You are on page 1of 8

МУЗИЧНА КУЛЬТУРА В

ЕПОХУ КЛАСИЦИЗМУ
СТВОРИЛА СОФІЯ КУЗЬМАК
XVII століття - початок нової епохи в музиці, що звільняється
від панування церкви, і набуває все більшого різноманіття
жанрів, форм, фарб, виразних засобів. Поняття класицизму в
музиці стійко асоціюється з творчістю Гайдна, Моцарта і
Бетховена, які називаються віденськими класиками і визначили
напрямок подальшого розвитку музичної композиції.
Естетика класицизму заснована на
вірі в розумність і гармонійність
світоустрою, що виявляється в увазі
до збалансованості частин твору,
ретельному оздобленні деталей і
розробці основних музичних канонів. У
цей період остаточно сформувалася
сонатна форма, заснована на
розвитку і зіставленні двох
контрастних тем, визначився
класичний склад партій сонати і
симфонії. Вони створювалися для
будь-якого сольного інструменту, але
насамперед для гри на фортепіано. Як
симфонії, сонати стали способом
поєднання безлічі різних типів
інструментальної музики в один тип.
Зміст музичних творів пов’язаний зі світом людських почуттів, які
підлягають суворому контролю розуму. Проте композитори цієї
епохи створили дуже послідовну й логічну систему правил
побудови твору. У період класицизму сформувалися і досягли
досконалості такі жанри, як опера, симфонія, соната. Теоретично
церковні жанри вважалися найціннішими і шанованими, але на
практиці набагато важливішими стали вищі жанри театру і
камерної музики: музична драма і симфонія.

Музична культура класицизму,


оспівує вчинки людини, її емоції
та почуття, якими керує розум.
Цій музиці властива простота і
легкість вираження, що може
здатись зараз надто банальним.
Гайдна називають засновником
класичної інструментальної музики,
родоначальником сучасного
симфонічного оркестру та батьком
симфонії. Він установив закони
класичної симфонії: надав їй стрункий,
закінчений вигляд, визначив порядок
їхнього розташування, який зберігся в
основних рисах до наших днів. У
класичній симфонії знайдено ідеальну
форму,

Творам композитора притаманні


краса, порядок, тонка та шляхетна
простота. Його музика дуже світла,
легка, в основному мажорна,
сповнена бадьорості, чудової земної
радості та невичерпного гумору.
БЕТХОВЕН УСЛАВИВСЯ ЯК НАЙБІЛЬШИЙ СИМФОНІСТ.
ЙОГО МИСТЕЦТВО ПРОНИЗАНЕ ПАФОСОМ БОРОТЬБИ.
ВОНО ВТІЛИЛО ПЕРЕДОВІ ІДЕЇ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА,
ЩО УТВЕРДИЛО ПРАВА ТА ГІДНОСТІ ЛЮДСЬКОЇ
ОСОБИСТОСТІ. ЙОМУ НАЛЕЖАТЬ ДЕВ'ЯТЬ СИМФОНІЙ, РЯД
СИМФОНІЧНИХ УВЕРТЮР («ЕГМОНТ», «КОРІОЛАН»), А
ТРИДЦЯТЬ ДВІ ФОРТЕПІАННІ СОНАТИ СКЛАЛИ ЕПОХУ У
ФОРТЕПІАННІЙ МУЗИЦІ.
СВІТ ОБРАЗІВ БЕТХОВЕНА РІЗНОМАНІТНИЙ. У МУЗИЦІ
БЕТХОВЕНА ЖИТТЯ В УСЬОМУ ЇЇ РОЗМАЇТТІ – БУРХЛИВІ
ПРИСТРАСТІ ТА ВІДЧУЖЕНА МРІЙЛИВІСТЬ, КАРТИНИ
ПРИРОДИ ТА СЦЕНИ ПОБУТУ. ЗАВЕРШУЮЧИ ЕПОХУ
КЛАСИЦИЗМУ, БЕТХОВЕН ОДНОЧАСНО ВІДКРИВАВ
ДОРОГУ МАЙБУТНЬОМУ ВІКУ.
Моцарт вніс багато нового, цікавого і оригінального в
музику класицизму. Моцарт мав феноменальну
пам'ять і слух, мав блискучі дані імпровізатора, чудово
грав на скрипці та органі, а його першість як
клавесиніста не міг заперечувати ніхто. Він був
найпопулярнішим, найвизнанішим, найулюбленішим
музикантом Відня.
Величезну художню цінність становлять його опери.
Вже два століття мають успіх «Весілля Фігаро» і «Дон
Жуан». А «Чарівна флейта» увійшла в історію музики як
«лебедина пісня» Моцарта, як твір з найбільшою
повнотою і яскравістю його світогляд, що розкриває,
його заповітні думки, як епілог цілого життя, як якийсь
грандіозний художній заповіт. Мистецтво Моцарта
досконале за майстерністю, що характерно для музики
епохм класицизму.
Епоха класицизму стала часом введення відчуття елегантності в
музику, що стало її характерною особливістю. Це чиста, проста,
мажорна і ясна музика яка несе спокій і гармонію зі світом і
природою. Не зважаючи на ці характеристика, такій музиці не чужі
сильні почуття і драматизм. Класицизм, крім того, є стилем певної
історичної епохи, причому стиль цей не забутий, а має серйозні
зв'язки з музикою сучасності.

*використана література: История искусства стран Западной Европы от Возрождения до начала 20 века:
Живопись. Скульптура. Графика. Арзитектура. Музыка.Драма. Театр: Искусство 17 века. -М., 1977

You might also like