Professional Documents
Culture Documents
БАРОККО
БАРОККО
Що таке бароко?
Баро́ ко — стиль у європей ському мистецтві
(живописі, скульптурі, музиці, літературі)
та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII
століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за
ним іде Класицизм. За естетичним визначенням,
бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і
народження маньєризму. Він висловлює бажання
насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і
природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у
країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко
почалося справжнє поширення європей ської
цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення
способу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє
відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність,
урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення
до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури,
живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється
просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних
форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор.
Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають
складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі
бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі
центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де
зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі
Стиль бароко в Італії
Лоре́нцо Берні́ні або Джова́нні Лоре́нцо
Берні́ні — італійський архітектор і скульптор. У архітектурі і
скульптурі Берніні, найбільшого майстра римського і всього
італійського бароко, яскраво утілилися головні принципи цього
стилю: підвищена емоційність, театральність, активна протидія
простору і маси, поєднання релігійної афектації з підкресленою
чуттєвістю.
Життєпис
Майбутній уславлений скульптор народився в Неаполі. Навчався у батька —
скульптора П'єтро Берніні (1562—1629), представника стилю маньєризм. Батько з
сином перебралися в Рим, де починали як майстри по створенню регулярних
садів. Декілька обставин досить вигідно склалися на користь Лоренцо та його
батька, і вони вдало ними скористалися.
Саме батько і син Берніні працювали по створенню саду вілли Боргезе
у Фраскатті, якою володів Шипіоне Боргезе, племінник папи римського і
найвпливовіший з меценатів тогочасного Риму. Помітивши яскраві здібності у
Лоренцо, хвацький кардинал стає його меценатом і патроном. Патронаж
кардинала був офіційним прикриттям для меценатства і самого папи римського.
Перші скульптурні твори Лоренцо вказують на вивчення ним скульптур
доби еллінізму з незначними впливами маньєризму. Окрім тематичних статуй,
Лоренцо робив і портрети — погруддя. У віці 22 роки він створив погруддя папи
римського Павла V, що було надзвичайно відповідальним завданням. Погруддя
сподобалось. І кар'єра Лоренцо швидко пішла вгору.
Галерея Лоренцо Берніні
«Святий Севастіан», 1617, музей
Тиссена-Борнемісса, Мадрид
Папа римський Урбан VIII Ворожка, Лувр, Париж Катування Христа біля колони, 1607