Конспект уроку. «Бароко».

На сьогоднішньому уроці з мистецтва ми вивчатимемо тему Бароко.

Чи знайоме вам це слово? З італійської воно перекладається як «вибагливий»,
«химерний», та походить від португальського «барока» - перлина неправильної форми.
До чого тут перли, подумаєте ви? Річ у тім, що так вчені назвали стиль мистецтва, що
розвивався з кінця 16 – до кінця 18 століття через його вигадливі, асиметричні, пишні
форми.
Бароковий стиль домінував в Європейському мистецтві у 17 ст. Хронологічно
стиль слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. Найбільш поширені зразки цього
стилю були створені в Італії, Португалії, Іспанії, В Південній Німеччині, Чехії.
Бароко було покликане прославляти аристократію та церкву.
Батьківщиною бароко є Італія.
Що таке стиль? Це слово часто зустрічається у моді. Стильний одяг, стильна
людина. Але в образотворчому мистецтві стиль – дещо інше. Так, стилем називають
сукупність певних характеристик, ознак та рис, що притаманні видам мистецтва
того чи іншого періоду.
Це універсальна категорія художньої творчості, що охоплює всі її рівні.
Виділяють романський та готичний стилі, стиль Відродження, класицизм,
модерн, бароко та інші. Стиль стосується не тільки образотворчого мистецтва, але й
музики, театру, літератури, моди.
У характеристиках стилю бароко обов’язково є масивність, урочистість,
парадність, надмірність, емоційність.
У бароковій архітектурі наявні сильні контрасти об’ємів, динамічні,
криволінійні форми. Характерною рисою барокових будівель є синтез мистецтв –
взаємопроникнення архітектури, скульптури та живопису у єдине ціле. Усі об’єми та
форми ніби сплавляються у єдину масу, пишно оздоблену скульптурним декором та
розписами.
Живопис і скульптура відзначені декоративно-театральними композиціями,
тонкою розробкою колориту та гри світла, складними незвичними ракурсами,
ілюзіоністськими ефектами, концептуальними драматичними сюжетами.
Барокові митці у своїх творах прославляли аристократію та церкву, та водночас,
звертались до нових тем: побутових сценок, домашніх концертів, різноманітних
натюрмортів.
Серед знаменитих представників цього стилю: Лоренцо Берніні, Франческо
Барроміні, Караваджо, Пітер Паул Рубенс, Антоніс Ван Дейк та ін.
 Однією з найвизначніших пам’яток стилю бароко в архітектурі є ансамбль
собору святого Петра із овальною площею у Римі. Результат колективної творчості
багатьох видатних митців, він уособлював тріумф церкви. Собор величезний. Це одна
з найбільших церков в усьому світі. Його довжина 211 м., ширина – 150 м., висота
центральної бані – 132 м., діаметр – 42 м. Собор може вмістити 60 000 людей, площа
перед храмом може зібрати 400 000 осіб.
Найвідомішим прикладом барокового міського планування є площа Святого
Петра в Римі, яку створив Лоренцо Берніні. Довгі півовальні кам’яні колонади, ніби
дві гігантські руки, «обіймають» площу, створюючи особливий ефект урочистості.
Лоренцо Берніні, як і великі творці епохи Відродження, блискуче проявив себе і в
скульптурі, і в архітектурі.
Яскравим зразком характерного для бароко синтезу мистецтв є фонтан Фіумі
(Чотирьох річок) у Римі. Створені майстром гігантські скульптурні образи
символізують чотири річки в чотирьох частинах світу: Дунай (Європа), Ганг (Азія),
Ніл (Африка), Ла Плата (Америка). Уся багато фігурна композиція ніби оживає під
сріблястими струменями води.

Фонтан Треві. Ознаки стилю бароко у скульптурі.

Велетенський ордер (колони), що займає два поверхи.
Багато скульптур на фасадах.
Арочні проєми та двері оформлені колонами.
Багатство та пишність ліпних прикрас.
Церква Санта Марія дель Джильо.
Динамізм, легкість, витонченість.
Визначним майстром барокової скульптури є Лоренцо Берніні. Його мармурові
скульптури – ніби живі. Одна з найвідоміших робіт скульптора – Екстаз Святої
Терези. Берніні зобразив дві фігури – святу Терезу та янгола, що спрямовує стрілу в її
серце. Берніні надихнувся історією містичного видіння святої Терези – іспанської
черниці 16 століття. Автору вдалося передати стан святої, її сум’яття(безладний рух,
метушня) та духовний екстаз(найвищий рівень наснаги, захоплення) за допомоги
розбурханих складок її вбрання, закинутої назад голови, закритих очей.
Митець застосував цікавий прийом: він створив потік золотих променів та
підкріпив природним світлом, що надходить з вікна церкви Санта Марія делла
Вітторія, у якій знаходиться статуя.
В інтер’єрах бароко також усе підпорядковане основним рисам стилю -
контрастність, динамічність, тяжіння до пишності й декоративності. Парадні інтер’єри
набули різноманітних химерних форм, які доповнювалися скульптурою, ліпниною та
орнаментикою. Стеля прикрашена фресками, стіни з розписаного мармуру утворюють
враження просторового прориву. Інтер’єри храмів прикрашала велика кількість
скульптур, ліпнини, розписів. Світські приміщення «втратили» звичну прямокутну форму
– численні дзеркала й розписи візуально збільшували простір, а розмальовані
різнокольорові плафони створювали ілюзію відсутності стелі.

В інтер’єрах бароко часто використовувалися арочні конструкції та кручені сходи, а

приміщення завжди наповнювалися світлом завдяки численним вікнам. Крім того, на
стінах і стелях розміщували велику кількість світильників. В оздобленні вікон і меблів
використовували складні за контурами динамічні овальні спіралі. У різьблених і ліпних
орнаментах застосовували мотиви «кучерявих» стебел, раковин, квіткових гірлянд.

Доречі в епоху бароко розквітло мистецтво творення та оздоблення меблів. Вони

набули складних обрисів з переважанням форм овалів і спіралей, численних опуклостей і
ввігнутостей. Більшість меблів почали покривати лаком. У меблів для сидіння з’явилися
гнуті ніжки, оббивкою стали дорогі декоративні тканини, наприклад, гобелен. Меблі
прикрашали дерев’яною мозаїкою, різьбленням і бронзовими накладками. В епоху стилю
бароко виникло поняття «гарнітур» - комплект із кількох предметів меблів, що
гармоніюють один з одним. З’явився новий різновид столу - консоль, або консольний
столик, який приставлявся до площини стіни, а також нова форма меблів - комод. Серед
корпусних меблів набувають популярності шафи, бюро та кабінети. Найвишуканішим
предметом інтер’єру стало величезне ліжко у формі шатра, спорудженого з
використанням пишних завіс, з балдахінами і стримуючими вниз покривалами.

Золото було скрізь. Усе, що можна було покрити позолотою, було позолочене.

Стиль бароко в живописі характеризується динамізмом композицій, «площиною» та

пишністю форм, аристократичністю і непересічністю сюжетів. Найхарактерніші риси —
яскрава барвистість і динамічність.

Період становлення бароко – 17 століття. Його ще називають золотою добою

живопису. Дійсно, ця епоха відома багатьма славетними художниками. Серед них був
Караваджо. Він був справжнім новатором у живописі, адже у своїх картинах почав
застосовувати різкі контрасти світла та тіні, незвичні ракурси та розвороти фігур.
Так у «Наверненні Савла» більшу частину композиції займає фігура коня. А під
його копитами лежить майбутній апостол Павло. Декоративне мистецтво бароко
вражає пишністю та розкішшю.
Ремісники та ювеліри перевершували одне одного у майстерності оздоблення
посуду, меблів, церковного начиння. Предмети хизуються оздобленням з коштовних
камінців, золота, срібла, тисненої шкіри, оксамиту.
Отже, сьогодні ми розглянули стиль бароко. Бароко – це стиль. А стиль – це
сукупність певних характерних ознак та рис, що притаманні всім рівням художньої
творчості. Бароко характеризується пишністю, надмірністю, динамічністю,
емоційністю форм.