Практичне заняття до теми 3.5.

"Мислення як вищий
пізнавальний процес"
1. Поняття про мислення. Основні психологічні характеристики
мислення як пізнавального процесу.
Мислення  – це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття
суттєво нового, тобто процес опосередкування та узагальнення відображення
дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної
діяльності й досвіду.
Суть мислення – у виконанні деяких когнітивних операцій з образами в
внутрішній картині миру. Ці операції дозволяють будувати і добудовувати
змінну модель світу.
Специфічність мислення полягають в тому, що:
– мислення дає можливість пізнати глибинну суть об'єктивного світу закони
його існування;
– лише в мисленні можливо пізнання того, що стає, змінюється світу, що
розвивається;
– мислення дозволяє передбачати майбутнє, оперувати з потенційно
можливим планувати практичну діяльність.
2. Мислення як процес та діяльність. Мисленнєві дії та операції.
Мисленнєвий процес завжди формується в діяльності, у взаємодії суб'єкта з
навколишнім світом. Мислення актуалізується під впливом мети, в умовах
виникнення проблеми. Мета формує мислення як діяльність. Розгортаючись
у часі, будучи безперервним, воно виявляє себе як процес, оскільки мислить
не саме мислення, а суб'єкт, потреби, інтереси, почуття якого виконують
спонукальну роль. 
Отже, усі три компоненти мислення (змістовий, функціонально-операційний
та цілемотиваційний) виявляються в мисленнєвій діяльності особистості. Ця
діяльність виникає і формується як процес за умов проблемної ситуації і
задачі. Ефективність мисленнєвої діяльності зумовлюється пізнавальними
інтересами, потребами.
.Мислительні операції –це порівняння, синтез, аналіз, абстрагування,
узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація тощо
Мисленнєві операції спрямовані на пізнавання об'єктів, а також контроль за
виконанням перетворюючої функції. Мисленнєві операції взаємодіють між
собою і взаємо-зумовлюють одна одну. Кожній з них відповідає операція, яка
має протилежну за своїм характером функцію
Мисленнєві операції, розвиваючись і ускладнюючись у пізнавальному
процесі, можуть виступати як мисленнєві дії. Мисленнєві дії — це дії з
об'єктами, відображеними в образах уявлень, уяви та в поняттях. Мисленнєві
дії спрямовані на перетворення умов пізнання об'єкта, його образу, умов
задачі тощо.
Логічне мислення — здатність мислити точно й послідовно, не допускаючи
протиріч в своїх міркуваннях, та вміння викривати логічні помилки. До форм
логічного мислення відносять поняття, судження і умовиводи
Судження – форма мислення, в якій стверджується або заперечується
наявність якихось зв’язків між предметами та явищами дійсності або їх
властивостями та ознаками.
Умови – форма мислення, при якій на основі деяких суджень робиться
певний висновок у вигляді нового судження
Поняття – форма мислення у вигляді слова або групи слів, яка відображає
суттєві властивості, зв’язки та відношення предметів і явищ
3. Види мислення та їх характеристика. Форми мислення.
У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове,
наочно-образне та абстрактне мислення;за характером задач: практичне і
теоретичне мислення; за ступенем новизни й оригінальності:
репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.
Наочно-дійове мислення полягає в тому, що розв'язання задач здійснюється
шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту. 
Наочно-образне мислення - це вид мислення, який відбувається на основі
образів уявлень, перетворення ситуації в план образів.
Особливістю абстрактного (словесно-логічного) мислення є те, що воно
відбувається з опорою на поняття, судження, з допомогою логіки, не
використовуючи емпіричних даних.
 Теоретичне мислення - це вид мислення, який полягає у пізнанні законів,
правил. Воно відображає істотне у явищах, об'єктах, зв'язках між ними на
рівні закономірностей і тенденцій. 
Аналітичне мислення - це вид мислення, який розгорнутий у часі, має чітко
виражені етапи, достатньою мірою усвідомлені суб'єктом.
Інтуїтивне, навпаки, вид мислення, згорнутий у часі, який протікає швидко,
в ньому відсутній поділ на етапи, він мало представлений у свідомості.
  Репродуктивне мислення - це вид мислення, який забезпечує розв'язання
задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів.
Творче мислення.Результатом його є створення нового продукту і нові
підходи в пізнавальній діяльності.
4. Теорії мислення в психології.
Найвідоміші теорії, які пояснюють процес мислення, їх можна поділити на
дві великі групи:
 теорії, які виходять із гіпотези про наявність у людини природних
інтелектуальних здібностей, які не змінюються під впливом життєвого
досвіду;
 теорії, в основу яких покладено уявлення про те, що розумові здібності
людини в основному формуються і розвиваються прижиттєво.
 Інтроспективна теорія (Ж. Адамар, О. Зельц, О. Кюльпе) розглядає
мислення як сукупність чистих операцій, тобто безсловесних,
безобразних актів і свідчень видатних мислителів. Це мислення без
внутрішнього мовлення.
 Генетична теорія (Перре-Клермон, Ж. Піаже) пов´язує мислення з
причинно-наслідковими зв´язками, розвитком мислення у філогенезі та
онтогенезі.
  Гештальтпсихологічна теорія (М. Вертхаймер, Р. Вудвортс, К. Дункер,
В. Келер, Майєо, Секей) - висуває ідею апріорно існуючих
інтелектуальних здібностей - задатків. Вона характерна для багатьох
праць у галузі мислення, виконаних у німецькій школі психології.  цей
вид мислення ґрунтується на високій інтелектуальній
активності та ставленні до творчості як до цінності.
 Теорія планомірного формування розумових дій і понять (Гальперін,
Тализіна, Салміна). П.Я. Гальперін вніс у відповідну галузь досліджень
нові ідеї. Він розробив теорію формування мислення, яка одержала
назву концепції планомірного формування розумових дій.
5. Розвиток мислення. Поняття інтелекту. Коефіцієнт інтелекту.
Для розвитку творчого мислення слід найчастіше ставити учнів в проблемну 
ситуацію, в якій вимагалось би від них дослідницького розуміння: 
необхідно так організувати заняття, щоб в учнів виникали не тільки 
проблемні питання, але й прагнення їх самостійно розв'язувати. Творче 
мислення - основний компонент в побудові дослідницького розуміння, коли 
учень сам відкриває, сам знаходить невідомий йому до цього часу шлях до 
відповіді, до розв'язання проблеми.
Напружуючи свої мізки, шляхом постійного пошуку відповідей на свої
питання, шляхом вирішення різних завдань, шляхом спілкування з
розумними людьми, які обов’язково повинні бути розумнішими вас, ви
будете сприяти розвитку вашого мислення. Елементарне читання книг, вже
дозволяє людині поступово ставати все розумнішими і розумнішими. Правда,
книги треба не просто читати, а вивчати, щоб розуміти, а не запам’ятовувати,
прочитану в них інформацію. Запам’ятайте головне – мозок необхідно
напружувати, без цього він не розвиватиметься. Працюйте активно своєю
головою, думайте, мрійте, вирішуйте різні проблеми, шукайте нові відповіді,
навіть на вже поїдені питання, і ваш мозок не зів’яне, він буде постійно
розвиватися.
Інтелект в широкому сенсі - це сукупність всіх пізнавальних функцій
індивіда: від відчуття і сприйняття до мислення та уяви; в більш ж вузькому
сенсі - це мислення.
Коефіцієнт інтелекту - кількісна оцінка рівня інтелекту людини: рівень
інтелекту відносно рівня інтелекту середньостатистичної людини такого ж
віку. Визначається за допомогою спеціальних тестів. Тести IQ розраховані на
оцінку розумових здібностей, а не рівня знань (ерудованості). Коефіцієнт
інтелекту є спробою оцінки фактора загального інтелекту 
Формула IQ
IQ = УВ / ХВ × 100
Де УВ - розумовий вік, а ХВ - хронологічний вік. Наприклад, людина 20
років від роду, розумовий вік якого становить 22 роки, має IQ 22 / 20 × 100 =
110.