Державний заклад

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені К. Д. УШИНСЬКОГО»

Кафедра теорії та методики практичної психології

Реферат на тему:

«Критичність людини як творча здібність»

Виконала:

студентка 1 курсу магістратури

заочної форми навчання

спеціальності 053 Психологія

Колесніченко Інна Віталіївна

Одеса-2023 рік
 Зміст

Вступ 3
1. Вивчення критичності мислення у психології 5
2. Самовідношення творчої особистості: поняття, функції 11
2.1. Творчі здібності особистості. 15
3. Критичність людини як творча здібність 18
Висновок 26
Список літератури 27

2
 Вступ.
Наше суспільство стрімко розвивається, умови праці та запити
соціуму вимагають від сучасних людей бути активними й творчими
особистостями. Такий тип особистості здатний самостійно керувати власною
поведінкою та діяльністю, визначати перспективи свого розвитку, шляхи та
засоби їх реалізації. Для того щоб сформувати творчу особистість необхідно
вивчити та виявити вплив творчості на самоформування особистості.
На сучасному етапі розвитку психології видається можливим більш
глибоке дослідження внутрішнього світу конкретної особистості, центром
якої є її Я-концепція. Певні соціальні умови, що вплинули на вивчення
самоставлення в психології, призвели до умовно схематичного його розгляду
поза цілісною теорією особистості. Дослідники розглядали його загальні та
окремі аспекти, не спираючись на всі досягнення у сфері дослідження
особистості, і не використовуючи всі відомі методологічні принципи та
підходи до його вивчення, що дало б змогу інтегрувати наукове знання про
Я-концепцію і самоставленні у зв'язку з категоріями «особистість»,
«свідомість», «самосвідомість».
Критичне мислення - це система суджень, яку застосовують для
аналізу речей та інформації, інтерпретації явищ, оцінки подій, а також для
подальшого складання об'єктивних висновків.
Критичне мислення - це важливий soft skill. Людина з розвиненим
критичним мисленням володіє цілим набором навичок - це спостережливість
і вміння обґрунтувати свою точку зору, зосередженість на вивченні
інформації та здатність застосовувати аналітичні навички в
найрізноманітніших ситуаціях.
Людина, яка володіє критичним мисленням, здатна розуміти логічні та
причинно-наслідкові зв'язки між різними ідеями та поняттями; швидко
аналізувати судження оточуючих та оцінювати їх; грамотно конструювати
власні аргументи і доносити їх до оточуючих; помічати нестиковки,
невідповідності та буденні помилки в логіці та аргументації; відзначати
3
важливість і релевантність ідей загальному контексту; рефлексивно
оцінювати власні думки та вірування.
Проблема ж становлення професійної самосвідомості зберігає свою
актуальність, як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Тож з
урахуванням викладеного постає питання: чи є критичність мислення та
особистісна рефлексія умовами розвитку самосвідомості та творчих
здібностей особистості.

4
 1. Вивчення критичності мислення у психології
На сучасному етапі розвитку суспільства виникла об'єктивна
необхідність підвищення якості освіти у контексті модернізації вищої школи,
пошуку шляхів і засобів підготовки функціонально грамотних, професійно
компетентних, конкурентоспроможних і мобільних фахівців, які вміють
швидко адаптуватися до середовища, що динамічно змінюється, постійно
підвищувати свій професійний рівень і моделювати процеси та результати
своєї виробничої діяльності. Тому освіта покликана формувати соціально
стійку і водночас соціально мобільну, ініціативну та конкурентоспроможну
особистість, що володіє певними якостями мислення. Свобода мислення має
на увазі її критичну спрямованість, орієнтовану на творчу і конструктивну
діяльність, а критичність виступає її якісною характеристикою.
Інакше кажучи, майбутній фахівець повинен самостійно критично
мислити, вміти бачити проблему і шукати шляхи її розв'язання,
використовуючи сучасні технології, а також генерувати нові ідеї, мислити
творчо.
Однією з інноваційних технологій, що представляють величезні
можливості для вирішення поставлених завдань, є технологія розвитку
критичного мислення, яка передбачає розвиток здібностей та вмінь збирати
інформацію, обробляти, оцінювати та застосовувати її у своїй діяльності.
Вихідним пунктом дослідження проблеми розвитку критичного
мислення є визначення поняття «критичність», без розуміння якого не можна
зрозуміти особливості критичного мислення особистості.
Критичність - якість вроджена і вихована в тому середовищі, де
соціалізувалася особистість.
Вона є інтелектуальною властивістю особистості, яка справляє певний
вплив на всі сфери життя і діяльності людини і вкрай необхідна в усіх ланках
процесу проблемного навчання, оскільки усюди потрібні аналіз, порівняння,
узагальнення та заперечення, тому що без критичної оцінки завдання

5
неможливе висунення гіпотез. Тут є місце для порівнянь, а отже, і для
критичного підходу

Дослідження критичного мислення як чинника розвитку

обдарованості людини в сучасних трансформаціях соціокультурних
цінностей, передбачає не лише пошук нового розуміння феномена
обдарованості крізь призму раціонального змісту, але і формулювання нових
ефективних шляхів реформування освітньої системи, що є невід’ємною
складовою становлення людини.

Розвиток критичного мислення є комплексом заходів, спрямованих на

тренування аналітичних, креативних, дослідницьких навичок з метою
формування відкритої та гнучкої раціональної здатності особистості в
контексті викликів сьогодення для вироблення вміння рефлексивного
ставлення до свого «Я», моральної та соціальної відповідальності. Системний
та послідовний мисленневий тренінг – це необхідний засновок нових
особистісних пошуків перспектив та їх втілення у реальність.

Людина, яка володіє таким типом мислення, – успішна, затребувана у

суспільстві, адже вміє критично осмислювати проблеми, обирати з низки
альтернатив відповідні рішення, здатна розпізнавати протиріччя та
парадокси.

Проблемі творчості присвячена низка психологічних досліджень:

І. Біла розкрила механізм активізації творчої діяльності як складної

системи, що містить підсистеми (процес творчої діяльності, її продукт,
особистість творця, середовище та умови, в яких відбувається творчість) [2,
c. 8]; Л. Виготський визначив творчу уяву як оперуючий момент творчої
діяльності, яка залежить від досвіду людини, а комбінування образів
зумовлює створення нових образів [3, c. 20–26]; Ю. Чепюк розглядає
креативне мислення як складний феномен, поєднання психологічних та
особистісних якостей людини і базується на позитивній мотивації, наявності
6
знань та їх творчому застосуванні [4, с. 81]; А. Артимовець вказує, що творче
мислення є синонімом продуктивного, креативного, дивергентного,
евристичного, конструктивного мислення і відіграє як продуктивну, так і
репродуктивну функції, бо спирається на досвід [5, c. 24]; Ю. Трофімов
детально проаналізував фази розв’язування творчих ситуацій та для розвитку
творчості закликав залучати учнів до різних видів діяльності [6, с. 326–332];
О. Музика наголошував, що перенесення елементів творчості, стратегій в
іншу діяльність дає змогу оволодіти новими видами діяльності і накопичити
творчий потенціал [7, c. 36].

Формуванню критичного мислення учнів присвячені педагогічні

розвідки: А. Кроуфорл, С. Метьюз, Д. Макінстер, В. Саул (розробили модель
уроку з використанням методів та прийомів розвитку критичного мислення)
[8]; О. Пометун та Н. Гупан (проаналізували використання прийомів та
методів розвитку критичного мислення у навчанні учнів засобами підручника
історії) [9]; С. Доценко [10], С. Терно [11] та ін. досліджують взаємозв’язок
між критичним мисленням та розвитком творчості у різних співвідношеннях.
Г. Ліндсей, П. Томпсон, К. Халл розрізняють зміст понять творче та критичне
мислення і визначають важливість їх використання під час розгляду задач,
але у розумному поєднанні та називають можливі перешкоди їх реалізації
[12].

У психологічних дослідженнях підкреслюється основа творчості –

розвинені мислення, уява, інтелект [6, с. 326]. Поняття творчість пояснюють
як когнітивний процес, в якому використовується інформація, що виходить
за межі особистого досвіду і спрямовується на створення нового продукту [6,
с. 326–327]. Таким чином, результат творчості є суб’єктивним пізнавальним
утворенням на основі реорганізації і збагачення раніше набутого досвіду та
формування нового продукту (знань, умінь, способу застосування, підходу та
ін.).

7
 Британський дослідник К. Поппер, ставлячи знак рівності між
критичною і раціональною установками, писав: "Не володіння знанням
робить людину вченим, а її постійне і відважне прагнення до істини. Яке б
рішення ми не припускали, ми відразу ж найсерйознішим чином повинні
намагатися спростувати це рішення, а не захищати його. Образні й сміливі
припущення повинні ретельно контролюватися і перевірятися" [4]. К. Поппер
вважав, що в основі критичного мислення лежить критична установка, для
якої характерна готовність змінювати, перевіряти, спростовувати. Критична
установка приймає деяку схему очікування, проте готова модифікувати,
виправляти, відкидати їх, а критичність є найважливішою характеристикою
наукового мислення.

Критичне мислення розглядається як багатостороннє явище, що має

не тільки навчальне, а й особистісне значення; являє собою цілеспрямоване
мислення, метою якого є доведення, пояснення та пошук шляхів розв'язання
проблеми, що виявляється в якостях особистості, та включає вміння
інтерпретації, аналізу, оцінки, висновку, пояснення та саморегуляції.

Критичне мислення розглядається як система, що має свою структуру

та складається з наступних компонентів: мотиваційний, пізнавальний,
діяльнісний і рефлексивний

Психіка за визначенням упереджена і співзвучна способу життя

суб'єкта, вона покликана фільтрувати і змінювати дійсність так, щоб суб'єкт
міг ефективніше діяти у світі. У цьому напрямку працював Даніель Канеман,
який отримав за свої дослідження Нобелівську премію 2002 року, і його
колега Амос Тверскі, який не дожив до цієї премії. У теорії обмеженої
раціональності Канемана виокремлювали так звані евристики мислення -
когнітивні викривлення, які мають давати нам змогу ефективно
адаптуватися, але насправді можуть призвести до хибних умовиводів.

8
 Наприклад, коли за точку відліку ми беремо мінімальний контекст або
"рамку", а не широкий контекст, у якому ухвалюється наше рішення. Або
коли ми орієнтуємося тільки на інформацію, доступну нам зараз, і не
намагаємося отримати більш докладні або багаті відомості. Ще один приклад
- коли ми обираємо тільки ту інформацію, яка підтверджує нашу точку зору,
та ігноруємо ту, яка ставить її під сумнів. Хороша новина в тому, що якщо ми
розуміємо, в чому причина помилки, ми можемо навчитися її долати, - тобто
іноді важливо просто знати про її наявність.

Психолог Дайана Халпер, наприклад, у своїй книзі «Психологія

критичного мислення» зазначає: «Знання - не статичне. Воно не може бути
передане від людини до людини, подібно до того, як ми переливаємо воду з
посудини в посудину. Воно динамічне. Зрозуміло, наївно думати, що ми всі
повинні починати з нуля і знову винаходити колесо. Ми спираємося на
знання, створені кимось, щоб створювати нові знання. Ми створюємо знання
щоразу, коли знайомимося з новими поняттями та ідеями. Щойно отримана
інформація використовується нами для створення наших власних внутрішніх
структур знань. (Структури знань - це щось на кшталт технічного терміна, що
вживається когнітивними психологами для опису всіх взаємопов'язаних
уявлень, які кожен із нас має з приводу найрізноманітніших предметів та
явищ.) Знання - це «стан розуміння», притаманний тільки свідомості
конкретної людини. Це щось, чим ми можемо поділитися в процесі
спілкування з іншою людиною. Ми використовуємо вже наявні в нас знання
для осмислення нової інформації. Таким чином, набуття знань є активним
психічним процесом. Кожна людина вибудовує «структури знань, що
розширюються», які пов'язують нові ідеї з уже відомими, тому знання завжди
особистісне і до певної міри унікальне. Ці структури, або схеми, знань - наше
особисте внутрішнє уявлення природи світу».

Ідеться про такий вид мислення, який дає змогу використовувати

раніше набуті знання, щоб створювати нові. Усе, що відомо людям - усі
9
наявні знання - було кимось створено. Створено, більшою мірою, за
допомогою цілеспрямованого перебігу міркувань з оціночними
компонентами - основними факторами критичного виду мислення.

«А що, якщо?...» - основне питання критичного мислення. Означає

вироблення точки зору з певного питання і здатність відстояти цю точку зору
логічними доводами. Для цього виду мислення необхідна увага до аргументів
опонента та їх логічне осмислення.

10
 2. Самовідношення творчої особистості: поняття, функції

У психології виокремлюють два основні погляди на творчу

особистість. Згідно з першим, креативність або творча здатність тією чи
іншою мірою притаманна кожній психічно здоровій людині. Вона схожа на
здатності мислити, говорити, відчувати. Можливість творити, реалізувати
свої творчі задатки, незалежно від того, є людина генієм своєї справи чи
людина генієм своєї справи чи всього лише ремісником, саме це робить
кожного з нас психічно нормальним.

Прихильники другої точки зору вважають, що не всяка людина є

творчою особистістю або творцем. Велику увагу при визнанні творчих
здібностей вони приділяють, крім незапрограмованості процесу, цінності
нового творіння. Результат має бути загальнозначущим, хоча масштаб його
може бути різним.

Найважливішою рисою творця є сильна і стійка потреба у творчості.

Творча особистість не може жити без творчості, вбачаючи в ній головну мету
й основний сенс свого життя [5; 34].

Термін «творчість» вказує і на діяльність особистості, і на створені

нею цінності, які з фактів її персональної долі стають фактами культури [12;
14-16].

Творчість - процес діяльності, що створює якісно нові матеріальні та

духовні цінності або підсумок створення об'єктивно нового.

Основним критерієм, який допомагає розрізнити творчість і

виробництво - є неповторність та унікальність кінцевого результату. Продукт
11
творчості неможливо чітко прогнозувати з початкових умов. При повторному
створенні тих самих умов, тільки автор може отримати в точності такий
самий результат, але ніхто крім нього. Це пов'язано з тим, що в процесі
творіння автор вкладає у вихідний матеріал деякі свої можливості, які
неможливо прирівняти до просто трудових операцій або логічних
умовиводів. Людина, що творить людина реалізує в плоді своєї праці
частинку своєї особистості, якісь її риси. Якраз ця особливість і надає
необхідну цінність продуктам творчості порівняно з результатами
виробничої діяльності людини.

Психологи розглядають творчість як високий рівень логічного

мислення, яке є поштовхом до діяльності, «результатом якої є створені
матеріальні та духовні цінності»[3; 10-16]. Більшість авторів погоджуються з
тим, що творча особистість - це індивід, у якого наявний високий рівень
знань, є прагнення до чогось нового, раніше не створюваного, оригінального.
Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий
стиль поведінки найбільш характерний. Головним показником творчої
особистості вважається наявність творчих здібностей, які розглядаються як
індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам
психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої ж
діяльності, і є умовою її успішного виконання.

Творчі здібності пов'язані зі створенням нового унікального продукту,

а також із пошуком нових засобів діяльності.

Здібності - це індивідуальні властивості особистості, які є

суб'єктивними умовами успішного здійснення будь-якого виду діяльності.
Здібності - це не тільки знання, уміння та навички, це також швидкість і
повнота оволодіння способами та прийомами певної діяльності.

На здібності впливає генетика, тип нервової системи, ступінь розвитку

органів чуття і деякі інші фізіологічні показники. Якщо людина використовує

12
природні дані та розвиває їх, то вона стає обдарованою. Але бути
обдарованим не означає стати успішним, стати професіоналом. Це лише
можливість, яку треба використовувати, розвиваючи свої навички й
опановуючи знання, постійно тренуючись. [4; 215].

Важливе значення для розуміння особливостей творчої особистості

становить формування розумових дій, оскільки творчість у чистому вигляді
не існує, творча діяльність містить у собі безліч технічних компонентів, під
час роботи з якими необхідно докладати певних розумових зусиль.
Поглиблення психологічної характеристики розумового процесу полягає
також у вказівці на те, що зміні «понятійних характеристик об'єктів» часто
передують зміни операційних смислів та емоційних оцінок, що словесно
формульовані знання про об'єкт не обов'язково мають характер понять у
строгому сенсі слова [11; 14-24].

Людина наділена свободою вибору. Вона може обирати цілі та наміри.

Має можливість проводити відбір розумових операцій і дій, які вчиняє. Саме
завдяки цій свободі людина і стає особистістю, здатною до творення.

Людина-творець сама є головною причиною своєї поведінки. Вона,

насамперед, система самокерована - те, що змушує її діяти, знаходиться в ній
самій, а не в оточенні, у суб'єкті, а не в об'єкті. Будучи творцем, така людина
стає особистістю унікальною: зовнішня мотивація або спонтанні думки
значною мірою впливають на її дії, на те, до чого вона прагнутиме і чого
уникатиме.

Головною рушійною силою в цьому випадку виступає потреба

підтвердження самоцінності або по-іншому губристичної потреби.

Її задоволення здебільшого пов'язане зі здійсненням творчих та

експансивних трансгресій через створення нових форм або руйнування
старих.

13
 Людина-творець налаштована на внутрішній і зовнішній розвиток.

Трансгресії допомагають їй у цьому, формуючи її особистість, а також

збагачуючи культуру соціуму. Розвиток є головною метою творчої
особистості. Він має обмежену свідомість і самосвідомість. Ця передумова
руйнує радикальну думку про те, що є психічним, свідомим і, одночасно,
радикальну думку про несвідомість розуму та характеру (екстремальна
психоаналітика). Те, як людина мислить і діє, має великий вплив на те, яке
місце вона посідає в масштабах добра і зла. Перебуваючи під їхнім впливом,
вона, відповідно, стає гуманною і справедливою або негуманною [9; 76-85].

З погляду психології, особливо цікавим є виокремлення в

когнітивному елементі трьох категорій творчої особистості:

I. До цієї категорії належать судження про світи: речовий або

матеріальному, суспільному або соціальному, які є інтерсуб'єктивними -
існують об'єктивно, незалежно від волі людини. Це стосується не тільки
суспільних знань, набутих у процесі навчання. Під час творчих дій
особистість формує особисту думку з приводу людської сутності.

Співвідносні судження, як описові, так і оцінювальні, стосуються

відносин і зв'язків між зовнішнім світом і самим суб'єктом. В когнітивному
елементі також присутні судження про самого себе, вони називаються
самосвідомістю або Я-концепцією. Завдяки цим судженням і формується
позитивний або негативний образ власної особистості.

Когнітивний елемент особистості орієнтує її у світі, допомагає

зрозуміти складні зв'язки "я - інші", дає необхідні знання про себе самого.

Також, цей елемент необхідний у процесі формування думки про

навколишню дійсність і відіграє значущу роль у захисних діях особистості

II. Наступний елемент особистості - мотиваційний. Він також носить

назву - воля. Основне його завдання - привести в рух мотиваційний процес і
14
визначити його загальний напрямок. Він підтримує, перериває або завершує
дії та думки, впливає на енергетичні витрати, визначає тривалість їхньої дії.
Джерела такого типу дій приховані в індивідуальній системі потреб, яка є
найважливішою частиною третього елемента особистості. Стимули, що
надходять із зовнішнього середовища або завдяки розумовому процесу,
активізують потребу, а вона приводить у дію мотиваційний процес.

ІII. Ще одним елементом особистості є мотиваційний компонент. Він

багатогранний і містить у собі постійні нейрофізіологічні та психічні
системи, які відтворюють емоційні стани та процеси або афекти та настрої.

Неповторною властивістю цього елемента є його зв'язок із майже

всіма елементами особистості. Зокрема, оціночні судження насичені або
позитивними, або негативними емоціями. Емоційність має також стосунки до
головних вимірів темпераменту та невротичності, емоційні структури
включені в процеси мотивації, завдяки цьому, вони впливають на всі інші
складові елементи творчої особистості.

Людина у творчості - це багатогранна сутність. Вона складається з

багатьох структур: біологічних, психологічних, соціальних. Її робота
відбувається на свідомому та підсвідомому рівні, завдяки функціонуванню
пізнавальних, емоційних і вольових систем.

Людина стає унікальною, діючи в зовнішньому та внутрішньому

світах.

Особистість - це системоутворення, що має певний статус у системі

соціальних відносин і установочне ставлення до навколишнього соціуму, а
також певне особливе ставлення до самого себе.

Характеризується особливим утворенням - підструктурою

самоставлення.

2.1. Творчі здібності особистості

15
 «Творчі здібності» це складний феномен, що має найчастіше
індивідуальну природу і передбачає створення будь-якого продукту в процесі
діяльності. Це дає нам змогу уточнити сутність цього поняття. Під творчими
здібностями ми розуміємо комплекс індивідуальних здібностей учнів, що
дають змогу вирішувати проблемні ситуації, ухвалювати неординарні
рішення, продукувати нові ідеї, брати участь у різних видах діяльності,
зокрема творчої, організованих цілеспрямовано.

Однак, структуру творчих здібностей сучасні психологи і педагоги

представляють по-різному. Деякі з них розглядають її певну цілісність, інші -
виокремлюють її компоненти та показники.

Для розвитку творчих здібностей має значення створення особливих

умов у процесі навчання, серед яких можна виділити найбільш важливі:

- у центрі освітнього процесу перебуває студент;

- перехід від репродуктивного до продуктивного навчання;

- використання активних методів навчання;

- навчання як джерела до роздумів і міркувань;

- організація колективної роботи в командах

- можливість спонтанного, нестандартного підходу до розв'язання

проблем [5].

Здібності обов'язково спираються на природні якості людини

(вміння), вони є в постійному процесі вдосконалення особистості. Творчі
здібності самі по собі не гарантують творчих досягнень. Для їх досягнення
потрібен «двигун», який запустив би в роботу механізму мислення, тобто
необхідні бажання і воля, потрібна «мотиваційна основа».

Розвиток творчості пов’язують із зростанням її рівнів за такими

критеріями:
16
 а) за ступенем самостійності розв'язання завдання:

- робота полягає в матеріалізації задуму, розробленого індивідуумом;

- самостійного розроблення задуму розв’язання завдання;

- самостійного формування умов завдання, розроблення задуму його

розв’язання;

- самостійного формулювання проблеми, умови завдання,

розроблення задуму його розв’язання;

б) за способами розв’язання, комплексністю застосування його

елементів: від застосування певних прийомів і способів творчості розв’язання
завдань через володіння комплексом засобів до самостійного комбінування
дій, пошуку аналогій, антиподів на різних етапах;

в) за ступенем новизни:

- суб’єктивна новизна (відкриття у процесі творчої взаємодії вже

відомі закономірності);

- об’єктивна новизна (виконання робіт на рівні авторських);

- оригінальність (специфічне відображення особистості у продукті

його діяльності) [13, с. 298].

Зазначимо, що розвиток творчості має супроводжуватися зростанням

як ступеня самостійності, так і оволодіння комплексом способів розв’язання
завдань, розширенням та поглибленням творчо-пізнавальної діяльності,
здатністю використовувати міжпредметні зв’язки, збагаченням навчального
та життєвого досвіду, розвитком умінь знаходити альтернативні ідеї.
Значимим у цьому процесі є самореалізація через узгодження
індивідуального та соціального у взаємовідносинах під час розв’язання
завдання.

17
 3. Критичність людини як творча здібність

Критичне мислення у сучасному світі виявляється тією життєдайною

перспективою розвитку «науки мислити», яка на початку ХХІ століття
відповідає головним умовам ефективної життєдіяльності особистості в
інформаційному світі.

На сьогоднішній день у рамках концепції розвиваючого навчання

розроблений ряд технологій, спрямованих як на загальне, цілісне
становлення особистості, так і на розвиток окремих її сфер. Однієї з таких
педагогічних технологій є технологія розвитку критичного мислення.

Категорія критичного мислення бере свій початок у американських

психологів середини минулого сторіччя, і представляється цікавим
простежити еволюцію даного поняття від його джерел дотепер.

Як правило, критичним називають таке мислення, що допомагає нам

відрізнити те, що здається, від істини, факти від суджень. Канадський
профе¬сор Ральф X. Джонсон визначає критичне мислення як «особливий
вид розумової діяльності, що дозволяє людині винести раціональне судження
щодо запропонованої їй точці зору або моделі поведінки».

У межах критичного мислення застосовуються різні наукові методи

пізнання та аналізу дійсності. Зокрема використовуються такі
загальнонаукові методи: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення,
індукція, дедукція, моделювання, ідеалізація, аксіоматичний, гіпотетико-
дедуктивний, історичний, логічний та інші. До філософських методів, що є
конструктивними в межах означеної проблеми, належать такі: діалектичний

18
та метафізичний, раціоналістичний та ірраціоналістичний, матеріалістичний
та ідеалістичний, праксеологічний, аксіологічний, комунікативний тощо.
Значущим методологічним принципом критичного мислення є
антропологічний підхід, згідно з яким людина сама творить специфічний
спосіб власної життєдіяльності, світ, в якому живе. Необхідно зазначити, що
критичне мислення невід’ємне від методів фальсифікації, спростування,
скептицизму та заперечення, адже сумнів як верифікація фактів та подій є
фундаментальною ознакою мислячої істоти. Однак означені раціональні
стратегії не зменшують ролі конструктивізму в кінцевому результаті
когнітивної практики.

У реальному житті людина, яка послуговується критичним

мисленням, попередньо не звертається до аналізу методологічної основи
вирішення тієї чи іншої проблеми. Така людина вільно оперує
фундаментальними науковими методами і принципами, комбінує їх залежно
від поставленої задачі. Потрібно наголосити, що засвоєння людиною
наукової методології загартовує, тренує розум, робить його гнучким та
відкритим відносно динамічної реальності. Значущість методологічної
основи мислення й теорії в цілому, як сукупності висновків, що
відображають об’єктивно існуючі зв’язки між явищами дійсності, часто
недооцінюють.

З практичної точки зору критичне мислення може бути ситуативним,

проектним або їх синтезом. Ситуативне мислення постає як осмислення та
аналіз визначеної події, конкретна «відповідь» на той чи інший факт
дійсності. Такий тип мислення є поширеним, адже динамічні виклики
сучасності вимагають від людини швидкого й вчасного реагування на зміни
світу. Ситуативне мислення звернено до сьогодення, до вирішення
актуальних і нагальних проблем. Проектне мислення апелює до майбутнього
в контексті формулювання та оформлення визначеної мети перетворень чи
досягнень людини у перспективі. Результатом такого мислення постає більш
19
чи менш конкретний план дій. Цілепокладання є процесом покладання
цілого, завершеного образу, визначення спрямованості діяльності. Синтез
ситуативного та проектного мислення виявляється продуктивним з точки
зору комбінації попередньо раціонально оформленої мети та її ситуативного
корегування як відповідь на мінливу дійсність. Такий вектор мислення
дозволяє обґрунтовано та чітко формулювати поточні завдання для реалізації
поставленої мети.

Критичний принцип мислення та дії прямо протилежний

конформістській або масовій поведінці людини. Остання, на жаль, є сьогодні
домінуючою. Для підтвердження цієї думки зазначимо, що переважна кіль-
кість сучасних наукових праць присвячена аналізу проблеми масової,
деперсоналізованої людини з низьким рівнем освіти та культури в цілому. Це
є свідченням об’єктивно існуючої тенденції стандартизації, як наслідку
панування принципу технократії у всьому світі. А. Швейцер у праці
«Благоговіння перед життям» вказує на те, що «через специфічні особливості
нашої роботи ми втратили властиве нам духовне начало й нашу
індивідуальність в тій мірі, в якій зросли матеріальні досягнення суспільства.
І тут ми бачимо в дії трагічний закон, згідно з яким виграш у одному
пов’язаний з втратою в іншому» [4]. Т. Сидорина у праці «Філософія кризи»
зазначає, що процес спрощення культури на Заході та на пострадянському
просторі відбувався по-різному. На Заході причину формування масової
людини спричинив перехід суспільства в індустріально-урбаністичну
культуру. Але там не було знищено механізми цивілізації, а процес
спрощення культури мислення зупинявся «фільтрами» академій,
університетів, правових інститутів. Зберігався високопрофесійний статус
гуманітарної культури та науки. На теренах пострадянського простору
стратегія перетворення сприяла знищенню цивілізаційних структур, які й без
того були хиткими. Цим процесам сприяли інституційні експерименти,
ідеологічні гоніння представників інтелігенції тощо [5].

20
 Як наслідок загальної низької культури мислення та дії постає
цивілізаційна криза, що спричиняє деградацію аксіологічного потенціалу
людини, збільшує рівень конфліктогенності в суспільстві. Е. Фромм у праці
«Шляхи із хворого суспільства» пише, що «людину можна визначити як
живу істоту, що може сказати “Я”, яка може усвідомити саму себе як
самостійну величину. Тварина живе в природі й не трансцендентує її, вона не
створює себе, у неї немає потреби в самототожності» [6]. «У розвитку
людської раси ступінь усвідомлення людиною самої себе як окремої істоти
залежить від того, наскільки вона вивільнилась від відчуття тотожності клану
і наскільки далеко просунувся процес її індивідуалізації» [7]. А. Швейцер
переконаний, що «перша й найбільш загальна вимога зводиться до того, що
світогляд повинен бути мислячим. Тільки те, що народ- жене мисленням та
звернене до мислення, може стати духовною силою для всього людства.
Тільки те, що переломлюється в мисленні багатьох людей і при цьому
сприймається як істина, володіє силою переконання, що природно
передається та не вичерпується. Тільки за умови постійного апелювання до
мислячого світогляду можуть пробудитися всі духовні здібності людини» [8].
У контексті означених динамічних соціальних змін, на нашу думку, потрібно
звернути дослідницьку увагу не лише на аналіз проблеми масової людини,
але і на стратегії розвитку високоінтелектуальної, культурної, обдарованої
особистості, що спроможна критично мислити та діяти.

Людина з необхідністю має критично мислити і володіти мистецтвом

аналізувати, обмірковувати, обирати з поліваріативностей необхідне.
Означене мислення виявляється відкритою системою, тобто цій когнітивній
здатності людина має навчатися упродовж свого життя. Цей поступ можна
схематизувати трикутником, кутами якого є освіта, творчість та
обдарованість (мал. 1). Освіта – це життєва компетентність особистості, вона
постає як діяльність, спрямована на здобуття знань, вмінь та навичок. Е.
Фромм зазначає, що «картина світу людини залежить від ступеня розвитку її

21
 розуму та знання. Якщо об’єм людського мозку і не змінився протягом тисяч
поколінь, все ж знадобився тривалий процес еволюції, щоб досягнути
об’єктивності, тобто здатності бачити світ, природу, інших людей і себе
такими, якими вони є, а не викривлено, через бажання та страхи. Чим більше
людина розвиває цю об’єктивність, тим більше вона вступає в контакт з
дійсністю, тим більш зрілою вона стає, тим більше у неї можливостей
побудувати гуманний світ, в якому вона буде відчувати себе вдома» [9].
Знання є початковим, а не кінцевим пунктом критичного мислення.
Критичність мислення дозволяє особистості вдосконалювати свої аналітичні
здібності, навички застосування знань, сприяє виробленню прагнення до
нових знань.

Освіта

Людина з
необхідністю має
критично мислити і
володіти
мистецтвом
аналізувати,
обмірковувати,
обирати необхідне

Творчість Обдарованість

(мал. 1)

Визначальною рисою критичного мислення є здатність до

трансцендентальної рефлексії, тобто можливість людини вийти «за межі»
множини складних та суперечливих подій, абстрагуватись від спрощеного
розуміння дійсності, мислити контекстуально, поглянути на проблему з
іншого ракурсу. Така модель критичного бачення дійсності є, перш за все,
22
конструктивною, адже продукує деяку універсальну раціональну побудову,
використовуючи яку, людина може успішно жити та діяти. Критичне
мислення – це також системне, комплексне мислення, що характеризується
цілісністю сприйняття дійсності. Завдяки цьому типу мислення людина
виявляється здатною генерувати та реалізовувати нові ідеї та проекти.

Дієвим засобом розвитку критичного мислення є дискусії, під час

яких ситуація полеміки створюється вчителем навмисно, учню надається
можливість висловлювати й відстоювати власну позицію, свій погляд на
проблему. Дискусія виникає під час зіткнення різних поглядів за умов
наявності суперечностей, боротьби точок зору, протиріч в інтерпретації
наукових фактів, явищ, процесів. Сутність дискусії полягає в тому, щоб
відшукати істину шляхом всебічного співставлення різних поглядів, вимагає
узгодження індивідуальних думок партнерів. Дискусія відбувається не тільки
шляхом критичного осмислення думки опонента, але і як рефлексивний
процес «постановки» себе на місце іншого; здійснюється визначення
навчальної проблеми, що підлягає обговоренню, аналіз методів, прийомів,
способів її розв’язання на основі усвідомлення змісту понять, термінів,
наукових категорій та обґрунтування власної позиції; формуються вміння
формулювати думки, аргументувати їх, тобто створюються навички
критичного мислення. Критичне мислення характеризується чіткістю
формулювань, думок, логічністю, точністю, конкретністю,
цілеспрямованістю, самостійністю, ретельністю обґрунтувань,
фундаментальністю, узгодженістю висновків, адекватністю й послідовністю
кроків пізнавального шляху, неупередженістю оцінного судження,
проблемністю, рефлексивністю. Критичне мислення може виявлятися на
різних рівнях сформованості.

Перший – рівень проблемного пошуку, що виявляється у виникненні

мотивації до виконання завдання, в актуалізації сформованих
інтелектуальних умінь і навичок, важливих для здійснення розумових дій;
23
усвідомленні сутності проблеми, понятійного апарату та категоризація
змістових характеристик у системі понять; уміннях учнів чітко визначити
проблему, співставленні різних фактів, явищ, процесів; виробленні
орієнтирів наступного пошуку. Успішність діяльності учнів на даному рівні
залежить від самостійності, сміливості мислення; упевненості міркувань,
стриманості від поспішливих суджень; наполегливості у вирішенні
проблемних завдань, умінні бачити протиріччя та порівнювати абстрактні
поняття.

Другий – рівень установлення причинно-наслідкових зв’язків. В учнів

відбувається сприймання проблемної ситуації, завдання; виокремлення
складових частин, сутнісних умов, трансформація наукової інформації в
засоби розв’язання проблемної ситуації, усвідомлення засобів
інтелектуального пошуку, розробка мисленнєвої стратегії та розгляд
перспективи рішення проблеми, передбачення подальших кроків через
визначення напряму пізнавальної активності. Мисленнєва діяльність учнів
передбачає: порівняння різних поглядів, підходів, гіпотез, ситуацій
відповідно до нового контексту; оцінка надійності навчальної інформації;
установлення внутришньопредметних і міжпредметних зв’язків; виділення
найбільш значущих питань, виникнення переконань.

Третій – рівень теоретичного узагальнення виявляється: у намаганні

продуктивно вирішити протиріччя; пошук рішення на основі встановлених
закономірностей, систематизація, узагальнення навчальної інформації;
самоконтроль пізнавальних дій, їх самоорганізація; перевірка стратегій
розв’язання проблеми, рефлексія, яка фактором організації мислення учнів;
порівнянні різноманітних поглядів, підходів, гіпотез; обґрунтуванні
найденого рішення, представлення учнями результатів дослідження та
освітніх продуктів (висновки, гіпотези, проекти, моделі, схеми тощо), що
вимагає розгортання думки на всіх рівнях – узагальнення без прагнення до
спрощення; аналіз аргументів, пояснень, переконань, гіпотез. На цьому етапі
24
відбувається презентація учнями освітніх продуктів, якість яких оцінюється
за критеріями: логічність пояснень, умовиводів, прогнозів; точність і
критичність висловлювань; доказовість висновків; уміння бачити протиріччя,
причинно-наслідкові зв’язки; співвідношення між цілями і результатами
дослідження.

25
 Висновки

Загальні творчі здібності визначаються інтелектуальною активністю,

що об'єднує як інтелектуальні, так і особистісні компоненти.

При цьому першорядна роль у прояві творчих здібностей належить

особистісному фактору.

Найбільш пов'язаними із загальними творчими здібностями є

товариськість, реактивна агресивність, сила та рухливість нервової системи,
тобто характеристики особистості, необхідні для соціальної адаптації та
регуляції поведінки.

Знання цих зв'язків дає розуміння напрямів сприяння розвитку

творчих здібностей особистості, що, безсумнівно, корисно для розв'язання
актуальних завдань педагогічної психології.

Критичне мислення у сучасному світі виявляється тією життєдайною

перспективою розвитку «науки мислити», яка на початку ХХІ століття
відповідає головним умовам ефективної життєдіяльності особистості в
інформаційному світі.

На сьогоднішній день у рамках концепції розвиваючого навчання

розроблений ряд технологій, спрямованих як на загальне, цілісне
становлення особистості, так і на розвиток окремих її сфер. Однієї з таких
педагогічних технологій є технологія розвитку критичного мислення.

26
 Список використаної літератури:

[1] Протас О.Л., «Розвиток творчих здібностей учнів в умовах

загальноосвітнього навчального закладу», Освіта та розвиток обдарованої
особистості, № 3, с. 26-29, 2014. [Электронный ресурс]. Доступно:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Otros_2014_3_7.

[2] І. М. Біла, «Психологія дитячої творчості», К., Україна: Фенікс,

2014.

[3] Л.С.Выготский, «Воображение и творчество в детском возрасте»,

СПб.: Союз, 1997.

[4] Ю. Чепюк, «Дидактичні умови навчання творчого мислення

молодших школярів у процесі навчання іноземних мов», дис. канд. пед. наук,
Східноєвроп. нац. ун-т, Терноп. нац. ун-т, Луцьк, 2017, Тернопіль, 2018.

[5] А.П. Артимовець, «Теоретичний аналіз проблеми творчого

мислення», у Психологія: реальність і перспективи, Вип. 3, с. 22-25, 2014.
[Електронний ресурс]. Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prp_2014_3_9.

[6] Ю.Л. Трофімов та ін., «Психологія: підручник», К., Україна:

Либідь, 2008.

[7] О.Л.Музика, «Рефлексія і динаміка розвитку здібностей: підходи

до побудови дослідження», у Здібності, творчість, обдарованість: теорія,
методика, результати досліджень, О.В.Моляко, Ред. Житомир, Україна: Рута,
с.50-53, 2006. [Электронний ресурс]. Доступно:
http://eprints.zu.edu.ua/2799/1/monographiya.pdf .

27
 [8] А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метьюз, Д. Макінстер, «Технології
розвитку критичного мислення учнів», наук. ред. і передм. О. Пометун, К.:
Плеяда, 2006.

[9] О.І. Пометун, «Розвиток критичного мислення учнів засобами

шкільного підручника історії», у Проблеми сучасного підручника, Вип.20, с.
327-338, 2018. [Електронний ресурс].
Доступно:http://ipvid.org.ua/upload/iblock/c6f/c6f383508c03099a589e0546cee44
dfe.pdf

[10] С. О. Доценко, «Технологія розвитку критичного мислення як

засіб формування творчих здібностей учнів початкових класів», Педагогіка
формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук.
пр., Запоріжжя, Україна: КПУ, Вип. 48 (101), с.277–286, 2016. [Электронний
ресурс]. Доступно:
http://dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/556/1/%d0%94%d0%be
%d1%86%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be.pdf.

[11] С.О. Терно, «Методика розвитку критичного мислення

старшокласників у процесі навчання історії», автор. дис. докт. пед. наук, М-
во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Київ, 2015.

[12] Г.Линдсей, К.С. Халл, Р.Ф. Томпсон, «Творческое и критическое

мышление», Познавательные психологические процессы. А.Г. Маклаков,
Ред., 2001. [Електронний ресурс]. Доступно: http://www.psychology-
online.net/articles/doc-73.html.

[13] Жидкова Н., Критичне мислення у розвитку творчості учнів на

уроках суспільствознавчих предметів», Український педагогічний журнал,
№4, с. 180-191, 2020. [Електронний ресурс]. Доступно
https://uej.undip.org.ua/index.php/journal/article/view/330.

28
 [14] Піскут Р., «Критика чистого розуму. Що таке критичне мислення
та як воно полегшує пошук рішень», 2020. [Електронний ресурс]. Доступно
https://skvot.io/uk/blog/kritika-chistogo-razuma?
utm_term=&utm_campaign=blog&utm_source=google&utm_medium=cpc&utm_
content=search&gclid=EAIaIQobChMIyoj1vc_H_gIVCU4YCh0_AQ7sEAMYAS
AAEgIkW_D_BwE.

29