Виконала: студентка

ФСНСТ, соціологія-1

Козіянчук Юлія

Письмова робота на тему:

«Охарактеризуйте функціональну сутність пам’яті і мислення у структурі

природи психічного: порівняльний аналіз»

Пам’ять і мислення – одні з найважливіших психічних процесів людини.

Для початку нам потрібно розібратись за що відповідає кожен окремий з цих
процесів.

Мислення – найскладніша форма психічної діяльності людини. Це

пізнавальний процес, що нерозривно пов’язаний з мовленням та що
характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності
під час її аналізу й синтезу. Мислення – це процес організації індивідуального
ментального досвіду.

Пам’ять – це психічний процес відображення досвіду людини шляхом

засвоєння, збереження та подальшого відтворення обставин життя та
діяльності. Вона є пізнавальним процесом, що забезпечує цілісність та розвиток
особистості.

Щоб порівняти надалі функціональну сутність цих двох процесів, спершу

розберемо таку характеристику як фізіологія цих процесів, де саме в корі
головного мозку вони локалізовані. Загалом важливе значення для пам’яті має
енторинальна кора, вона транслює сенсорну інформацію з інших ділянок кори
головного мозку в гіпокамп, де потім формуються образи. Найпоширеніше
поняття про механізми пам’яті надав Павлов. Він поділяв пам’яті на:

- запам’ятовування – утворення нових нейронних зв’язків і збудження

певних ділянок кори;
 - зберігання інформації – «зчеплення» нових тимчасових зв’язків із
раніше утвореним вогнищами збудження;
- відтворення – установлення тимчасових зв’язків із центрами
аналізаторів;
- забування – тимчасове чи постійне гальмування наявних тимчасових
нервових зв’язків.

Щодо фізіології мислення, то говорячи про такий складний психічний

процес, важко виокремити окремі зони. Адже тут задіяні як кора головного
мозку, так і лімбічна система й ретикулярна формація стовбура мозку. Варто
вказати й першу та другу сигнальну систему, що відповідають за предметне
конкретне мислення та абстрактне відповідно.

Розглянемо зв’язок мислення і пам’яті, адже вони дуже пов’язані одне з

одним і не могли б функціонувати окремо. Для здійснення мислення нам
просто необхідна пам’ять – довгочасна пам’ять складає необхідний для
мислення матеріал (поняття, знання, способи раніше розв’язаних задач). Чим
більше багаж нашої пам’яті, тим ширші можливості для мислення. Також,
пам’ять відіграє важливу роль в мисленні, коли складає внутрішній план дій чи
має більш серйозні і глибокі думки, адже такі процеси завжди розгорнуті в часі
і складаються з декількох ланок. Щоб такі ланки не розпались, вони мають
утримуватись у короткочасній пам’яті. З другого боку, мислення бере активну
участь у процесах запам’ятовування, відтворення знань. Наприклад, ми не
можемо запам’ятати те, що погано зрозуміла.

Тепер перейдемо до детальнішого порівняння деяких функцій і

процесів пам’яті та мислення у структурі природи психічного. Основною
функцією як пам’яті, так і мислення є пізнавання, проте, воно не є однаковим
процесом для них обох. Пізнання дійсності неможливе без сприйняття
інформації, що надходить ззовні, та їх зберігання та відтворення є можливим
саме завдяки пам’яті. Тоді як пізнавальна функція для мислення закладається в
самостійному пошуку й відкритті чогось суттєво нового, отриманні вичерпних
знань про об’єкти дійсності, їх внутрішню сутність.

Розглянемо таку функцію мислення як розв’язання проблем і задач. Коли

суб’єктивного досвіду людини, який саме фіксує пам’ять не вистачає для
досягнення мети, у справу включається мислення. Усвідомлення і
формулювання питання є необхідним кроком до розв’язку проблеми, іноді воно
полягає у знаходженні відомого чи невідомого.

Щодо такого процесу як цілеутворення, то воно є неможливим без

пам’яті про попередній досвід людини, без знань та навичок, які фіксує пам’ять.
Та утворення цілей відбувається саме у мисленні. Саме мислення виявляє свої
передбачувані можливості і формує образ кінцевого результату діяльності
завдяки процесу уяви.

Узагальнюючи, можна сказати, що пам’ять є носієм інформації, тоді як

мислення – це процесор, який задіяючи наявну інформацію, що зберігається в
пам’яті, здатний до її аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації,
систематизації та ще до багатьох процесів. Тому пам’ять передує п часу
мисленню, але є для нього необхідною базою.

Джерела:

1. Максименко С.Д. Загальна психологія : навчальний посібник [2-ге вид.,

переробл. і доп.]. К.: Центр навчальної літератури. 2004.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. К.: Вища школа.

2001

3. Лекція: Психологія пам’яті, уваги та мислення. : [Електронний ресурс]. –

Режим доступу до сайту: https://www.kspu.edu/FileDownload.ashx

4. Зв’язок мислення з іншими психічними явищами: : [Електронний ресурс]. –

Режим доступу до сайту: https://studfile.net/ preview/5188885/page:76/
5. Миислення: поняття, види, процес та теорії.: [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до сайту: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/psychology/29349/