МВКПСП Практичне 3

Охарактеризувати методи та інноваційні технології навчання.

Сучасний соціально-економічний розвиток суспільства вимагає

використовувати нові інноваційні методи та технології навчання студентів у
вищих навчальних закладів, які дозволять майбутнім фахівцям бути більш
конкурентоспроможними на ринку праці.
На думку, Бистрова Ю.В., поняттям «інноваційні методики викладання» є
полікомпонентним, оскільки об’єднує всі ті нові й ефективні способи
освітнього процесу (здобуття, передачі й продукування знань), які, власне,
сприяють інтенсифікації та модернізації навчання, розвивають творчий підхід і
особистісний потенціал здобувачів вищої освіти.
Сьогодні інновації в галузі освіти поділяють на:
- психолого-педагогічні – нововведення в навчальний, виховний, управлінський
процес;
- науково-виробничі – комп’ютерні та мультимедійні технології;
- соціально-економічні – правові, юридичні та економічні нововведення.
В свою чергу інноваційні технології у вищому навчальному закладі
характеризують, як технології, засновані на нововведеннях: організаційних
(пов’язаних із оптимізацією умов освітньої діяльності), методичних
(спрямованих на оновлення змісту освіти та підвищення її якості); які
дозволяють:
студентам: ефективно використовувати навчально-методичну літературу та
матеріали; засвоювати професійні знання; розвивати проблемно-пошукове
мислення; формувати професійне міркування; активувати науково-
дослідницьку роботу; розширювати можливості самоконтролю отриманих
знань;
викладачам: оперативно обновлювати навчально-методичну літературу;
впроваджувати модульні технології навчання; використовувати імітаційні
технології навчання; розширювати можливості контролю знань студентів;
у цілому: удосконалювати якість наявних технологій підготовки спеціалістів.
Сьогодні найбільш популярними інноваційними методами навчання, які
дозволяють використовувати нові технології викладання є: контекстне
навчання, імітаційне навчання, проблемне навчання, модульне повне засвоєння
знань, дистанційне навчання.
Розглянемо вище наведені методи більш детально.
1. Контекстне навчання. Ґрунтується на інтеграції різних видів діяльності
студентів: навчальної, наукової, практичної.
2. Імітаційне навчання. Його основою є імітаційно-ігрове моделювання в
умовах навчання процесів, що відбуваються в реальній системі.
3. Проблемне навчання. Здійснюється на основі ініціювання самостійного
пошуку студентом знань через проблематизацію (викладачем) навчального
матеріалу.
4. Модульне навчання. Становить різновид програмованого навчання, сутність
якого полягає в тому, що зміст навчального матеріалу жорстко структурується з
метою його максимально повного засвоєння, супроводжуючись обов'язковими
блоками вправ і контролю за кожним фрагментом.
5. Повне засвоєння знань. Розробляється на основі ідей Дж. Керролла і Б.С.
Блума - про необхідність зробити фіксованими результати навчання,
оптимально змінюючи при цьому параметри умов навчання залежно від
здібностей учнів.
6. Дистанційне навчання. Різновид (досить самостійний) заочного навчання, з
опертям на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій і
засобів.
У табл.1 представлено порівняльну характеристику інноваційних методів
навчання.
Аналіз характеристик інноваційних методів навчання показав, що вище
наведені методи можуть бути ефективно використані у навчальному процесі
кожний окремо, але на нашу думку більш ефективний результат можливо
отримати від комплексного та системного використання деяких методів,
наприклад, модульне навчання можна поєднати з проблемним навчанням.
Отже, враховуючи сучасне активне використання інноваційних методів
навчання, інноваційний шлях розвитку та використання інноваційних
технологій викладання у вітчизняних вищих навчальних закладах є запорукою
їх конкурентоспроможності серед великої кількості, як вітчизняних вищих
навчальних закладах так й закордонних.

Охарактеризувати основні засоби навчання.

Засоби навчання — допоміжні матеріально-технічні засоби з їх специфічними

дидактичними функціями.

Технічні засоби навчання — обладнання й апаратура, що застосовуються в

навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.

Технічні засоби навчання розрізняють: за особливостями використовуваного

матеріалу (словесний, образотворчий, конкретні мовні одиниці та схематичний
показ); за видом сприйняття (зорові, слухові, наочно-слухові, аудіо, візуальні та
аудіовізуальні); за способом передачі матеріалу (за допомогою технічної
апаратури чи без неї — традиційним способом; в статиці чи динаміці; готові
таблиці та матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки); за
організаційними формами роботи з ними (фронтальна — на основі
демонстраційних засобів та індивідуальна — на основі розданого учням
образотворчого матеріалу).

Екранні засоби. До них належать транспаранти, діапозитиви, діафільми,

дидактичні матеріали для епіпроекції.

Моделі, муляжі як наочні засоби навчання є точною копією певного об'єкта.

Такі засоби наочності допомагають сформувати у дітей правильне уявлення про
певний предмет, його властивості.

Друковані засоби. До них належать таблиці, картки для складання таблиць,

картини, роздавальний образотворчий матеріал.

Засоби слухової наочності. Компакт-диски і аудіокасети є головними засобами

слухової наочності. Сприяють виробленню літературної вимови, наголосу,
інтонації тощо. Покликані полегшувати засвоєння складних щодо орфографії
слів, виділених у підручнику для запам'ятовування.

Кінофільми і кінофрагменти забезпечують динаміку зображення, синхронну

подачу зображення і звуку, доповнюють мовленнєвий ряд музичним
супроводом. Розрізняють декілька типів навчальних кіноплівок: цілісні фільми,
які складаються із декількох частин, і кінофрагменти (3—5 хвилин).

Комп'ютер та інформаційні технології в навчальному процесі. У сфері освіти

комп'ютери використовують як об'єкт вивчення; як засіб навчання, як складову
системи управління народною освітою та як елемент методики наукових
досліджень. Школа покликана сформувати в учнів комп'ютерну грамотність,
ознайомивши їх з напрямами застосування комп'ютерів, використовувати їх
можливості.

Основні види комп'ютерних навчальних програм:

 комп'ютерний підручник
 контролюючі програми — програмні засоби, призначені для перевірки та
оцінювання знань, умінь і навичок;

— тренажери — засоби формування та закріплення навичок, перевірки

досягнутих результатів;

 ігрові програми — забезпечують додаткові до навчальних програм

дидактичні можливості.

предметно-орієнтовані середовища — програми, які моделюють мікро- та

макросвіти, об'єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між
об'єктами, операції з ними.
Мережові технології. Робота в комп'ютерних мережах сприяє підвищенню
грамотності, розвитку мови, інтересу до навчання. Завдяки доступу до
професійних банків і баз даних учні отримують інформацію про розвиток
наукових проблем, беруть участь у діяльності дослідницьких колективів.

Телекомунікації. Доступ до мереж телекомунікацій підвищує інформаційну

озброєність учителів, дає змогу спілкуватися зі своїми колегами, проводити
спільну навчальну, методичну та наукову роботу. Телекомунікаційний доступ
до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет.

Дистанційне навчання. Інформаційні технології активно використовують у

дистанційному навчанні (ДН). Широко розвинуте воно у Великобританії,
Німеччині, Індії, США, Австралії, інших країнах. У 90-х роках XX ст.
дистанційне навчання почало діяти в Україні. Навчальні заклади реалізують
чотири типи програм ДН: відкриті, дистанційні, заочні, радіо-, телевізійні
університети та коледжі. Навчання з використанням таких програм
відбувається у зручному для студента, школяра місці, в зручний час, у
зручному темпі.

Порівняльна характеристика інноваційних методів навчання
Інноваційні
Ключові особливості
моделі навчання
Інтеграція різних видів
діяльності студентів:
Контекстне навчальної, наукової,
навчання практичної.
Створення умов, максимально
наближених до реальних
Імітаційне Використання ігрових та
навчання імітаційних форм навчання
Ініціювання самостійного
Проблемне пошуку (студентом) знань через
навчання проблематизацію (викладачем)
навчального матеріалу
Модульне Зміст навчального матеріалу
навчання жорстко структурується з
метою його максимально
повного засвоєння,
супроводжуючись
обов'язковими блоками вправ і
Таблиця 1
Характеристика
традиційної моделі, що
розвивається
Збільшення частки
практичної роботи
студента (з акцентом на
прикладну)
Збільшення частки
активних методів
навчання (імітації й
імітаційні ігри
Зміна характеру
навчального завдання і
навчальної праці (з
репродуктивного
на продуктивний,
творчий)
Специфічна організація
навчального матеріалу в
найбільш стислому і
зрозумілому для студента
вигляді
 контролю за кожним
фрагментом
Розроблення варіантів
досягнення навчальних
Повне засвоєння Увага на фіксації
результатів (на основі зміни
знань результатів навчання
параметрів умов навчання) для
учнів з різними здібностями
Широкий доступ до освітніх
Використання новітніх
ресурсів, гранично
Дистанційне інформаційно-
опосередкована роль викладача
навчання комунікаційних засобів і
та самостійна й автономна роль
технологій
студента

Охарактеризувати дистанційні технології навчання.

Застосування дистанційних технологій в освітньому процесі у XXI ст. стало

однією з найважливіших інновацій в освітній сфері багатьох країн стосовно
проведення навчальних дистанційних курсів. Тому обґрунтованим є той факт,
що дослідження ролі технологій дистанційного навчання, особливо в сфері
підвищення якості навчання, протягом останніх років належало до
найактуальніших і пріоритетних напрямів у педагогічній науці.
Розвиток освітніх дистанційних технологій спрямовано на підвищення
ефективності освітнього процесу в цілому. Проте в теперішніх умовах
спостерігається збільшення розриву між швидким поширенням технологій
дистанційного навчання і умінням викладача та студента вміло їх застосовувати
в процесі навчання.
Розвиток дистанційної форми навчання в Україні розпочався значно
пізніше порівняно з країнами Західної Європи і відбувався дуже повільно з
декількох причин, зокрема, через сприйняття освітянами дистанційної форми
навчання як конкурентної для класичної традиційної освіти. Проте карантинні
обмеження, пов’язані з пандемією COVID-19, внесли певні корективи в освітню
систему України.
Таким чином, вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх
учасників освітнього процесу.
Важливо зазначити, що у світовій практиці дистанційне навчання є досить
поширеним явищем. У багатьох країнах світу з кожним роком популярність
його зростає, адже ця форма навчання, основним принципом якої є
інтерактивна взаємодія між суб’єктами освітніх послуг, є найбільш гнучкою та
доступною.
Світові університети демонструють високий рівень сприйняття
дистанційного навчання та його посилене використання в освітньому процесі.
Крім того, заклади вищої освіти, як правило, впроваджують дистанційне
навчання у свої інституційні стратегії.
Доцільно відзначити, що поняття «дистанційне навчання» й наближені до
нього категорії трактуються, враховуючи загальне його розуміння як діяльність
з використанням онлайн-технологій і ресурсів. Тому важливо проаналізувати
технології, які використовуються під час дистанційного навчання, зокрема з
тією метою, щоб визначити їхні переваги та продовжувати їх використовувати
для змішаного навчання або онлайн підтримки очних занять тощо.
Наявність онлайн-технологій навчання є життєво важливими для успішної
реалізації дистанційного навчання. Тому такі технології важливо визначати як
сукупність методів, форм і засобів взаємодії учасників освітнього процесу в
процесі самостійного засвоєння певного масиву знань при здійсненні
відповідного контролю за їх засвоєнням. Технології навчання будуються на
фундаменті певного змісту і повинні відповідати вимогам його представлення.
Класифікацію інформаційних технологій дистанційного навчання доцільно
подати:
– презентаційні форми навчальних матеріалів (книги та друковані
матеріали, електронні тексти та публікації, комп’ютерні навчальні
презентації, мультимедіа, гіпермедіа, телебачення, радіо, віртуальна
реальність та моделювання, електронні підтримуючі системи);
– методи подання навчальних матеріалів (радіотрансляція,
телетрансляція, онлайн програми, онлайн сервіси, аудіо- та відео
носії інформації, CD-ROM, DVD, USB флеш накопичувач,
інтернет);
– види взаємодії учасників освітнього процесу (телеконференції,
електронна пошта, групові мережі).
Застосування сучасних технологій дозволяє структурувати дистанційне
навчання так: викладач встановлює онлайн-зв’язок зі своїми студентами за
допомогою онлайн-сервісів, наприклад, таких як Google Classroom або Khan
Academy. Використовуючи ці онлайн-сервіси, викладач публікує навчальні
матеріали, завдання, перевіряє роботи студентів, здійснює зворотний зв’язок
тощо. Студенти мають можливість використовувати зазначені онлайн-сервіси
навчання протягом запланованого часу й виконувати завдання.
Сучасні технології дистанційного навчання лекції або брати участь в інших
заходах. На додаток до зазначених онлайнсервісів, які застосовуються у
дистанційному навчанні, викладачі також можуть зустрічатися зі своїми
студентами за допомогою онлайн-платформ для відеоконференцій таких як
Zoom або Skype. Деякі викладачі читають цілі лекції через онлайн-сервіси, а
деякі просто використовують їх, щоб перевірити студентів і переконатися, що
вони розуміють матеріал.
Час використання Zoom, Skype або будь-якої іншої платформи для прямих
віртуальних конференцій може відрізнятися у застосуванні різними
викладачами, але вони також є важливим інструментом для дистанційного
навчання.
Застосування онлайн-платформи Moodle забезпечує технічну організацію
дистанційного навчання, яка дозволяє підтримувати баланс теорії та практики
та різноманітних видів завдань. Викладач може проводити заняття за
розкладом, контролювати відвідування студентів та виконувати записи в
онлайн-журналах успішності. Цей вид онлайн-платформи дає студентам
можливість переглядати презентації з окремих предметів навчальних
дисциплін, проходити тестування, самостійно опрацьовувати додатковий
теоретичний матеріал, виконувати завдання для самостійної роботи,
обговорювати проблемні питання на форумах тощо.
Основними перевагами застосування Moodle для організації
дистанційного навчання є: гнучкість системи, зручність, модульність,
інтерактивність, різні форми контролю знань, журнал успішності, планування
подій тощо
Щороку, особливо в системі вищої освіти, зростає популярність і
затребуваність дистанційного навчання з використанням інтернет-технологій.
Це зумовлено економією ресурсів і часу, розширенням сфери додаткової,
у тому числі післядипломної освіти, можливістю здобувати освіту без відриву
від виробництва, коли мотивацію формують не стільки дипломи й сертифікати,
скільки конкретні знання й компетенції.
До основних критеріїв формування такої культури належать: ціннісне
ставлення до мережевої педагогічної діяльності; технологічна активність у
мережі; використання мережевих технологій для професійного саморозвитку.
Стаття1

Тема: « Сучасні технології дистанційного навчання»

Посилання: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/45452/1/2-2021-77-
85.pdf

Анотація.
У статті висвітлено засади становлення і розвитку дистанційного навчання,
що передбачає наявність фізичного відокремлення викладачів і студентів під
час освітнього процесу з використанням різних технологій для полегшення та
спрощення спілкування між викладачем і студентом та між студентами.
Встановлено, що успішна реалізація дистанційних форм навчання має
велику залежність від упорядкованого впровадження та послідовного
застосування сукупності методів і процесів, що забезпечують онлайн
доступність до навчальних матеріалів на засадах інтерактивної взаємодії
учасників освітнього процесу.
Дослідження розвитку дистанційного навчання в Україні дозволило
виокремити такі його етапи: у 2002 р. запроваджено експеримент з
дистанційного навчання; у 2003 р. прийнята
Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 рр.; у
2004 р. розроблено перше Положення про дистанційне навчання; у 2013 р.
затверджено нове Положення про дистанційне навчання з урахуванням
розвитку сучасних технологій та Концепція розвитку дистанційної освіти в
Україні.
Відповідно до зазначених нормативних документів, сформульовано
визначення терміна «дистанційне навчання».
Визначено, що технології дистанційного навчання – це сукупність методів,
форм і засобів взаємодії учасників освітнього процесу під час самостійного
засвоєння певного масиву знань при здійсненні відповідного контролю за їх
засвоєнням. Систематизовано інформаційні технології дистанційного навчання
з подальшим їх виокремленням на презентаційні форми навчальних матеріалів,
методи доставки навчальних матеріалів, види взаємодії учасників освітнього
процесу.

Стаття 2

Тема: «Розвиток інноваційних технологій в педагогічній освіті України»

Посилання:
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/11548/1/%D0%A0%D0%9E
%D0%97%D0%92%D0%98%D0%A2%D0%9E%D0%9A%20%D0%86%D0%9D
%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%99%D0%9D
%D0%98%D0%A5%20%D0%A2%D0%95%D0%A5%D0%9D%D0%9E%D0%9B
%D0%9E%D0%93%D0%86%D0%99%20%D0%92%20%D0%9F
%D0%95%D0%94%D0%90%D0%93%D0%9E
%D0%93%D0%86%D0%A7%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%9E
%D0%A1%D0%92%D0%86%D0%A2%D0%86%20%D0%A3%D0%9A
%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98.pdf

Стаття 3

Тема: «Впровадження технології модульного навчання в освітній процес

підготовки вчителя трудового навчання сільської школи».

Посилання:
https://library.udpu.edu.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/20/
visnuk_3.pdf