Національна музична академія ім. П.

Чайковського

Реферат на тему:
Оперна творчість Д.Шостаковича
Аналіз однієї з двох опер або камерно-вокальний цикл

Підготував
Студент ІІІ курсу
Кафедри мідних духових та ударних інструментів
Курпіта Роман

Київ, 2024
 Зміст

1) Біографія Д. Шостаковича

2) Творчість Д. Шостаковича

3) Оперна творчість Д. Шостаковича

4) Аналіз опери «Ніс»

5) Камерно-вокальний цикл

6) Висновок

7) Використані джерела
1.Біографія
Дмитро Шостакович — композитор, піаніст, педагог і громадський діяч,
один з найзначніших композиторів XX століття.
Дмитро Шостакович народився 25 вересня 1906 року в Санкт-Петербурзі в
музичній сім’ї. Перші уроки гри на фортепіано отримав від мати. Навчався в
приватній музичній школі в педагога І. А. Гляссера. У 9 років написав першу
фортепіанну п’єсу. У віці 13 років вступає в Петербурзьку консерваторію на
клас фортепіано і композиції. Наприкінці 1919 р. написав свій перший великий
оркестровий твір — Скерцо fis-moll. Через 2 роки починає працювати музичним
ілюстратором. У 18 років написав першу симфонію. Вже через кілька років
вона звучала в залах Німеччини і Америки. Так до Шостаковича прийшов успіх.
Після закінчення консерваторії намагався поєднувати виконавство та
композиторство. У 1927 році у Варшаві на Міжнародному конкурсі ім. Шопена
йому вручили почесний диплом. Через деякий час почав шукати свій стиль,
пробував себе в піснях, опері, музиці для театру і кіно, балетах і фортепіанних
п’єсах, симфонії. У 1937 р. став вести в Ленінградській консерваторії клас
композиції. Через 2 роки став професором. За свою У 7-му симфонію отримав
Сталінську премію. В 1943 р. викладанням в Московській консерваторії.
Відносини з радянською владою були непрості. Його то ставили під цензуру, то
нагороджували своєю прихильністю. Помер Дмитро Шостакович 9 серпня 1975
року в Москві.
2. Творчість
Творчість Дмитра Шостаковича різноманітна і багатопланова. Твори
пронизані голосом художника-гуманіста, що бореться проти зла і соціальної
несправедливості.
Створив 15 симфоній з складним світом людських переживань, трагічними і
гострими конфліктами. Написав 15 квартетів, 2 тріо, 2 опери, 3 балети, 2
фортепіанних, 2 скрипкових і 2 віолончельних концерти, романсові цикли,
збірники фортепіанних прелюдій і фуг, кантати, ораторії, музика до безлічі
фільмів і драматичних спектаклів.
На початку творчого шляху народжується опера «Ніс» (1928) - одне з
найбільш дискусійних творів його творчої юності. Початок 30-х років
відзначено створенням творів різних жанрів - балети «Золоте століття» і «Болт»,
музика до спектаклів ленінградського Театру робочої молоді, створення музики
до фільмів «Одна», «Золоті гори», «Зустрічний», тощо.
Центральне місце серед творів першої половини 30-х років займає опера
«Леді Макбет Мценського повіту». Музика «Леді Макбет» - трагедійне
оповідання про страшну епоху сваволі і безправ'я, коли в людині вбивали все
людське, його гідність, думки, прагнення, почуття.
 Велике місце у творчій біографії Шостаковича займають його п'ятнадцять
квартетів. Композитор звертається до тематичного колу, близькому до того, про
який він оповідає в симфоніях. Деякі квартети виникають майже одночасно із
симфоніями, будучи їх своєрідними «супутниками». Жоден з квартетів не має
спеціальної назви, окрім порядкового номера.
Фортепіанний квінтет (1940) поєднує глибокий інтелектуалізм, особливо в
прелюдії та фузі, і тонку емоційність. У вокальній музиці вражає тонкість
відчуття стилю, почерку поета, уміння відтворити національні особливості.
Виникають 6 романсів на слова В. Рале, Р. Бернса, В. Шекспіра, вокальний цикл
«З єврейської народної поезії», цикл «Іспанські пісні».
Дмитро Шостакович вніс великий вклад в жанр інструментального концерту.
Концерти за глибиною думки і напруженої драматургії займають місце поруч із
симфоніями.
3. Оперна творчість
Оперна творчість Дмитра Шостаковича мала значний вплив. Опери
Шостаковича, хоч і не такі чисельні, як його симфонії, відіграють важливу роль
у його творчому доробку та загалом на розвиток оперного мистецтва ХХ
століття.
Найвідоміші опери Шостаковича:
«Ніс» (1928) - сатирична опера за мотивами повісті Гоголя, що висвітлює
бюрократію та абсурдність царської Росії.
«Леді Макбет Мценського повіту» (1934) - трагічна опера, що розповідає про
жахливу частку жінки, яка вдається до злочину заради кохання.
«Катерина Ізмайлова» (1934) - друга редакція «Леді Макбет Мценського
повіту» з більш жорстоким та експресіоністичним звучанням.
«Гравці» (1942) - незакінчена опера за мотивами однойменної п'єси Гоголя, що
досліджує тему людських гріхів та азартних ігор.
Д. Шостакович за своєю природою – художник універсального обдарування.
Він був наділений неперевершеним талантом істинно театрального
композитора.
Його опери характеризує:
 Інноваційний музичний стиль, який використовує широкий спектр
музичних технік, від експресіонізму до сатири, створюючи унікальне та
динамічне звучання.
 Опери часто зачіпають складні теми, політичні репресії, соціальна
несправедливість та психологічні драми.
  Майстерно змальовує психологічні портрети своїх героїв, роблячи їх
емоційно близькими та зрозумілими глядачам.
 Шостакович - композитор однієї теми, що розкривається у творі глибоко
індивідуально. «Вічна тема» розкривається у його музиці по-новому:
гранично - узагальнено й водночас надзвичайно конкретно. Зло
«фантастично - грандіозних масштабів» і водночас пронизливо - реальне.
Дві найвідоміші опери Шостаковича показують два етапи пошуків основної
творчої ідеї. В опері «Ніс» найбільш повно виражена реальність і загальність
зла, породженого не людством суспільства. Єдиним позитивним початком у
цьому сатиричному творі є сила ненависті композитора до того, що він
зображує, неприйняття зла.
У «Катерині Ізмайловій» остаточно оформилася «модель» конфлікту, який
потім розроблятиметься в інструментальних творах. Основний конфлікт,
виражений у його другій опері театральними й чистими симфонічними
засобами.
4. Аналіз опери «Ніс»
У 1928 р. створює першу оперу «Ніс», де абсурдистський сюжет однойменної
повісті Гоголя набув реальних рис. В опері «Ніс» Шостакович розвінчує світ
тотального зла, яке знищило все розумне, духовне. Страшна поліцейська влада,
що ґрунтується на насильстві, бюрократична тяганина, цілковита байдужість і
глухота до всього, хамство, хабарництво. Ніс, що відокремився від свого
господаря, - в опері Шостаковича вже не просто абсурд, а символ абсолютного
знищення особистості як духовної істоти, її деградації.
Сюжет повісті Гоголя фантастично точно збігся з тими рисами радянської
дійсності, які для багатьох людей того часу затьмарювалися революційною
романтикою, ентузіазмом будівництва нового світу. Сюжет, розкритий музикою
за допомогою пародіювання, що різко спотворює звичний зміст, набув рис
найгострішої трагічної сатири.
Прем'єра опери відбулася 18 січня 1930 року біля Малого оперного театру.
Твір протягом року було показано шістнадцять разів, а потім знято з репертуару.
Лише у 1974 році опера «Ніс» була знову поставлена в СРСР, на сцені
Московського камерного музичного театру під керуванням Геннадія Різдвяного.
Потім після 30-річної перерви оперу поставили у Маріїнському театрі.
користуватися незмінним успіхом.
Музична мова опери, складна в інтонаційному відношенні, висуває на
перший план принципи гротеску, пародії та трансформації. Система викриття,
що панує у творі, змушує композитора змінювати звичні оперні сцени, жанри,
форми. Наприклад, перший розгорнутий епізод статського радника Ковальова,
що прокидається, знаходиться на місці традиційної «вихідної» арії героя. Його
музичне рішення настільки прозаїчне, відразливо натуралістично підкреслює
низовинну сутність персонажа, що вже ніщо підняти його не зможе. Тут, де
процвітає самодурство, бюрократизм, ніхто нікого не розуміє і хоче зрозуміти.
Абсурдна поведінка учасників та їх промови. А безглузді оголошення двірників,
у яких при всьому старанні сенс не вловити, стають спільним апогеєм загальної
глухоти та безглуздя.
Опера містить багато трагічних та страшних сторінок, пов'язаних із образами
поліцейських. Шостакович, одним із перших усвідомив, на яку жорстоку силу
перетворюється міщанство, якщо набуває влади. В антракті, який виконують
одні ударні інструменти, образ нікчемного Квартального виростає до
інквізиторського.
Ще більш жахливе враження справляє тиха, невигадлива пісня поліцейських
про повішене. Проста лірична мелодія у поєднанні з натуралістичним текстом
справляє майже сюрреалістичний ефект, від якого стає не по собі, бо насильство
стало нормою психології цих людей.
5) Камерно-вокальна музика
У творчості Шостаковича камерно-вокальна музика займала не менш
важливе місце, ніж камерно-інструментальні композиції. Вона йшла паралельно
до магістрального шляху його симфонізму.
Перший вокальний цикл «Байки Крилова» написаний композитором у
шістнадцять років (1922), останній – «Сюїта на слова Мікеланджело» – в
останній рік життя (1975). Між цими двома віхами — цикл на вірші японських
поетів (1932), чотири романси на вірші Пушкіна (1936), цикли «Шість
романсів для басу» на вірші англійських поетів Р. Бернса, У. Ралея (1942) та
цикл «З єврейської народної поезії», у якому особливо очевидні традиції
вокальної музики Мусоргського. Цикл цей написаний для сопрано, контральто,
тенора та фортепіано. Вперше був виконаний у Москві у Малому залі
консерваторії у 1955 р. за участю автора. У циклі є елементи «оперності»,
об'єднаності всіх частин лейтмотивами, контрастні епізоди, яскраві
характеристики героїв, елементи інструментальної музики: спільність
тематичного матеріалу, варіаційність.
Вокальні цикли у творчості зрілого Шостаковича займають дедалі важливіше
місце. «П'ять романсів на вірші Долматовського». П'ять днів — п'ять настроїв
кохання: День зустрічі, День зізнань, День образ, День радості, День спогадів
несуть у собі закінчений сюжет. За ними слідує цикл «Іспанських пісень».
«Сатири» на слова Сашка Чорного («Малюнки минулого»), цикл на слова з
журналу «Крокодил» та «Чотири вірші капітана Лебядкіна» з «Бісів»
Достоєвського складають своєрідний сатиричний триптих.
Три останні цикли: «Сім віршів Ал. Блоку», «Шість віршів Марині
Цвєтаєвої» та «Сюїта на слова Мікеланджело» — найвищий етап вокальної
творчості великого майстра. Ці композиції мають у собі чіткі ознаки
симфонічних циклів, що виявляється у єдиній концепції філософського
характеру, контрастності епізодів, внутрішніх тональних зв'язках,
підпорядкованості частин єдиної драматургії.
Аналіз циклу «З єврейської народної поезії»
Робота над циклом йшла дуже активно, рукопис датується жовтнем 1948 року.
Її прем'єра відбулася лише 15 січня 1955 року.
«З єврейської народної поезії» - це не романси, не пісні у звичайному
розумінні. Одинадцять номерів циклу – це живі драматичні сценки у традиціях
Мусоргського. Шостакович не користувався фольклорними джерелами, проте
музику пронизано характерними єврейськими інтонаціями, вокальними і
мовними.
Музика циклу
Цикл ділиться на дві нерівні частини: вісім номерів використовують тексти,
присвячені дореволюційному побуту, останні три — «щасливе вільне життя у
радянській країні». Відповідно змінюється і музична мова: у першій частині
переважають виразні речитативні інтонації, що часто опираються на єврейський
фольклор, тоді як у другій звучать навмисне оптимістичні мелодії, близькі до
масових пісень.
Цикл відкривається «Плачем про померлого немовля» — скорботним
діалогом двох жінок, заснованого на виразній інтонації стогін.
№2, «Дбайливі мама і тітка» — пісня-примовка, що відрізняється м'яким
гумором і дещо освітлює колорит «Колискова» (№3) знову трагічна. Це монолог
матері, що виростає з інтонації заколисування, але поступово переходитиме у
речитативно-декламаційний.
№6, «Кинутий батько», — несамовита сцена, в якій інтонаціям батька,
сповненим розпачу, протиставлені зневажливі бездушні відповіді доньки.
Завершується вона монотонним, повним безнадійності повторенням одного і
того ж мотиву («Повернися до мене...»).
№7, «Пісня про злидні», парадоксально втілена у хмільній танцювальній, що
змушує згадати Мусоргського, що призводить до кульмінації циклу.
Це №8, «Зима», — терцет, що наближається до оперного ансамблю за силою
висловлювання, який підбиває підсумки трагічного розділу циклу.
Аналіз «Сатири» для голосу та фортепіано на вірші Сашка Чорного
Весною 1960 року на очі Шостаковича попався том віршів Сашка Чорного.
Зацікавлений Шостакович одразу ж, під час читання, почав робити позначки,
відбираючи тексти для майбутнього циклу. Їх виявилося п'ять — «Критику»,
«Пробудження весни», «Нащадки», «Непорозуміння» та «Крейцерова
соната». Цикл назв «Сатирами» та був закінчений 18 червня 1960 р. Щоб
уникнути неприємностей цензурного плану, Шостакович зробив підзаголовок
«Малюнки минулого». Перше виконання «Сатир» відбулося у Малій залі
Московської консерваторії 21 лютого 1961 року.
Музика
Лаконічні, відзначені типовими рисами творчості Шостаковича, «Сатири»
відрізняються і специфічними прийомами, що посилюють іронічний характер
твору. Назва кожного номера включена до вокальної партії: співак оголошує, що
зараз співатиме. Комізм посилюється і повторенням окремих слів, і стилізацією.
№2 «Пробудженні весни», фортепіанний супровід заснований на запозиченні
з романсу Рахманінова «Весняні води» його бурхливого, що передає весняний
розлив вод акомпанементом, який, однак, у Шостаковича втрачає
рахманіновську повнозвучність, стає навмисне елементарним.
№3 «Нащадки» – примітивний шарманковий вальс.
№4 «Непорозуміння», «поетеса бальзаківських років» співає свої вірші на
мелодію в духі салонного романсу, банального, але з претензією на
вишуканість.
№5 «Крейцерова соната», починається імітацією скрипкового соло, після
чого звучить початок оркестрового супроводу арії «Куди, куди ви пішли», а
музична характеристика прачки Феклі витримана у простонародному стилі.
6.Висновок
Музика Шостаковича завжди мала дуже виразну художню силу. Його мистецтво
перейнято вірою в розум людини, його шляхетність та волю. Воно перейнято
любов'ю до людини і викриває ворожі йому сили та системи, що пригнічують її
гідність. Оперна та камерно-вокальна творчість Шостаковича мала значний
вплив на розвиток музичного мистецтва ХХ століття. Його новаторські музичні
та драматичні рішення вдохновили багатьох композиторів, а його твори досі
ставляться на найпрестижніших сценах світу.
7. Використані джерела
1) https://www-boutique--project-ru
2) Дослідження Симеонової Ю.В. (Київський національний університет
культури і мистецтв) - «Дві постановки опери «Катерина Ізмайлова»
3) http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/2/24.pdf
4) https://jenyabri-livejournal-com.translate.goog/78275.html?
_x_tr_sl=ru&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk&_x_tr_pto=sc
5) https://vmiremusiki-com.translate.goog/opera-nos-d-shostakovicha.html?
_x_tr_sl=ru&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk&_x_tr_pto=sc