РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ

НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Ільчук Ірина Юріївна

магістр, аспірантка Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ, Україна.
ilchukir92@gmail.com

В умовах глобалізації, радикальних змін у житті людства,

інформаційного та технологічного прогресу висуваються якісно нові вимоги
до людини, її знань, умінь, навичок, якостей. Успішна особистість
інформаційного суспільства має володіти насамперед вміннями самостійно
знаходити, аналізувати та оцінювати інформацію з різних джерел,
використовувати її для прийняття зважених рішень, обирати корисне та
відсіювати несуттєве, протистояти впливам механізмів маніпуляції та
пропаганди, формулювати та відстоювати власну позицію, співпрацювати з
іншими задля досягнення спільної мети. Набуття цих та інших вмінь,
важливих для реалізації молодої особистості у сучасному суспільстві,
великою мірою можливе за умови розвитку критичного мислення в процесі
навчання.
Під критичним мисленням вчені (О. Пометун [6], Р. Стернберг [2],
Д. Халперн [7] та ін.) розуміють набір розумових технік та стратегій, який
використовується для формулювання висновків, оцінювання ідей, розв’язання
задач та ухвалення рішень. О. Пометун зазначає, що критичне мислення
характеризується здатністю людини порівнювати, аналізувати, синтезувати
інформацію з різних джерел, бачити проблеми, формулювати запитання,
висувати та оцінювати гіпотези, здійснювати свідомий вибір, приймати
рішення та обґрунтовувати його [6, с. 10-11].
Критичне мислення – це особливий тип мислення, який на думку
когнітивного психолога Д. Халперн, відрізняється цілеспрямованістю,
обґрунтованістю та контрольованістю [7, с. 22]. При цьому специфічною
ознакою цього виду мислення є його рефлексивність, тобто здатність
оцінювати перебіг власних розумових операцій, коригувати та
вдосконалювати їх. Так, американський вчений Р. Пол, наголошуючи на
рефлексивності критичного мислення, тлумачить його як «мислення про
мислення, коли ви мислите з метою вдосконалити своє мислення» [1, с. 7].
Дослідник Д. Клустер виокремлює п’ять рис критичного мислення, які
важливо розвивати у навчальному процесі. По-перше, критичне мислення є
самостійним мисленням, що має індивідуальний характер. Учні повинні
формулювати та висловлювати власні думки незалежно від інших. По-друге,
інформація є відправним пунктом критичного мислення, оскільки будь-яке
нове повідомлення або знання має бути критично осмисленим. По-третє,
критичне мислення починається із постановки запитань та з’ясування
проблем, які необхідно вирішити. Вчителю слід навчати учнів бачити
різноманіття проблем, що оточує їх у повсякденному житті та у пізнавальній
діяльності, правильно формулювати запитання, що допоможуть у їх
вирішенні. По-четверте, критичне мислення прагне переконливої
аргументації. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити учнів
вибудовувати логічні ланцюжки обґрунтувань, знаходити надійні аргументи
на захист власної позиції, думки, ідеї тощо. По-п’яте, критичне мислення є
мисленням соціальним, оскільки свої думки, ідеї, рішення учні відстоюють,
відточують, поглиблюють, коригують, іноді змінюють під час обговорень з
іншими. А тому вчителю слід навчати учнів працювати в парах і групах, чітко
та аргументовано висловлювати власну позицію перед іншими, бути
толерантними до своїх партнерів у парах або групах, їхніх думок та
пропозицій [3].
Саме на цих теоретичних засадах будуються педагогічні підходи до
розвитку критичного мислення учнів у процесі навчання різних предметів.
Водночас розвиток критичного мислення учнів на уроках іноземної мови має
свої особливості. З одного боку, специфіка цієї групи навчальних предметів
відкриває широкі можливості для розвитку критичного мислення. Це
пояснюється, зокрема, комунікативною спрямованістю вивчення іноземної
мови. Наявність чотирьох видів мовленнєвої діяльності (аудіювання,
говоріння, читання та письмо) дозволяє аналізувати, критично осмислювати,
обговорювати, висловлювати власну думку щодо інформації різного
змістовного наповнення та стильового призначення. З іншого боку, вчителю
слід враховувати рівень мовної компетентності своїх учнів, можливу
наявність в них мовного бар’єру, що стає перешкодою для вільного
висловлювання ними власних думок. Формування вміння співпрацювати в
парах та групах, виховання терпимості до помилок одне одного, створення
сприятливого для відкритої комунікації середовища дозволяють уникнути
побоювань учнів перед висловлюванням своїх міркувань та створити
підґрунтя для розвитку в них критичного мислення.
Розвиток критичного мислення на уроках іноземної мови відбувається
шляхом застосування особливої технології, що вимагає зміни у
цілепокладанні уроку, його структурі, змісті та особливому доборі методів.
Формулюючи завдання уроку, вчитель обов’язково включає такі з них, що
передбачають формування окремих вмінь критичного мислення
(проаналізувати текст, висловити та обґрунтувати думку, сформулювати
власне ставлення щодо певної ситуації, проблеми, твердження тощо).
Структура уроку, що передбачає розвиток критичного мислення,
складається зі вступної, основної та підсумкової частини, кожна з яких
ставить перед вчителем та учнями ряд дидактичних завдань, що відповідають
критичному мисленню і визначають набір спеціальних методів для їх
досягнення. Так, вступна частина уроку є етапом актуалізації опорних знань
та мотивації учнів до навчання. На цьому етапі доцільно використовувати
метод асоціацій, розповідь-припущення за ключовими словами, «Кошик
ідей», мозковий штурм, складання асоціативних кущів та семантичних карт,
таблиць, метод вірних та невірних тверджень, сплутані логічні ланцюжки,
метод «Кола по воді», вільне письмо тощо [4],[5],[6].
Головною метою основної частини уроку є конструювання та
осмислення нових знань, їх інтегрування з вже наявними в учнів знаннями,
формування власного ставлення до того, що вивчається. На цьому етапі
вчителю слід використовувати методи, які стимулюють активну пізнавальну
діяльність учнів з аналізу, осмислення інформації, формулювання запитань до
змісту прочитаного, побудови підходів до вирішення проблемних завдань,
взаємний обмін думками, вироблення оцінних суджень тощо. Ці завдання
можливо виконати за допомогою таких методів розвитку критичного
мислення, як спрямоване читання, читання з маркуванням тексту, «Інсерт»,
«Подвійний щоденник», читання в парах/узагальнення в парах, «Дерево
передбачень», «товсті» та «тонкі» запитання, «Почережні запитання»,
картографування тексту, «Діаграма Венна» та ін. [4],[5],[6].
Заключний етап уроку – підсумковий. Він передбачає узагальнення та
систематизацію матеріалу, з яким учні працювали на уроці, та обов’язкову
рефлексію щодо перебігу та результатів власної навчальної діяльності. З
огляду на те, що рефлексивність є специфічною рисою критичного мислення,
цей етап уроку має важливе значення у процесі його розвитку. Рефлексія
може проходити як в усній (методи «Мікрофон», «Незакінчене речення»,
«Одне слово»), так і в письмовій формі (написання есе, твору-п’ятихвилинки,
сенквейну тощо) [4],[5],[6].
Зміст уроків іноземної мови, спрямованих на розвиток критичного
мислення, також зазнає змін. Учням варто пропонувати для аналізу тексти не
лише за принципом наявності цільової лексики або граматичного матеріалу,
що вивчається, а й з порушенням цікавих проблемних питань, які
заохочуватимуть учнів до обговорення. Критичне мислення також стимулює
складання діалогів, де учні здійснюють вибір на користь чогось, надають
оцінку певному явищу, обґрунтовуючи при цьому свою позицію. Питання, які
виносяться на обговорення в класі, повинні бути дискусійними, спонукати до
висловлення та аргументації власної думки.
Окрім вищезазначених змін в організації уроку, технологія розвитку
критичного мислення передбачає зміну ролей вчителя та учнів. Вчитель
виступає партнером, фасилітатором, співрозмовником для учнів, іноді
опонентом під час обговорення дискусійних питань, виконуючи «роль
диявола». Учні є активними суб’єктами навчання: вони шукають,
досліджують, ставлять запитання, обговорюють, оцінюють, дискутують,
формулюють висновки, висловлюють та аргументують власні думки та ідеї,
приймають самостійні або командні рішення.
Основоположним принципом застосування технології розвитку
критичного мислення є систематичність. Лише систематичне використання
відповідних методів на кожному етапі уроку, в межах окремої теми або
розділу та дисципліни загалом гарантує поступовий та стійкий розвиток
критичного мислення учнів у процесі навчання.
Таким чином, критичне мислення є важливою якістю особистості
інформаційного суспільства, яку необхідно розвивати ще під час навчання в
школі через застосування особливої технології на різних предметах.
Реалізація технології розвитку критичного мислення учнів на уроках
іноземної мови передбачає врахування вчителем можливостей і труднощів,
зумовлених специфікою предмета, та передбачає внесення змін у
цілепокладання уроку, його структуру та зміст, відбір методів, ролі вчителя та
учнів, що в сукупності створює сприятливий ґрунт для відкритого
спілкування, співпраці, а отже, розвитку критичного мислення.

Використані джерела

1. Paul R. W. Critical Thinking: What Every Person Needs to Survive in a

Rapidly Changing World. Rohnert Park, CA: Center for Critical Thinking
and Moral Critique, Sonoma State University, 1990. 575 pp.
2. Sternberg R. Critical thinking: Its nature, measurement and improvement.
Washington: National Institute of Education, 1986. 37 pp.
3. Клустер Д. Что такое критическое мышление. Русский язык. 2002. №29.
URL: http://rus.1september.ru/article.php?ID=200202902 (дата звернення:
23.03.2018).
4. Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д. Технології розвитку
критичного мислення учнів / наук. ред. і передм. О. І. Пометун. Київ:
Плеяди, 2006. 220 с.
5. Навчаємо мислити критично: посібник для вчителів / автори-укладачі
О. І. Пометун, І. М. Сущенко. Д.: Ліра, 2016. 144 с.
6. Путівник з розвитку критичного мислення в учнів початкової школи:
методичний посібник для вчителів / автори-укладачі О. І. Пометун,
І. М. Сущенко. Київ, 2017. 96 с.
7. Халперн Д. Психология критического мышления. Санкт-Петербург:
Питер, 2000. 512 с.