчання.
Інноваційні методи навчання – це не лише використання найсучасніших
технологій у класі чи постійне наздоганяння останніх трендів освіти, це
методи викладання й навчання!
Усі вони стосуються використання нових стратегій навчання, які більше
зосереджуються на студентах. Ці інноваційні заохочують студентів активно
приєднуватися та спілкуватися зі своїми однокласниками та вами – учителем
– під час уроків.
Студентам доведеться більше працювати, але так, щоб краще відповідати
їхнім потребам і допомагати їм швидше розвиватися.
На відміну від традиційного викладання, яке в основному зосереджується на
тому, скільки знань ви можете передати своїм студентам, інноваційні
способи викладання глибоко вивчають те, що студенти справді вилучають із
того, що ви викладаєте під час лекцій.
1. Інтерактивні уроки
Студенти – ваші інноваційні учні! Односторонні уроки є дуже традиційними
і іноді виснажливими для вас і ваших учнів, тому створіть середовище, в
якому учні відчуватимуть бажання висловлювати свої ідеї.
Студенти можуть приєднатися до діяльності в класі багатьма способами, а не
просто піднявши руки або закликавши відповідати. Сьогодні ви можете
знайти онлайн-платформи, які допоможуть вам зробити інтерактивні заняття
в класі щоб заощадити купу часу та змусити всіх студентів приєднатися, а не
двох чи трьох.
🌟 Інтерактивний приклад уроку – Інноваційний метод навчання

Отримайте навантаження для всього свого класу, граючи у живі вікторини та

ігри зі спінерами або навіть через хмари слів, опитування чи спільний
мозковий штурм. Ви можете залучити всіх ваших студентів до цих
захоплюючих заходів за допомогою деяких онлайн-платформ.
Мало того, студенти можуть вводити чи вибирати відповіді анонімно замість
того, щоб піднімати руки. Це робить їх більш впевненими, щоб брати участь,
висловлювати свою думку і більше не турбуватися про те, що їх
«неправитимуть» чи засудять.
2. В икористання технології віртуальної реальності
Увійдіть у новий світ прямо у своєму класі за допомогою технології
віртуальної реальності. Як сидячи в 3D-кінотеатрі або граючи в ігри VR, ваші
учні можуть зануритися в різні простори та взаємодіяти з «реальними»
об’єктами замість того, щоб бачити речі на пласких екранах.
Тепер ваш клас може подорожувати в іншу країну за лічені секунди,
вирушати в космос, щоб досліджувати наш Чумацький шлях, або дізнаватися
про юрську епоху з динозаврами, що стоять всього в метрах від вас.
Технологія віртуальної реальності може бути дорогою, але завдяки тому, що
вона може перетворити будь-які ваші уроки на приголомшливий і вразити
всіх учнів, вона варта цієї ціни.

3. Використання ШІ в навчанні

ШІ допомагає нам виконувати велику частину нашої роботи, тож хто сказав,
що ми не можемо використовувати його в освіті? Цей метод зараз напрочуд
поширений.
Використання ШІ не означає, що він робить усе й замінює вас. Це не так, як у
науково-фантастичних фільмах, де комп’ютери та роботи пересуваються та
навчають наших студентів (або промивають їм мізки).
Це допомагає таким викладачам, як ви, зменшити навантаження,
персоналізувати курси та навчати студентів ефективніше. Ймовірно, ви
користуєтеся багатьма знайомими речами, такими як LMS, виявлення
плагіату, автоматичне підрахунок балів і оцінка, усі продукти ШІ.
Наразі ШІ довів, що він приносить багато користі для вчителів, а сценарії
його вторгнення в освіту чи Землю – це лише фільми
4. 3D друк
3D-друк робить ваші уроки веселішими та дає учням практичний досвід, щоб
краще вивчати нове. Цей метод виводить залучення в класі на новий рівень, з
яким неможливо порівняти підручники.
3D-друк дає вашим студентам розуміння реального світу та запалює їх уяву.
Навчання стає набагато легшим, коли студенти можуть тримати в руках
моделі органів, щоб дізнатися про людське тіло, або побачити моделі відомих
будівель і досліджувати їх конструкції

2. Проаналізуйте комп’ютерну підтримку навчального процесу (аналіз

комп’ютерних програм, організація навчання із застосуванням комп’ютера).
У сучасному світі мабуть немає галузі, де б не використовувався комп'ютер і
освітня галузь не є виключенням. Інтерес до вивчення предмету багато в
чому залежить від того, як проходять уроки. Застосування комп'ютерної
техніки на уроках дозволяє зробити урок нетрадиційним, яскравим,
насиченим, наповнюючи його зміст знаннями з інших наочних областей, що
перетворюють математику з об'єкту вивчення в засіб отримання нових знань.
Ефективність застосування нових інформаційних технологій на уроках
математики обумовлена наступними факторами:
1) різноманітність форм представлення інформації;
2) висока степінь наочності;
3) можливість моделювання за допомогою комп'ютера різноманітних об'єктів
і процесів;
4) звільнення від рутинної роботи, що відвертає увагу від засвоєння
основного змісту;
5) можливість організації колективної та індивідуальної дослідницької
роботи;
6) можливість диференціювати роботу учнів у залежності від рівня
підготовки, пізнавальних інтересів та ін.; використовуючи сучасні
інформаційні технології;
7) можливість організувати комп'ютерний оперативний контроль і допомогу
з боку вчителя;
8) можливості комп'ютера дозволяють учню активно приймати участь у
процесі пізнання.
Якщо поглянути на історію з позицій педагогіки, то в ній можна виявити
свою періодизацію, не збігається з традиційною, тобто соціологічної. За
способом збереження і передачі інформації від покоління до покоління
логічним і принципово припустимим, на наш погляд, було б такий поділ:
а) допісьменний період (носієм, передавачем, а іноді й творцем знань є
людина (учитель), він же несе на собі і моральну відповідальність за передані
знання);
б) письмовий-докніжний (носієм знань стає рукописна книга, проте на її малу
доступність, як і раніше необхідна людина як розповсюджувач та
інтерпретатор знань);
в) письмовий-книжковий (носієм і джерелом знань, доступних для мас, стає
книга, що випускається масовими тиражами і доступна абсолютно всім;
провідна роль людини зберігається в основному на нижчих щаблях
навчання);
г) період безпаперових, електронних технологій і комунікацій, свідками
початку якого ми всі є й осмислювати який нам належить .
Для кожного з названих періодів була сформована і століттями
удосконалювалася своя технологія роботи з інформацією. Візьмемо хоча б
"книжковий" період. Не можна не визнати, що в світі існує велика література
з технології роботи з книгами, детально виділені і методично розроблені різні
види читання, типи конспектів і конспектування, техніка роботи з
картотеками, методика створення власного довідкового апарату, правила
бібліографічного пошуку і професійно грамотного оформлення записів і
багато іншого. Правил роботи з книжковими джерелами та ведення записів
люди вчаться протягом усього терміну навчання, від школи до вузу. Цілком
очевидно, що поява принципово нових матеріальних носіїв інформації має
спричинити за собою аналогічний процес - розробку постійно поглиблюється
системи методик їх використання в різних сферах життя .
Будь-яка методика роботи з комп’ютером повинна враховувати її можливості
і конструктивні особливості. У нашому випадку вкрай важливо враховувати
параметри не тільки вже наявної, а й, по можливості, техніки завтрашнього
дня. Тенденції розвитку комп'ютерної техніки, проглядаються в літературі,
дають підставу припустити, що найближчим часом розвиток комп'ютерів
буде відбуватися за традиційною схемою, тобто в ідеології самого
комп'ютера як технічної системи, і в основних підходах до його
використання корінних, принципових змін не очікується. Реально
передбачуваними напрямками можна вважати наступні:
1. Стрибкоподібне підвищення частоти ЦПУ (від 2,5 Ггц і вище).
2. Перехід на принципово нові, високошвидкісні типи плат оперативної
пам'яті (від 400Мгц і вище).
3. Послідовне збільшення ємності HD (75 Гб і вище).
4. Масове поширення відеопанелей - плоских РК-моніторів великого
розміру, інтегруючих функції ПК і ТБ.
5. Широке поширення "голосових" технологій (введення текстів і
управління роботою комп'ютера за допомогою голосу).
6. Різке збільшення відносної кількості портативних комп'ютерів.
7. Тотальну "інтернетизацію" технічної бази і всього програмного
забезпечення комп'ютерів.
8. Послідовне зниження цін на моделі масового користування.
 9. Масове проникнення комп'ютера в усі сфери практичного життя.
10.У плані інформаційного забезпечення ПК передбачається перехід до
технології квантування текстів, доповнення суцільних масивів
наукового тексту їх квантованими копіями - наборами логічно
укомплектованих, змістовно замкнутих дефініцій .
Розвиток програмного забезпечення наблизило комп'ютер до людини,
зробило можливою роботу на комп'ютері без обов'язкового звернення до мов
програмування, тим самим втягнуло мільйони людей в коло активних
користувачів комп'ютерної техніки. І тепер майбутнє комп'ютерної
цивілізації залежить вже не від технічних можливостей апаратури (хоча і цей
аспект зберігає певну значимість), а від психології маси людей, що сидять
перед моніторами індивідуальних ПК, і від того, на вирішення яких завдань
направить людство всю міць арсеналу комп'ютерних технологій. З усього
кола можливостей, що надаються комп'ютерною технікою, особливого
значення набувають мережеві технології .
Інформатика як наука про закони побутування інформації в світі в
комп'ютерну епоху стає однією з основних, і її потрібно подавати саме як
самостійну науку. Програмування значно правильніше виділити в окрему
спеціальність і називати саме програмуванням - конкретної дисципліною зі
своїми цілями і завданнями, призначеної для вузького кола обдарованих
програмістів. А все, що стосується комп'ютерної підтримки навчального
процесу та комп'ютеризації різних видів діяльності, потрібно давати всім, в
хорошому обсязі і дуже цілеспрямовано. По-друге, будь-сумлінно працює
вчитель завжди сам готував для своїх занять необхідні дидактичні матеріали.
У нових умовах він також повинен мати таку можливість, тобто він повинен
бути підготовлений до самостійної розробки і виготовлення комп'ютерних
дидактичних матеріалів. У зв'язку з цим хотілося б підкреслити, що мова йде
перш за все, не про великих програмних продуктах, що мають комерційну
значущість, а про робочих матеріалах, використовуваних конкретним
педагогом на своїх уроках .
Комп'ютеризація шкільної освіти відноситься до числа великомасштабних
інновацій. В даний час прийнято виділяти такі основні напрями
впровадження комп'ютерної техніки в освіті:
 Використання комп'ютерної техніки в якості засобу навчання,
удосконалює процес викладання, підвищує його якість і ефективність;
 Використання сучасних інформаційних технологій в якості
інструментів навчання, пізнання себе і дійсності;
 Розгляд комп'ютера та інших сучасних засобів інформаційних
технологій в якості об'єктів вивчення;
 Використання засобів нових інформаційних технологій як засобу
творчого розвитку учня;
 Використання комп'ютерної техніки в якості засобів автоматизації
процесів контролю, корекції, тестування і психодіагностики;
 Організація комунікацій на основі використання засобів інформаційних
технологій з метою передачі та придбання педагогічного досвіду,
методичної та навчальної літератури;
 Використання засобів сучасних інформаційних технологій для
організації інтелектуального дозвілля;
 Інтенсифікація та вдосконалення управління навчальним закладом та
навчальним процесом на основі використання системи сучасних
інформаційних технологій [10, 52].
Можливості сучасних комп’ютерів в значній мірі адекватні організаційно-
педагогічним і методичним потребам шкільної освіти:
 Обчислювальні - швидке і точне перетворення будь-яких видів
інформації (числовий, текстової, графічної, звукової та ін);
 Трансдьюсерние - здатність комп'ютера до прийому та видачі
інформації в самій різній формі (при наявності відповідних пристроїв);
 Комбінаторні - можливість запам'ятовувати, зберігати, структурувати,
сортувати великі обсяги інформації, швидко знаходити необхідну
інформацію;
  Графічні - представлення результатів своєї роботи в чіткій наочній
формі (текстової, звукової, у вигляді малюнків тощо);
 Моделюють - побудова інформаційних моделей (у тому числі і
динамічних) реальних об'єктів і явищ .
Перераховані можливості комп'ютера можуть сприяти не тільки забезпечення
початкового становлення особистості дитини, але і виявлення, розвитку у
нього здібностей, формування умінь і бажання вчитися, створення умов для
засвоєння в повному обсязі знань і умінь.

3. Охарактеризувати властивості комп’ютерних програм.

Використання комп’ютерів на різних етапах і стадіях навчання може бути
найбільш прийнятним і ефективним засобом інтенсифікації навчального
процесу, проведення різних видів контролю. Для цієї мети вимагається
програмне забезпечення, яке має відповідати техніко-дидактичним
можливостям ЕОМ. Таке програмне забезпечення має базуватися на
методичній концепції формування навичок і вмінь – як єдності автоматизму і
свідомості, фіксованості й мобільності, стійкості і змінності.
При цьому існує необхідність осмислити проблему співвіднесеності програм
і можливостей ЕОМ. Тут маються на увазі вимоги відповідності програм
певним методико-психологічним і дидактичним принципам програмування
(3 етапи програми: І – методична проробка навчального матеріалу; ІІ –
алгоритмізація процесу керування діяльності студента; ІІІ –
програмування). Перші два етапи являють собою сценарій програми для
комп’ютера, який необхідно складати з урахуванням психолого-методичної
концепції, що визначає три важливих етапи розвитку якості навичок і
вмінь: 1 – орієнтовний, 2 – стереотипний, 3 – варійований. Ці етапи
передбачають певну систему типів завдань за тією послідовністю, яка
враховує й забезпечує закономірне формування лексико-граматичних
навичок і вмінь, їх максимальний рівень автоматизації.
Сценарій програми має складатися з: а) доз лексико-граматичного
навчального матеріалу; б) прогнозування діяльності студентів; в) реакцій
(тобто текстів, що видаються на екран дисплея залежно від відповідей або
дій студентів); г) оцінки дій студентів; д) списків статистичних даних, які
реєструються й накопичуються в пам’яті ЕОМ; е) умов і порядку переходу з
однієї навчальної дози до іншої.
Не може бути самоціллю важлива проблема стимулювання інтересу студента
до роботи з комп’ютером. Зовнішня привабливість подання матеріалу, ігрові
елементи не повинні затіняти методичну цінність програми.
Ефективним у комп’ютеризованому навчанні є використання можливостей,
які легко реалізуються на ЕОМ. Програма, як і будь-який інший продукт
діяльності людини, має вартість і корисність. Однак спроби створення
великих систем, які коштуватимуть дуже дорого, не припиняються й зараз.
Можна при цьому констатувати, що технологія комп’ютерного навчання
потребує максимального емоційного й інтелектуального збагачення кожної
години навчального часу, значно більш високого рівня педагогічної
діяльності викладача, створення й реалізації багатих і різноманітних методик.
Такими й можуть бути, наприклад, програми з ігровими елементами.
Численні дослідження, проведені за кордоном і в Україні, свідчать про
ефективність ігрового метода навчання, тому що це сприяє: 1) створенню
сприятливого психологічного клімату, який дозволяє підвищити
ефективність навчання; 2) підвищенню рівня засвоєння теоретичного
матеріалу; 3) мобілізації знань, досвіду й уявлення студентів; 4) розвитку у
них здогадки;5) трансформації знань у професійні вміння.
Слід також зауважити, що в процесі навчання необхідно таке програмне
забезпечення, яке конструюється як засіб акумуляції досвіду соціальних
взаємодій, опредмеченої соціальної стратегії особистості, яка розсуває рамки
індивідуальних можливостей не тільки студентів, але й викладачів.
Для оцінки комп’ютеризованих програм навчання
передбачається п’ять основних параметрів: контекст (призначення
програми), план навчання, технічна організація програми, людський фактор,
документація.
При підготовці комп’ютерних програм, які можуть бути створені
українською мовою на матеріалі спеціальності студентів, має бути перш за
все передбачена система контролю й управління навчальним процесом. Така
система забезпечується основними принципами програмованого
навчання – кроковим поданням навчального матеріалу, циклічним
характером інформаційних зв’язків, індивідуалізацією темпу й рівня
навчання. При створенні сценаріїв комп’ютерних програм мають бути
ураховані також психологічні закономірності процесу засвоєння.
Згідно з теорією поетапного формування розумових дій введення нового
матеріалу здійснюється за допомогою системи орієнтирів, спостерігається
поетапність формування навичок і вмінь. Сценарії цих програм мають
створюватися на базі суворо відібраного матеріалу. У сценаріях цих програм
має бути подана абстрактно-графічна, предметно-зображувальна й дійова
наочність.
Вищевказані вимоги можуть були реалізовані при підготовці серії
комп’ютерних програм, призначених для навчання студентів на матеріалі
їхньої спеціальності. Сценарії цих програм можуть бути створені на основі
текстів лекцій з математики, фізики, економічних дисциплін тощо. Такі
програми інтенсифікують навчальний процес, слугують ефективним засобом
розвитку професійних навичок й умінь на матеріалі фаху студентів.
Зараз робляться спроби створити такі програми, що об’єднували б
електронний підручник, тренажер, систему контролю й обліку знань, тобто
виступали як віртуальний викладач. Система диференційованого контролю,
діагностика знань або тестування в комп’ютерній програмі технологічно стає
інтерактивним діалогом, який дозволяє оцінити знання, вміння, навички й
уявлення. Але зрозуміло, жоден віртуальний викладач не зможе замінити
реального спілкування під час навчання, скоріше віртуальний викладач йде
як додаткова допомога викладачеві під час самостійної пізнавальної
діяльності студента з вивчення процесів, явищ, ефективного рішення завдань
у сфері професійної діяльності. Найкращий ефект і якість при
комп’ютерному навчанні дають програми з такими властивостями:
* універсальність – програмне забезпечення має бути доступне для
користувачів з різним рівнем підготовки до предмета.
* простота – необхідно створити найбільш просту взаємодію з
користувачем.
* образність – матеріали з теорії дисципліни мають даватися за допомогою
образів (графіки, таблиці, малюнки, відеокліпи тощо).
* структурність – поетапний показ тем, які складають розділ предмета..
Зараз удосконалюється система освіти у зв’язку зі стрімким
розвитком міжмережевого об’єднання у світі – Internet. Комп’ютерне
навчання студентів слід орієнтувати на такі програми, у яких спеціалісти
зацікавлені у створенні інтерактивних Web-сайтів для публікації у World
Wide Web (WWW) з метою поширення знань у різних галузях науки,
виробництва, загальної інформаційної обізнаності. Тому великого поширення
зараз набуває потрібність знань у галузі Internet.
Оскільки Internet стає одним з найпотужніших джерел інформації і засобом
спілкування мільйонів людей, то підвищується його роль як одного з
факторів мотивації у навчанні. Але важливо зрозуміти, з якою метою можна
використовувати його можливості й ресурси. Це може бути включення
матеріалів мережі у зміст заняття, тобто інтегрувати в програму навчання,
або для самостійного пошуку інформації студентами. Ці завдання об’єднані
єдиною метою навчання – формуванням професійно-виробничої компетенції.
Якщо раніше доступ студентів до навчальної літератури з різних причин був
дещо обмежений, то зараз завдяки мережі Internet викладач і студент рівні, у
викладача більше нема переваг. Internet доступний усім, і студенти можуть
отримати будь-яку інформацію з нього. Традиційне уявлення про освіту
більше не має сили. Теоретично це дійсно так, а ось на практиці стан справ
дещо інший. Яку ж роль може грати викладач для здійснення студентам
допомоги в оволодінні знаннями за допомогою мережі?
По-перше, викладач здійснює роль провідника. Хоча Internet усім дає
однакові можливості, викладач отримав професійну систематичну освіту, має
глибокі спеціалізовані знання, у той час як студент ними ще не володіє.
По-друге, викладач грає роль порадника. Викладач, завдяки власному досвіду
й широким знанням, може вибрати більшу кількість корисної інформації й
допомогти студентам правильно займатися самоосвітою.
Коли у студентів з’являються питання й трудності, викладачеві слід
спрямовувати їх з допомогою евристичних методів правильним шляхом
пошуку необхідних матеріалів в мережі Internet або в літературних джерелах.
Після проходження кожного етапу навчання викладач контролює й оцінює
знання студентів. Без наставника й порадника студенти не зможуть
працювати плідно й творчо, не зможуть знайти потрібної інформації.
По-третє, викладач стимулює заохочення й здійснює контроль. Якщо
студенти ще не мають сильної мотивації і сталих звичок до навчання, то
може статися, що будь-які найновіші методи й досконалі технології стануть
непотрібні. Тому дуже важливе заохочення й контроль із боку викладача. У
протилежному випадку освітній процес може зовсім не відбутися.
Можна зробити усне обговорення отриманих електронною поштою листів,
провести в групах обговорення, дискусію з тієї чи іншої проблемної
інформації, отриманої із мережі Internet, організувати загальну дискусію
(круглий стіл). Internet дозволяє також використовувати матеріали
електронних довідників, словників, матеріалів дистанційних курсів, що
почали з’являтися у відкритому доступі. Викладач має бути організатором
спілкування, обміну інформацією за допомогою Internet, стимулюватиме і
спрямовувати навчальну діяльність. Використання сучасних інноваційних
технологій дозволяє зберегти й опрацювати необмежену кількість різнорідної
інформації (звукової, графічної, текстової та відео), компонувати її у
зручному вигляді. Це сприятиме:
розкриттю, збереженню й розвитку індивідуальних здібностей студентів,
належного кожній людині унікального сполучення особистих якостей;
формуванню у студентів пізнавальних можливостей, прагнення до
самовдосконалення;
забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності, безперервності
взаємозв’язку між науками;
динамічному оновленню змісту, форм та методів навчальних процесів.
Застосування електронних технологій вимагає від викладача перегляду
традиційних форм організації навчального заняття, розширює діапазон
дидактичних засобів, активізує навчальний процес, покращує якість
засвоєння навчального матеріалу, зацікавлює студентів, підвищує їхню
успішність.
Зрештою слід зауважити, що комп’ютерні й телекомунікаційні технології
суттєво змінюють викладацьку діяльність, місце й роль викладача в
навчальному процесі, його основні функції. Розвиток нових інформаційних
технологій дозволяє суттєво модернізувати навчальний процес і підвищити
ефективність освіти шляхом управління процесом викладання на основі
розподілення праці. Без цього неможливо досягнути значного зросту
кількості учнів. Основними спеціалізаціями викладачів можуть
стати: розробник навчальних курсів, консультант із методів навчання,
спеціаліст з інтерактивного надавання навчальних курсів, спеціаліст із
методів контролю за результатами навчання. Треба зазначити також, що
розширення комп’ютерних дисциплін і використання комп’ютерних
технологій у навчанні настійливо вимагає перерозподілу лекційних і
практичних занять у бік збільшення останніх.

5. Охарактеризувати основні завдання і роль викладача для здійснення

студентам допомоги в оволодінні знаннями Internet.
Інформаційне навчальне середовище відіграє важливу роль в організації всіх
елементів навчально-виховного процесу, зокрема й самостійної роботи
студентів, через інформаційну підтримку процесу навчання. Визначимо
умови ефективної реалізації інформаційної підтримки процесу навчання
студентів для проведення самостійної роботи, які полягають:
 у навчально-методичному забезпеченні процесу навчання;
 інформаційних технологіях навчання;
 комп’ютерній інформаційній мережі — Інтернеті;
 наявності електронної бібліотеки.
Інформаційне навчальне середовище забезпечується завдяки створенню
медіатеки — банку інформаційних даних, що використовуються студентами і
викладачами під час навчального процесу — при проведенні лекційних,
семінарських і практичних занять, а також в додатковий до лекційно-
семінарських занять час.
Навчально-методичне забезпечення процесу навчання проводиться через
підготовку профілюючої кафедри до навчального процесу, що спирається на
стандарти освіти щодо підготовки фахівця соціальної сфери, навчальні
програми, навчально-методичні комплекси, модульні програми, робочі
навчальні програми, навчально-методичні матеріали, навчальні підручники,
посібники, розробки, довідкові видання тощо. Означені матеріали можуть як
надаватись викладачами профілюючої кафедри, так і використовуватись як
видання та досвід відомих учених, практиків-фахівців соціальної сфери,
викладачів провідних вищих навчальних закладів країни.
Навчально-методичні матеріали використовуються у друкованому вигляді
через фонд кафедри або загальнобібліотечний, на інформаційних носіях,
через систему «Інтернет», електронну бібліотеку кафедри, індивідуальні
фонди викладачів і студентів.
Важливою умовою інформаційної підтримки проведення самостійної роботи
студентів є розроблення й використання в навчальному процесі
інформаційних технологій навчання. Основними напрямами змін у змісті
навчання, що пов’язані із запровадженням новітніх інформаційно-освітніх
технологій [4, 125], є:
  розширення та поглиблення теоретичних основ навчальних курсів
шляхом підвищення їх доступності для тих, хто навчається, завдяки
можливостям засобів інформаційно-освітніх технологій уточнювати
зміст навчання, доступу до будь-якої інформації, інтелектуалізації
інформаційних навчальних систем. Інформаційноосвітні технології
відіграють важливу роль у розширенні та поглибленні
фундаментальних знань, всебічному й ґрунтовному вивченні
предметної галузі, формуванні знань, необхідних для пояснення
причинно-наслідкових зв’язків досліджуваних процесів і явищ,
пізнання законів розвитку світу;
 додаткові можливості побудови інтегрованих курсів, посилення
міжпредметних зв’язків, комплексного характеру вивчення реальності;
 можливість вивчення виробничих і соціальних ситуацій, в результаті
чого посилюється зв’язок теорії з практикою, а навчання набуває
практичної значущості;
 перерозподіл за значенням змістовних компонентів навчальних курсів;
 включення до змісту навчальних дисциплін знань про власну
діяльність, оскільки студентам потрібно не тільки передати певні
предметні знання, а й сформувати в них рефлексивний механізм
саморегуляції, що можливо лише у процесі безпосереднього контакту з
викладачами. Ефективність освіти завжди залежала від рівня її
підготовки.
Технічною умовою, що значно прискорює доступ до інформаційних джерел,
є підключення кафедри до комп’ютерної інформаційної мережі Інтернет.
Інтернет називають мережею мереж, що надає можливість для отримання
навчальної інформації через електронні бібліотеки, сайти вищих навчальних
закладів і профілюючих кафедр, спілкування з колегами та тими, хто
навчається в інтерактивному режимі, користування каталогами та
бібліотечними фондами провідних бібліотек Сполучених Штатів Америки та
Західної Європи, проведення дистанційного навчання та ін.
У програмному забезпеченні кафедральної електронної бібліотеки
виокремлюються чотири основні групи:
 електронні довідники та енциклопедії, що мають низку переваг перед
друкованими аналогами, а саме: вибір користувачем способу
систематизації інформації, використання засобів мультимедіа,
можливість копіювання довідкової інформації в документах
користувача тощо;
 електронні видання підручників, навчальних посібників, навчально-
методичних комплексів, модульних програм, методичних розробок і
рекомендацій, інтерактивні підручники, які іноді здатні
 «замінити» викладача завдяки наявному зворотному зв’язку,
передбаченому певною програмою;
 ігрові навчальні програми, ситуаційні, практичні, тестові завдання,
завдання для проведення тьюторських занять та ін.;
 тести і задачники (відкритого, закритого і змішаного типів), що
підвищують ефективність і об’єктивність контролю знань тих, хто
навчається;
Як правило, переважна більшість подібних програм містить кілька із
означених напрямів. Так, можливості електронних видань свідчать, що
вони вже сьогодні повинні посідати чільне місце у процесі впровадження
інформаційно-освітніх технологій. Перевагами електронних видань
насамперед є:
 єдність інформаційного простору і його значний обсяг. Повне зібрання
творів того або іншого письменника може займати лише незначну
частку компакт-диска. Тому вже сьогодні можна зберігати в пам’яті
одного персонального комп’ютера зміст десятків підручників у
якнайповнішому обсязі;
 багатство і гнучкість зв’язків між різними об’єктами інформаційного
середовища, можливість автоматизованого пошуку цих об’єктів. Така
особливість разом із попередньою дає змогу реалізувати різні підходи
 до побудови навчального матеріалу, які важко впровадити,
використовуючи паперові підручники. Вона дає можливість
реалізувати ідеї багаторівневого, диференційованого навчання,
порівнювати різні джерела, що висвітлюють одну й ту саму проблему,
забезпечувати міжпредметні зв’язки;
 відкритість як можливість використання будь-якої замкнутої частини
інформаційного об’єкта, що належить до електронного видання, в
об’єктах, які будуються викладачем і студентом; можливість
самостійної постановки експерименту самим студентом, виконання
проекту, створення інформаційного об’єкта;
 можливість побудови віртуальних моделей діяльності в електронних
віртуальних світах. Комплексна візуалізація самої моделі і результатів
моделювання є особливо важливим фактором наочності та якості
засвоєння знань учнями;
 інтерактивність, цікавою формою якої є сприймання комп’ютером
усної мови. Одна з форм такого сприймання — візуалізація звукового
сигналу на екрані комп’ютера — використовується давно, інша —
переведення мови в письмовий текст — лише починає досягати
задовільної якості;
 можливість збереження індивідуальних освітніх траєкторій тих, хто
навчається, і організація доступу до них. Це й можливість доступу до
однієї роботи усіх зацікавлених у поданій інформації, аж до видатних
учених. Зокрема, одна й та сама робота студента може «отримати
відзиви» різних педагогів-предметників.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ:
Опрацювати та законспектувати літературу (1 джерело):
1. Самостійно підібрати статті (2-3) з фахових періодичних видань,
використаних для підготовки (2000-2023 рр.) та законспектувати або зробити
анотацію однієї із них. Статті додаються до відповіді повністю в
друкованому або електронному вигляді.

http://lib.pnu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/8203/1/1181-
%D0%A2%D0%B5%D0%BA
%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96
-2449-1-10-20191101.pdf

Автор розкриває актуальність питання інноваційних технологій

навчання у науковій літературі. У статті проаналізовані інноваційні
педагогічні технології як новостворені або вдосконалені педагогічні системи,
що забезпечують високий рівень навчально-виховного процесу. У праці
зазначено, що стан сучасної освіти залежить від їх ефективності та
новаторства. Для того, щоб розвивати інноваційні технології та
впроваджувати їх у навчальний процес, необхідно добре проаналізувати їхнє
значення. Експериментальне дослідження, проведене нами в ході
спілкування з студентами 3-го курсу, дозволяє проаналізувати рівень
усвідомлення ними основних понять їхньої майбутньої професійної
діяльності. Детальний аналіз та порівняння тлумачень різних авторів даного
поняття дозволяє краще пізнати його сутність та подати власне. Таку
інформацію вважаємо корисною в розвитку освіти загалом та навчально-
виховному процесі зокрема, оскільки вперше виведено цілісне значення
поняття «інноваційні педагогічні технології». За концепцією «Нової
української школи» прогресивний розвиток освіти можливий тільки за
якісної підготовки майбутніх фахівців, що з використанням інноваційних
педагогічний технологій матиме успішний результат. Метою статті є
розкрити сутність поняття «інноваційні педагогічні технології»,
використовуючи інформацію з найновіших публікацій з даної теми. Автор
використав методи навчання: аналіз та узагальнення інформації з
використаних джерел, порівняння та систематизація, експеримент та
спостереження.
Суспільна потреба в ініціативних, креативних, всебічно і гармонійно
розвинених, освічених фахівцях, здатних до самовиховання та самонавчання,
а також тих, хто вміє передавати свій досвід підростаючому поколінню,
актуалізує соціальне замовлення на підготовку педагогів нової ери, здатних
застосувати найновітніші технології педагогічної теорії та практики у процесі
творчої самореалізації, роботі з дітками. Про це наголошується в документах
«Національній стратегії розвитку освіти 2012-2021рр.», концепції про «Нову
українську школу»
Поняття «інновація» в перекладі з грецької мови означає «новизна» і
тлумачиться як: «1) нововведення; 2) комплекс заходів, спрямованих на
впровадження в економіку нової техніки, технологій, винаходів». Це поняття
з’явилось уперше в зарубіжних дослідженнях ХІХ століття, коли
сформувалась галузь інноватики – неологія (наука про нововведення), в
рамках якої стали вивчатися закономірності технічних нововведень у сфері
матеріального виробництва, це поняття знайшло своє відображення в
економіці і стало характеризувати головний чинник стійкості розвитку
країни.
Поряд із цим терміном часто вживаються і терміни «новація» та
«нововведення». Така багатогранність даного феномена, його
неоднозначність, на наше переконання, спричинили відсутність єдиного
підходу до його визначення. Для прикладу розглянемо кілька трактувань.
Вчені розрізняють поняття новація, або новий спосіб та інновація,
нововведення. Новація – це сам засіб (новий метод, методика, технологія,
програма тощо), а інновація – процес його освоєння.
За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це, в загальному
розумiннi, системний метод створення, застосування й визначення всього
процесу навчання i засвоєння знань, з урахуванням технiчних i людських
ресурсiв та їх взаємодiї, який ставить своїм завданням оптимізацію освiти .
Ми погоджуємось з даним визначенням про те, що це конкретизація певної
педагогічної методики, спосіб ведення навчального процесу, який бере до
уваги впливи всіх чинників на його перебіг, а також вважаємо, що це поняття
настільки багатогранне, що охоплює і узагальнює суть всіх визначень різних
авторів.
Отже, ми проаналізували значення понять «інновація» та «педагогічна
технологія», проте термін «інноваційні технології», який поєднує в собі
визначення двох понять, досі є не визначеним. Аналізуючи вищезгадане,
робимо висновки про те, що «інноваційні педагогічні технології» в широкому
значенні – це сучасна педагогічна система, яка забезпечує високий рівень
освітнього-виховного процесу; у вузькому значенні – це якісний спосіб
організації навчального процесу, що спрощує його та робить водночас
ефективнішим.
Основними критеріями «інноваційних педагогічних технологій», на
нашу думку, є:
а) новизна ( виходить із значення та походження слова «інновація»);
б) ефективність (повинні приносити позитивні результати в будь-якій
діяльності загалом та в освітньому процесі зокрема);
в) креативність (надають можливість творчого розвитку під час
застосування, формують нове бачення та підходи до використання);
г) раціональність (забезпечують найефективніші результати за
найменших затрат сил, розуму та часу);
ґ) пристосованість (повинні бути доступними у використанні в будь-
яких умовах, з будь-якою аудиторією, за будьяких обставин).
Отже, інноваційні педагогічні технології на сучасному етапі розвитку
освіти є феноменом, що швидко проникає в усі педагогічні системи,
позитивно на них впливає і є незворотним процесом, що має здатність
постійно розвиватися. У сучасних літературних джерелах часто
зустрічаємося з цим поняттям, оскільки педагогічний процес має здатність
постійно розвиватися. Трактуємо «інноваційні педагогічні технології» як
ефективні нововведення, що стосуються організації освітнього процесу
загаломтаіснуютьякокреміметоди(увузькомузначенні)реалізації окремої його
частини. Наше узагальнення може бути використане як учителями, так і
викладачами вищих навчальних закладів при плануванні заняття, написанні
методичних розробок для студентів тощо.