МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ

СУСПІЛЬНОЇ
ПОВЕДІНКИ
ПЕДАГОГІКА (МЕТОДИКА ВИХОВНОЇ
РОБОТИ)
Ук р м с- 2 8 О
Б іг у н с ьк а Оксана, М ур авськ а
Ірина
 МЕТОДИ ВИХОВАННЯ — ЦЕ
шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців
з метою досягнення виховних цілей.
 КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ (ЗА ВІТАЛІЄМ
СЛАСТЬОНІНИМ) :

1.Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції,

методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.
2.Методи організації діяльності, спілкування, формування
позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна
вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування,
створення виховних ситуацій, прогнозування.
3.Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання,
заохочення, покарання.
4.Методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання,
саморегуляція.
 МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ
СУСПІЛЬНОЇ
ПОВЕДІНКИ
педагогічна вимога
громадська думка
вправляння
привчання
доручення
створення
виховуючих
ситуацій
 ПЕДАГОГІЧНА ВИМОГА —
ЦЕвихованця з метою спонукання його до позитивної діяльності або гальмування
педагогічний вплив на свідомість
його негативних дій і вчинків.

А. Макаренко вважав, що без щирої, переконливої, гарячої й рішучої вимоги не можна починати виховання
колективу.
РОЗРІЗНЯЮТЬ ТРИ ГРУПИ
ОПОСЕРЕДКОВАНИХ ВИМОГ:
Перша пов'язана з ви яво м
п о з и т и в н о го ставлення пед агога до
вихован ця (прохання, довір'я,
схвалення).
В и мо г и другої г руп и не вия вл я ют ь
ч і т к о го ставлення вихователя до
дітей, але ґрун т уються на вже
і сн уюч ом у ставленні вихован ця до
стимульован ої д іял ьн ості
(порада, натяк, умовна вимога,
ви м ога в і г р о в і й формі).
Третя група демонструє н егативн е
ставлення пед агога до ді яль н ості
вихованця, до прояву певн их й о го
мо р ал ь н их як о стей (осуд, н ед ові ра і
погроз а).
Пер ш а г р уп а о п о сер ед к о ван и х
ви м о г — п оз и ти вн і , друга —
нейтральні, третя — н егативні .
 ГРОМАДСЬКА ДУМКА
—
за своєю сутністю цей метод є колективною вимогою. Адже, обговорюючи вчинок учня, колектив прагне, щоб той
усвідомив свою провину. Обговорювати чи критикувати треба не особистість вихованця, а вчинок, його шкідливість
для колективу, суспільства й самого порушника.
В. СУХОМЛИНСЬКИЙ ВКАЗУВАВ,
ЩО НЕ ПОВИННО БУТИ
ПРЕДМЕТОМ ОБГОВОРЕННЯ В
КОЛЕКТИВІ:
·поведі нк а д ит и н и (підлітк а, юнак а ),
п р и ч и н о ю як о ї є яв н і аб о п р и х о в ан і
н е н о р ма л ь н о ст і в сім'ї, зо к р е м а
а н т и г р о ма д сь к і вч и н к и батьків,
сварки, ск андали, н ез год и м і ж
бат ь к о м і матір'ю;

·поведін к а або о к р е м і вч ин к и, що
об 'єк тивн о є протестом проти
грубості, сваволі старших,
о с к і л ь к и п і д л і т о к у так ом у разі
вважає осуд н есправедл иві стю
щодо себе;

·вчин ки пі д л і тк і в , що є
результатом д опущен ої п ед а го го м
помилки;
·вчинок, зум о вл е н ий тим, що вчитель
припустився н еоб 'єк тивн ості в
оц і н ц і знань учня;
В. СУХОМЛИНСЬКИЙ ВКАЗУВАВ,
ЩО НЕ ПОВИННО БУТИ
ПРЕДМЕТОМ ОБГОВОРЕННЯ В
КОЛЕКТИВІ:

·неправильний вчи н ок ,
поясн е н н я я к о го потребує
р оз п о в і д і про г л и б о к о особисті,
д ру ж н і стосун ки учня зі своїми
од н ол і т к а м и чи із старшим або
м ол од ш и м другом, тому що
н аштовхуван ня на відвертість у
та к о м у разі учень п ер еж и ває як
с пон у к а н н я до зради,
ви к азу ва н н я друга;

·поганий вч ин ок , моти в и я к о го
пов'язані з о с о бл и вос тям и стосун кі в у
сім'ї, про як і дітям рано знати і як і не
мож н а їм роз'яснювати.
 ВПРАВЛЯННЯ ЯК МЕТОД
полягає у поступовому створенні умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення
позитивних форм поведінки.
 ПРИВЧАННЯ ЯК МЕТОД ВИХОВАННЯ
ґрунтується на вимозі до учня виконати певні дії. Вирішальним чинником у привчанні є режим життя та діяльності
школяра. Його виховна функція полягає в тому, що режим забезпечує постійність, неперервність зусиль, заощаджує
енергію людини, привчає вчасно виконувати будь-яку роботу, до систематичного, неухильного дотримання
встановлених вимог.
 ДОРУЧЕННЯ ЯК МЕТОД ВИХОВАННЯ
також передбачає вправляння учня в позитивних діях і вчинках. З цією метою педагог, учнівське самоврядування чи
учнівський колектив дають йому конкретне завдання, виконання якого потребує певних дій або вчинків.
Застосовуючи цей метод, враховують індивідуальні особливості учнів.
 СТВОРЕННЯ ВИХОВУЮЧИХ СИТУАЦІЙ —
важливий чинник формування суспільної поведінки. Кожна з таких ситуацій передбачає визначення педагогом
умов, необхідних для здійснення запланованого, продумування ним своїх дій і поведінки в новій ситуації,
виникнення в учнів нових почуттів, зумовлених новою педагогічною ситуацією, які стають підґрунтям нових думок,
мотивів поведінки і подолання недоліків.
ВИХОВАННЯ ЯК ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ
ЛЮДИНИ
зд і й с н ю є т ь с я за д о п о м о г о ю п е в н и х м ет од і в і форм, від д о б о р у яких, а
т а к о ж в ід в р а х у ва н н я о с о бл и в о с т е й ш к о л я р і в та ум о в н а вч а л ь н о - в и хо вн о ї
д і я л ь н о с т і н а вч а л ь н о г о з а к л а д у з н а ч н о ю м і р о ю з а л е ж и т ь ф о р м у ва н н я
ос обистост і.