1

Пам’ять
План.
1) Визначення поняття пам’яті.
2) Фізіологічна основа пам’яті. Асоціації.
3) Види пам’яті.
4) Процеси пам’яті.
5) Поліпшення запам’ятовування.
А) Прийоми запам’ятовування.
Б) Закони пам’яті.
6) Індивідуальні особливості пам’яті.

1. Визначення поняття пам’яті.

Що ж таке пам'ять? За словами відомого психолога П.Блонського, «
проблема пам’яті є ровесницею психології як науки». Пам’яттю з давніх-
давен цікавилися філософи, психологи та фізіологи, але про явища пам’яті –
складні, феноменальні – ще багато потрібно дізнатися.
Людина без пам’яті перестає бути особистістю, не орієнтується в часі і
просторі, все сприймає так, наче бачить вперше. І. Сеченов наголошував, що
без пам’яті людина перебувала б вічно в стані новонародженого.
Зрозумілими стають слова відомого психолога С. Рубінштейна: «Наше
минуле без пам’яті, було б мертвим для майбутнього».
Пам'ять – це орієнтир в навколишньому світі, це наше багатство. Воно
є основою для будь – якого пізнання. Жоден з психічних процесів не
відбувається без пам'яті.
Завдяки пам’яті кожне покоління має можливість передавати свої
знання і досвід наступному.
Пам'ять є одним із п'яти пізнавальних процесів і потужним знаряддям
інтелекту людини.

1
 2

Пам’ять - це психофізіологічний процес, за допомогою якого

людина здатна фіксувати в мозку (запам'ятовувати), зберігати і
відтворювати у потрібний момент раніше закладену інформацію,
минулий досвід (дії, переживання тощо).
Давні греки вважали Богинею пам'яті Мнемозину - матір дев'яти муз,
які були покровительками всіх наук і мистецтв. Ім'я цієї богині дало назву
пам'яті. В психологічній літературі, коли мова йде про пам'ять,
використовуються вирази: "мнемічна спрямованість", "мнемічні дії",
"мнемічна діяльність".
Одиницями роботи пам'яті є уявлення - образи раніше сприйнятих
предметів, явищ, думок чи фантазій людини. Саме через уявлення пам'ять
має тісний зв'язок з іншими пізнавальними процесами (відчуттями,
сприйманням, мисленням та уявою), які дають основу для запам'ятовування і
подальшого відтворення інформації.
Даний пізнавальний процес характерний для всіх живих істот, однак
потрібно розрізняти:
- так звану генетичну (видову) пам'ять, що тримає та розгортає
інформацію через гени, спадковість і виявляється через інстинкти,
- індивідуальну пам'ять, яка розвивається в ході життя істоти і
виявляється через навички та інші інтелектуальні форми поведінки,
формується в результаті навчання. Саме вона потрапляє в поле зору
психології. Її механізми забезпечують зберігання і відтворення інформації,
набутої протягом життя. Саме цей вид пам'яті має величезне значення для
поведінкової орієнтації людини. Без здатності накопичувати, зберігати й
відтворювати інформацію не можна було б планувати і здійснювати доцільні
дії, здобувати нові знання.

2. Фізіологічна основа пам’яті. Асоціації.

2
 3

Фізіологічні теорії механізмів пам’яті пов’язані з ученням І.П.

Павлова про утворення тимчасових нервових зв’язків.
Досліджено, що в мозку утворюються сліди – відображення того, з чим
людині доводилося стикатися в житті: різноманітні події, поведінка своя та
інших людей, емоції, знання, вміння. Усе це не зникає безслідно, а
зберігається в мозку у вигляді пам'ятних слідів. Це сліди нервових процесів,
що минули, але збереглися в корі великих півкуль головного мозку.
Завдяки тому , що нервова система людини є дуже пластичною (легко
зміненою), будь який подразник залишає у нервовій системі певний
„відбиток” (тобто – змінює певним чином нервову тканину). Ці подразники
можуть поступати у вигляді різних звуків, слів, запахів, кольорів тощо. Коли
подразник повторюється ще раз, це викликає певну ланкову реакцію, завдяки
якій людина здатна пригадувати.
Іноді у корі головного мозку утворюються нетривалі, тимчасові нервові
зв’язки, які так само допомагають пригадувати, але проявляються вони у
вигляді асоціацій, їх можна порівняти з образами, які допомагають
закодувати інформацію. Термін „асоціація” перекладається як з’єднання.
Таким чином, за допомогою асоціацій людина, коли, наприклад, бачить щось,
може пригадати те, що пов’язане з побаченим, тобто – встановити зв’язок
між тим, що вона бачить в даний час, з тим, що їй нагадує цей предмет.
Розрізняють декілько видів асоціації:
1. асоціації за подібністю – встановлення зв’язку між
предметами або явищами, які мають подібні якості (наприклад –
блакитне – сине);
2. асоціації за контрастом – встановлення зв’язку між
предметами або явищами , які мають протилежні ознаки (наприклад –
чорне – біле);
3. асоціації за суміжністю – встановлення зв’язку між
предметами чи явищами, які або знаходяться один біля одного у

3
 4

просторі, або йдуть один за одним у часі (наприклад – випадковий

переляк дитини в темній кімнаті викликає потім страх темряви).
4. причинно-наслідкові асоціації, які відображають не лише
збіг подразників у часі та просторі, їхню схожість і відмінність, а й
причинні залежності між ними. Причинно-наслідкові асоціації є
базовими щодо міркувань і логічних побудов.

3. Види пам’яті.
В основу класифікації пам’яті покладені три ознаки, згідно з якими
її розподіляють:
1) по переважанню форм психічної активності – моторній,
емоціональній, образній та інтелектуальній;
2) по способу запам’ятовування – довільному або мимовільному;
3) по тривалості, строку зберігання інформації – короткочасну,
довгочасну, оперативну.

Моторна пам 'ять полягає у запам'ятовуванні та відтворенні

людиною своїх рухів (“пам’ять тіла”, “пам’ять-звичка”). Така необхідність
виникає переважно в практичній діяльності людини: виробничій, спортив-
ній, навчальній, ігровій та ін. Велике значення цього виду пам'яті
пояснюється тим, що вона служить основою для різних практичних
навичок, особливо трудових, побутових, життєво важливих (навички
ходіння, письма тощо).
Моторну пам’ять закріплюють та вдосконалюють природній дар та
постійні тренування.
Моторна пам’ять іноді виявляється домінуючою, і вчитель на перших
етапах навчання не повинен беззастережно перешкоджати тому, що деякі
учні, заучуючи слова або запам’ятовуючи текст, ворушать губами. Поволі їх
треба вчити діяти інакше – промовляти про себе або записувати.

4
 5

Емоційна пам 'ять — це запам'ятовування і відтворення своїх

емоцій і почуттів. Емоції сигналізують про потреби,інтереси, відображають
наше ставлення до оточення. Емоційна пам'ять може виявитися сильнішою
за інші. Почуття запам'ятовується грунтовно і надовго, але таке почуття не
безпредметне. Тому емоції запам'ятовуються не самі по собі, а разом з
об'єктами, що їх викликають. Емоції виступають у ролі стимулятора в
ланцюжку всього комплексу асоціацій. Відтворені позитивні почуття завжди
спонукають людину до діяльності.
Образна пам 'ять полягає в запам'ятовуванні образів, уявлень про
предмети та явища навколишнього світу, властивостей і зв'язків між ними.
Вона буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою, смаковою залежно
від аналізаторів, з якими пов'язане її походження. Сенсорна пам'ять має
дві важливі характеристики: вона може утримувати безмежну кількість
інформації (майже все, що ми бачимо чи чуємо), а також зберігати цю
інформацію лише протягом дуже короткого проміжку часу. Завдяки їй ми
запам'ятовуємо й відтворюємо картини природи, мелодії пісень, пахощі
весни, смак чаю тощо. В образній пам'яті ми оперуємо образами й
уявленнями різного ступеня абстрагування і складності: конкретними
уявленнями поодиноких предметів, уявленнями про спільні властивості
предметів і явищ, схематичними образами абстрактного змісту. Так, до-
свідчені конструктори здатні запам'ятати складний технічний об'єкт у
деталях з фотографічною точністю, можуть потім пригадувати й
аналізувати в пам'яті кожну його деталь, бачити окрему деталь у різних
ракурсах і подробицях (ейдетичні образи).( Ейдетична пам’ять (з
давньогрецької «ейдос» перекладається як «образ») виражається у
збереженні гранично яскравих, барвистих, деталізованих образів предметів
після того, як вони перестали бути видимими (чутними, відчутними ).
Ейдетики не відтворюватиме образ предмета в пам’яті, а як би продовжує
його бачити. Тривалість такого бачення становить приблизно хвилину, в
рідкісних випадках – до десяти хвилин.
5
 6

Словесно-логінна пам'ять є специфічно людською пам'яттю, що

базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у якій головна
роль належить другій. Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки,
поняття, судження, що відображають предмети і явища з їх загальними
властивостями, істотними зв'язками та відношеннями. Думки не існують
без мови, тому таку пам'ять називають не тільки логічною, а й словесною.
Природно, що вона тісно пов'язана з мисленням і мовою і розвивається
головним чином у процесі словесно-логічного мислення. Запам'ятовування
може відбуватися за тими самими словами або змістом, що вимагає
взаємодії з різними психічними процесами і має різну ефективність.
Короткочасна пам'ять (іноді її ще називають робочою пам'яттю)
характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його
відтворенням і коротким строком зберігання. Вона часто обслуговує окремі
елементи складної діяльності й тому її значення може змінюватися; у житті
й діяльності людини виникають ситуації, коли пам'ятати тривалий час
зовсім немає потреби. У цих випадках короткочасна пам'ять є цілком
виправданою.
Визначають можливості короткочасної пам'яті лише одним шляхом
вимірюють, скільки одиниць (предметів,об'єктів) може згадати індивід
після одноразового їх споглядання. Вчені визначили кількість біт
інформації, яку ми можемо втримати у короткочасній пам'яті; це сім
частин інформації. Число "7" — так зване магічне число Джорджа
Міллера. Згідно з Міллером, ми поділяємо інформацію, яку необхідно
запам'ятати, на сім (існують при цьому індивідуальні відмінності — ±2)
частин, тобто групуємо її у значущі для нас одиниці. Наприклад, щоб
запам'ятати ряд букв: А О У П С К Г не потрібно докладати багато
зусиль. Оскільки літер всього сім вони за законом Міллера залишаються
у нашій короткочасній пам'яті.

6
 7

А от літери АРШТУПСРЮАУБФТСББРЛТН важко запам'ятати з

першого разу, але якщо ми об'єднаємо їх у сім значущих для нас одиниць,
то запам'ятаємо:
США ЮАР ПНР ФБР СБУ ЛТБ ТТУ
Незважаючи на те що тут наявні ті ж 21 буква, ми їх легко
запам'ятовуємо, оскільки вони згруповані у "сім" моделей. Однак, введена
інформація не може зберігатися дуже довго у короткочасній пам'яті, як
свідчать дослідження, її "сліди" зникають через 15-25 с. Наприклад,
читаючи книгу, ми мимоволі помічаємо малюнки на її сторінках, чуємо плач
немовляти у сусіда, вловлюємо пахощі кави, що линуть з кухні, тощо, але
це лише у певний момент. Пізніше ми про це забуваємо, ніби цього й не
було.
Виділяють також оперативну пам 'ять — запам'ятовування,
збереження і відтворення інформації в міру потреби в досягненні мети
конкретної діяльності або окремих операцій. Після виконання діяльності
матеріал пам'яті має зразу ж забуватися, інакше він може негативно
вплинути на наступні операції. Так, розв'язуючи математичну задачу, учень
повинен утримувати в пам'яті окремі проміжні результати, які йому зовсім
не потрібні після розв'язання. Те саме можна сказати про читання,
виконання переважної більшості виробничих операцій.
Довгочасна пам'ять базується на довгостроковій функції пам'яті,
характеризується тривалим зберіганням і наступним використанням
інформації в діяльності людини. Умови тривалого зберігання інформації
вимагають певного часу для переробки й консолідації матеріалу, твердого
запам'ятовування, багаторазового й варіативного повторення, відтворення
й використання при виконанні аналогічних завдань. Готовність до
використання матеріалу пам'яті в майбутньому вимагає і більш тривалих
повторень мнемічних дій щодо його зберігання.
Мимовільна пам'ять полягає в запам'ятовуванні та відтворенні
матеріалу без спеціальної мети його запам'ятати або пригадати. Без
7
 8

спеціальних намірів і зусиль ми збагачуємо пам'ять під час нашої

діяльності, непомітно для нас самих формується основна частина нашого
досвіду. Загальною і необхідною умовою мимовільного запам'ятовування
будь-яких об'єктів є взаємодія з ними. Якщо матеріал стосується змісту
основної мети діяльності, то він запам'ятовується краще.
Довільна пам 'ять — це запам'ятовування і відтворення, коли
людина ставить перед собою мету запам'ятати, коли виникає потреба в
навмисному заучуванні.
Виділяють особливу форму довільного (свідомого) запам’ятовування
– заучування. Воно здійснюється в процесі багаторазових повторень. При
заучуванні особливу роль має завдання, а також способи та прийоми, що
слугують якомога кращому закріпленню матеріалу в пам’яті. Заучування
необхідно тоді, коли потрібно запам’ятати матеріал з великим ступенем
точності та зберегти його в пам’яті на довгий час.

4. Процеси пам’яті.
Мнемічними процесами - від імені давньогрецької богині пам'яті
Мнемозіни є запам'ятовування, збереження, відтворення і забування.
Запам'ятовування-закріплення в корі великих півкуль головного
мозку образів, що виникають на основі відчуттів, сприймання, мислення чи
уяви.
Процес запам'ятовування - активний процес, який починається в
короткочасній пам'яті й завершується в довготривалій. Запам'ятовування
буває різних типів:
Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціальної мети
запам'ятати. Довільне - передбачає докладання людиною вольових зусиль,
має цілеспрямований характер.
При механічному запам'ятовуванні логічні зв'язки між матеріалом не
встановлюються, інформація неначе "зазубрюється", при осмисленому -
логічні зв'язки встановлюються, запам'ятовування спирається на розуміння
8
 9

змісту інформації. Під час запам'ятовування значного обсягу інформації

перевага надається осмисленому запам'ятовуванню, за наявності потреби
точно зафіксувати терміни, цифри використовується механічне
запам'ятовування.
Існують фактори, що визначають успішність запам'ятовування:
- емоційний та фізичний стан (поганий настрій та хвороба погіршують
продуктивність цього процесу),
- вік (є періоди піку та спаду продуктивності запам'ятовування (юність
та старість відповідно),
- установка (завдання, яке ставить людина),
- характеристики самого матеріалу (його значимість, логічність, обсяг
тощо).
Збереження - це утримання в корі головного мозку інформації, яку
людина попередньо запам'ятала.
Психологи стверджують, що інформація зберігається у психіці людини
на двох рівнях - усвідомлюваному (тому доступна для відтворення та
використання) та неусвідомлюваному (глибини психіки ускладнюють, а іноді
й унеможливлюють актуалізацію цієї інформації для людини).
Можна також перерахувати фактори, що визначають якість збереження
інформації:
- використання в діяльності (внаслідок повторення матеріал краще і
довше зберігається),
- установка (завдання щодо тривалості та якості збереження
інформації),
- характеристики самого матеріалу (значимість, осмисленість
подовжують тривалість збереження знань).
Відтворення - це процес відновлення матеріалу, який зберігається в
пам'яті.
Ефективність, точність і легкість відтворення матеріалу залежать від
його об'єму, складності, часу, що пройшов від запам'ятовування до
9
 10

відтворення. Чим більше за обсягом та складніше матеріал, тим важче він

відновлюється. Але й непроста інформація буде відтворюватися краще, якщо
в свій час була установка на точність її запам'ятання, зроблена значна
кількість повторень. Відтворення тісно пов'язане із мисленням, це
реконструкція матеріалу, яка часто проходить із вольовими зусилля.
Мнемічні дії при цьому мають репродуктивний характер.
Формами відтворення є впізнавання, власне відтворення, пригадування
і згадування.
Впізнавання матеріалу відбувається при його повторному сприйманні.
При цьому шукається потрібний матеріал із того, що міститься в
довготривалій пам'яті і звіряється із сприйманим образом. Впізнавання може
бути різним за ступенем чіткості та довільності.
Власне відтворення - це відновлення матеріалу, який раніш
запам'ятовувався. Воно може бути мимовільним і довільним. При
мимовільному відтворенні відновлення матеріалу відбувається за умов
відсутності мнемічної спрямованості. Матеріал відновлюється без зусиль,
спливає сам собою. Одні думки ведуть за собою інші, елементи
відтворюваного матеріалу асоціативно пов'язані між собою.
Довільне відтворення відбувається при постановці завдання
відтворити матеріал. При цьому застосовуються мнемічні дії, часто
докладаються вольові зусилля. Як правило, чим більший проміжок часу
пройшов від момента запам'ятовування, тим важче точно відтворити
матеріал. Але бувають випадки точного відтворення матеріалу, який вже
здавався забутим. Цей ефект має назву ремінісценції і найчастіше буває у
дітей.
Пригадування - це найбільш активна форма відтворення. Воно
пов'язане із довільним пошуком потрібного матеріалу в тривалій пам'яті та
його реконструкцією. Цей процес часто тривалий, вимагає вольових зусиль і
включає мислительні дії. Людина міркує, шукає логічні зв'язки між
елементами, що відтворюються, порівнює та аналізує. Успішність
10
 11

пригадування залежить від чіткого розуміння репродуктивної задачі, навичок

використання мнемічних дій і наполегливості.
Згадування - це відтворення людиною образів подій її минулого.
Спогади часто бувають дуже яскравими, в усіх подробицях. Згадування буває
мимовільним, тоді образи минулого виникають на ґрунті асоціацій, і
довільним, при постановці завдання згадати.
Забування - це процес, що полягає у неможливості відтворити
матеріал, що був закріплений в пам'яті. В першу чергу забувається те, що не є
важливим для людини, не знаходить зв'язків із її попереднім досвідом.
Також, на думку 3. Фрейда, забувається (витісняється з пам'яті) те, що
людина не хоче пам'ятати. Швидкість, із якою забувається деякий матеріал,
тим більше, чим він більше за обсягом, менш структурований і
беззмістовний, чим менше зв'язків існує між ним і відомим раніш.
За дослідженнями Г. Еббінгауза в перші 12 годин після
запам'ятовування забувається біля 60% матеріалу, після процес забування іде
значно нижчими темпами і через 6 діб пам'ятається приблизно 20%
початкового матеріалу. Тому для кращого запам'ятовування матеріалу варто
використовувати повторення в декілька етапів: через 15-20 хвилин після
заучування, через 8-9 годин, і через 1-2 доби.
Процес забування ґрунтується на явищі гальмування нервових зв'язків,
що утворилися при запам'ятовуванні. Воно може відбуватися внаслідок
діяльності, що передувала запам'ятовуванню або відбувалася після нього. В
першому випадку гальмування буде проактивним, в другому -
ретроактивним. Ці явища пояснюють, наприклад, корисність розподілення
повторень в часі, краще збереження початку і кінця матеріалу, стійкість того,
що вивчено перед сном.

5. Поліпшення запам’ятовування
Щоб розвинути пам’ять, її потрібно розвивати.
А) Способи поліпшення пам'яті.
11
 12

Гарна пам'ять складається з трьох компонентів: природного потенціалу

пам'яті, стану пам'яті і тренованості пам'яті.
Природний потенціал пам'яті - це те, що дала нам природа. Потенціал
нашого мозку величезний і при бажанні і певному зусиллі над собою можна
блищати своєю пам'яттю.
Стан пам'яті - це той компонент, який суттєво змінює потенціал пам'яті.
Можливості мозку людини гігантські: кількість клітин в людському мозку 14
мільярдів, а кількість зв'язків між ними не піддається підрахунку.
Тренованість пам'яті - це вже ваші регулярні психофізичні зусилля над
тим, як поліпшити пам'ять. Ряд регулярних вправ і тренувань можуть в рази
поліпшити вашу пам'ять.
Тільки весь час тренуючи, навантажуючи, і використовуючи пам’ять,
весь час запам’ятовуючи, повторюючи вивчене раніше і знову
запам’ятовуючи, можна вдосконалити свою пам’ять.
Щоночі, коли ви лягаєте в ліжко та готуєтесь до сну, пригадайте все,
що ви робили протягом дня, від початку до кінця, і постарайтесь згадати усі
найменші деталі. Почніть із моменту, коли ви прокинулись та завершіть
моментом, коли ви пішли спати. Намагайтесь візуалізувати все до найменшої
дрібниці, кожен ваш крок. Робіть це так, ніби ви дивитесь відео про свій
день.
Ще одна зовсім неважка вправа - синхронний рух зіницями очей з боку
в бік. Досить 30 секунд, правда, щодня.
Уважно розглядаючи якийсь предмет, намагайтеся запам'ятати всі
деталі - колір, форму, щось другорядне. Закрийте очі - і подумки відновіть
картинку в усіх найменших подробицях. Відкрийте очі - перевірте, нічого не
втратили? І так повторюйте з різними предметами.
Сон. Під час сну відбуваються процеси з участю найважливішого
нейромедіатора (речовина, за допомогою якого відбувається передача
нервового імпульсу між нейронами). Без нормального сну, пам'ять на
хімічному рівні нездатна працювати в повну потужність. До того ж мозок
12
 13

людини налаштований на біологічні ритми зміни дня і ночі, тому спати треба
вночі - саме в темний час доби відбувається повне відновлення клітин мозку.
Фізичні навантаження. Під час фізичних навантажень мозок краще
забезпечується кров'ю і киснем, і вже одне це заслуговує того, щоб регулярно
(2-3 рази на тиждень) відвідувати спортзал. Не менш важливо і те, що в той
час, коли працюють м'язи, виділяється ряд гормонів, необхідних для роботи
пам'яті. Якщо ж у вас з яких-небудь причин немає можливості або бажання
ходити у спортивний зал, то збільште рухову активність, постарайтеся
більше ходити пішки. Щоденні годинні піші прогулянки поліпшують роботу
головного мозку і попереджають безліч хвороб.
Як поліпшити пам'ять повноцінним харчуванням. Для плідної роботи
мозку і пам'яті необхідне повноцінне різноманітне харчування. Багато
речовини накопичуються в організмі, і їх недолік в харчуванні проявляється
не відразу, особливо це стосується деяких амінокислот, вітамінів і
мікроелементів. Але з часом, якщо ваш раціон складається з «перекусів»,
сухих сніданків або «вранці яєчня, вдень яєчня, ввечері омлет», таке
харчування проводить до провалів пам'яті і дегенеративних змін мозку. Тому
найважливіша умова для хорошої пам'яті - це харчуватися регулярно і
різноманітно.

Б) Закони запам’ятовування.
Закон осмислення: чим глибше ми осмислюємо, розуміємо те, що
запам'ятовується, тим краще воно зберігається у пам'яті.
Закон інтересу: цікаве легко запам'ятовується, оскільки для цього ми
не докладаємо певних зусиль.
Закон установки: запам'ятовування стає продуктивнішим, якщо
людина ставить за мету запам'ятати матеріал на тривалий час; у матеріалі ми
насамперед сприймаємо те, що сподіваємось у ньому знайти.
Закон підсилення першого враження: чим яскравіше перше враження
від того, що слід запам'ятати, тим міцнішим буде запам'ятовування. Перше
13
 14

враження можна підсилити раціонально й емоційно. При раціональному

підсиленні слід записати, проговорити, обговорити інформацію. При
емоційному підсиленні слід викликати максимум емоцій, пов'язаних з
інформацією, що запам'ятовується.
Закон обсягу знань: чим більше знань з певної теми, тим краще
запам'ятовується нове.
Закон оптимальної довжини ряду, що запам'ятовується: чим більшу
довжину має ряд інформації, що запам'ятовується, порівняно з обсягом
короткотривалої пам'яті, тим гірше він запам'ятовується. Отже, для кращого
запам'ятовування необхідно, щоб кількість стимулів, що постають перед
особистістю (в інформації, яка поєднується), дорівнювала або ж не набагато
перевищувала середній обсяг короткочасної пам'яті: 7 ± 2 (закон Міллера).
Закон гальмування: будь-яке подальше запам'ятовування гальмує
попереднє. Виходячи з цього, не слід намагатися запам'ятати матеріал
подібний, близький до того, який нещодавно завчався. Наприклад, не
доцільно запам'ятовувати матеріал з фізики після математики, з літератури
після історії. Для того, щоб будь-яка інформація краще запам'яталась, вона
повинна "відстоятися".
Закон краю: краще запам'ятовується те, що стоїть (написане) па
початку або наприкінці інформаційного ряду, гірше — те, що всередині ряду.
Закон повторення: повторення сприяє кращому запам'ятовуванню. Г.
Еббінгауз установив, що більша частина того, що запам'ятовується,
"губиться" відразу після запам'ятовування, а з плином часу забувається
значно менша кількість інформації.

6. Індивідуальні особливості пам’яті.

Напевно, студентів (та й не лише їх) найбільше цікавить питання, які є
індивідуальні особливості пам'яті та як їх поліпшити, оскільки хороша
пам'ять — запорука успіху (при інших здібностях) у будь-якій діяльності.

14
 15

Перш за все у людей різні можливості запам'ятовування не лише тому,

що пластичність кори головного мозку різна, але й тому, що кожен з нас має
свій спосіб (шлях) запам'ятовування — найзручніший та найефективніший:
— одні швидше запам'ятовують кольори, запахи, образи предметів та
явищ (у них переважає наочно-образний тип пам'яті)',
— інші ж легше й швидше запам'ятовують поняття, судження,
тексти, формули тощо (це — абстрактний, словесно-логічний тип
пан'яті).
Спостерігаючи за людьми, можна помітити, що одні краще запа-
м'ятовують на слух (аудіалісти), інші — споглядаючи (візуалісти), треті —
пишучи, тобто за допомогою рухових відчуттів. Хоча "чисті" типи пам'яті
трапляються дуже рідко. Здебільшого ми послуговуємося всіма типами
пам'яті, залежно від мнемічних завдань, ситуації, маємо можливість
постійно їх вдосконалювати.
Окрім типів є ще й інші індивідуальні особливості пам'яті, такі, як
обсяг, точність, швидкість запам'ятовування, готовність до актуалізації
матеріалу, впевненість при відтворенні.
Обсяг пам'яті — кількість фактів, предметів і явищ, які людина
здатна запам'ятати за певний час. При запам'ятовуванні не варто вводити в
пам'ять багато нових термінів, це роблять поступово і таким чином краще
запам'ятовують.
Точність запам'ятовування — здатність відтворювати інформацію
максимально наближено до змісту, введеного в пам'ять.
Готовність до актуалізації матеріалу, уявлень, тобто швидкого
відтворення при потребі. Це надзвичайно цінна якість. Одні з нас дуже
швидко знаходять відповіді на будь-яке запитання у скарбницях пам'яті,
інші ж витрачають на це чимало зусиль і часу.
Впевненість при відтворенні залежить від багатьох факторів: рівня
знань, ерудиції та розвитку мислення, особистих домагань, диспозиції,
навіювання, особливостей характеру та якостей волі особистості. Людина
15
 16

може мати знання, але невпевнена в собі або закомплексована, що знижує

рівень відтворення.
За швидкістю запам'ятовування люди поділяються на чотири
групи:
- швидко запам'ятовують і повільно забувають;
- швидко запам'ятовують і швидко забувають;
- повільно запам'ятовують і повільно забувають;
- повільно запам'ятовують і швидко забувають.
Важливо знати, що індивідуальні особливості пам'яті виявляться
уже в дитинстві. Подальша доля нашої пам'яті значно залежить від того,
як ми самі і за допомогою дорослих працювали над удосконаленням і
розвитком пластичності кори головного мозку, здатності запам'ятовувати
і утримувати інформацію. В дитячому віці ці можливості максимальні.
Здебільшого у людей звичайний рівень пам'яті. Однак є люди з
винятковим рівнем пам'яті — досконалою пам'яттю. Сенека,
наприклад, міг запам'ятати і повторити дві тисячі слів у будь-якому
контексті, усього лише раз почувши їх

16