Практичні завдання

І. У педагогічному словнику:
Методи виховання – способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на
формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.
Прийоми виховання – частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого
застосування методу в конкретній ситуації.
Засоби виховання – вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.
Класифікація методів виховання – загальні (їх застосовують в усіх напрямах виховання); часткові
(використовуються переважно в одному з них — правовому, економічному чи фізичному).
Розповідь – словесний (вербальний) метод навчання; жвава, образна форма усного монологічного
викладу навчального матеріалу з таких тем чи питань, які містять, головним чином, фактичні
відомості (опис явищ природи, суспільного життя, висвітлення історії відкриття чи винаходу,
повідомлення біографічних відомостей).
Пояснення – метод усного викладу навчального матеріалу, метою якого є аналіз, тлумачення й доказ
різних положень навчального матеріалу шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків і
закономірностей.
Лекція – систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми,
розділу, предмета, методів науки.
Етична бесіда – форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів умінь і навичок у
моральній поведінці, оволодіння загально-людськими й національними морально-духовними
цінностями.
Диспут – спір на наукову, літературну чи іншу тему, що відбувається перед аудиторією.
Приклад – дидактичний засіб конкретизації уявлень,
Ідеал – уявлення про найвищу досконалість, яка як взірець, норма й найвища мета, визначає певний
спосіб і характер дії людини.
Вправа – повторне виконання дії з метою її засвоєння.
Привчання – це метод виховання, що передбачає організацію планомірного і регулярного
виконання вихованцями певних дій з елементами обов'язковості, примусу з метою формування
конкретних звичок у поведінці.
Педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукати його до
позитивної діяльності або гальмувати його дії та вчинки, що мають негативний характер.
Суспільна думка – уявлення про спосіб існування свідомості, як сукупної свідомості окремих
індивідів, об'єднаних у суспільні групи, які пов'язані спільністю інтересів, у якому фіксується
ставлення до подій або явищ громадського життя.
Доручення – передача вихованцю певних функцій у виконанні суспільно корисної справи і
відповідальності за нього.
Виховна ситуація – поєднання психологічних, педагогічних, соціальних, матеріальних та інших
умов; система взаємопов'язаних об'єктивних і суб'єктивних обставин життєдіяльності вихованця і
вихователя.
Заохочення – матеріальне або моральне стимулювання праці, діяльності людей.
 Покарання – моральний, психолого-педагогічний і юридичний засоби корекції поведінки людини,
виправлення її в потрібному для окремого індивіда чи всього суспільства напрямі.
Змагання – це метод виховання, який спрямований на забезпечення умов для соціального розвитку
особистості, формування умінь і навичок шляхом здорового суперництва у певних видах колективної
діяльності.
Метод вибуху – це виховний метод, заснований на створенні конкретних педагогічних умов, які є
специфічними і несподіваними для вихованця.
ІІ. У робочому зошиті:
А. Репродуктивний рівень
1. Визначити співвідношення методів і прийомів виховання.
Метод виховання поділяють на окремі елементи – прийоми виховання, які використовують для
підвищення виховної ефективності методів.
Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їхня дієвість
залежить від використання виховних засобів, зокрема засобів виправлення.
Прийоми виховання – складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів та
використання допоміжних засобів.
2. Визначити сутність методів виховання за спрямованістю у вигляді таблиці:
№ Група Сутність методів
методів
1 Методи Це методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю з метою формування
формуванн поглядів і переконань. До них належать бесіда, лекція, диспут і метод прикладу.
я свідомості
Бесіда. її особливість у тому, що педагог, спираючись на наявні у студентів знання,
особистості
моральні, етичні норми, підводить їх до засвоєння нових. Для успішного проведення
бесіди потрібне обгрунтування актуальності теми; формулювання питань, які
спонукають до розмови; спрямування розмови у потрібному напрямі; залучення
студентів до оцінювання подій, вчинків і явищ суспільного життя. Це сприяє
формуванню у них відповідного ставлення до дійсності, до своїх моральних і
громадських обов'язків. Важливим є підсумування розмови, прийняття конкретної
раціональної програми дій для втілення її в життя.
Дещо складнішою для педагога є індивідуальна бесіда, мета якої в тому, щоб
викликати співрозмовника на відвертість. Педагог має дбати про те, щоб пропоновані
моральні сентенції (судження) студент не лише усвідомив, а й пропустив через свій
внутрішній світ, тобто пережив. Цього можна досягти, наводячи переконливі
приклади.
Одночасно студент має відчути, що педагог є союзником, щиро прагне допомогти
йому і знає, як це зробити. Якщо йдеться про порушення правил поведінки, то спершу
слід з'ясувати причини і мотиви, а відтак визначати форму педагогічного впливу. Не
можна індивідуальну бесіду зводити до суцільної критики негативних вчинків. Треба
вибудовувати її так, щоб людина, яка здійснила цей вчинок, сама усвідомила його
аморальність.
Лекція. Її сутність - у послідовному, систематичному викладенні певної проблеми.
Лекція може мати епізодичний характер або належати до певного тематичного циклу,
кіно-лекторію. Успіх її залежить від добре продуманої композиційної побудови, вдало
 дібраних переконливих аргументів, необхідних для оцінювання подій і фактів,
особистих якостей лектора, його здатності володіти спеціальними психологічними
прийомами.
Теоретичні положення лекції мають тісний взаємозв'язок з практикою, з життям
колективу, що дає змогу встановити довірливий контакт із аудиторією.
Найскладнішим моментом лекції є відповіді на запитання студентів, які потребують
уточнення фактів, оцінювання певного явища, думки лектора щодо якоїсь проблеми.
Запитання можуть мати полемічний характер. Лектор не повинен ухилятися від
відповідей на них, оскільки це може бути підставою хибного тлумачення певного
факту або його нерозуміння.
Диспут. Як метод формування свідомості особистості передбачає вільний,
невимушений обмін думками, колективне обговорення різноманітних питань. Під час
диспуту його учасники обстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи
помилковості своїх поглядів. Розкриваються їх ерудиція, культура мовлення, логічне
мислення. Тематику диспутів слід добирати так, щоб спонукати учасників до роздумів
над серйозними світоглядними питаннями: про мету життя, щастя, обов'язок людини
перед суспільством та ін.
На диспуті можна обговорювати й факти з життя групи, виробничого колективу,
літературний твір, газетну чи журнальну статтю, актуальну проблему.
Питання диспуту мають зацікавити, змусити замислитися над суттю проблеми,
сприяти формуванню власного ставлення до неї. Важливо у процесі диспуту створити
атмосферу невимушеності: усі повинні почуватися рівними, ніхто не має права
повчати й ображатися, виступи мають бути відвертими й аргументованими.
Метою диспуту є не прийняття остаточних рішень, а надання його учасникам
можливостей для самостійного аналізу проблеми, аргументації власних поглядів,
спростування хибних аргументів інших.
Метод прикладу. Його використовують для конкретизації певного теоретичного
твердження, доведення істинності моральної норми. Він є переконливим аргументом і
часто спонукає до наслідування. Інтенсивність виховного впливу прикладу зумовлена
його наочністю і конкретністю. Що він ближчий і зрозуміліший, то потужніша його
виховна сила.
Використання прикладу у вихованні потребує врахування вікових та індивідуальних
особливостей молодих людей. Вони вже не сліпо наслідують приклад, а критично
ставляться до нього, однак через брак життєвого досвіду іноді прикладом вважають не
те, що гідне наслідування.
Виховання на позитивному прикладі не можна зводити до переліку позитивних героїв
художніх творів, кінофільмів, найкращих студентів тощо. Необхідний емоційний,
докладний, образний аналіз, щоб викликати захоплення, прагнення їх наслідувати.
Негативні приклади використовують, зокрема, у правовому, антинаркогенному
вихованні, намагаючись продемонструвати шкідливість наслідування якихось явищ.
Прийомами використання негативних прикладів є громадський осуд негативних явищ;
пояснення суті негативного, протиставлення аморальним вчинкам найкращих зразків
високоморальної поведінки, залучення студентів до боротьби з виявами зла.
2 Методи Передбачають організацію діяльності студентів та формування досвіду суспільної
організації поведінки. До них належать педагогічна вимога, громадська думка, вправляння,
діяльності і
формуванн привчання, доручення.
я досвіду
Педагогічна вимога. Це педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою
суспільної
спонукати його до позитивної діяльності або гальмувати його негативні дії або вчинки.
поведінки
Вимога впливає на свідомість студента, активізує вольові якості, перебудовує
мотиваційну і почуттєву сфери діяльності в позитивному напрямі, сприяє формуванню
позитивних навичок поведінки. Вона має бути доцільною, зрозуміло і посильною. Для
цього роз'яснюють її сутність, переконують у ЇЇ необхідності, користі. Водночас слід
домогтися позитивної реакції на неї.
У процесі виховання рівень вихованості студентів змінюється. Відповідно, повинні
зростати вимоги. Якщо до студента не підвищувати вимог, він може зупинитися на
досягнутому. Педагогічна вимога має випереджувати розвиток особистості.
Ефективнісгь вимоги значною мірою залежить від її чіткості, лаконічності, щоб було
зрозуміло, де, в якому обсязі, доки, якими засобами і кому саме слід її виконати. Така
вимога виховує персональну відповідальність, дисциплінує. Якщо ж вимогу
сформульовано розпливчасто, непереконливо, не конкретно, то й виконання її буде
безвідповідальним.
Вимоги можуть стосуватися всіх сфер життя і діяльності особистості та мають бути
однакові, що сприятиме формуванню певних навичок і звичок. Не можна, наприклад,
вимагати чистоти і порядку тільки в навчальній аудиторії, а на гуртожиток не зважати.
Щоденне дотримання таких вимог з боку всіх членів колективу створює умови для
ефективності виховного процесу.
Громадська думка. Як метод виховання це колективна вимога. Адже, обговорюючи
вчинок конкретної людини, колектив прагне, щоб вона усвідомила свою провину.
Аналізувати чи критикувати потрібно не особистість, а вчинок, його шкідливість для
колективу, суспільства і самого порушника. Розмову треба вибудувати так, щоб
молода людина сама назвала причину свого вчинку. Під час обговорення обов'язково
визначають шляхи подолання недоліків.
За допомогою громадської думки людину легше переконати в хибності поглядів чи в
неналежній поведінці, ніж в індивідуальній бесіді. Вона бачить, як реагують товариші
на поради педагога і членів колективу, пересвідчується, що її поглядів ніхто не
підтримує, і починає дослухатися до порад.
Організовуючи обговорення поведінки, педагогу слід уникати надмірного втручання в
розмову. Важливу роль відіграють стимулювання студентів висловлювати свою думку,
колективний аналіз конфліктних ситуацій та їх розв'язання, привчання критично
оцінювати думки і явища, аргументовано обстоювати власну думку.
Вправляння. Полягає у створенні умов для формування і закріплення позитивних
форм поведінки особистості. Якщо студент завжди і в усьому намагатиметься
дотримуватися вимог, постійно вправлятиметься у позитивній поведінці, то в нього
сформуються і зміцніють відповідні навички і звички.
Привчання. Ґрунтується на вимозі виконати певні дії. Йдеться насамперед про режим
життя і діяльності молодої людини. Саме режим виховує безперервність зусиль щодо
влаштування життя студента, заощаджує його енергію, привчає вчасно виконувати
будь-яку роботу, а також неухильно дотримуватися встановлених вимог.
Доручення. Його мета - вправляння людини в позитивних діях і вчинках. Для цього
педагог чи студентський колектив дає студентові завдання, виконання якого потребує
дій або вчинків. Доручення добирають так, щоб його виконання сприяло розвитку ще
 не сформованих якостей. Педагог має не лише дати доручення, а й допомогти його
виконувати.
Доручення з часом доцільно ускладнювати за змістом і методикою виконання, а також
контролювати. Відсутність контролю призводить до безвідповідальності.
3 Методи Ці методи виконують функції регулювання і стимулювання поведінки та діяльності
стимулюва студентів. До них належать змагання, заохочення і покарання.
ння і
Змагання. Його сутність - у схильності до здорового суперництва і самоутвердження.
корекції
Постаючи як конкуренція, боротьба за існування, є пружиною розвитку. Змагання
поведінки і
змушує тих, хто відстає, підніматися до рівня передових, а передових надихає на нові
діяльності
успіхи.
У вищих навчальних закладах використовують різноманітні форми змагань: конкурси,
олімпіади, фестивалі, огляди художньої самодіяльності, виставки. Усе це розвиває
інтереси, творчі здібності студентів, активізує пізнавальну діяльність.
Заохочення. Ґрунтується на схваленні позитивних дій і вчинків з метою спонукання
особистості до їх повторення. Важливо своєчасно помітити позитивні зміни в
поведінці особистості, у ставленні до навчання, праці, акцентуючи навіть на незначних
змінах на краще, невеликих перемогах над собою, педагог пробуджує бажання
вдосконалюватися, стимулює до повторення схвалених вчинків.
Покарання. Його сутність - у несхваленні, осуді негативних дій і вчинків з метою їх
припинення або запобігання в майбутньому. Покарання слід застосовувати обережно,
щоб не спричинити озлоблення, лицемірства. Покарання має викликати переживання,
відчуття провини, пробуджувати докори сумління і прагнення змінити поведінку.
Виховна ефективність покарання зростає, якщо його сприймуть як справедливе. Тому
слід завжди перевіряти факти, щоб довести провину. Незаслужене покарання провокує
нові конфлікти.
Б. Конструктивний рівень:
1. Доберіть засоби виховання до запропонованих методів у вигляді таблиці. Поясніть свій вибір:
№ Методи виховання Засоби виховання
1 Метод бесіди Бесіда. її особливість у тому, що педагог, спираючись на наявні у
студентів знання, моральні, етичні норми, підводить їх до засвоєння
нових. Для успішного проведення бесіди потрібне обгрунтування
актуальності теми; формулювання питань, які спонукають до розмови;
спрямування розмови у потрібному напрямі; залучення студентів до
оцінювання подій, вчинків і явищ суспільного життя. Це сприяє
формуванню у них відповідного ставлення до дійсності, до своїх
моральних і громадських обов'язків. Важливим є підсумування розмови,
прийняття конкретної раціональної програми дій для втілення її в життя.
Дещо складнішою для педагога є індивідуальна бесіда, мета якої в тому,
щоб викликати співрозмовника на відвертість. Педагог має дбати про те,
щоб пропоновані моральні сентенції (судження) студент не лише
усвідомив, а й пропустив через свій внутрішній світ, тобто пережив. Цього
можна досягти, наводячи переконливі приклади.
Одночасно студент має відчути, що педагог є союзником, щиро прагне
допомогти йому і знає, як це зробити. Якщо йдеться про порушення
 правил поведінки, то спершу слід з'ясувати причини і мотиви, а відтак
визначати форму педагогічного впливу. Не можна індивідуальну бесіду
зводити до суцільної критики негативних вчинків. Треба вибудовувати її
так, щоб людина, яка здійснила цей вчинок, сама усвідомила його
аморальність.(Методи формування свідомості особистості)
2 Заохочення Заохочення. Ґрунтується на схваленні позитивних дій і вчинків з метою
спонукання особистості до їх повторення. Важливо своєчасно помітити
позитивні зміни в поведінці особистості, у ставленні до навчання, праці,
акцентуючи навіть на незначних змінах на краще, невеликих перемогах
над собою, педагог пробуджує бажання вдосконалюватися, стимулює до
повторення схвалених вчинків.( Методи стимулювання і корекції
поведінки і діяльності)
3 Покарання Покарання. Його сутність - у несхваленні, осуді негативних дій і вчинків
з метою їх припинення або запобігання в майбутньому. Покарання слід
застосовувати обережно, щоб не спричинити озлоблення, лицемірства.
Покарання має викликати переживання, відчуття провини, пробуджувати
докори сумління і прагнення змінити поведінку.
Виховна ефективність покарання зростає, якщо його сприймуть як
справедливе. Тому слід завжди перевіряти факти, щоб довести провину.
Незаслужене покарання провокує нові конфлікти. ( Методи
стимулювання і корекції поведінки і діяльності)
4 Метод прикладу Метод прикладу. Його використовують для конкретизації певного
теоретичного твердження, доведення істинності моральної норми. Він є
переконливим аргументом і часто спонукає до наслідування.
Інтенсивність виховного впливу прикладу зумовлена його наочністю і
конкретністю. Що він ближчий і зрозуміліший, то потужніша його
виховна сила.
Використання прикладу у вихованні потребує врахування вікових та
індивідуальних особливостей молодих людей. Вони вже не сліпо
наслідують приклад, а критично ставляться до нього, однак через брак
життєвого досвіду іноді прикладом вважають не те, що гідне
наслідування.
Виховання на позитивному прикладі не можна зводити до переліку
позитивних героїв художніх творів, кінофільмів, найкращих студентів
тощо. Необхідний емоційний, докладний, образний аналіз, щоб викликати
захоплення, прагнення їх наслідувати.
Негативні приклади використовують, зокрема, у правовому,
антинаркогенному вихованні, намагаючись продемонструвати
шкідливість наслідування якихось явищ. Прийомами використання
негативних прикладів є громадський осуд негативних явищ; пояснення
суті негативного, протиставлення аморальним вчинкам найкращих зразків
високоморальної поведінки, залучення студентів до боротьби з виявами
зла.( Методи формування свідомості особистості)
5 Змагання Змагання. Його сутність - у схильності до здорового суперництва і
самоутвердження. Постаючи як конкуренція, боротьба за існування, є
пружиною розвитку.
 У навчальних закладах використовують різноманітні форми змагань:
конкурси, олімпіади, фестивалі, огляди художньої самодіяльності,
виставки. Усе це розвиває інтереси, творчі здібності студентів, активізує
пізнавальну діяльність. ( Методи стимулювання і корекції поведінки і
діяльності)
В. Творчий рівень:
1. Скористуйтесь власним досвідом навчання у школі і опишіть конкретну ситуацію, в якій мало
місце ефективне використання методів виховання. Поясніть, в чому полягає ефективність вибору
вихователем використаних методів.
З власного досвіду я можу навести приклад ефективного використання на уроці метода виховання
такого, як змагання. Метод змагання використовували на уроці фізкультури (різні старти, змагання з
іншим класом або між собою), а також на уроці історії (з іншим класом на знання історичних подій,
дат та персонажів). Даний метод сприяє розвиткові творчих сил і підвищенню активності учнів у
різних видах діяльності (праці, громадській роботі) і передбачає рівняння на передових допомогу
відсталим і на цій основі досягнення колективом вищих показників у своїй роботі.
Також використовували метод гри та заохочення. Метод гри використовували на уроках укр. мови
та літератури. На уроці укр.мови використовували гру «Редактор» (Під час проведення цієї гри
учитель записує на дошці або видаються картки учням з неправильно побудованими реченнями або в
словах допущені орфографічні помилки. Учні самостійно редагують речення, слова, записують у
зошити правильні варіанти).На уроці укр.літ. використовували гру «Знайди четверте зайве»
(Вчитель називав перелік слів, а учням потрібно було Визначити зайвий предмет, назвати казку і
автора). Подані ігри мають допомогти формувати систему знань та вмінь учнів. А також спрямовані на
вдосконалення психічних процесів, властивостей студента: сприйняття, уваги, пам'яті, уяви,
мислення, спритності, вправності тощо.
Метод заохочення використовували майже на кожному уроці. Вчителі схвалювали позитивних дій і
вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення. Серед основних видів заохочення, які
використовували вчителі в моїй школі є: схвалення, виражене короткою реплікою ствердженням, що
дитина діє правильно, її вчинок позитивний («Так», «Молодець!», «Правильно!»); похвала, що є
розгорнутою оцінкою, яка супроводжується аналізом дій дитини («Ось бачиш, Сашко, ти постарався
і вже вчишся краще»); нагорода, що є більш значним заохоченням, яке застосовують за необхідності
відзначити особливі досягнення, вчинки (закінчення навчання з відзнакою, перемога у змаганнях);
важливе доручення, яке свідчить про довіру вчителя і викликає особливе натхнення в учня, спонукає
до діяльності; авансування особистості, яке застосовують стосовно тих, кого рідко або ніколи не
заохочують, хто не переживав позитивних емоцій від похвали дорослих. Але заохоченням «авансом»
не слід зловживати.
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ №2
1.Підготуйте есе на одну із тем:
Правила ефективного використання методів виховання
Методи виховання спрямовані на формування й удосконалення особистості, тому врахування рівня
розвитку вихованців — важлива умова ефективного використання методів виховання, що залежать
також від рівня зрілості колективу. Використання того чи того методу виховання залежить і від
конкретної педагогічної ситуації. Цікаві думки про методику постановки вимог висловив А. С.
Макаренко: він не рекомендував ставити вимоги в тому разі, якщо вихователь не впевнений, що
вихованці їх виконають. Виховання характеризується всебічністю змісту та різноманітністю методів.
По-різному планують, наприклад, фізичне й естетичне виховання учнів. Проте серед усього
розмаїття методів є й такі, що мають значення для всього процесу виховання.
Методика виховання, за влучним зауваженням А. С. Макаренка, не терпить стереотипних рішень і
навіть доброго шаблону. Творчий підхід до використання методів — обов'язкова умова успішного
виховання. Можливість такого підходу багато в чому залежить від розв'язання теоретичних питань,
зокрема класифікації методів виховання.
Методи виховання спрямовані на зміну особистості в позитивний бік. Проте їх застосування веде не
до безпосередніх змін особистості, а до виникнення у вихованців думок, почуттів, потреб, які
спонукають їх до певних вчинків, поведінки. Ці методи виховання істотно відрізняються від методів
навчання, застосування яких приводить до зростання й удосконалення знань, навичок та вмінь.
У практиці виховання трапляються різні комбінації цих методів у виховному процесі. Поєднання
різних методів є однією з важливих умов впливу виховання на різні сторони особистості дітей.
Деякі серед перелічених методів можуть виступати в процесі виховання то як метод, то як засіб
виховання. Це можна сказати насамперед про гру, трудову діяльність, роботу з книжкою, газетою.
Динамічність, рухливість понять пояснюється складністю самого процесу виховання.
Отже, методи виховання — це способи впливу вчителів на учнів, шляхи педагогічно доцільної
організації їхнього життя з метою прищеплення виховуваним рис нової людини. Вони займають
вагоме місце в педагогічній діяльності.