Міністерство освіти і науки України Державний заклад

«Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.

Д. Ушинського»

Соціально-гуманітарний факультет
Кафедра теорії та методики практичної психології

Реферат
з дісциплини «Психологія творчості педагогічного процесу»
на тему:

«Фізіологічні механізми творчості»

Здобувача магістерського
рівня освіти 1 курсу
спеціальності «053 Психологія»
Лааріф А.Ж.
Викладач: Савенкова І.І.

Одеса – 2023року
 2

Зміст

Вступ 3с.

1. Теоретичний огляд 6с.

1.1 Історія вивчення творчості 6с.
1.2 Теорії творчості 8с.
1.3 Типи творчості 10с.
1.4 Особливості творчого процесу 12с.

2. Фізіологічні механизми творчості 13с.

2.1 Нейрофізіологія творчості 13с.
2.2 Роль мозку у творчому процесі 16с.
2.3 Емоційні процеси у творчості 21с.
2.4 Когнітивні процеси у творчості 23с.

3. Використання фізіологічних механізмів творчості 25с.

Висновок 28с.

Література 30 с.
 3

Вступ

Творчість - це один із найбільш багатогранних та цікавих аспектів

людської діяльності, який привертає увагу дослідників, вже протягом
багатьох десятиліть. Філософи, психологи, нейробіологи та інші вчені
намагалися розібратися у тому, як працює творчий процес, та що стимулює
людей до створення нових творів та ідей.
Фізіологічні механізми творчості грають ключову роль у цій галузі та
вивчаються науковцями вже багато років. Багато досліджень показують, що
творчий процес ґрунтується на складному взаємозв'язку між
нейробіологічними, психологічними та емоційними факторами.
У цьому рефераті ми обговоримо фізіологічні основи творчості,
пов'язані з роботою мозку, нейрофізіологічними механізмами та іншими
аспектами, які впливають на творчий процес. Ми, також, розглянемо
результати сучасних досліджень, які допомагають краще розуміти, як мозок
працює під час творчості, і як можна використовувати ці знання для
покращення творчих здібностей.
У висновку буде узагальнено основні результати досліджень, та
зроблено висновки про значущість вивчення фізіологічних основ творчості.
Актуальність дослідження фізіологічних основ творчості, обумовлена
значною роллю творчої діяльності в різних сферах життя, починаючи від
науки та мистецтва, до бізнесу та соціальної сфери. В даний час, все більше
людей і організацій, прагнуть розвивати творчі здібності для досягнення
успіху та зростання.
Крім того, вивчення фізіологічних механізмів творчості може
допомогти у розробці нових методів та технік для навчання творчої
діяльності, а також у створенні нових технологій та продуктів, які можуть
покращити якість життя людей та вирішити деякі соціальні проблеми.
 4
Нарешті, дослідження фізіологічних основ творчості, можуть
допомогти у розумінні деяких психологічних та психопатологічних станів,
пов'язаних із творчою діяльністю, таких як творча криза та блокування
творчого потенціалу.
У світлі вищезгаданих аспектів вивчення фізіологічних механізмів
творчості, є важливим напрямом досліджень, який може призвести до
розробки нових підходів та методів для покращення творчої діяльності та
підвищення якості життя людей.
Мета даного дослідження - вивчення фізіологічних основ творчості, та
визначення ролі мозку у творчому процесі. Крім того, метою дослідження є
розгляд когнітивних та емоційних процесів, що відбуваються під час творчої
діяльності, та оцінка їхнього впливу на творчий процес.
Основною метою даного дослідження, є формулювання висновків про
значущість вивчення фізіологічних основ творчості для покращення творчої
діяльності у різних сферах життя, включаючи науку, мистецтво, бізнес та
соціальну сферу.
Завдання даного дослідження включають наступні аспекти:
Вивчення теоретичних основ творчості та фізіологічних механізмів, що
лежать в його основі, що включає ознайомлення з основними теоріями
творчості та різними підходами до вивчення механізмів, що лежать в його
основі.
Розгляд когнітивних та емоційних процесів, що відбуваються під час
творчої діяльності, та їх вплив на творчий процес, що включає вивчення
взаємодії між різними областями мозку, які беруть участь у творчому
процесі, та дослідження емоційних аспектів творчості.
Предметом дослідження, є творча діяльність загалом, а також її
фізіологічні засади та механізми. В рамках дослідження вивчаються процеси,
що відбуваються у мозку під час творчої діяльності, включаючи когнітивні та
емоційні процеси, а також нейрофізіологічні механізми, що лежать у її
основі.
 5
Предметом дослідження, також, можуть бути конкретні галузі творчої
діяльності, такі як наука, мистецтво, бізнес та соціальна сфера, та вплив
фізіологічних механізмів на ці галузі.
Об'єктом дослідження, є фізіологічні механізми, які у основі творчої
діяльності. Ці механізми включають когнітивні, емоційні та
нейрофізіологічні процеси, які відбуваються в мозку під час творчого
процесу. В рамках дослідження, також, вивчається взаємодія між різними
областями мозку, та їх роль у творчому процесі.
 6
1. Теоретичний огляд
1.1 Історія вивчення творчості

Вивчення творчості – це давня історія, яка розпочалася ще в

античності. Вже тоді, вчені та філософи, цікавилися походженням та
природою творчої діяльності.
У Середньовіччі, творчість розглядалася в контексті божественної
натхненності, і вважалося, що творчість походить від Бога, а людина лише є
інструментом втілення божественної ідеї.
В епоху Просвітництва та Ренессансу, інтерес до творчості зріс, і
почали з'являтися перші спроби наукового вивчення цього явища. Однак
наука, тоді була ще на стадії становлення, і методи дослідження, були не
настільки розвинені.
З початку 20-го століття, з розвитком психології та нейробіології,
наукове вивчення творчості стало більш системним та методологічно
обґрунтованим. Протягом останніх десятиліть, в рамках наукової спільноти
було проведено багато досліджень, які дозволили глибше зрозуміти природу
творчості, її фізіологічні та психологічні механізми, а також розвинути різні
підходи до її вивчення.[3]
Сьогодні творчість розглядається як багатоаспектне явище, яке
потребує комплексного підходу до його вивчення. Дослідження в цій галузі,
не лише розширюють наші знання про процеси, що лежать в основі творчої
діяльності, а й можуть сприяти розвитку нових методів терапії та
підвищенню ефективності освіти.
Вивчення творчості – це досить молода галузь науки, яка почала
активно розвиватися у двадцятому столітті. Раніше творчість розглядалася як
щось уроджене і не піддається науковому дослідженню. Проте, наприкінці
дев’ятнадцятого і на початку двадцятого століття, з'явилися перші спроби
наукового дослідження творчості.[3]
 7
Одним із перших дослідників, які займалися творчістю, був
французький психолог Франсуа Дельбоз, який розробив теорію про те, що
творчість є результатом особливого поєднання інтелектуальної та
особистісної здібностей.
У 1920-х роках у США, американський психолог Джой Пол Торранс,
розробив тести на творче мислення, які були використані у школах для
виявлення та розвитку творчих здібностей учнів.
У 1950-х роках, американський психолог Джой Гільфорд запропонував
концепцію тривимірної моделі інтелекту, що включала компонент творчого
мислення. Він стверджував, що творче мислення може бути вивчено
науковими методами та розглядав його як одну з ключових складових
інтелекту. [11]
У наступні десятиліття було проведено багато досліджень у галузі
творчості. Було розроблено різні теорії творчості, у тому числі теорії,
засновані на нейрофізіологічних та біохімічних механізмах. З розвитком
технологій нейроіміджингу, таких як фМРТ, стали можливими точніші та
детальніші дослідження фізіологічних механізмів творчості. В даний час,
вивчення творчості представляє інтерес для багатьох наукових галузей, таких
як психологія, нейронауки, біохімія та фізіологія. [10]
 8
1.2 Теорії творчості

Існує багато теорій творчості, кожна з яких, представляє унікальний

погляд на процес творчого мислення. Розглянемо деякі з найвідоміших
теорій творчості:
Теорія асоціативних зв'язків. Ця теорія була розроблена Арістотелем і
говорить про те, що творчість відбувається завдяки поєднанню різних ідей,
понять і думок, що дозволяє створювати нові комбінації та оригінальні
концепції.
Теорія неструктурованого процесу. Згідно з цією теорією, творчий
процес непередбачуваний та несистематичний. Творчі ідеї з'являються
випадковим чинном, та можуть бути пов'язані з чимось зовнішнім, таким як
звук або запах.
Теорія стадій творчості. Ця теорія говорить про те, що творчий процес
проходить через кілька стадій: підготовка, інкубація, осмислення та
реалізація. На кожній стадії творча людина використовує свої індивідуальні
здібності та техніки для вирішення завдання.
Теорія генеративної творчої здатності. Ця теорія стверджує, що творчі
люди мають вищу генеративну здатність, тобто вони можуть генерувати
більше нових ідей та думок, ніж некреативні люди. Ця здатність може бути
розвинута шляхом тренування та практики.
Теорія соціального контексту. Згідно з цією теорією, творчість
залежить від соціального середовища, та культурних факторів. Культурні
стереотипи та очікування, можуть обмежувати творчий потенціал людей, а
соціальна підтримка та поохочення, можуть сприяти його розвитку. Кожна
теорія має свої переваги та недоліки, та може застосовуватися для пояснення
різних аспектів творчості. [10]
Теорія Д. Гілфорда. Гілфорд запропонував концепцію тривимірної
моделі інтелекту, яка включала компонент творчого мислення. Він
 9
стверджував, що творче мислення може бути вивчене науковими методами та
розглядав його як одну з ключових складових інтелекту. [6 ]
Теорія А. Маслоу. Маслоу передбачав, що творчий процес виникає,
коли людині доступні всі необхідні ресурси для самореалізації та
самовираження. Він стверджував, що творче мислення пов'язане з вищим
рівнем потреб, таких як самоактуалізація. [10]
Теорія Р. Кетела. Кетел припускав, що творчий процес є результатом
поєднання трьох факторів: експертності в певній галузі знань, креативності
та мотивації. Він вважав, що успішна творчість залежить від певних
психологічних рис, таких як емоційна стійкість та здатність до ризику.
Теорія Грема Уолласа. Уоллас запропонував модель, в якій творчий
процес поділяється на чотири етапи: підготовка, інкубація, ілюмінація та
верифікація. Він стверджував, що творчий процес є результатом активної
роботи розуму, а не випадкового натхнення.
Теорія Роберта Стернберга. Стернберг розробив теорію, в якій творчий
процес представлений у вигляді трикутника, в якому кожний кут відповідає
компоненту творчого мислення: експертизі, креативності та мотивації. Він
стверджував, що успішна творчість залежить від поєднання цих трьох
факторів. [10]
 10
1.3 Типи творчості

Існує різноманіття підходів до класифікації типів творчості. Один з

найпоширеніших - це поділ творчої діяльності на три типи: художню
творчість, технічну творчість та наукову творчість.
Художня творчість. Цей тип творчості пов'язаний зі створенням творів
мистецтва, таких як картини, романи, поезія, музика тощо. Художня
творчість вимагає від автора оригінального підходу, фантазії та почуття
естетики.
Технічна творчість. Цей тип творчості пов'язаний з розробкою нових
технологій, винаходженням нових пристроїв, створенням інноваційних
продуктів тощо. Технічна творчість вимагає від автора високої кваліфікації,
знань в галузі науки та техніки, а також вміння поєднувати різні елементи
для досягнення кінцевої мети.
Наукова творчість. Цей тип творчості пов'язаний з науковими
дослідженнями, відкриттям нових знань та розробкою нових теорій. Наукова
творчість вимагає від автора високого рівня освіти, глибоких знань у
відповідній галузі та наукового мислення, здатності до логічного аналізу та
експериментів. Крім того, існують і інші підходи до класифікації типів
творчості, такі як соціальна, бізнес-творчість, кулінарна творчість тощо.
Загалом, всі типи творчості вимагають від автора індивідуального підходу,
оригінальності мислення та креативності.
Існує безліч видів творчості, які можна класифікувати за різними
ознаками. Деякі з них:
Літературна творчість - створення творів літератури, таких як романи,
вірші, п'єси, есе і т.д.
Музична творчість - створення музичних творів, таких як пісні,
симфонії, концерти і т.д.
Візуальна творчість - створення творів мистецтва, таких як живопис,
графіка, скульптура, фотографія і т.д.
 11
Танцювальна творчість - створення танцювальних творів, таких як
балети, сучасні танці, народні танці і т.д.
Архітектурна творчість - створення архітектурних проектів та споруд,
таких як будівлі, мости, пам'ятники і т.д.
Кулінарна творчість - створення кулінарних шедеврів, таких як страви,
десерти, напої і т.д.
Наукова творчість - створення наукових досліджень, відкриттів,
винаходів і т.д.
Кіно- та відеотворчість - створення фільмів, серіалів, рекламних
роликів, музичних кліпів і т.д. [ 4]
Це лише деякі з видів творчості, які можуть бути класифіковані. Кожен
з них вимагає унікального набору навичок та здібностей, для досягнення
успіху в даній сфері.
 12
1.4 Особливості творчого процесу

Творчий процес - це складний і багатогранний процес, який зазвичай

включає кілька етапів. Він може бути представлений, як сукупність
когнітивних та емоційних процесів, пов'язаних з пошуком нових та
оригінальних рішень для вирішення різних проблем. Однією з основних
особливостей творчого процесу, є його непередбачуваність. Творчість
вимагає від індивіда, виходу за межі стандартних та звичних способів
вирішення завдань. Тому творчий процес може бути непередбачуваним та
нелінійним. Іншою важливою особливістю творчого процессу, є наявність
певних фаз, які можуть бути різними залежно від підходу та типу творчості.
Деякі з найбільш загальних фаз включають попередню підготовку,
інкубацію, ілюмінацію та верифікацію.
Важливо відзначити, що творчий процес може бути не лише
індивідуальним, але й колективним. У деяких випадках творчий процес може
відбуватися у спільній роботі кількох людей, що може призвести до більш
оригінальних та сміливих ідей. [7]
Творчий процес, може залежати від індивідуальних особливостей
творця, таких як особистісні якості, досвід та освіта. Наприклад, деякі
дослідники пов'язують творчість з високим рівнем інтелекту, креативності та
самоактуалізації. Загалом, творчий процес є складним і багатогранним
явищем, яке може бути вивчено з використанням різних методів та підходів.
Він відіграє важливу роль в різних галузях, таких як мистецтво, наука, бізнес
та технології.
Автори висвітлюють такі особливості творчого процесу, як
необхідність інноваційних рішень, здатність до саморефлексії та
самокритики, орієнтацію на майбутнє, зосередженість на проблемі, а також
важливість підтримки іншими людьми. Крім того, досліджується вплив
різних факторів, які можуть стимулювати або гальмувати творчий потенціал,
такі як мотивація, емоційний стан, соціальні умови та інші. [7]
 13
2. Фізіологічні механизми творчості
2.1 Нейрофізіологія творчості

Нейрофізіологія творчості - це галузь досліджень, яка вивчає, які

нейрофізіологічні механізми та процеси відбуваються в мозку під час творчої
діяльності. Вона досліджує фізіологічні механізми творчого процесу на рівні
нейрональної активності та функціонування мозку. Ця галузь включає в себе
вивчення електрофізіологічних, нейровізуальних, нейрохімічних та
нейроанатомічних аспектів творчої діяльності. Нейронауки дозволяють
досліджувати механізми, що лежать в основі когнітивних процесів, в тому
числі творчого мислення.
Дослідження в галузі нейрофізіології творчості допомагають зрозуміти,
які процеси відбуваються в мозку під час створення нових ідей, та як мозок
інтегрує інформацію з різних джерел для створення нового знання або
продукту. Наприклад, дослідження функціональної магнітно-резонансної
томографії (фМРТ) та електроенцефалографії (ЕЕГ), дозволяють вивчати
зміни в активності різних ділянок мозку під час творчого процесу.
Також вивчається роль нейромодуляторів, таких як дофамін, серотонін
та норадреналін, в творчій діяльності. Наприклад, дофамін покращує
мотивацію та настрій, що може сприяти творчій продуктивності, а серотонін
- контролює рівень тривоги та страху, що може впливати на творчу
експресію.[12]
Слід зазначити такі фізіологічні механізми творчості як:
Нейропластичність - здатність мозку змінювати свою структуру та функції у
відповідь на досвід та навчання. Деякі автори, такі як О. І. Христова,
наголошують на важливості нейропластичності для розвитку творчих
здібностей. Функціональна дезінгібіція - це зменшення активності задніх
частин мозку, які відповідають за контроль та інгібіцію поведінки. Це може
сприяти більш вільному потоку думок та ідей під час творчого процесу.[9]
 14
Активація лімбічної системи - лімбічна система відіграє важливу роль
у емоційних процесах, і деякі українські автори, такі як Т.В. Котелевець та
Л.П. Чернуха, наголошують на важливості емоційного стану для творчого
процесу. Синаптична пластичність - це зміна ефективності зв'язків між
нейронами. Це може бути важливим механізмом творчого процесу, оскільки
нові ідеї та рішення, можуть виникати в результаті зміни синаптичних
зв'язків у мозку. Окситоцин - це гормон, який відіграє важливу роль у
соціальній поведінці, включаючи встановлення довірливих відносин та
емоційний зв'язок між людьми. Окситоцин, також, може сприяти творчому
процесу, поліпшуючи соціальну взаємодію, та збільшуючи почуття
натхнення. [4]
Серед досліджень механизмів творчості, можна згадати книгу О. І.
Христової "Нейропсихологічні основи творчості", в якій автор розглядає
теоретичні та практичні аспекти нейропсихології творчості. Вона описує такі
аспекти:
Креативність, як здатність до творчого мислення та створення нового.
Інтелектуальна здатність, яка полягає в здатності швидко розуміти
інформацію, легко асоціювати різні ідеї, здатність до логічного мислення та
аналізу.
Мотивація до творчого процесу, яка включає у себе інтерес до
творчості, задоволення від створення нового, а також віру в свої здібності.
Стресостійкість, яка є важливою в здатності досягати успіху в
творчості, оскільки творчість може бути пов'язана з ризиком та
нестабільністю.
Емоційна зрілість, яка полягає в здатності розуміти та керувати своїми
емоціями в процесі творчості.
Експериментальність, яка включає у себе готовність до
експериментування та пошуку нових способів розв'язання проблем.
Адаптивність, яка полягає в здатності адаптуватися до нових ситуацій
та змінювати свій стиль творчості.
 15
В цілому, О.І. Христова, описує творчий процес як складний механізм,
який включає в себе різноманітні фактори, такі як здібності, мотивацію,
емоції та інтелектуальні здібності. [9]
Однією з найвідоміших робіт у галузі аналізу механізмів творчості є
книга "Потік: психологія оптимального досвіду" (Чиксентміхайї, 1990), в якій
автор описує концепцію "потоку" - опис, коли людина повністю занурена у
творчість. [7]
Деякі українські автори, також, описують значимість впливу
оточуючого середовища на творчий процес. Вони вказують на важливість
створення відповідного простору і атмосфери, які можуть стимулювати
творче мислення та сприяти генерації ідей. [1]
Також, у книгах українських авторів, обговорюються різні механізми,
пов'язані з мотивацією та саморегуляцією, які можуть допомогти створити
сприятливе середовище для творчості та покращити результати творчої
роботи. [6]
Гормональний фактор. Деякі дослідження свідчать про зв'язок творчого
процесу зі змінами рівнів гормонів в організмі. Наприклад, підвищення рівня
кортизолу може сприяти креативності, тоді як підвищення рівня
тестостерону може мати протилежний ефект.
Режим сну. Автори звертають увагу на важливість сну для творчості.
Сон допомагає організму відновитися та переробити отриману інформацію,
що сприяє креативності та здатності до розв'язання творчих завдань. [10]
В загальному, дослідження в галузі нейрофізіології творчості
показують, що творчі процеси пов'язані з активністю різних областей мозку
та включають у себе роботу різних нейронних мереж.
 16
2.2 Роль мозку у творчому процесі

Фізіологічні дослідження творчості - це багатогранна область

досліджень, яка включає в себе функції мозку, емоційні реакції та реакції
мозку. Важливу роль у творчому процесі грають механізми уяви, які несуть у
собі візуалізацію та втілення нових ідей. Дослідження, також, показують, що
механізми уяви активують мозкові області, відповідальні за обробку зорової
інформації.
Одне з найвідоміших досліджень у галузі нейрофізіології творчості,
було проведене нейробіологом Марком Бімлером в 1990-х роках. У його
експериментах, учасникам пропонували вирішувати нетривіальні завдання, і
під час їх вирішення, вимірювалась активність мозку. Він та його колеги
досліджували, які зміни відбуваються в мозку під час вирішення творчих
завдань. Під час дослідження, вони виявили, що при виконанні творчих
завдань активуються різні області мозку, такі як лобові долі, потиличні долі
та задні долі. Бімлер прийшов до висновку, що творчий процес включає в
себе три основні етапи: підготовчий, інкубаційний та вершинний. [11]
Мозок складається з двох півкуль - правої та лівої, які виконують різні
функції. Ліва півкуля відповідає за логічне мислення, аналіз, мову,
математичні обчислення та деталізацію. Права півкуля, відповідає за творче
мислення, сприйняття цілісності, просторове мислення та розпізнавання
образів.
Під час творчого процессу, мозок використовує безліч різних областей
та мереж нейронів для генерації ідей, аналізу їх, та вибору найкращого
рішення. Наприклад, під час творчого процесу можуть активуватися
додаткові області мозку, які зазвичай не пов'язані з конкретним завданням.
Це може призводити до неочікуваних рішень та нових ідей.
Крім того, мозок, може змінювати свою структуру, та функціонування
відповідно до досвіду творчої діяльності. Це може статися завдяки процесам
 17
нейропластичності, які дозволяють мозку адаптуватися, та змінювати свою
структуру та функції відповідно до досвіду.
Роль правого та лівого півкуль мозку в творчому процесі, є предметом
дослідження багатьох вчених. Традиційно вважається, що ліва півкуля
відповідає за аналітичні функції, такі як мова, логіка, математика, а права
півкуля - за інтуїцію, просторове сприйняття, фантазію та творчість. Однак,
сучасні дослідження показують, що мозок використовує обидві півкулі в
творчому процесі, і важлива їх спільна робота. Наприклад, для створення
нових ідей і концепцій, необхідне поєднання логічного мислення з інтуїцією
та уявою. Це означає, що творчість - це не тільки робота правої півкулі, але й
складна взаємодія обох півкуль мозку. Творчий процес, також, пов'язаний з
активацією різних ділянок мозку, таких як лобові долі, потиличні долі,
тім'яні долі і т.і. Залежно від характеру творчого завдання, активуються різні
ділянки мозку, що дозволяє використовувати різні когнітивні ресурси та
інтелектуальні здібності для досягнення мети.
У процесі творчості важлива взаємодія обох півкуль мозку. Наприклад,
при вирішенні творчих завдань необхідно спочатку активувати праву
півкулю для генерації нових ідей та асоціацій, а потім ліву півкулю для
аналізу та вибору найбільш перспективних ідей та їх реалізації. Цей процес
називається "кросс-модальним переключенням", і є, ключовим у творчому
процесі. [2]
Одним з ключових понять у нейрофізіології творчості, є поняття
"потоку". Воно описує стан повної зануреності людини в діяльність, коли час
здається не важливим, а завдання вирішуються без особливих зусиль. У
цьому стані активуються різні області мозку, включаючи префронтальну
кору, яка відповідає за планування та прийняття рішень, а також області, що
відповідають за увагу, пам'ять та моторику.
Робота в "потоці". Деякі українські автори згадують концепцію
"потоку", яка описує стан зануреності в роботу, коли людина забуває про час
та про себе, повністю зосереджуючись на задачі. Вони вважають, що робота в
 18
"потоці" може сприяти творчим процесам, оскільки дозволяє мозку
працювати більш ефективно та глибоко.[5]
Одним з основних аспектів вивчення механізмів творчості, є процес
інтуїції, який передбачає сприйняття оточуючого середовища в цілому, а не в
окремих елементах. Дослідження показують, що процес інтуїції активує
область мозку, яка відповідає за обробку інформації з окремих сенсорних
систем. [5]
Мозкові хвилі. Деякі дослідження виявляють зв'язок між різними
типами мозкових хвиль та креативністю. Наприклад, підвищена активність
альфа-хвиль, може супроводжувати творчий процес.
Зниження рівня норадреналіну. Автор посилається на дослідження, які
пов'язують творчість з зниженням рівня норадреналіну в мозку. Цей
нейромедіатор відповідає за реакцію "бій або втеча", та мобілізацію
організму в стресових ситуаціях. Зниження рівня норадреналіну, на думку
авторів, дозволяє мозку працювати більш свободно і гнучко, що сприяє
творчим процесам. [12]
Крім того, вивчається роль різних частин мозку у творчій діяльності.
Наприклад, лобові долі, особливо префронтальна кора, відіграють важливу
роль у вищих когнітивних функціях, пов'язаних з творчістю, таких як
планування, прийняття рішень і абстрактне мислення. Також вивчається роль
правої півкулі в процесі творчості, оскільки вона відповідає за обробку
нестандартної інформації та сприйняття метафоричних образів. [2]
Ще одним з ключових механізмів творчості є гнучкість мислення.
Деякі українські автори, такі як Л.П. Чернуха та О.В. Курило, відзначають,
що гнучкість мислення, пов'язана з активністю фронтальної кори мозку, та
роботою лобових долей. Крім того, вони стверджують, що творчі процеси
пов'язані з активністю правої півкулі мозку.[7]
Нейрофізіологічні дослідження показують, що творчий процес включає
в себе багато мозкових функцій та областей, таких як увага, пам'ять, уява,
емоції та мотивація. Наприклад, активація дорсолатеральної передочної кори,
 19
пов'язана з генерацією нових ідей та вирішенням нетривіальних задач, а
лобові долі мозку відіграють важливу роль у прийнятті рішень та оцінці
результатів творчої діяльності.
Дослідження за допомогою методів нейроімеджингу показують, що
творчі завдання активують різні області головного мозку, включаючи лобові
долі, моторну кору, тилову та потиличну області. Активація нейронів в
мозку. Деякі українські автори стверджують, що творчість пов'язана з
активацією певних нейронів в мозку. Ці нейрони відповідальні за обробку
інформації та формування нових зв'язків між концепціями. За думкою
авторів, активація цих нейронів, дозволяє мозку створювати нові ідеї та
концепції. [12]
Один з найважливіших аспектів полягає у активації правої півкулі
мозку, яка відповідає за інтуїцію, образне мислення та творчу інтуїцію. Деякі
автори описують важливість стимуляції правої півкулі, наприклад, через
використання асоціативних карт і різних технік візуалізації.
Багато українських авторів стверджують, що права півкуля мозку
відповідає за творчі процеси. Вони пов'язують це з тим, що права півкуля
обробляє інформацію нелінійно та глобально, що дозволяє побачити нові
зв'язки та створити щось нове. [2]
У книзі "Нейропсихологічні основи творчості" О.І. Христової
приділено увагу електроенцефалографії (ЕЕГ), методу дослідження
електричної активності мозку, який може допомогти зрозуміти, які області
мозку активні під час творчої діяльності та які типи хвиль пов'язані з
певними етапами творчого процесу.[9]
Український психолог С.М. Лук'янов стверджує, що творчі процеси
пов'язані з роботою передфронтальної кори мозку, яка відповідає за увагу та
управління поведінкою. Крім того, він стверджує, що творчість пов'язана з
активністю нейронів, які беруть участь у обробці інформації про минулий
досвід та сучасний контекст. У цьому розділі, автор обговорює дослідження,
проведені на рівні мозкової активності під час творчого процесу, та наводить
 20
приклади досліджень, в яких використовувався метод функціональної
магнітно-резонансної томографії (фМРТ), включаючи дослідження,
проведені Лук'яновим та його колегами. Автор зауважує, що їхні
дослідження показали, що під час творчого мислення активуються різні
області головного мозку, пов'язані з візуальним сприйняттям, мовою, рухами,
регулюванням емоцій тощо. [3]
Отже, мозок грає важливу роль у творчому процесі, а розуміння його
функцій та механізмів, може допомогти підвищити ефективність творчої
діяльності та розвитку творчого потенціалу. Він забезпечує координацію між
різними областями мозку, які відповідають за сприйняття, увагу, пам'ять,
мислення, емоції та рухи.
Творчий процес включає в себе безліч фаз, таких як формулювання
проблеми, пошук рішень, оцінка рішень тощо. Кожна фаза супроводжується
активністю певних областей мозку та мереж нейронів. Мозок грає важливу
роль у творчому процесі, а грамотне використання обох півкуль мозку може
допомогти підвищити творчий потенціал людини.
Роль мозку в творчому процесі полягає в тому, що він є основним
інструментом для формування, розвитку та реалізації творчих ідей. Однак,
для досягнення найвищих результатів у творчій діяльності, важлива не лише
робота мозку, а й певні особистісні якості, такі як наполегливість,
впевненість, самодисципліна та інше. На даний час нейрофізіологія творчості
продовжує розвиватися, і дослідження в цій галузі допомагають краще
розуміти, як працює мозок під час творчої діяльності, а також знаходити
способи оптимізації та розвитку творчого потенціалу.
 21
2.3 Емоційні процеси у творчості

Емоційні процеси грають важливу роль у творчому процесі. Вони

можуть бути як стимулом для початку творчої діяльності, так і результатом її
завершення. Емоції можуть впливати на вибір об'єкта творчості, на характер
та інтенсивність творчої діяльності, на оцінку результатів творчості. Крім
того, емоції можуть впливати на мотивацію до творчої діяльності, на творчий
потенціал та на здатність до розв'язання творчих завдань.
Дослідження показують, що певні емоції сприяють творчій
продуктивності. Наприклад, позитивні емоції, такі як радість, задоволення,
захоплення та цікавість, можуть стимулювати творчу діяльність та
підвищувати продуктивність. Однак емоції можуть також бути перешкодою
для творчості, наприклад, негативні емоції, такі як страх, тривога, депресія та
розчарування, можуть ускладнити творчий процес та знизити його
результативність. [7]
Деякі автори описують значення емоцій у творчості, оскільки вони
можуть бути потужним джерелом мотивації та натхнення. Вони відзначають,
що позитивні емоції, такі як радість та задоволення, можуть покращити
творчу продуктивність, а негативні емоції, такі як стрес та тривога, можуть
заважати творчому процесу. Українські автори, такі як Т.В. Котелевець і Л.П.
Чернуха, описують вплив емоцій на творчий процес, а також зв'язок між
творчістю та сприйняттям, увагою, пам'яттю та мисленням. Також
підкреслюється значення уваги та концентрації в творчому процесі. Вони
описують, як увага може спрямовуватися на певні аспекти проблеми, що
дозволяє краще зрозуміти її та знайти незвичайні рішення. [10]
Важливим аспектом вимірювання функцій творчості, є емоційний
стимулюючий ефект, який затинає емоційну реакцію на сприйняття та
сприйняття емоційної сили почуття. Дослідження показують, що сенсори
емоцій та мотивації, активізують алергічну реакцію мозку, пов'язану з
емоційною обробкою інформації.
 22
Взагалі, емоційні процеси, є невід'ємною частиною творчої діяльності і
можуть впливати на творчий процес та його результати як позитивно, так і
негативно.
Емоційні процеси грають важливу роль у творчому процесі. Вони
можуть стимулювати творчу діяльність, надихати, допомагати зосередитися
та продуктивно працювати. У творчості емоції можуть проявлятися як
позитивні, так і негативні.[8]
Наприклад, як було вказано вище, позитивні емоції, такі як радість,
задоволення, захоплення та натхнення, можуть збільшити мотивацію та
енергію для роботи над творчим проектом. Вони, також, можуть покращити
настрій та сприяти більш вільному та експресивному вираженню себе в
творчій діяльності.
З іншого боку, негативні емоції, такі як страх, тривога та розчарування,
можуть перешкоджати творчій роботі. Вони можуть викликати страх перед
провалом, знижувати впевненість у своїх здібностях та призводити до
нервозності та напруження.
Отже, емоції можуть впливати на творчий процес як позитивно, так і
негативно. Добре управління емоціями може допомогти покращити якість
творчої роботи та досягнути кращих результатів.
 23

2.4 Когнітивні процеси у творчості

Когнітивні процеси грають важливу роль у творчості, оскільки вони

дозволяють нам сприймати, обробляти та аналізувати інформацію, що може
призвести до нових ідей та рішень проблем.
Деякі з когнітивних процесів, які можуть бути особливо важливими для
творчого процесу, включають в себе:
Увага - здатність зосередитися на певному аспекті оточуючого
середовища та виключити все інше. Увага може бути необхідною для
помічення незвичайних деталей, або особливостей, які можуть бути
використані у творчому процесі.
Уява - здатність створювати образи та ідеї, яких немає у реальному
світі. Уява може допомогти у створенні нових концепцій та ідей.
Аналітичне мислення - здатність розбирати інформацію на складові,
аналізувати її та зводити висновки. Аналітичне мислення, може допомогти
при пошуку нових рішень, та створенні нових ідей на основі наявної
інформації.
Творче мислення - здатність створювати незвичайні комбінації та ідеї,
які можуть бути неочевидними для інших. Творче мислення може допомогти
в створенні нових концепцій та ідей, які можуть бути ключовими в творчому
процесі.
Пам'ять - здатність запам'ятовувати інформацію та використовувати її
для розв'язання завдань та створення нових ідей. Пам'ять може бути
важливою при пошуку нових рішень та використанні ідей з минулого, в
нових контекстах.
Когнітивні процеси, відіграють важливу роль у творчому процесі. Ці
процеси включають в себе вже розглянуті сприйняття, увагу, пам'ять,
мислення, мову та вирішення проблем. Когнітивні процеси можуть бути
 24
організовані в різні етапи творчого процесу, такі як підготовка, інкубація,
інсайт, оцінка та реалізація. [8]
Мовні процеси - це здатність використовувати мову для вираження
ідей та спілкування з іншими. Мовні процеси, можуть бути важливими для
того, щоб висловити свої ідеї та концепції іншим людям і отримати
зворотний зв'язок. [1]
У творчому процесі важливу роль відіграють когнітивні процеси,
пов'язані з генерацією нових ідей та вирішенням проблем. Ці процеси можуть
включати в себе нестандартне мислення, в тому числі асоціативне мислення,
латералізацію мислення та прийняття ризику. Крім того, когнітивні процеси,
можуть бути пов'язані з емоційними та мотиваційними факторами, такими як
інтерес, задоволення, страх неуспіху та впевненість у своїх здібностях. В
загальному, когнітивні процеси відіграють важливу роль у творчому процесі,
надаючи каркас для генерації нових ідей та створення щось нового і
унікального.
 25
3. Використання фізіологічних механізмів творчості

Фізіологічні механізми відіграють важливу роль у творчій діяльності,

оскільки вони визначають нашу здатність до концентрації уваги, мислення та
вирішення проблем. У цьому контексті деякі методи, що базуються на
використанні фізіологічних процесів, можуть бути корисні при проведенні
творчих завдань.
Наприклад, багато технік медитації та релаксації базуються на зміні
фізіологічних процесів, таких як дихання та серцебиття, для досягнення
більш глибокого розслаблення та концентрації. Це може допомогти творцям
покращити свою здатність до концентрації та управління емоціями, що в
свою чергу може покращити їх творчі здібності. [8]
Також, останнім часом, все більше технологічних інструментів
базуються на використанні фізіологічних процесів для покращення творчої
діяльності. Наприклад, деякі пристрої для відстежування біологічних
показників, такі як мозкові хвилі або пульс, можуть використовуватися для
керування творчими додатками та створення творів мистецтва.
Використання фізіологічних механізмів у творчій діяльності, може
відбуватися за кількома напрямками. По-перше, можна використовувати
знання про роботу мозку та його функції, для оптимізації процесів творчого
мислення. Наприклад, можна проводити певні вправи, які стимулюють
роботу певних частин мозку, або покращують зв'язок між ними. Такі вправи,
можуть допомогти поліпшити креативність та збільшити продуктивність у
творчій діяльності. [8]
Крім того, можна використовувати фізіологічні механізми, щоб
допомогти впоратися з проблемами, які можуть виникати в процесі
творчості. Наприклад, багато людей відчувають блокування у творчому
процесі, коли ідеї перестають приходити в голову. У таких випадках можна
використовувати техніки релаксації, які допоможуть зменшити рівень стресу
 26
та збільшити креативність. Нарешті, можна використовувати фізіологічні
механізми для поліпшення якості кінцевого продукту. Наприклад, якщо ви
створюєте твір мистецтва, ви можете використовувати свої знання про
кольорові поєднання та пропорції, щоб створити більш естетичний продукт.
А якщо ви створюєте музику, ви можете використовувати свої знання про
звукові частоти та гармонії, щоб створити більш музичний продукт. [8]
Отже, використання фізіологічних механізмів, може бути корисним для
покращення творчих здібностей, але необхідно пам'ятати, що кожен творець
є унікальним і може потребувати індивідуальний підхід до покращення своєї
творчої діяльності.
Практичне застосування знань про творчі процеси може бути
різноманітним. Наприклад, знання про роль різних областей мозку, може
допомогти у розробці методів стимулювання творчої активності. Також
розуміння когнітивних та емоційних процесів у творчості може допомогти у
розробці методів навчання творчої діяльності та підвищення її ефективності.
Крім того, знання про ці процеси може бути корисним у різних галузях, де
творчі здібності відіграють важливу роль, таких як дизайн, музика,
література, мистецтво та наукові дослідження.
Наприклад, у освіті та тренінгах можуть використовуватись методи, які
сприяють розвитку творчого мислення та вміння генерувати нові ідеї. Також
розуміння ролі емоцій та мотивації у творчості, може допомогти у створенні
сприятливої атмосфери для творчої діяльності.[8]
У практиці бізнесу та інновацій, знання про творчі процеси, можуть
застосовуватися для розробки нових продуктів та послуг, а також для
вирішення складних задач та пошуку інноваційних рішень. В медицині та
реабілітації також використовуються техніки, що базуються на розумінні
творчих процесів, наприклад, для розвитку пластичності мозку та
відновлення функцій після травми чи інсульту.
 27
Отже, знання про творчі процеси, можуть бути застосовані в різних
галузях, де важливе розвиток творчого мислення, знаходження нових ідей і
рішень, а також підвищення ефективності та якості роботи.
 28
Висновок

Дослідження фізіологічних механізмів творчості, є важливим

напрямком у психології та нейронауках, яке дозволяє зрозуміти, як мозок
бере участь у творчих процесах та які механізми використовуються для
досягнення креативності.
Одним з основних висновків з дослідження є те, що творчий процес не
пов'язаний лише з роботою правої півкулі мозку, як це раніше припускалося,
а є результатом складної взаємодії різних областей мозку.
Крім того, важливу роль у творчих процесах грають емоційні та
когнітивні процеси, а також фізіологічні механізми, пов'язані з регулюванням
уваги та концентрації.
Практичне застосування знань про фізіологічні механізми творчості,
може відбуватися через використання спеціальних технік та вправ, які
можуть допомогти стимулювати роботу мозку та покращити креативність.
Також, розуміння фізіологічних механізмів, може допомогти
справлятися з проблемами, що виникають у процесі творчості, та
покращувати якість кінцевого продукту. Дослідження фізіологічних
механізмів творчості, є динамічним та актуальним напрямком, який може у
майбутньому привести до нових відкриттів у розумінні творчого процесу та
розвитку нових методів та технік для покращення креативності.
Фізіологічні механізми відіграють важливу роль у творчому процесі,
вони визначають якість та кількість продукції, створеної творцем. Мозок грає
ключову роль у творчому процесі, і його права та ліва півкулі виконують
різні функції в цьому процесі. Права півкуля відповідає за інтуїтивне
мислення, образи та візуалізацію, а ліва півкуля - за аналітичне мислення та
логіку. Крім того, емоції та настрій можуть впливати на творчий процес і
можуть використовуватися для покращення продуктивності.
 29
Існує безліч технік та методів, які можуть допомогти стимулювати
фізіологічні механізми творчості, такі як медитація, йога, ароматерапія,
музика та інші.
Важливо, також, враховувати індивідуальні особливості творця, такі як
особистісні якості, досвід, освіта та інші фактори, які можуть впливати на
творчий процес. Подальші дослідження в цій галузі допоможуть розкрити
більш глибокі аспекти фізіологічних механізмів творчост,і та розробити
більш ефективні методи стимулювання творчого потенціалу.
 30
Література

1. Білоус Н.О. "Психологічні механізми творчості та їх роль у

формуванні творчого потенціалу." - Київ: Видавництво "Світ", 2016. - 264 с.

2. Гурко А.С. Мозкові механізми творчості. - Київ: Видавництво

"Київський університет", 2016. - 256 с.

3. Дрозд Л.С. "Системні підходи до вивчення творчості." - Київ:

Видавництво "КМ Академія", 2018. - 236 с.

4. Жолудєва Л.М., Ковальова О.Є., Хмелевська О.В. Творчість у

контексті культурних процесів: монографія. Київ: Вид-во НПУ імені М.П.
Драгоманова, 2019. - 240 с.

5. Карпенко Н.А. Психологія творчості: навч. посібник . – Львів:

ЛьвДУВС, 2016. – 156 с.

6. Котелевець Т.В. Теоретичні підходи до вивчення творчості. Київ:

Видавництво "Києво-Могилянська академія", 2014. - 200 с.

7. Курило О.В., Чернуха Л.П., Денисенко Н.П., Хоменко О.О.

Психологічні детермінанти творчості: Монографія. - Київ: Видавничий Дім
"Слово", 2021. – 528с.

8. Потіха І.В., Полетаєва І.В., Лебідь Г.В. та ін. "Психологічні

механізми творчості." - Київ: Видавничий Дім "Слово", 2012. - 424 с.
 31
9. Христова О.І. Нейропсихологічні основи творчості. - К.:
Видавництво "Слово", 2008. – 312c.

10. Чернуха Л.П. Психологія творчості: підручник. – К.: Видавничий

дім "Слово", 2014. – 368 с.

11. Чернуха Л.П. Творчість та її психологічні механізми. - Київ:

Київський університет імені Бориса Грінченка, 2016. - 296 с.

12. Шпак О.В. Мозкові механізми творчості людини. - Київ:

Видавництво "Нова книга", 2017. – 288c.