Тема уроку. Поезія французького символізму.

Символізм як літературний напрям останньої

третини ХІХ – початку ХХ ст. Основні естетичні принципи та поетичні
новаторства символістів. П. Верлен. Своєрідність творчого розвитку поета.
Мета уроку: познайомити учнів із символізмом, його особливостями та ознаками; розвивати
аналітичне мислення; познайомити учнів з особливостями поезії П. Верлена;
розвивати навички аналізу поетичних творів; прищеплювати учням інтерес до поезії
Хід уроку
План уроку
1. Поезія французького символізму; основні естетичні принципи символістів
2. «Об’єктивістська поезія « парнасців
3. Поетична творчість П. Верлена
І. Активізація навчальної діяльності.
При вивченні творчості Ш. Бодлера ми говорили про песимістичні настрої в його поезії. Як ви гадаєте, за яких умов
такі настрої можуть поширитися на ціле покоління митців?
ІІ. Основний зміст уроку
Лекція учителя зі складанням опорного конспекту
1. У другій половині ХІХ ст. Франція стає визнаним культурним центром Європи. Цей період пов’язаний з появою
декадентства – складного ідеологічного і культурного явища межі ХІХ – ХХ ст. Слово «декаданс» уперше застосував до
літератури Т. Готьє. Серед естетичних принципів декадентства виділяються такі: прагнення для створення
«мистецтва заради мистецтва», культ краси як найвищої цінності, відмова від моралі тогочасного
суспільства, проголошення індивідуалізму й естетства як протест проти не людяності суспільства,
поетизація слабості, руйнування, згасання.
Одним із провідних напрямів у мистецтві межі ХІХ-ХХ ст. стає символізм. Символізм виник спочатку у Франції.
Символісти вважали, що сутність світу не може бути пізнана за допомогою розуму і раціональних засобів, а доступна
лише інтуїції і розкривається через певний натяк (знак, символ) у творчому осяянні митця. Символ дає змогу відчути
існування «світової волі», ідеального начала, він є проявом цього ідеального в реальному житті. Поет відіграє провідну
роль у філософсько-естетичній концепції символістів, оскільки він інтуїтивно відчуває шлях до істини.
2. Представниками «об’єктивістської поезії» парнаської групи були: Т.Готьє, Шарль Леконт, де Ліль, Теодор де
Банвіль, Жозе Марія де Ередіа, Стафан Малларме, Анатоль Франс, П. Верлен. Філософською основою їхнього світогляду
були «запозичені» в романтиків глибокий песимізм, аполітичність і нехтування сучасністю. Спільним із романтиками було
в тому, що теж проголошували себе жерцями Краси як найвищої цінності і тільки їй служити. Найвищим критерієм
прекрасного вважали бездоганність Форми. Велике значення надавали жанру сонета (один із видів складної строфи,
яка складається з 14 рядків – два чотиривірші (катрени) і два трьохвірша (терцети). Італія - Данте,
Петрарка ХІІ-ХІV; Англія – Шекспір ХVІ), що потребував досконалого володіння мовою і технікою віршування. Такий
чистий естетизм – це реакція членів групи на французьку дійсність. Сучасний світ, стверджували вони, належить
обмеженим носіям грубої свідомості – буржуа. Себе вважали представниками справжньої культурної еліти, які були
зосереджені тільки на Красі. Лідером цього угрупування був Шарль Леконт де Ліль.
3. П. Верлен здійснив революцію в поезії. Вроджений бунтівник, він відмовляється від усіх форм цивілізації – релігії,
моралі, держави, які оголошує втіленням буржуазії. Першою збіркою була книга «Сатурні поезії», де панувала
песимістична атмосфера. Звідси й назва: Сатурн вважається сумною планетою, а людина, яка народилась під цим
знаком, має неспокійну вдачу і приречена на випробування. Заслуга Верлена полягає в тому, що він зумів створити якісно
нову поетичну мову. Віршам поета властиві небачені гра півтонів, відтінків барв і почуттів, нюансів вражень і емоцій. Його
вірш «Поетичне мистецтво» вважають маніфестом символізму. Верлен вважав, що неможливо переказати про що
йдеться у симфонії чи сонеті. Проте слухачі музичного твору переживають емоційне потрясіння, що змінює їх
інтелектуально і морально. Саме так діє верленівська поезія. Нема сенсу переказувати про що його вірші. Головна теза з
його вірша «Поетичне мистецтво» - це «найперше музика у слові»
Із серця рветься плач, Поетичне мистецтво
Як дощ іллється з неба. Найперше – музика у слові!
Від зради чи невдач, Бери ж із розмірів такий,
Відкіль цей тужний плач? Що плине, млистий і легкий,
О, хлюпотіння зливи А не тяжить, немов закови
По крівлях, по землі! Не клопочись добором слів,
На серце нещасливе Які б в рядку без вад бриніли
Спливають співи зливи... Бо наймиліший спів – сп’янілий:
Лягає без причин Він невиразне й точне сплів,
Тугá на серці туга. В нім - любий погляд з-під вуалю,
З відчаю хоч кричи! В нім – золоте тремтіння дня
Печалюсь без причин. Й зірок осіння метушня
Від муки дітись ніде, На небі, скутому печаллю.
Рве серце марний жаль. Люби відтінок і півтон,
Любові й зненавиди Не барву – барви нам ворожі:
Нема, а дітись ніде! Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
ІІІ. Домашнє завдання. Опрацювати конспект та статтю в підручнику (старий п-к Ковбасенко с. 261-265 (вибірковий
конспект); 266-272 (хронологічна таблиця); новий п-к с. 205-215);
Зверніть увагу на с. 215 – як імпресіонізм пов’язаний з декадансом.