Футуризм 

– напрям, метод і стиль модернізму. Він

першим відчув себе мистецтвом нової епохи (місто,
машини, технізоване життя).
Виникає в Італії у 1909 р.

Проголошував антикультурну,
антиестетичну, антифілософську
спрямованість духу.
Автором першого маніфесту футуристів (опубл. в
ж. Фі́гаро) був поет Філіппо Томмазо Марінетті
(1876–1944 рр.).
1. Ми хочемо оспівати любов до небезпеки, звичку до завзяття
й дерзання.
2. Хоробрість, відвага, бунт будуть основними рисами нашої
поезії.
3. Вся дотеперішня література підносила замріяну незрушність,
заціпенілий екстаз і сплячку. Ми ж хочемо звеличити
наступальну дію, гарячкове безсоння, шалений біг,
карколомне сальто-мортале, ляпас і кулак.
4. Ми стверджуємо: велич світу збагатилася новою красою –
красою швидкости...
5. Ми воліємо скласти гімн людині за кермом, чий ідеальний
важіль пробиває Землю і, вийшовши на орбіту, починає
кружляти довкола неї.
6. Поет повинен завзято тратити себе до решти, з розкішшю й
щедрістю, аби побільшити ентузіастичний запал первісних
стихій.
7. Немає краси поза боротьбою! Твір не стане шедевром, якщо буде
позбавлений агресивного характеру.
8. Ми стоїмо на крайньому високому мисі сторіч!.. Навіщо озиратися назад,
якщо ми хочемо розтрощити загадкові двері Неможливого? Час і Простір
згинули ще вчора. Ми вже живемо в абсолюті, бо створили вічну й
всюдисущу швидкість.
9. Ми хочемо уславити війну – єдину гігієну світу – мілітаризм, патріотизм,
руйнівні дії анархізму, прекрасні ідеї, за які не жаль померти, і зневагу до
жінки.
10. Ми поруйнуємо музеї, бібліотеки, академії будь-якого виду і штибу, й
дамо бій моралізмові, фемінізмові та всякій опортуністичній чи
утилітарній ницості.
11. Ми співатимемо великі юрби, збурені працею, задоволенням і повстанням;
співатимемо різнобарвні, многоголосі припливи революцій у сучасних
столицях; співатимемо двигтючу нічну лихоманку арсеналів і доків,
підпалених шаленими електричними місяцями; співатимемо ненажерливі
залізничні вокзали, що ковтають – не наковтаються зміїв, які вивергають
вогонь і дим; заводи, підвішені до хмар крученими стовпами своїх димів;
мости, уподібнені гігантським гімнастам, котрі крокують через ріки,
блискочучи на сонці сяйвом ножів…
 Риси футуризму
•Авангардний характер. Прагнення новизни в мистецтві;
• антитрадиційність. Заперечення старих норм і традицій;
• експерименти з формою твору, акцентування уваги на ній;
• предметом естетизації футуристів була машина, техніка,
наукові винаходи (правило трьох “М”).
• прагнення до синтезу різних мистецтв (насамперед літератури і
живопису).
• широке застосування неологізмів (нових слів, поєднань,
значень);
• бунтарство, оспівування воєн і революцій як способу
«омолодити суспільство»;
• прагнення створити відчуття прийдешнього перевороту;
• антиестетизм, заперечення мистецтва як чогось прекрасного.
1913 р. – опера «Победа над солнцем», поставлена Олексієм Кручених, художник
К. Малевич, композитор Михайло Матюшин, поетичний пролог В. Хлєбнікова.
У центрі алегорія затемнення. «Основна тема п'єси – захист техніки, зокрема
– авіації. Перемога техніки над космічними силами і біологізмом» (О. Кручених.
Наш вихід).
Ескізи К. Малевича
до опери
 Футуризм у живописі
• роботи, присвячені технологіям і урбанізації, зображення машин, літаків,
електропроводів, складних науково-фантастичних механізмів;
• зображення 3D-об'єкта з кількох сторін одночасно;
• інтенсивні, яскраві, контрастні кольорові рішення;
• динамічні форми;
• передача руху шляхом накладення;
• роздроблення малюнків на фрагменти;
• зиґзаґи і спіралі як основні фігури;
• використання вирізок, металевих вставок, фрагментів таблиць як елементів
картини-колажу;
• спроби передати шуми і звуки засобами образотворчого мистецтва.
(Умберто Боччоні «Вулиця входить в будинок»)
Джакомо Балла “Динамізм собачки на повідку”, 1912
 Джино Северіні
“Танцівниця”, 1915

Енцо Бенедетто,
“Велосипедист”, 1926
“Dynamism of a dancer” Джино Северіні “Street Light” Дж.Балла
 Футуризм у літературі
• експерименти з римою і віршованими формами;
• широке використання авторських неологізмів;
• деструкція лексики;
• експерименти з графічним сприйняттям тексту (поеми, написані
навскіс, догори ногами, різними шрифтами і розмірами букв);
• телеграфний стиль у літературі (або стенографічний): відсутність
розділових знаків, зневажливе ставлення до правопису, порушення
синтаксичних зв’язків, вживання дієслів у неозначеній формі,
опускання прикметників, прислівників, прийменників, схильність до
чудернацьких, позбавлених змісту словосполучень, введення
«словоновацій», шумових ефектів;
• поєднання поетичного з повсякденним; використання ділової,
газетної, плакатної, жаргонної лексики;
• зневажливе ставлення до «старої» мови, навмисне її спотворення;
• «заумь».
 Новою поетичною мовою стала “заумь”
• В. Шкловський «Воскрешение слова» (1914), «О поэзии и заумном языке» (1916);
• В. Хлєбніков «Учитель и ученик» (1912), «Наша основа» (1920),
• О. Кручених «Новые пути слова» (1913), «Декларация заумного языка» (1921),
• М. Кульбін «Что есть слово» (1914),
• В. Гнєдов «Глас о согласе и злогласе» (1914).

В. Шкловський в 1913 р. казав, що “найдавнішою поетичною творчістю людей є

творчість слів. Зараз слова мертві. Мова нагадує цвинтар…Будь-яке слово в основі
троп”.
О. Кручених «Декларация слова, как такового» (1913), де вперше подано
визначення «заумної» мови і введено цей термін: ««Мысль и речь не успевают за
переживанием вдохновенного, поэтому художник волен выражаться не только общим
языком (понятия), но и личным (творец индивидуален), и языком, не имеющим
определенного значения (не застывшим), з а у м н ы м. Общий язык связывает, свободный
помогает выразиться полнее (например: го оснег кайд и т.д.)».
 
Дыр бул щыл
убещур
скум
вы со бу
р л эз
(О. Кручених, 1913)
 Футуризм у Росії
У 1910 р. Санкт-Петербурзі вийшла книга "Садок Суддів" тиражем 300
примірників.
• «Минуле затісне. Академія і Пушкін
– не зрозуміліші за ієрогліфи».
• «Кинути Пушкіна, Достоєвського,
Толстого та ін. з пароплава
Сучасності».
• Ми наказуємо шанувати права поетів:
• Щодо збільшення словника в його
обсязі довільними та похідними
словами (Слово – новація).
• Щодо нездоланної ненависті до мови,
яка існувала перед ними.
• Із жахом скидати з гордовитого чола
свого з банних віників зроблений Вами
вінок грішної слави.
• Стояти на глибі слова «ми» посеред
моря свисту й обурення…». В.Хлєбніков, Д. Бурлюк, О.
Кручоних та В. Маяковський.
Москва, 1912
Футуристичні збірники:
 В. Хлєбніков

 
ЗАКЛЯТИЕ СМЕХОМ
 
О, рассмейтесь, смехачи!
О, засмейтесь, смехачи!
Что смеются смехами, что смеянствуют смеяльно,
О, засмейтесь усмеяльно!
О, рассмешищ надсмеяльных – смех усмейных смехачей!
О, иссмейся рассмеяльно, смех надсмейных смеячей!
Смейево, смейево,
Усмей, осмей, смешики, смешики,
Смеюнчики, смеюнчики.
О, рассмейтесь, смехачи!
О, засмейтесь, смехачи!
 
1908 – 1909
 Велимир Хлєбніков [1885 – 1922]

Бобэоби пелись губы, Бібліографія (прижиттєві видання):

Вээоми пелись взоры,
Пиээо пелись брови, 1912 – «Учитель и ученик»
Лиэээй пелся облик,
1914 – «Хлебников, Велимир. Творения»
Гзи–гзи–гзэо пелась цепь.
1922 – «Зангези»
Так на холсте каких–то соответствий
Вне протяжения жило Лицо.

Малюнки В. Хлєбнікова
 В. Маяковський
(1893–1930)

В. Маяковский с собакой
 
Скотиком. 1924 год
 Особливості письма Маяковського:

• трагізм світовідчуття;
• відчай, песимізм, безнадія, самотність – дуже
відчутні мотиви раннього поета;
• урбаністичність лірики;
• звертання до інших видів мистецтв;
• «драбинка Маяковського»;
• футуристичний словообраз (неологізм);
• більшість рим поета – неточні;
• яскраво виражена поляризація художнього світу
поета.
 Сергею Есенину
В. Маяковский
Вы ушли,
      как говорится,
             в мир в иной.
Ты ушла, но поздно… Пустота…
      Летите,
         в звезды врезываясь.
Ты ушла, но поздно: Ни тебе аванса,
         ни пивной.
Нам не разлюбить. Трезвость.
Будем вечно розно, Нет, Есенин,
        это
Вечно вместе жить.          не насмешка.
Как же мне, и зная, В горле
    горе комом –
Что не буду твой,             не смешок.
Сделать, чтоб родная Вижу –
     взрезанной рукой помешкав,
Не была родной? собственных
        костей
           качаете мешок...
 Передсмертна записка
В. Маяковського

Всем
В том, что умираю, не вините никого и, пожалуйста, не сплетничайте. Покойник
этого ужасно не любил. Мама, сестры и товарищи, простите - это не способ
(другим не советую), но у меня выходов нет. Лиля - люби меня. Товарищ
правительство, моя семья - это Лиля Брик, мама, сестры и Вероника
Витольдовна Полонская. Если ты устроишь им сносную жизнь - спасибо. Начатые
стихи отдайте Брикам, они разберутся. Как говорят- "инцидент исперчен",
любовная лодка разбилась о быт. Я с жизнью в расчете и не к чему перечень
взаимных болей, бед и обид.
Счастливо оставаться.
Владимир М а я к о в с к и й. 12/ IV -30 г.
В. Маяковський А вы смогли бы?

Я сразу смазал карту будня,

плеснувши краску из стакана;
я показал на блюде студня
косые скулы океана.
На чешуе жестяной рыбы
прочел я зовы новых губ.
А вы ноктюрн сыграть могли бы
на флейте водосточных труб? 
1913
 Вадим Шершеневич
 
Устал от электрических ванн витрин,
От городского граммофонного тембра.
Полосы шампанской радости и смуглый сплин
Чередуются, как кожа зебры.
Мысли невзрачные, как оставшиеся на лето
В столице женщины, в обтрепанных шляпах.
От земли, затянутой в корсет мостовой и асфальта,
Вскидывается потный, расслабляющий запах.
У вокзалов бегают паровозы, откидывая
Взъерошенные волосы со лба назад.
Утомленный вечерней интимностью хитрою,
На пляже по-детски отворяю глаза.
Копаюсь в памяти, как в песке после отлива, –
А в ушах топорщится городской храп;
Вспоминанье хватает за палец ревниво,
Как выкопанный нечаянно краб.
 Василий Каменский
Блещут
Вещие
Зарницы
Озорницы
За рекой
Рукой
Огонь
В темнице
Огонится
Конь
Конится
Пасутся
Звезды
Гнезда
Гроз
Скитаний
Молний
Таяний
Отчаяний
Обоз.