Київський університет імені Бориса Грінченка

Факультет музичного мистецтва і хореографії

Кафедра інструментально-виконавської майстерності

Доповідь
на тему: «Середньовіччя»

Виконав: студент II курсу,

Бондаренко Богдан

Зміст
Вступ.............................................................................................................................2
Західноєвропейське Середньовіччя........................................................................2
Професійна музика....................................................................................................2
Григоріанський спів..................................................................................................2
Секвенції та багатоголосся.......................................................................................3
Мандрівні артисти та лицарські трубадури.........................................................3
Музичні інновації.......................................................................................................4
Музична теорія...........................................................................................................4
Інновації в музичному запису..................................................................................4
Арс Нова.......................................................................................................................5
Висновок......................................................................................................................5

2
Вступ
Середньовіччя (V ст. - XIV ст.) - велика епоха людської історії, час панування
феодального ладу.
У 395 р. Римська імперія розпалася на дві частини: Західну і Східну. У Західній
частині на руїнах Риму в V-IX століттях існували варварські держави: остготів,
вестготів, франків тощо. У IX столітті внаслідок розпаду імперії Карла
Великого тут утворилося три держави: Франція, Німеччина, Італія. Столицею
Східної частини став Константинополь, заснований імператором Костянтином
на місці грецької колонії Візантії - звідси й назва держави.

Західноєвропейське Середньовіччя
Матеріальну основу Середньовіччя склали феодальні відносини. Середньовічна
культура формується в умовах сільського маєтку. Надалі соціальною основою
культури стає міське середовище - бюргерство. З утворенням держав
формуються основні стани: духовенство, дворянство, народ.
Мистецтво Середньовіччя найтіснішим чином пов'язане з церквою.
Християнське віровчення - основа філософії, етики, естетики, всього духовного
життя цього часу. Наповнене релігійною символікою, мистецтво спрямоване від
земного, минущого - до духовного, вічного.
Поряд з офіційною церковною культурою (високою) існувала світська культура
(низова) - фольклорна (нижчих суспільних верств) і лицарська (куртуазна).

Професійна музика
У ранньому Середньовіччі професійна музика центрувалася навколо соборів,
монастирів і їхніх співочих шкіл. Тут навчали грецькій та латинській мовам,
арифметиці і музиці. В Римі створився григоріанський хорал, який об'єднав
різноманітні церковні пісні в одноголосний католицький спів, символізуючи
єдину волю та віру. Ця музика була строгою та позаособистісною, виконувалася
хором та солістами і мала різні градації, від псалмодій до вокальної
віртуозності. Ритм співу визначався текстом. Він розпливчастий, невизначений,
зумовлений характером акцентів декламування тексту.

Григоріанський спів
Різноманітні види григоріанського співу були зведені воєдино в головному
богослужінні католицької церкви - месі, в якій встановилося п'ять стійких
частин:

3
1 Kyrie eleison (Господи, помилуй)
2 Gloria (слава)
3 Credo (верую)
4 Sanctus (свят)
5 Agnus Dei (агнец божий).
З плином часу в григоріанський хорал починають просочуватися елементи
народної музики через гімни, секвенції та тропи. Якщо псалмодії виконував
професійний хор і священнослужителі, то гімни на перших порах - парафіяни.
Вони являли собою вставки в офіційне богослужіння (їм були притаманні риси
народної музики). Але незабаром гімнічні частини меси стали витісняти
псалмодичні, що призвело до появи поліфонічної меси.

Секвенції та багатоголосся
Перші секвенції являли собою підтекстовку під мелодику так, щоб один звук
мелодії мав би окремий склад. Секвенція стає поширеним жанром (найбільш
популярні "Veni, sancte spiritus", "Dies irae", "Stabat mater"). "Dies irae"
використовували Берліоз, Ліст, Чайковський, Рахманінов (дуже часто як символ
смерті).
Перші зразки багатоголосся походять із монастирів - органум (рух
паралельними квінтами або квартами), гімель, фобурдон (паралельні
секстаккорди), кондукт. Композитори: Леонін і Перотін (12-13 ст. - собор
Паризької Богоматері).

Мандрівні артисти та лицарські трубадури

У середньовіччі, носіями світської народної музики були різні мандрівні
артисти, такі як міми, жонглери, менестрелі у Франції, шпільмани в країнах
німецької культури, хуглари в Іспанії та скоморохи на Русі. Вони поєднували
спів, танець, гру на різних інструментах з фокусами, цирковими виставами та
ляльковим театром.
Лицарська культура, характерна для світських феодалів, також відзначалася в
музично-поетичному мистецтві. Трубадури в Провансі, трувери в північній
Франції та мінезингери в Німеччині відтворювали всі аспекти лицарського
життя у своїх творах. Головним жанром була любовна лірика.

4
Музичні інновації
Одним із важливих досягнень зрілого середньовіччя, починаючи з X-XI століть,
став розвиток міст. Основними рисами міської культури були антицерковна,
волелюбна спрямованість, зв'язок із фольклором, її сміховий і карнавальний
характер. Розвивається готичний архітектурний стиль. Формуються нові
багатоголосні жанри: з 13-14 по 16 ст. - мотет (від франц. - "слово". Для мотету
типова мелодійна несхожість голосів, що інтонували одночасно різні тексти -
часто навіть різними мовами), мадригал (від італ. - "пісня рідною мовою", тобто
італійською. Тексти любовно-ліричні, пасторальні), качча (від італ. -
"полювання" - вокальна п'єса на текст, що описує полювання). Народні
мандрівні музиканти переходять від кочового способу життя до осілого,
заселяють цілі міські квартали і складаються у своєрідні "музикантські цехи".

Музична теорія
Музична теорія Середньовіччя була тісно пов'язана з богослов'ям. У небагатьох
музично-теоретичних трактатах, що дійшли до нас, музика розглядалася як
"служниця церкви". Серед визначних трактатів раннього Середньовіччя
виділяються 6 книг "Про музику" Августина, 5 книг Боеція "Про встановлення
музики" тощо.
Середньовічна ладова система була розроблена представниками церковного
професійного музичного мистецтва - тому за середньовічними ладами і
закріпилася назва "церковні лади". Як головні лади утвердилися іонійський і
еолійський.
Музична теорія Середньовіччя висунула вчення про гексахорди. У кожному
ладу використовувалися в практиці 6 ступенів (наприклад: до, ре, мі, фа, соль,
ля). Сі тоді уникали, тому що утворювало разом із фа хід на збільшену кварту,
яку вважали дуже немилозвучною й образно іменували "дияволом у музиці".

Інновації в музичному запису

Широко застосовувався невменний запис. Гвідо Аретинський удосконалив
систему нотного запису. Суть його реформи полягала в такому: наявність
чотирьох ліній, терцове співвідношення між окремими лініями, ключовий знак
(спочатку буквений) або розфарбування ліній. Він також ввів складові
позначення для перших шести ступенів ладу: ут, ре, мі, фа, соль, ля.
Вводиться мензуральна нотація, де за кожною нотою закріплювалася певна
ритмічна міра (лат. mensura - міра, вимір). Назва тривалостей: максима, лонга,
бревіс тощо.
5
Арс Нова
XIV століття - перехідний період між середньовіччям та епохою Відродження.
Мистецтво Франції та Італії XIV століття отримало назву "Ars nova" (від лат. -
нове мистецтво), причому в Італії воно мало всі властивості раннього
Відродження. Основні риси: відмова від використання виключно жанрів
церковної музики та звернення до світських вокально-інструментальних
камерних жанрів (балада, качча, мадригал), зближення з побутовою пісенністю,
використання різноманітних музичних інструментів. Ars nova протилежне т.зв.
арс антиква (лат. ars antiqua - старе мистецтво), що має на увазі музичне
мистецтво до початку XIV століття. Найбільшими представниками ars nova
були Гійом де Машо (14 ст., Франція) і Франческо Ландіно (14 ст., Італія).

Висновок
Музика в історії завжди була більше, ніж просто розвагою. Вона завжди мала
глибоке релігійне, соціальне та культурне значення. Цей період розглядається
як час формування і розквіту музичних жанрів, стилів, музичної теорії та інших
досягнень, що сформували основи подальшого розвитку європейської музики.