Йоганн Себастьян Бах – німецький композитор, органіст-віртуоз, музичний педагог.

За своє життя
Бах написав понад 1000 творів.

Народився 31 березня 1685 в місті Айзенах, де прожив до 10 років. Осиротівши, він переїхав в
Ордруф, до свого старшого брата Йоганна Христофа, органіста.

Брат став його першим учителем на клавірі, органі. Потім Бах почав учитися в співочій школі в місті
Люнебург. Там він знайомиться з творчістю сучасних музикантів, всебічно розвивається. Під час
1700-1703 років була написана перша органна музика Баха.

Брат навчив його основам музики, вибираючи в якості матеріалу в основному класичні зразки. Але
молодший Бах знав, що у старшого під замком зберігаються ноти сучасних модних композиторів.
Ночами, при місячному світлі він пробирався до заповітного шафі і переписував собі дорогоцінну
музику. Яке ж було його розчарування, коли старший брат, дізнавшись про нічні вилазки, відібрав
у нього і оригінал, і копію. Бах-молодший в сльозах поклявся, що якщо йому не можна грати цю
музику, він напише іншу — ще краще. І адже написав.

З моменту закінчення свого навчання Бах змінив безліч посад. Він був придворним музикантом у
Веймарі, доглядачем органу в Арнштадте, органістом в Мюльхаузене. За цей час він став дуже
відомий як віртуозний органіст.

У 1723 році Бах переїхав до Лейпціга, де і прожив до кінця життя. Лейпцизький період став
вершиною творчого шляху композитора, це роки створення найбільш монументальних його
творів, хоча й дуже складні роки в матеріальному плані. Він працював кантором у церкві святого
Фоми і в школі при цій церкві, а також керував студентською "Музичної колегією".

До останніх днів він писав музику — світську і духовну, для різних інструментів. У його спадщині
понад 1000 творів, але при житті було видано лише одне — святкова кантата «Господь — мій цар».
В останні роки життя і після смерті Баха його популярність як композитора стала зменшуватися:
його стиль вважали старомодним у порівнянні з розквітаючій класицизмом.

Під старість Бах майже осліп. Музику за нього записував його зять, під диктовку великого
композитора. Приїхав в Лейпциг знаменитий офтальмолог Джон Тейлор зробив Баху дві операції
на очах, але це не допомогло. Останній твір, написане Бахом називалося «Ось я з'являюся перед
Твоїм троном».

28 липня 1750 він несподівано прозрів, але вже ввечері з ним стався удар, і Йоганн Себастьян Бах
покинув цей світ.

У творчому доробку великого композитора можна знайти практично всі жанри епохи пізнього
бароко, крім опери: це твори для солістів та хору, органна та клавирная музика, оркестрові
композиції. Основним виразним засобом є поліфонія в поєднанні з гармонією. Після багатьох
посад в провінційних містах Тюрингії (Арнштадт, Мюльхаузен), композитор отримує місце
придворного музиканта у герцога Веймарського 1708. Бах облаштовується у Веймарі, де
проводить 9 років. Паралельно працює також міським органістом.
Віртуоз-виконавець на органі Бах створив для цього інструмента твори, що досягли вершин
органної музики. Становлення неповторного органного стилю Баха сильно залежало від хоральних
прелюдій, розцінені композитором як своєрідний інтимний, романтичний щоденник митця. В цих
ліричних поемах зароджувалася яскрава багатогранна музична мова, що випереджала свій час. У
вільних фантазіях спліталися в одне ціле народні та високопрофесійні течії. Хоральні фантазії
відзначені художньою сміливістю, широким діапазоном засобів для вираження та форм.
В жанрах прелюдії та фуги, токати, фантазії Бах виступає як нащадок німецької органної школи, та
особливо своїх попередників — Райнкена та Букстегуде. Від Букстегуде, до якого Бах їздив у роки
юнацтва, він перейняв вільний поетичний характер органних імпровізацій, ораторський пафос,
блискучу концертну декоративність. Для органних творів Баха характерні емоційне багатство,
глибоке внутрішнє зосередження, драматичний розмах при пишноті звучання і вільності форми.
Бах об'єднував у двочастинні цикли полярні за своєю виразністю частини: імпровізаційну токату,
фантазію, або прелюдію та поліфонічну фугу. Органні фуги відзначаються більшим розмахом, та
вільністю виразу, для них, в порівнянні з клавірними, були характерні потужні драматичні
розвитки та грандіозні кульмінації.
Ці твори повною мірою використовують динамічні та тембральні ресурси інструмента. Масштабні
фантазії, варіації та фуги побудовані на яскравих колористичних та динамічних контрастах.
До творів веймарського періоду належать більшість зрілих органних прелюдій та фуг (c-moll, D-dur,
e-moll, g-moll, G-dur, f-moll та ін.), фантазія (C-dur), фуга (g-moll), фантазія та фуга (d-moll, C-
dur), Пасакалія до мінор та інші. Також тут народилися його два сини, майбутні відомі
композитори — Вільгельм Фрідеман (*1710—†1784) і Карл Філіпп Еммануель (*1714—†1788).
Творчість Баха ознаменувала вершину кількастолітнього розвитку органної музики ще від
епохи Відродження. Вплив органної творчості відчутний також в інших творах композитора
(кантати, сольні скрипкові сонати, прелюдії та фуги).
У 1717 Бах прийняв запрошення на службу герцога Ангальт-Ке́тенського Леопольда. Життя
в Ке́тені спочатку було найщасливішим періодом композитора: князь, просвітлений для свого часу
чоловік і непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості, запрошував його в свої
поїздки.
У Ке́тені Бах писав, в основному, клавірну та оркестрову музику.
Бах перший написав концертні твори для клавіру (за зразком скрипкових), тим самим
затвердивши самостійність цього інструмента. Незважаючи на недосконалість сучасних йому
інструментів (клавесина, клавікорда та ін.) та їхні обмежені виразові можливості, Бах створив для
них ряд дуже яскравих творів.
В жанрі клавірної музики Бах відкрив нові шляхи. Розквіт його клавірної творчості випадає на
період роботи при дворі в Кетені, де був створений перший том «Добре темперованого клавіру»,
«Хроматична фантазія та фуга», блискучий віртуозний стиль, драматизм та патетика якої свідчать
про перенесення в сферу клавірної музики виразних прийомів, характерних для органних токат та
фантазій.
Особливо цікавою є збірка «Добре темперований клавір» — 24 прелюдії і фуги, які написані в усіх
тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного строю, навколо
затвердження якого йшли гарячі суперечки. Згодом Бах створив другий том «Добре
темперованого клавіру», також з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.
В цей період були написані Маленькі прелюдії, Англійські та Французькі сюїти, токати (fis-moll, c-
moll) для клавіра, а також відомі Бранденбурзькі концерти, що належали до жанру concerto
grosso і продовжили традиції Вівальді. Швидкі частини відзначені енергійним рухом, часто
танцювального характеру, пластичною врівноваженістю форми, використанням високорозвиненої
закордонної техніки. Концерти характерні масштабністю, поліфонізацією фактури, симфонічною
єдністю в відповідності сольних та акомпонувальних інструментів, яскравою індивідуальністю,
глибиною образів.
В кожному концерті грають соло інструменти та ансамблі. (Звичайний склад оркестру Баха:
струнні, гобої, блокфлейти, фаготи, валторни, труби, ударні інструменти, інколи гобої-д'амур,
гобой да качья та корн ода качья). Хоч Бах прагнув (що було характерно для його епохи) не стільки
до індивідуалізації тембро-колоритних ефектів, як до виявлення та підкреслення поліфонічної
логіки, його партитури позначені безперервним пошуком нових інструментальних комбінацій.
Твори для скрипки соло (3 сонати та 3 партити) вирізняються складною багатоголосною
структурою, вільністю вираження, незважаючи на рамки жанрових обмежень. Вільні прелюдії,
фуги, варіації змінюються в них витонченими танцями. В сонатах для скрипки яскраво виразилася
сила уяви композитора, здатного звеличитися над усіма обмеженнями традиційної форми,
матеріалом, та технічними можливостями інструменту.
Тоді ж створено шість сюїт для віолончелі соло.
Проте в Кетені Баха спіткало лихо. В час, коли Баха із князем не було в місті (князь брав музикантів
зі собою, коли виїздив з міста), померла його дружина Марія Барбара. Її поховали 7 липня 1720 р.
У 1721 Бах одружується вдруге — на Анні Магдалені Вількен. А у 1723 відбулося виконання його
«Пасіонів за Йоанном» у церкві св. Томи в Лейпцігу і Бах отримав посаду кантора цієї церкви —
керівника хору Співочої школи — з одночасним виконанням обов'язків вчителя школи при церкві
(латина й спів). ворча спадщина Йоганна Себастьяна Баха надзвичайно велика, охоплює понад
1000 композицій, з них 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й
«Великодня» ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори та інші.
Нині твори Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke Verzeichnis —
каталог творів Баха). Ця класифікація була запропонована німецьким музикознавцем В. Шмідером
в 1950 році, в її основі лежить тематичний принцип: номери BWV 1-224 асоціюються з кантатами,
BWV 225–249 — з ораторіальними творами, BWV 250–524 — це хорали й духовні піснеспіви, BWV
525–748 — органні твори, BWV 772–994 — клавірні твори, BWV 995–1000 — твори для лютні, BWV
1001-1040 — камерна музика, BWV 1041-1071 — оркестрові твори та BWV 1072–
1126 — канони і фуги.
Більшість вокальних творів Баха написані на релігійні тексти (наприклад, «Пасіон за
Йоанном», 1723, «Пасіон за Матвієм», 1729, «Меса сі мінор» 1733–1738). Музика їх пройнята
глибоким релігійним почуттям і, разом з тим, філософською заглибленістю. Із світських вокальних
творів композитора особливо виділяють кантати «Феб і Пан», «Селянська», «Кавова»,
безпосередньо пов'язані з тодішнім побутом.
Інструментальна музика Баха написана для органа (прелюдії, токати, фантазії, фуги тощо),
для клавесина («Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво фуги», 6
партит, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Також він створив сонату для скрипки соло,
сюїти для віолончелі соло, а також музику для оркестру (6 «Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти),
концерти для скрипки з оркестром, для клавесина з оркестром та інші.
Інструментальні твори Баха стали джерелом транскрипцій багатьох композиторів,
зокрема Ференца Ліста, Феруччо Бузоні, Сергія Рахманінова. Фортепіанні транскрипції деяких
органних творів Баха зробили й українські композитори — Левко Ревуцький, Григорій Беклемішев.
Своєрідним творчим експериментом став «Ричеркар» Баха в пуантилістичному
інструментуванні Антона Веберна для октету.
 Реферат

На тему:Йоганн
себастьян бах