Анотація на «Музику до балету» Ю.

Кофлера
Підготувала студентка ІV курсу
Кафедри спеціального фортепіано
Олійник Оксана
Юзеф Кофлер (1896-1944), львів’янин (народжений в Стрию 28
листопада 1896р.) який за своє 48-ми річне життя встиг побувати і
громадянином Австро-Угорщини, і громадянином Польщі, і окупованої
німцями Польщі та Радянського Союзу. Він був прообразом Авангарду
польської музики ХХ століття, і композитором специфічного типу, чия
стилістична еволюція була дуже динамічною, проте далеко не органічною. З
часової перспективи, іноді буває дуже складно знайти органічний зв’язок між
творами створеними в один і той же відтинок часу. З синхронної точки зору,
навіть в межах одного опусу, можна зауважити чималу кількість цитат і впливів
– і це можна прослідкувати не тільки в ранніх роботах композитора. Свою
музичну освіту композитор отримав у Львові та Відні.
У фортепіанних циклах Ю. Кофлера сформувались дві основні риси
його творчості: прозора, класична структура та дванадцятитоновий серіалізм,
на яких вона ґрунтувалась, - вони стали основою музичної мови композитора.
Історично 1926 рік (в якому Кофлер завершує свою першу дванадцятитонову
композицію, Musique de ballet for piano, op. 7) позиціонує його в авангарді
европейських піонерів цієї техніки, поруч з Шенберґом, Берґом, Вебером.
«Музика до балету» має ознаки сюїтного циклу та складається з 4
частин – танців: 1 ч. – Марш (Moderato 44), 2 ч. – Вальс (Con moto 34), 3 ч. –
Танго (Molto sostenuto 24) та 4 ч. – Галоп (фінал) (Vivace 24). Всі частини
розташовані за принципом динамічного, метро-ритмічного та темпового
контрастів. Композитор зберіг циклічність форми танців, що вказує на зв’язок з
музикою епохи бароко. Також зберігаються і сталі форми 2 та 3 частинні. Тут
чітко відчутна додекафонна техніка, яка нагадує музику А. Шенберга. Зокрема,
у «Марші» можна виокремити таку додекафонну серію:

Тональність та ладо-тональні зв’язки відсутні. При ключі знаків

композитор також не застосовує, проте вказує, що знаки бемоль та дієз діють
лише на ноті біля якої написані, а бекар застосовується зрідка, тоді, коли
відразу відбувається відміна дії знака або в межах одного акорду звучать різні
варіації однієї ноти. Незважаючи, що тональності у творі немає, композитор
створює досить виразні мелодичні лінії. Музика наділена танцювальними
ритмами – пунктиром, триольністю, синкопами.
 З точки зору специфіки виконання складність становлять відсутність
тональності та ладо-тональних зв’язків, часта зміна виконавських штрихів,
динаміки та відхилень від темпів, поліритмія, а також цікаві позначки
композитора dolcissimo та morendo.