Архітектурні

споруди доби
бароко в країнах
Західної Європи

СТВОРИЛА СОФІЯ КУЗЬМАК

 Архітектура бароко насамперед
розвивається в Римі на початку 17
століття, безпосередньо слідом за
епохою Відродження. Її популярність
була пов'язана з католицькою церквою,
яка в той час дедалі більше повертала
собі вплив.
Екстравагантний стиль католицького
бароко створював разючий контраст із
суворим і скромним стилем
протестантських церков, також
притаманною особливістю надалі був
симбіоз мистецтв. Такий стиль швидко
поширився з центральної Італії до
Франції, Піренейського півострова та
Австрії.
 Якщо говорити про архітектуру Іспанії, слід
зазначити, що у ній поєднувалися середньовічні
риси з барочними. Особливо яскраво нові
віяння позначилися на декоративному
оформленні будівель — так званий стиль
«платереско» («чеканний», «візерчастий»).
На рубежі 17 — 18 століть ясність та ювелірна
точність платереско змінилися граничною
насиченістю декоративними деталями та
пристрастю до рясним прикрас на фасадах. На
ім'я архітектора Хосе Беніто Чуррігера та його
братів (1665 - 1725) цей стиль отримав назву
"чуррігереск". Створений ними стильовий
варіант характеризувався особливо пишним
декором фасаду. Він вплинув на
латиноамериканську архітектуру (мексиканське
«ультрабарокко»).
 Архітектура бароко Італії
ІТАЛІЯ БУЛА ДЛЯ ЄВРОПИ ДОРОГОВКАЗОМ. ЇЇ
БАРОКОВИЙ СТИЛЬ КУЛЬТИВУВАВ РЕЛІГІЙНІ
ІДЕЇ, ЛЮБИВ РЕПРЕЗЕНТАТИВНІ,
МОНУМЕНТАЛЬНІ СПОРУДИ. ПРАГНЕННЯ
СТВОРИТИ ПИШНІСТЬ І ПАРАДНІСТЬ ГОЛОВНИМ
АТРИБУТОМ ЦЕРКОВНИХ І ПАЛАЦОВИХ СПОРУД,
ВІДБИЛОСЯ І КУЛЬТУРНОМУ БУДІВНИЦТВІ
ГРОМАДСЬКИХ І ПРИВАТНИХ БУДИНКІВ.
ПЕРШИМ ЗРАЗКОМ АРХІТЕКТУРИ БАРОКО Є
ЦЕРКВА СВЯТОГО ІМЕНІ ІСУСА, БУДІВНИЦТВО
ЯКОЇ БУЛО РОЗПОЧАТО В РИМІ В 1568 РОЦІ
ВІДОМИМ АРХІТЕКТОРОМ ДЖАКОМО БАРОЦЦІ
ДА ВІНЬОЛАЛА. ІНТЕР'ЄР ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ
ВЕЛИКОЮ КІЛЬКІСТЮ ДЕКОРАТИВНИХ ДЕТАЛЕЙ,
ЯКІ ЗАТРИМУЮТЬ УВАГУ ТОГО, ХТО УВІЙШОВ ДО
ХРАМУ, ПЕРЕДУЮЧИ ЙОГО СПРИЙНЯТТЮ
СКЛЕПІННЯ. ТАКИМ ЧИНОМ СИМВОЛІЗУЄТЬСЯ
ТРУДНОЩІ ПЕРЕХОДУ ВІД ЗЕМНОЇ МЕТУШНІ ТА
ПРИСТРАСТЕЙ ДО НЕБЕСНОГО
БЛАЖЕНСТВА. ЦЯ ЦЕРКВА НАДИХНУЛА БАГАТО
ЦЕРКОВ, ЯКІ З'ЯВЛЯТЬСЯ В МАЙБУТНЬОМУ.
 АРХІТЕКТУРА БАРОКО ФРАНЦІЇ

ПОРІВНЮЮЧИ З ІНШИМИ КРАЇНАМИ ЄВРОПИ, У ФРАНЦІЇ

БАРОКО БУЛО СУВОРІШЕ, БЕЗ НАДМІРНОСТЕЙ. ВЕРСАЛЬ –
ОДНЕ З НАЙКРАЩИХ МІСТ У ФРАНЦІЇ, ДЕ МОЖНА ПОБАЧИТИ
АРХІТЕКТУРУ СТИЛЮ БАРОКО. ВЕРСАЛЬ ІСТОРИЧНО ВІДОМИЙ
ЯК ГОЛОВНА РЕЗИДЕНЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОНАРХІЇ ВІД
КОРОЛЯ ЛЮДОВИКА XIV
КОРОЛЬ-СОНЦЕ ТА ЙОГО НАСТУПНИКИ ПЕРЕТВОРИЛИ
МИСЛИВСЬКИЙ БУДИНОЧОК ЛЮДОВИКА XIII НА РОЗКІШНИЙ
БАРОКОВИЙ ПАЛАЦ. СЬОГОДНІ ВЕРСАЛЬСЬКИЙ ПАЛАЦ Є
НАЙКРАЩИМ ЗРАЗКОМ АРХІТЕКТУРИ БАРОКО У ФРАНЦІЇ.
 «МИ БАЧИМО, ЩО В НАШИХ КРАЯХ ВСЕ БІЛЬШ
СТАРІЄ І ВИХОДИТЬ ІЗ ВЖИВАННЯ ТОЙ
АРХІТЕКТУРНИЙ ПРИЙОМ, ЯКИЙ НАЗИВАЄТЬСЯ
«ВАРВАРСЬКИМ» АБО «ГОТИЧНИМ», А ЗАМІСТЬ
НЬОГО ДЕЯКІ ВИНАХІДЛИВІ УМИ ВВОДЯТЬ
СПРАВЖНЮ СИМЕТРИЧНІСТЬ В АРХІТЕКТУРІ, ЩО
ВІДПОВІДАЄ ПРАВИЛАМ СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ І
РИМЛЯН, ДО БІЛЬШОГО ПИШНОТІ ТА ПРИКРАСІ
ВІТЧИЗНИ, ЯК ЦЕ МОЖНА БАЧИТИ У ЗНАМЕНИТИХ
ХРАМАХ, ЩОЙНО СПОРУДЖЕНИХ ДОСТОЙНОЮ
ГРОМАДОЮ ІСУСА У МІСТАХ БРЮССЕЛІ ТА
АНТВЕРПЕНІ. БУДІВЛІ, ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ ГІДНОГО
ЗДІЙСНЕННЯ БОЖЕСТВЕННОЇ СЛУЖБИ, ПОВИННІ, В
ПЕРШУ ЧЕРГУ, ЗМІНЮВАТИСЯ НА КРАЩЕ; ОДНАК НЕ
ПОВИННО ЧЕРЕЗ ЦЕ НЕХТУВАТИ І СВІТСЬКІ
СПОРУДИ, БО ЗАГАЛЬНА ЇХ КІЛЬКІСТЬ СТАНОВИТЬ
ГОЛОВНИЙ МАСИВ МІСТА. КРІМ ТОГО, ЗРУЧНІСТЬ
БУДІВЕЛЬ МАЙЖЕ ЗАВЖДИ ЗМАГАЄТЬСЯ З КРАСОЮ
ТА НАЙКРАЩОЮ ЇХНЬОЮ ФОРМОЮ.»(П.П. РУБЕНС)
(ПРО ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНИ СТИЛЮ У ПІВНІЧНИХ
КРАЇНАХ ЄВРОПИ, ДЕ ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ
АРХІТЕКТУРИ ВСЕ БІЛЬШЕ НАДІЛЯЄТЬСЯ
АНТИЧНИМ ХАРАКТЕРНИМ РИСАМ, ЯКІ ПРИХОДЯТЬ
ІЗ ТЕЧІЄЮ БАРОКО.
 ВИСНОВОК Джерела
Підсумовуючи, сімнадцяте століття стало століттям
створення великого загальноєвропейського стилю
Петер Пауль Рубенс: Письма, документы,
бароко, який вплинув на подальший розвиток
архітектури культури багатьох країн. Він став логічним
суждения современников. М., 1977
продовженням гнучкого Ман'єризму та легкого О.О. Єрошкіна: Епоха бароко.
Відродження. Навчальний посібник, Харків 2017
Воно виглядає містично і раціонально, іронічно і
серйозно, віртуозно та природно. Декоративна
надмірність інтер'єрів палаців може викликати докори
суворих естетів. Бароко регулярно збиває глядача з
пантелику. В архітектурі око перестає розрізняти
велике та мале, далеке та близьке, легке та важке.