Творчий шлях Густава Малера (1860-1911).

Постать Малера, великого музиканта епохи

зламу століть, творчість якого можна назвати дзеркалом епохи. Чеський історик Неєдли
писав: «У творах Малера сучасність, її музика, життя й естетичні погляди знайшли синтетичне
вираження. У своїй творчості Малер відобразив особливості кризового періоду довоєнного
часу, коли Європа впевнено рухалася до Першої світової. Він відобразив соціяльні
протиріччя, розірвані свідомості і духовні пошуки в суспільстві, передчуття і очікування
катастрофи. Цим і пояснюється драматичний емоційний тонус музики. Вибуховий,
конфліктний, неврівноважений – це дозволяє називати митця одним із попередників
експресіонізму. Будучи представником австро-німецької симфонічної школи, він стоїть в
одному рядку з такими митцями, як Брамс, Брукнер, Штраус. Однак всі вони цілком належать
пізньому романтизму, а з Малером все трохи складніше. З одного боку він підсумовує
найкращі зразки австро-німецького симфонізму 18-19ст, з іншого торує шлях до симфонізму
20ст. Новаторство Малера полягає в новій образній системі і драматургічних принципах.
Малер виступає виразником зламного періоду. Ґеній Малера виявляється у двох сферах
діяльности: композиторській та виконавській. При чому за життя, слава приходить до нього
як до ґеніяльного оперного дириґента. Дириґувати він почав ще в молоді роки і швидко
досягнув загальноєвропейського визнання, через високу майстерність. До кінця життя ця
сфера залишалася чи не єдиним джерелом доходів і можливості забезпечити сім’ю.
Малером-дириґентом захоплювалися Брамс і Чайковський (про що останній навіть писав у
своїх листах). Усе це робить необхідним сказати хоча б кілька слів про його виконавські
принципи, про нього як дириґента. У другій половині 19-го століття відбулося розмежування
виконавців і композиторів. Серед кращих дириґентів початку 20ст лише Малер і Штраус
зберігали традицію, коли автор дириґував власними творами. Малер, як стверджують
історики виконавства, закладає основи сучасного виконавського мистецтва – ідеально точне
відтворення партитури, повне емоційне занурення у твір, щоб був зрозумілий кожен звук,
кожна фраза, має бути таке заглиблення, що виконавцю починає здаватися, наче твір
написав він сам, після цього може бути новаторство у трактуванні музичного твору. Дуже
цікавим у його дириґентській діяльності є процес репетицій – сучасники стверджували, що
вони перетворювалися на справжнє гіпнотичне дійство, для якого характерною була
атмосфера високої напруги, потужного вольового імпульсу, який випромінював дириґент.
Його вулканічний темперамент підкорював і виконавців, і слухачів. За пультом Малер – цар і
бог, що досягав вершин досконалости. Усі сучасники відмічали диктаторську натуру митця –
ніхто у театрі не смів йому перечити. Він виховав плеяду виконавців, які крізь усе життя
пронесли ідеали виконавства, прищеплені Малером, - Слєзак, Шодер, Анна Мільденбурґ,
дириґент Бруно Вальтер, художник Роллер. Малер був дириґентом режисерського профілю –
його інтерпретація охоплювала усі компоненти оперної вистави. Він був справжнім
трудоголіком, працював по 16 годин на день, не розрізняв приватного і робочого життя, та
вимагав цього від інших. Життя було складним, він почав з низів і дійшов до великої слави,
можна сказати: «Через терни до зірок». Однак було воно також глибоко трагічним – його
музику не сприймали сучасники, вона мала дуже важку дорогу до сердець слухачів. Малер
не був новатором у плані гармоній, що відштовхувало від нього навіть великих тогочасних
новаторів. Тільки у пізній період творчості, деякі твори були справедливо оцінені слухачами.
Творчий шлях поділяється на 4 періоди.