НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ»

(ЕКЗАМЕН)
1. природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її
пізнавальні можливості та здібності вивчає: гносеология
2. Сукупність конкретно-історичних когнітивних і ціннісних засобів пізнання,
що визнані науковим співтовариством і забезпечують реалізацію наукової діяльності-
це: парадигма
3. Міждисциплінарна концепція самоорганізації складних систем у процесі їх
еволюції-це:синергетика
4. Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого:
соціального інституту, що об’єднує інтелектуальний потенціал суспільства.
5. Узагальнений опис даних спостереження та експерименту у вигляді безлічі
фактів і емпірично спостережуваних (феноменологічних) законів-це: емпиричне знання
6. Форма наукового пізнання, яка відображає зв'язки і закономірності дійсності
та спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність та
суб'єктивну мету її перетворення-це:
7. Система достовірного, об’єктивного, доведеного, перевіреного практикою,
знання сутнісних характеристик певного фрагменту реальності-це: теория
8. Логічно-системний опис властивостей, відносин і законів певної множини
ідеальних об'єктів-це: теоретичне знання
9. Форма і засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один із
можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не
доведена-це: гипотеза
10. Форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення,
тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтоване і в основному доведене
вираження основного змісту теорії-це: концепция
11. Аксіологія-це теорія: цинностей
12. Синергетика як теорія, досліджує системи складні, а саме: системи що
самоорганизуться
13. Назвіть хронологічні рамки періоду розвитку некласичної філософії:
Середина ХІХ ст
14. Науку кінця ХХ – початку ХХІ ст. називають: постнекласичною
15. Методологічний принцип наукового, культурологічного, філософського
мислення, світоглядно-філософська позиція, що виявляється в абсолютизації
відносності змісту і значення феноменів духовної культури та соціального життя –це:
16. Започаткований французьким філософом О. Контом, філософський напрям,
що об`єднав ті течії, школи, концепції, які у розв`язанні філософських проблем
надавали перевагу не абстрактно-метафізичним підходам, а науковим засобам або
«позитивному» знанню-це: позитивизм
17. Вчення про універсальні зв'язки буття та розвиток, теоретична і
методологічна основа пізнання та діяльності, наука про найзагальніші закони розвитку
природи, суспільства і свідомості-це: Агностицизм
18. Сукупність філософських напрямків, які вважають розум основою пізнання і
поведінки людей-це: рационализм
19. Напрямок філософської думки, заснований на презумпції наділення того або
іншого феномена онтологічним статусом незалежної від людської свідомості сфери
буття-це: онтология
20. Погляд на світ і природу, згідно з яким вся дійсність виступає як незворотній
і невпинний рух природних сил-це: динамизм
21. Поняття «наукової революції» стало центральним у концепції: т. куна
22. Виокремлюють два типи класифікації знання: структурний та дескриптивний
23. Поняття науки містить три складові: наукові знання, діяльність, пов'язану з
одержанням цих знань; соціальні інститути, причетні до такої діяльності
24. Провідний елемент наукового простору, впорядкована в просторі й часі
знаково-символічна система вираження пізнавальної діяльності людини-це: наукове
знання
25. Галузь філософії, що вивчає проблеми природи пізнання, ставлення знання
до реальності, досліджує загальні передумови пізнавального процесу, з’ясовує умови
його істинності-це:
26. Фрагмент (частина) будь-якої реальності (природної, соціальної,
суб’єктивної, розумової, душевної та ін.), який не збігається у цей момент з інтелектом,
що пізнає, та на який спрямована пізнавальна активність-це: Об'єкт пізнання
27. Основне завдання наукового пізнання-це відкриття: об'єктивних законів
дійсності
28. Елементи, що складають основу наукового знання, що відбивають об'єктивні
властивості речей і процесів-це: Науковий фак
29. Фундаментальне знання з соціальногуманітарних наук та природничих
математичних наук, філософські принципи і підстави, етичні, економічні та екологічні
регулятиви і обмеження, оцінювання соціального і практичного характеру-це:
Метатеоретичне знання
30. Інтуїтивне пояснення явища без проміжної аргументації, без усвідомлення
всієї сутності зв’язків, на базі яких робиться висновок-це: Наукова ідея
31. Початкові принципи класифікації знань були розроблені: Платоном та
Аристотелем у IV столітті до н.е
32. Система усталеного, організовано впорядковано достовірного знання,
апробованого практикою-це: Парадигмальне знання
33. Загальнонаукові методи дослідження поділяють: емпіричні, емпірико-
теоретичні та теоретичні
34. Основним здобутком схоластики, яка оформилася у ІХ–ХІІ ст., є:
35. Одна з перших спроб класифікації наук належить давньогрецькому
філософу, великому систематизатору:
36. Р. Декарт виробив дедуктивний метод пізнання, спираючись на метод:
37. У науці Нового часу пропагандистом дедуктивного методу пізнання був:
відомий математик і філософ Р. Декарт
38. Метод наукового пізнання, в якому різні елементи з’єднуються не механічно,
а узагальнюючо-аналітично виділених у відповідності до вивчення особливостей
об’єкта-це:
39. Фундатором класичного індуктивного методу пізнання був: аристотель
40. Метод наукового пізнання, коли є рух нашого мислення від загального до
часткового, окремого-це: дедукция
41. Метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться
висновок про загальне-це: индукция
42. Метод мисленого відволікання частини властивостей, зв’язків, відношень
об’єкта пізнання, з метою його спрощення і виділення найістотніших і найсуттєвіших
ознак-це:
43. Особливий пізнавальний прийом, при допомозі якого вивчені властивості
одних об’єктів переносяться на інші-це:
44. Що, згідно з К. Поппером, є найважливішим джерелом зростання світу
об’єктивного знання?:
45. Антиномії чистого розуму, за І. Кантом, свідчать про:
46. Що із зазначеного нижче не є законом діалектики, сформульованим Гегелем:
47. У чому полягають сутнісні ознаки наукової парадигми (Т.Кун)?
48. . Як, за Т. Куном, відбувається перехід до нової парадигми в розвитку науки?
49. Некласична наука характеризується:
50. Метатеоретичний рівень наукового пізнання обґрунтував:
51. На емпіричному рівні пізнання дослідник орієнтується на:
52. На теоретичному рівні пізнання дослідник орієнтується на:
53. Постнекласична наука характеризується такою рисою, як:
54. Наукова революція − період руйнування парадигми, конкуренція між
альтернативними парадигмами й утвердження нової парадигми-це концепція розвитку
науки:
55. Появу класичного природознавства, коли усі наукові досягнення
вбудовувались в загальну галієвсько-ньютонівську картину світу, знаменувала:
56. До дисциплінарної організації та диференціації науки призвела:
57. Науково-дослідна програма (НДП) – основне поняття концепції науки:
58. Ідею методологічного анархізму, стверджуючи, що в пізнанні не може бути
універсального методу, висунув:
59. Еволюцію наукових теорій у зв'язку зі зміною історичних типів
раціональності розглянув:
60. Розвиток знань йде шляхом поступового накопичення-це:
61. Об’єктом якої науки стають «людинорозмірні» комплекси, невід’ємним
компонентом яких є людина?:
62. Складні, складноорганізовані системи, надскладні системи, що спроможні до
самоорганізації досліджує:
63. Головна мета та вища цінність наукового пізнання, це:
64. Основи індуктивної логіки розробив:
65. Новий тип логіки, трансцендентальний, висунув:
66. Форма мислення, в якій відбиваються істотні ознаки одноелементного класу
чи класу однорідних предметів-це:
67. Форма мислення, в якій що-небудь стверджується чи заперечується про
предмети, їхні властивості чи відносини-це:
68. Форма мислення, за допомогою якої з одного чи декількох суджень,
названих посилками, за визначеними правилами виходить висновок-це:
69. Уявне встановлення подібності чи відмінності предметів за істотними чи
неістотними ознаками-це:
70. Уявне розчленовування предметів на їхні складові частини, уявне виділення
в них ознак-це:
71. Логічна операція, в результаті якої відбувається перехід від поняття з
вужчим обсягом (видового) до поняття з ширшим обсягом (родового) шляхом
збіднення його змісту, тобто вилучення специфічних для вихідного поняття видових
ознак-це:
72. Виведення одного знання з іншого, істинність якого була раніше встановлена
і перевірена людською практикою-це:
73. Міркування, аргумент, який спирається на розум і логіку-це:
74. Наукове дослідження починається з:
75. Найбільш розвиненою формою наукового пізнання є:
76. Розподіл наук на «науки про природу» та «науки про культуру» було
здійснено:
77. . Вчений, який вважав, що головне для соціології вивчати осмисленні дії
людей у їх співвідношенні з об’єктами зовнішнього й внутрішнього світу («розуміюча
соціологія») – це:
78. Біфуркація – це термін, що стосується методу:
79. Синергетика є у нинішній час методологічно продуктивною науковою
концепцією, тому що вона:
80. Структурно методологія наукового пізнання містить два змістовно відмінні
елементи:
81. Сукупність будь-яких елементів, одиниць, частин, об’єднувальних
за спеціальною ознакою, призначенням-це:
82. Емпіричний метод порівняння – це пізнавальна операція:
83. Методи наукового пізнання за ступенем загальності і сфери дії поділяють на
три основні групи:
84. У структурі загальнонаукових методів можна виділити такі три рівні:
85. До методів емпіричного дослідження відносять:
86. До методів теоретичного пізнання відносять:
87. Емпіричний метод опису – це пізнавальна операція:
88. Назвіть структурні елементи теорії:
89. Принцип – це:
90. Сукупність дії багатьох законів; система істотних, необхідних загальних
зв'язків, кожна з яких складає окремий закон – це:
91. Метод теоретичного дослідження та побудови наукової теорії, за яким деякі
її твердження беруть як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводять з них шляхом
міркування за певними логічними правилами-це:
92. Метод наукового дослідження, який полягає у висуванні гіпотез про причини
досліджуваних явищ і у виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції-це:
93. Методика – це фіксована сукупність прийомів:
94. Елемент, що конституює науку, і водночас основна її цінність-це:
95. Пізнання законів розвитку природи і суспільства, їх вплив на предмети та
явища, їх властивості та відношення, що виконується за допомогою логічного та
абстрактного мислення-це мета:
96. Напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і
стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та
містицизму-це: емпиризм
97. Повністю реабілітує метафізику і розкриває сутнє науки через її аналіз в
історичних та соціокультурних контекстах, внаслідок чого кардинально
трансформується вся епістемологічна проблематика-це: постпозитивизм
98. Концентрує увагу на об’єкті у більшій мірі ніж на суб’єкті, її характеризує
впевненість в можливості створення єдиного методу завдяки якому можна пізнати
увесь світ, віра в розум та розумність як єдино вірний критерій істинності знання,
визнання лінійного розвитку науки-це:
99. Зведення складного до простого, суми його елементів чи частин-це:
100. Уявлення про те, що наука може досягнути та представити абсолютну
істину-це:
101. Філософський світогляд, в основі якого знаходиться знання про Космос і
уявлення про людину як «громадянина Світу», а також про мікрокосмос, подібний до
макрокосмосу-це:
102. Синергетика на сучасному етапі постнекласичних досліджень є одним із
джерел: