1

МУЗИЧНА ПАМ'ЯТЬ
План

І. Поняття «музична пам’ять».

ІІ. Прийоми заучування напам'ять.
А) Механічний спосіб запам'ятовування.
Б) Осмислений спосіб запам'ятовування.
В) Мимовільний та довільний способи запам'ятовування.
ІІІ. Раціональні (логічні) прийоми запам'ятовування.
ІV. Музична пам'ять і вікові особливості учнів.
V. Методика розвитку музичної пам’яті І. Гофмана.
VI. Розвиток музичної пам’яті.
VIІ. Перевірка міцності запам'ятовування на пам'ять музичних
творів.

І. Поняття «музична пам’ять».

Музична пам'ять являє собою здатність до запам'ятовування,

збереження в свідомості і подальшого відтворення музичного матеріалу.
Щоб запам'ятовування музичних творів не було стихійним, педагог повинен
допомогти учням правильно організувати цей процес, підказати їм найбільш
ефективні способи заучування на пам'ять і навчити їх надалі усвідомлено
управляти запам'ятовуванням самостійно, щоб заучування напам'ять йшло
швидко і успішно. Для цього педагог повинен бути знайомий з дією законів
запам'ятовування, індивідуальними особливостями пам’яті учнів.
Для правильної організації процесу запам'ятовування і успішного
застосування ефективних способів і прийомів заучування музичних творів
напам'ять, педагогу дуже важливо знати і враховувати вікові особливості
психології учнів.
Музичну пам'ять розглядається більшістю психологів як окремий вид
пам'яті. Однак найбільш важливі закономірності загальної пам'яті зберігають
своє значення і для пам'яті музичної. Її механізмами є ті самі процеси, що і в
загальній пам’яті: запам’ятовування,збереження музичної інформації, її
відтворення під час впізнавання мелодій, чи їх пригадуванні та забування.
Музична пам'ять - це багатокомпонентний процес, якій об’єднує різні
види пам'яті:
 слухову
 рухо - моторну (тактильну і рухо-м'язову)
 зорову
 емоційну
 логічну
 2

Всі види пам'яті виступають в різних поєднаннях і комбінаціях (слухо-

моторна, образно-емоційна, зорово-образна). І чим більше видів пам'яті буде
включено в запам'ятовування, тим ефективніше воно буде проходити.
У музичній пам'яті домінуючу роль завжди грає слухова, оскільки
музика – це мистецтво слухових сприйнять і вражень. А найбільш надійним
типом пам'яті виконавців є слухо-моторна. Всі інші види музичної пам'яті є
допоміжні, допомагають збільшити обсяг пам'яті і впливають на міцність і
надійність запам'ятовування.
З точки зору психології явище загальної пам'яті (у тому числі й
музичної) пояснюється асоціативною теорією. При запам'ятовуванні
напам'ять встановлюються асоціативні зв'язки між тим матеріалом, який слід
запам'ятати, і вже наявними у свідомості та пам'яті. Асоціативні зв'язки
служать опорою для запам'ятовуванні.
Асоціативні зв'язки можуть бути двох видів: механічні (прості) -
асоціації по суміжності в просторі, по суміжності в часі (часовій
послідовності), за схожістю і контрастом; смислові (складніші), або логічні.
Таким чином, виходячи з характеру асоціативних зв'язків,
запам'ятовування може бути механічним, неусвідомленим (механічна
пам'ять) і осмисленим, заснованим на розумінні того, що хочеш запам'ятати
(смислова пам'ять).
При запам'ятовуванні музичного твору ми використовуємо рухову,
емоційну, зорову, слухову і логічну види пам'яті. У залежності від
індивідуальних здібностей кожен музикант буде спиратися на більш зручний
для нього вид пам'яті.
Англійська дослідниця проблем музичної пам'яті Л. Маккіннон
вважає, що «музичної пам'яті як якогось особливого виду пам'яті не існує. Те,
що зазвичай розуміється під музичною пам'яттю, в дійсності представляє
собою співробітництво різних видів пам'яті, якими володіє кожна нормальна
людина - це пам'ять вуха, ока, дотику і руху ». На думку дослідниці, «в
процесі заучування напам'ять повинні співпрацювати принаймні три типи
пам'яті: слухова, тактильна і моторна. Зорова пам'ять, зазвичай пов'язана з
ними, лише доповнює в тій чи іншій мірі цей своєрідний квартет ».
Музична пам’ять тісно пов’язана з емоціями. Важливим видом для
здійснення музичної діяльності особистості є також емоційна пам’ять як
пам’ять на почуття, переживання, що бере участь у роботі інших видів
пам’яті. Вона робить матеріал для запам’ятовування емоційно забарвленим,
«забезпечує міцніший зв’язок зі смислом.
Німецький педагог К. Мартінсен, розмірковуючи про процеси
запам'ятовування музичного твору, говорив про «конструктивну пам'ять»,
маючи на увазі під цим вміння виконавця добре розбиратися у всіх
найдрібніших подробицях музичної тканини, в їх окремих особливостях і
вміння збирати їх воєдино.
Розуміння твори дуже важливо для його запам'ятовування, тому що
процеси розуміння використовуються як прийомів запам'ятовування. Дія із
 3

запам'ятовування інформації спочатку формується як дія пізнавальна, яка

потім вже використовується як засіб довільного запам'ятовування. Умовою
поліпшення процесів запам'ятовування виявляється формування процесів
розуміння як спеціально організованих розумових дій. Ця робота -
початковий етап розвитку довільної логічної пам'яті.
Отже, надійною формою виконавської пам'яті є єдність слухових,
зорових, моторних, емоційних та логічних компонентів.

ІІ. Прийоми заучування напам'ять.

А) Механічний спосіб запам'ятовування.
Механічний спосіб запам'ятовування напам'ять полягає в простому
«зазубрюванні» нотного тексту з допомогою численних повторень.
Повторюючи, учень чекає, коли п'єса запам'ятається сама собою.
Запам’ятовування відбувається на елементарній асоціативній основі шляхом
виникнення випадкових, механічних зв'язків.
При механічному запам'ятовуванні переважає моторно-руховий вид
пам'яті. А у дітей з хорошим слухом підключається ще і слухова пам'ять.
Слухом утримуються в пам'яті звукові комплекси, що йдуть один за одним,
шляхом встановлення асоціативних зв'язків тимчасової послідовності
окремих епізодів. Вони запам'ятовуються «ланцюжком». При виконанні
музичного твору одні звуки асоціації тягнуть за собою з пам'яті інші, і п'єса,
як кажуть, «вкладається в пальці».
При механічному способі запам'ятовування в учня відсутні асоціації
логічні, які допомагають образно-емоційним пам'яті. Звідси механічне
виконання виявляється формальним, «сухим» і «неживим», запам'ятовуються
«одні ноти», «голий текст».
Механічний спосіб запам'ятовування є стихійним, часто некерованим
процесом. Випадковість, штучність асоціативних зв'язків робить їх
неміцними, найменші зміни умов можуть зруйнувати їх. Тому вивчене
механічним способом не є міцним, стійким та швидко забувається. Саме
такий спосіб запам'ятовування веде до невпевненості і «зривів» при
естрадному виступі, механічна пам'ять «дає збій». Зупинившись під час гри в
середині тексту, учень часто не в змозі продовжувати, так як не розуміє, де
 4

знаходиться, і починає виконання спочатку. Голова не може підказати рукам,

що робити, тому що гра була механічною, неусвідомленою.
Негативною стороною механічного «зубріння» є і те, що учень, вчить
на пам'ять твір, не осмислюючи музичний матеріал, завжди ризикує завчити
його з помилками.
Механічне заучування, яке вимагає багато повторень, не економно і
щодо часу. За висловом М. Лонг механічний спосіб запам'ятовування – це
«...ліниве рішення сумнівної вірності і притому расточающее дорогоцінний
час».
Б) Осмислений спосіб запам'ятовування.
З самого початку навчання педагог повинен навчати дітей більш
продуктивному – осмисленого способу запам'ятовування. Тут вже будуть
підключені вищі види пам'яті: логічна і образно-емоційна, механізмом яких є
не випадкові (механічні) асоціативні зв'язки, а логічні, що несуть в собі
смислове навантаження, утворені самими учнями і педагогом у ході
всебічного і максимально докладного вивчення музичного твору, виявлення і
аналізу всіх його особливостей, характерних ознак і різноманітних деталей.
Процес розуміння й осмислення музичного матеріалу – є стрижнем у
запам'ятовуванні, головною його умовою. Золоте правило дидактики,
висунуте Яном Амосом Коменським, говорить: «Добре запам'ятовується
лише те, що добре зрозуміле».
Для запам'ятовування використовуються різні розумові операції, за
допомогою яких здійснюється логічна переробка запоминаемого матеріалу.
Ці дії базуються на утворенні додаткових асоціативних зв'язків, які сприяють
збільшенню обсягу пам'яті. Вони вважаються логічними прийомами, з
допомогою яких запам'ятовування буде проходити ефективніше при
мінімальних витратах часу і з хорошими результатами.
Велике значення для розвитку музичної пам'яті надається
попередньому аналізу твору, за допомогою якого відбувається активне
свідоме запам'ятовування матеріалу.
Умовою поліпшення процесів свідомого запам'ятовування виявляється
формування процесів розуміння як спеціально організованих розумових дій.
Ця робота являє собою початковий етап розвитку довільної логічної пам'яті.
У сучасній психології дії по запам'ятовуванню тексту діляться на три основні
групи:
-смислове угруповання,
-виявлення смислових опорних пунктів,
-процеси співвіднесення. (Детально див. пункт Г.)
Л. Маккіннон пише: «Спосіб аналізу і встановлення свідомих асоціацій
є єдино надійним для запам'ятовування музики... Тільки те, що зазначено
свідомо, можна пригадати згодом з власної волі».
В) Мимовільний та довільний способи запам'ятовування.
Існують два способи запам'ятовування: мимовільний і довільний.
Педагог повинен знати про негативні та позитивні сторони обох способів,
 5

щоб зуміти підказати учневі найбільш продуктивний. Застосовувати

мимовільний та довільний спосіб заучування педагог повинен індивідуально,
враховуючи і вікові особливості учнів, і ступінь їх музичної обдарованості, і
час, відведений для проходження даного твору (терміни екзаменаційних
виступів).
Мимовільний спосіб запам'ятовування – це ненавмисне, пасивне
запам'ятовування, коли не ставиться мета запам'ятати. Воно протікає
безпосередньо, без всяких зусиль, ніби само собою при наявності гарної
вродженої слухо - моторної пам'яті в учнів.
Довільний спосіб запам'ятовування – це свідоме, цілеспрямоване,
активне запам'ятовування з свідомо поставленою метою – запам'ятати, коли
додаються вольові зусилля, щоб запам'ятати з допомогою повторень.
Обидва способи запам'ятовування залежно від різного змісту
виконання дій, залежать від змісту музичного матеріалу, і відповідно,
будуть давати як більш, так і менш успішний результат.
Мимовільний спосіб запам'ятовування буде працювати з
максимальною продуктивністю, якщо буде осмисленим, а не механічним.
Результативність запам'ятовування буде залежати від активності розумової
діяльності учнів по знаходженню раціональних прийомів, що полегшують
заучування на пам'ять. При мимовільному способі запам'ятовування ці
прийоми будуть мати пізнавальний характер, тобто педагог спочатку навчає
учнів цим інтелектуальним дій. Тут вони будуть спрямовані на активізацію
розуміння глибини змісту музичного твору.
Таким чином, під час аналітичної роботи з педагогом над музичним
твором учень з хорошою пам'яттю може мимоволі запам'ятати якісь елементи
фортепіанної фактури. Зазвичай в першу чергу ненавмисно запам'ятовуються
такі компоненти фортепіанної тканини:
 Гомофонна мелодія
 Тематичний матеріал:
-тема в фузі і весь верхній голос в поліфонії
-тема у варіаціях
-теми в сонатної формі
 Партія правої руки, на яку в учнів виробляється «напівсвідоме»
орієнтування з перших років навчання, педагог зазвичай орієнтує учня
«слухати праву руку».
 Випадкові елементи, які виділяються із загальної конфігурації
музичного матеріалу, що сподобалися своєю незвичністю, викликали інтерес,
хоча до розкриття художньо-смислового змісту твору, не мають відношення
(якийсь акорд, інтервал, ноти на додаткових лінійках, мелизми і т. д.).
Але мимовільно погано запам'ятовуються «фонові компоненти»
фактури, які вимагають вже спрямованого довільного запам'ятовування.
Поки вистачає чіпкою дитячої природного пам'яті, і вивчається нескладний
матеріал, слабке запам'ятовування «фонових компонентів» не викликає
особливих проблем до певного часу. Коли ж відбувається ускладнення
 6

музичного матеріалу, якщо і в старших класах учні продовжують вчити

напам'ять механічно, на іспиті можуть розпочатися «осічки».
«Фонові компоненти», запам'ятовування яких вимагає активної
цілеспрямованості вольових зусиль, щоб запам'ятати, длвільної пам’яті:
 Середні голоси поліфонії
 Підголоски
 Гармонійна «начинка» у гомофонія – середні голоси між басом і
мелодією
 Елементи супроводу (акомпанементу)
 Орнаменти
 Другопланові деталі
При довільному способі запам'ятовування учні вже знайомі з
раціональними (логічними) прийомами запам'ятовування (див. пункт Г) ,
вдома самостійно можуть використовувати їх для прискорення і полегшення
запам'ятовування, роблячи його більш міцним. Форма довільного
запам'ятовування буде найефективнішою, тобто буде забезпечувати високий
результат при мінімальних витратах часу.

Повторення як прийом запам'ятовування при довільному способі

заучування на пам'ять.
Для закріплення окремих невеликих уривків твору при довільному
запам'ятовуванні їх напам'ять, необхідні повторні програвання. Ці
повторення будуть служити прийомами для запам'ятовування музичних
творів. Ефективність повторень залежить від їх раціональної організації:
велике значення має характер повторень, і при яких умовах вони будуть
відбуватися.
Повторення можуть відбуватися і при мимовільному (осмисленим)
способі запам'ятовування, коли учень у ході роботи над музичним твором не
ставить перед собою мету - запам'ятати, а тільки домагається поліпшення
якості виконання при кожному новому повторенні.
При механічному запам'ятовуванні повторення являють собою
неосмислене засвоєння автоматичних рухів. Вони носять однотипний,
безладний характер, завжди тривалі і вимагають великої витрати часу.
Повторення як прийом запам'ятовування зможуть принести користь
тільки при довільному осмисленому заучуванні напам'ять. Тут буде мати
значення варіативність повторень, їх різноманітність.
У повторення повинні вноситися різні форми роботи з музичним
матеріалом і ставитись нові художні і технічні завдання, а результати -
контролюватися і зіставлятися: вони повинні слідувати по висхідній лінії в
бік покращення якості гри.
На відміну від численних механічних повторень, такі повторення
повинні бути раціонально розподілені по часу: спочатку частіше, а потім
можна рідше, так як процес забування відбувається нерівномірно:
інтенсивний відразу, а потім сповільнюється. Якщо учень після першого
 7

заучування почне повторювати уривок через 3 дні, то йому доведеться вчити

твір (або уривок) вже заново, так як «сліди пам'яті» повністю зітруться.
Після 3-4-х днів повторень завчене грунтовно засвоюється і
закріплюється в довготривалій пам'яті. Надалі повторення вже можуть бути
не такими частими.
Повторні програвання завжди ведуть до автоматизації рухів. В цьому
допомога моторно-рухова пам'ять. Але при осмисленому довільному
запам'ятовуванні це не буде механічної «зубрінням». При даному способі
заучування автоматизація рухової, моторної сторони виконання буде не
виключати, а навпаки, сприяти музично - художнього вдосконалення гри.

ІІІ. Раціональні (логічні) прийоми запам'ятовування.

Раціональні прийоми, які полегшують запам'ятовування музичних

творів, опановуються учнями за допомогою педагога і спочатку
використовуються в пізнавальних цілях як способи аналізу і засвоєння
музичного матеріалу, а потім - як процеси самостійного довільного
запам'ятовування музичного твору. Ці прийоми спрямовані на
стимулювання всіх компонентів музичної пам'яті.
Прийоми логічного запам'ятовування
У сучасній психології дії із запам'ятовування тексту діляться на три
групи: смислова груповання, виявлення смислових опорних пунктів і
смислове групування. У відповідності з цими принципами, в роботі В.І.
Муцмахер «Удосконалення музичної пам'яті в процесі навчання гри на
фортепіано» були розроблені прийоми роботи по заучування музичного
твору напам'ять.
1. Смислове груповання.
Сутність прийому полягає у поділі твору на окремі фрагменти, епізоди,
кожен з яких представляє собою логічно завершену смислову одиницю
музичного матеріалу. Тому прийом смислової груповання з повним правом
може бути названий прийомом смислового поділу.
«Смислове груповання» (аналіз) - прийом поділу, розчленування
композиційної будови музичного твору на складові: завершені за смисловим
змістом фрагменти, які є елементами його формоструктури:
 Частини, періоди, фрази, мотиви.
 Головна, побічна, заключна партії, експозиція, розробка, реприза (в
сонатної формі)
 Теми, рефрен, епізоди, інтермедії (в інших формах) і т.д.
Заучування напам'ять невеликими уривками відбувається швидше, ніж
всієї п'єси цілком. Аналітична робота виявляє не тільки структурні елементи.
Тут же відбувається занурення в художні засоби музики, які втілюють зміст
твори в єдності з його формою, тобто здійснюється комплексний, всебічний
аналіз музичного твору. (див. Додаток 1. Приклад 2).
 8

Смислові одиниці являють собою не тільки великі частини, як

експозиція, розробка, реприза, але й входять до них - такі, як головна,
побічна, заключна партії.
При запам'ятовуванні довгого мелодійних ліній (пасажів) в етюдах і
віртуозних п'єсах також допомагає логічний прийом «смислового
групування». Пасаж осмислюється як з'єднання груп, ланок, які
запам'ятовуються окремо, а потім об'єднуються в ціле (застосовуємо логічні
прийоми аналізу і синтезу). Діємо за принципом дидактики: складне
перетворюємо в просте. Звідси важкий робиться доступним і легким для
запам'ятовування. Пасаж розбивається на групи нот, які зв'язуються між
собою. Позиційний метод гри пасажів допомагає не тільки виконувати їх
віртуозно, але і дає можливість швидко подумки охоплювати будова пасажу і
легко запам'ятовувати (див. Додаток 1. Приклади 3,4). Якщо позиція
виявляється ланкою секвенції, то це спрощує осмислення пасажу.
Знаходження в пасажах секвенцій служить раціональним прийомом для
заучування їх напам'ять (див. Додаток 1. Приклади 5,6).
«Смислове групування» також допомогає швидкому запам'ятовуванню
гармонії, або коли звуки мелодії збираються в акорди з мотивів. Це дає
можливість сприймати її комплексно, охоплюючи відразу по кілька нот,
краще орієнтуватися в ній і запам'ятовувати. Збирання звуків в акордові
комплекси. Необхідно вчити учнів слухати і запам'ятовувати логіку
гармонічних послідовностей, добре орієнтуватися в гармонійному плані
твори, робити його гармонічний аналіз.
Узагальнене, комплексне сприйняття музичного твору буде не тільки
розвивати гармонійне мислення, але і стимулювати формування
гармонійного слуху учнів. Крім прищеплення знання закономірностей
ладогармонических функцій співзвуч, потрібно вчити дітей емоційно
переживати «гармонійні явища». Цьому можуть допомогти наступні
прийоми запам'ятовування фортепіанних творів, активізуючі гармонійне
мислення:
• Збирання в групи (акорди) мотивів мелодії. Неустои випускаються
(див. Додаток 1. Приклади 7,8)
• Збирання в акорди позиційних груп пасажу (див. Додаток 1. Приклад
9)
• Збирання фігурації акомпанементу в компактно звучать акорди (див.
Додаток1. Приклади 10,11)
• Згортання гармоній, прихованих в двоголосних поліфонічних творах,
за висловом Р. Нейгауза, у «...гармонійний скелет» (див. Додаток 12).
• Згортання складної багатопланової гомофонно-поліфонічної фактури
твору в «спресовані гармонії», щоб слухати і запам'ятовувати закономірності
гармонійного руху, усвідомлювати логіку модуляцій, чергування
тональностей, тощо (див. Додаток 1. Приклади 13,14).
Осмислене запам'ятовування, що здійснюється відповідно до кожним
елементом музичної форми, має йти від окремого до цілого, шляхом
 9

поступового об'єднання дрібніших частин у великі. Використання прийому

«смислового груповання» виправдовує себе на початкових етапах
розучування твору. Після того, як він вже вивчений, слід звертати увагу, в
першу чергу, на передачу цілісного художнього вигляду твору.
2. Виділення смислових «опорних пунктів»
Прийом виявлення відправних точок у тексті музичного твору, якими
починаютьс всі складові його форми (частин, тим, фраз і т. д.) або якісь
яскраві орієнтири: поява цікавою інтонації, кульмінації, модулюючі
секвенції, ритмічної фігурації, імітації і т. д.
На ці «опорні точки» і направляється свідома (довільна) орієнтувальна
реакція учня з метою запам'ятати. Для закріплення матеріалу, учень повинен
вміти починати гру з будь-якого «пункту», а в разі забування при виступі
витягувати з пам'яті найближчий опорний пункт і від нього продовжувати
гру.
Прийом запам'ятовування «опорних пунктів» можна застосовувати в
мелодіях фигураційного або орнаментального характеру. Виділяємо основні
тони мелодії, як «опорні точки» для пам'яті. Залишаючи у свідомості початок
кожної ланки («опорні тони»), інші звуки будуть виконуватися автоматично,
завдяки моторно-рухової пам'яті. Учень повинен запам'ятати і художньо
зіграти лінію «опорних точок» (провести фразу), те, що є «...найважливішим»
і випустити все, чого в ній могло б і не бути. (див. Додаток 1. Приклади
15,16).
У довгих пасажах можна спочатку виділити головне, охопити їх
загальні структурні контури. Граючи з цільного пасажу тільки екстракти,
учень вчиться відчувати зв'язок між віддаленими його точками, внутрішньо
проспівуючи звуки, які реально не звучать, вчиться чути і мислити
перспективно. Таке програвання призводить до більш швидкому
запам'ятовуванню на пам'ять (див. Додаток 1. Приклади 17,18).
Однак передчасне «згадування» опорних пунктів може негативно
позначитися на свободі виконання.
3. «Смислове співвідношення»
Прийом порівняння фрагментів музичного твору, зіставлення його
елементів і характерних особливостей між собою і з уже відомими учневі, з
тим, що вже зберігається в пам'яті, може бути пов'язане з ним за змістом і
тому буде служити опорою запам'ятовування (асоціації).
При смисловому співвідношенні учень сам або разом з педагогом
навмисно встановлює різні логічні зв'язки між усіма складовими музичного
твору. Це зіставлення між собою деяких характерних
особливостейтонального і гармонічного планів, голосоведіння, мелодії,
акомпанементу твору, який вивчається.
Все це сприяє кращому осмислення (розуміння) того, що запам'ятати, а
значить, і самому запам'ятовуванню.
 10

У разі нестачі музично-теоретичних знань, необхідних для аналізу

твору, рекомендується звертати увагу на найпростіші елементи музичної
тканини - інтервали, акорди, секвенції.
У процесі навчання доводиться аналізувати по черзі спочатку одну
лінію, потім іншу і т. д. Такий прийом і використовується для виокремлення і
групування певних ритмічних, звуковисотного і т.п. структур.

«Ах ти, заєць косою» Литовська народна пісня

                    а                                          а

У мелодії два однакових мотиву, учням не важко це встановити. Схема

розподілу їх наступна: а + а. Так як мотиви однакові, досить запам'ятати один
і повторити його при відтворенні два рази, після чого мелодія буде вивчена
напам'ять. І ритм, і звуковисотність збігаються, тому в даному прикладі
неважко встановити подібність мотивів. Але на практиці частіше
зустрічаються п'єси, в яких є зміни в мотивах, або в ритмі, або в
звуковисотного, або і ритмічному і мелодійному малюнку одночасно.

«Юргялі-майстер» Литовська народна пісня

Мотиви відрізняються один від одного і за ритмом і за

звуковисотністю. Схема їх розподілу: а + б. На початковому етапі навчання
встановити і одночасно враховувати і ритмічні і звуковисотні відмінності
важко. Одне засвоєння досвіду угруповання матеріалу для учнів молодших
класів уже досить складне завдання. Тому метод угрупування треба вводити
поступово.
Показані приклади п'єс без особливих зусиль можна вивчити напам'ять
і механічно, без глибшого аналізу матеріалу. Але суть запропонованого
способу полягає не стільки в тому, щоб навчити швидко запам'ятати п'єсу,
скільки в тому, щоб учні засвоїли метод аналізу, групування матеріалу як
прийому запам'ятовування. Ефект даного методу виявиться пізніше при
заучуванні більш складних і великих за обсягом п'єс.
Більшість п'єс має не такі прості, як у наведених вище прикладах, схеми
розподілу мотивів, але ретельний аналіз останніх полегшує запам'ятовування
всієї мелодії.
 11

Ритмічний малюнок фраз мелодії однаковий:

Схема розподілу фраз: a + б. Практично при аналізі в процесі заучування цей

матеріал узагальнюється теж лише за однією ознакою.

Схема розподілу ритмічних структур в мелодії наступна: а + б + а + б, а

звуковисотного - а + б + а + с. Загальна схема розподілу мотивів буде
збігатися зі схемою звуковисотного: а + б + а + с. Аналіз матеріалу показує,
що запам'ятовувати треба не чотири, а три мотиви: а, б, с, оскільки мотив а
повторюється. Таким чином полегшується розучування мелодії напам'ять:
відтворюються три мотиви відповідно вичленувати схемою, і вже потім п'єса
розучується повністю, що не складає труднощів.
Обидва прийоми - смислова груповання і смислове співвідношення -
особливо ефективні при запам'ятовуванні творів, написаних у трехчастной
формі і формі сонатного allegro, в яких третя частина подібна до першої, а
реприза повторює експозицію. При цьому, як правильно відзначає В.І.
Муцмахер, «важливо осмислити і визначити, що в ідентичному матеріалі
абсолютно тотожнє, а що ні ... Пильної уваги вимагають до себе імітації,
варійовані повтори, модулюючі секвенції і т.п. елементи музичної тканини.

ІV. Музична пам'ять і вікові особливості учнів.

В учнів різні види пам'яті починають функціонувати в різні періоди
дитинства. Раніше всіх починає розвиватися моторно – рухова пам'ять, діти
швидше запам'ятовують рухи і дії.
Відразу після моторно-рухової у дітей розвивається емоційна пам'ять.
Емоції надають сильний вплив на мозкові центри і активізують діяльність
слухових, зорових і рухових сприйнять і уявлень. Вони підвищують
активність всього організму. Музика, яка знайшла емоційний відгук у душі
дитини, торкнулася його своєю вислови-тю, запам'ятовується набагато
швидше.
 12

Емоційна пам'ять є як би «...диригентом і суфлером, що підказує слуху

і рукам, що належить зіграти, і як воно повинно бути зіграно».
Що стосується способів запам'ятовування: якщо педагог дає завдання
маленькому учневі вивчити п'єсу напам'ять, той обов'язково буде вчити її
механічним способом за допомогою багаторазових повторень, так як даний
спосіб запам'ятовування є генетично первинною формою механізмів пам'яті
дитини особливо в дошкільний і молодший шкільний період.
Маленьким дітям у початковій стадії навчання властиве сенсорно-
моторне охоплення музичного матеріалу. Діти ще не вміють самостійно
осмислювати складний для них матеріал. Тому вони механічно
запам'ятовують тільки текст. І міцність запам'ятовування, тривалість
збереження та осмисленість відтворення у дітей слабше, ніж у дорослих.
До механічного запам'ятовування можуть вдаватися і більш старші
учні, що не володіють гарною природною пам'яттю, слабкі по успішності,
обмежені інтелектуально, не привчені до розумових дій, які не можуть
осмислити, зрозуміти музичний твір, сформувати прийоми, що полегшують
запам'ятовування. Щоб запам'ятати, учні починають «зубрити» за допомогою
багаторазових безглуздих повторень.
Мимовільний спосіб запам'ятовування дуже важливий при роботі з
дошкільнятами і молодшими школярами, так як властивий їм від природи і є
для них найбільш природним. Мимовільне запам'ятовування відбувається без
великої психологічного навантаження. Мета запам'ятати не ставиться, і учень
сам не помічає, як завчає п'єсу напам'ять без насильства над пам'яттю.
Але вже молодших школярів потрібно знайомити з довільним
способом запам'ятовування, застосовуючи їх в невеликих, дозованих обсягах.
Постійне ж застосування довільного запам'ятовування втомлює нервову
систему дитини.
У середніх класах твори стають більше і складніше. Повністю завчити
велику п'єсу в ході уроку мимоволі стає важким завданням. Тому в середніх
класах поступово здійснюється перехід до довільних форм запам'ятовування.
Довільне запам'ятовування із застосуванням вольових зусиль необхідно
і в тих випадках, коли спливають терміни іспитів, і твір необхідно вивчити
швидше. У старших класах довільний спосіб запам'ятовування повинен стати
домінуючим, основним, як найбільш ефективний.
При застосуванні різних способів запам'ятовування педагог повинен
враховувати ступінь музичної обдарованості учнів. Якщо в учня прекрасна
природна слухо-моторна пам'ять, то для нього прийнятний мимовільний
спосіб запам'ятовування. Підкріплена в ході роботи над музичним твором
іншими типами пам'яті (логічною й образно-емоційною), природна пам'ять
цілком справляється зі своїм завданням запам'ятати. Довільно можуть
завчатись лише невеликі уривки. З дітьми зі слабкою природньою пам'яттю,
повинні застосовуватися довільні форми запам'ятовування і на уроці і вдома.
Таким чином, для міцного заучування на пам'ять в роботі з учнями,
педагог повинен вибрати шлях раціонального взаємодії довільного і
 13

мимовільного способів запам'ятовування з урахуванням вікових

особливостей та індивідуальних можливостей кожного учня (ступеня їх
обдарованості), і часу, наданого для проходження музичних творів.

V. Методика розвитку музичної пам’яті І. Гофмана

У основу рекомендацій, запропонованих І. Гофманом, покладена

відома тріада «Бачу - чую - граю» та різні способи роботи над твором.
1 . Робота з текстом твору без інструменту. На цьому етапі процес
ознайомлення і первинне заучування твору здійснюється на основі уважного
вивчення нотного тексту та уявного звучання за допомогою внутрішнього
слуху. Це може бути уявне музичне сприйняття:
- Головного настрою твору;
- Засобів, за допомогою яких воно виражається (темп, тональність,
штрихи, ритмічні групи, тощо);
- Особливостей розвитку художнього образу (форма твору,
кульмінація).
Ретельний аналіз тексту твору сприяє його подальшому успішному
запам'ятовуванню. Ось як, наприклад, вчитель знаменитого німецького
піаніста В. Гізекінга К. Леймер «проговорював» зі своїми учнями текст
сонати Л.В. Бетховена фа мінор, ор. 2 № 1: «Починається Соната
арпеджірованним фа-мінорним акордом від" до "1-ої октави до" ля-бемоль
"другий, за яким слідує у другому тексті группето на" фа "другої октави.
Потім йде Домінантсептакорд (від "сіль" першої до "сі-бемоль" другої
октави) до прикінцевих нотами группето на "сіль" і подальшим повторенням
від 2-го до 4-го тактів, після чого фа-мінорний квартсекстаккорд і
гаммообразний спуск восьмими до ноти "до". У лівій руці змінюються фа-
мінорний тризвук домінантсептакорду.
Ці перші 8 тактів головної теми легко міркує при обмірковуванні
прочитаного тексту, можуть і повинні бути спершу зіграні напам'ять і після
цього заучені ».
Подібний спосіб запам'ятовування розвиває музично-слухові і рухові
уявлення, мислення та зорову пам'ять. Побачене має бути зрозуміле та
почуте.
Розвиток вміння вивчати твір по нотах без інструменту - один з
резервів зростання професійної майстерності музиканта. Обговорювання
нотного тексту веде до перекладу зовнішніх розумових дій у внутрішній план
і до подальшого їх необхідного «згортання» в структурний, симультанний
образ, що відклався у свідомості як би одночасно, відразу, цілком.
2 . Робота з текстом твору за інструментом. Перші програвання твору
після уявного ознайомлення з ним повинні бути націлені на схоплювання і
з'ясування загального його художнього сенсу. Тому на цьому етапі говорять
про «ескізне програвання». Для цього воно має програватися в потрібному
темпі; при цьому можна не піклуватися про точність виконання. Р. Шуман,
 14

наприклад, рекомендував першого програвання робити «від початку до

кінця».
Після першого ознайомлення починається детальне опрацювання твору
- виявляються смислові опорні пункти, важкі місця, виставляється зручна
апплікатура, в повільному темпі освоюються незвичні виконавські руху.
На цьому етапі триває усвідомлення мелодійних, гармонічних та
фактурних особливостей твору, усвідомлюється його тонально-гармонічний
план, у рамках якого здійснюється розвиток художнього образу. Невпинна
розумова робота, постійне вдумивання в те, що грається - запорука
успішного запам'ятовування твори напам'ять. «Добре запам'ятовується лише
те, що добре зрозуміло», - золоте правило дидактики.
Який вид запам'ятовування - довільний або мимовільний - є більш
кращим у вивчанні твори напам'ять?
На це питання немає однозначних відповідей. На думку одних
музикантів, в заучуванні повинно переважати довільне запам'ятовування,
засноване на раціональному використанні спеціальних мнемонічних
прийомів і правил, ретельному продумуванні розучуваного. Відповідно до
іншої точки зору, запам'ятовування не є спеціальним завданням виконавця. У
процесі самої роботи над художнім змістом твору воно запам'ятовується без
насильства над пам'яттю. Вибір способу запам’ятовування залежить від
особистісного складу музиканта, індивідуального стилю його діяльності.
Відповідно, можна запропонувати два шляхи, кожен з яких не
виключає іншого. Один з цих шляхів - довільне запам'ятовування, при якому
твір ретельно аналізується з точки зору його форми, фактури, гармонійного
плану, знаходження опорних пунктів. В іншому випадку запам'ятовування
буде відбуватися з опорою на мимовільну пам'ять в процесі вирішення
конкретних задач пошуку найбільш задовільного втілення художнього
образу. Здійснюючи активну діяльність у ході цього пошуку, ми мимоволі
будемо запам'ятовувати те, що нам необхідно вивчити.
Одна з пасток, в яку потрапляють багато музикантів, коли розучують
новий твір напам'ять, - запам'ятовування його в результаті багаторазових
повторень (механічно). Основне навантаження при такому способі
заучування лягає на рухову пам'ять.
Для того щоб процес запам'ятовування проходив найбільш
ефективно, необхідно включати в роботу діяльність всіх аналізаторів
музиканта, а саме:
-Вдивляючись в ноти, можна запам'ятати текст зорово і потім під час
гри напам'ять представляти його подумки перед очима;
-Вслухаючись в мелодію, проспівувати її окремо голосом без
інструменту, можна запам'ятати мелодію на слух;
- «Вграватись» пальцями в фактуру твору, можна запам'ятати її
моторно-руховий бік;
-Включаючи механізми синестезії, можна представляти у своїй уяві
смак і запах фрагментів;
 15

-Відзначаючи під час гри опорні пункти твори, можна підключати

логічну пам'ять, засновану на запам'ятовуванні логіки розвитку гармонійного
плану.
Чим вище чуттєва, сенсорна і розумова активність у процесі
розучування твору, тим швидше воно вивчається напам'ять.
Заучуючи напам'ять, не слід намагатися запам'ятати весь твір відразу
цілком. Краще спочатку спробувати запам'ятати окремі невеликі фрагменти,
так як відсоток збереження заученого матеріалу зворотньо пропорційний
обсягу цього матеріалу. Тому необхідне розумне дозування.
Повинні також робитися перерви між напруженою роботою по
запам’ятовуванню та іншими видами діяльності, що потребують великого
розумового або фізичного напруження. Після того як музичний матеріал
вивчений, необхідно дати йому можливість просто «відлежатися». Протягом
цієї перерви відбувається зміцнення сформованих слідів. Якщо ж після
заучування допустити психологічне перенавантаження, то вивчений матеріал
забудеться.
Точно так само при початку роботи над новим твором, що вимагає
підвищеної напруги уваги, його важко буде запам'ятати напам'ять в силу дії в
цьому випадку проактивного, тобто «Діючого наперед» гальмування після
виконання важкої роботи.
3 . Робота над твором без тексту (гра напам'ять).
У процесі виконання твору напам'ять відбувається подальше зміцнення
його в пам'яті - слуховій, руховій, логічній.
Велику допомогу в запам'ятовуванні надають асоціації. Залучення
поетичних асоціацій для активізації естетичного почуття - давня традиція в
музичному виконавстві. Поетичні образи, картини, асоціації, взяті як з життя,
так і з інших творів мистецтва, добре активізуються при постановці завдань
типу: «У цій музиці як ніби ...».
Ось деякі з реплік А.Т. Рубінштейна, звернені ним до своїх учнів для
пробудження їх творчої уяви:
-Початок «Фантазії» Шумана: «Цю першу думку треба так вимовити,
продекламувати, як ніби ви звертаєтеся до всього людства, до всього
світу ...»;
-Дует із «Дон-Жуана» Моцарта - Ліста: «Ви перетворили Церліну в
драматичну особу. Треба грати наївно, а ви так чините, ніби це донна Анна.
Це мало б звучати весело і в той же час пристрасно, і всі разом - легко і
жартівливо ». А.Т. Рубінштейн зіграв уривок з дуету, імітуючи кокетство
сільської дівчини не тільки звуками, а й своєю мімікою. «Ось вона підняла на
нього очі, а ось опустила очі. Ні, у вас - світська дама, а тут - селянка в білих
панчохах ».
Безсумнівно, твір, вивчений таким методом, при якому зміст музики
пов'язується з широким спектром асоціацій, буде не тільки більш виразно
виконано, але і більш міцно засвоєно.
 16

Коли твір уже вивчено напам'ять, це потребує регулярних повторах для

закріплення в пам'яті. Точно так само, як лісова дорога, коли по ній довго не
їздять, заростає бур'яном і чагарником, так і нейронні сліди, своєрідні
доріжки пам'яті, розмиваються і забуваються під впливом нових життєвих
вражень. Але «за відомими межами збільшення кількості повторень не
покращує запам'ятовування ... Менша кількість повторень ... може дати
кращий результат, ніж набагато більшу їх кількість в інших умовах ».
Повторення матеріалу незліченну кількість разів для кращого
запам'ятовування за своїм характером нагадує «зубріння». Тому робота
музиканта будь-якої спеціальності виявляється найбільш плідною тоді, коли
вона, як зазначив І. Гофман, «виконується з повної розумової
зосередженістю, а остання може підтримуватися лише протягом певного
часу. У заняттях кількісний бік має значення лише у поєднанні з якісним ».
Як показують дослідження психологів, повторення вивченого
матеріалу виявляється ефективним тоді, коли воно включає в себе щось
нове, а не просте відновлення того, що вже було. У кожне повторення
необхідно завжди вносити хоч якийсь елемент новизни - або у відчуттях, або
в асоціаціях, або в технічних прийомах.
В.І. Муцмахер у своїй роботі рекомендує при повторенні
встановлювати нові, не помічені раніше зв'язки, залежності між частинами
твору, мелодією і акомпанементом, різними характерними елементами
фактури, гармонії. Для цього необхідно розвивати вміння самостійно, без
допомоги педагога застосовувати наявні музично-теоретичні знання на
практиці. Різноманітність вражень і дій в процесі повторень музичного
матеріалу допомагає утримувати увагу протягом тривалого часу.
Уміння кожен раз по-новому дивитися на старе, виділяти в ньому те, що ще
не було виділено, знаходити те, що ще не було знайдено, - така робота над
твором подібне до закоханої людини, яка все це кожного разу знаходить у
об'єкті кохання без особливих зусиль. Тому гарне запам'ятовування завжди
так чи інакше виявляється продуктом «закоханості» у нього художника-
виконавця.
Швидкість і міцність заучування виявляються пов'язаними і з
раціональним розподілом повторень у часі. За даними С.І. Савшінского,
«заучування, розподілене на цикл днів, дасть більш тривалий
запам'ятовування, ніж вперте заучування в один прийом.
Тому повторення краще розподілити на кілька днів. Найбільш ефективним є
нерівний розподіл повторень, коли на перший прийом вивчення або
повторення відводиться більше часу і повторень, ніж у наступні прийоми
вивчення навчального матеріалу. Найкращі результати запам'ятовування
виявляються, як показують дослідження, при повторенні матеріалу через
день. Не рекомендується робити занадто великі перерви при заучуванні - в
цьому випадку воно може перетворитися на нове вивчання напам'ять.
При заучуванні напам'ять добре зарекомендували себе прийоми
пасивного та активного повторення, при яких матеріал спочатку грається
 17

по нотах, а потім робиться спроба відтворення його по пам'яті.

«Пробне» програвання напам'ять у багатьох випадках супроводжується
неточностями і помилками, які, як цілком вірно підкреслює В.І. Муцмахер,
«вимагають від учня підвищеного слухового контролю, зосередженої уваги,
зібраної волі. Все це необхідно для фіксування допущених помилок ...
Особливої уваги потребують місця "переходів" окремих уривків і епізодів.
Практика показує, що часто учень не може зіграти напам'ять весь твір, в той
час як кожну його частину окремо він знає на пам'ять досить добре ».
Навіть тоді коли твір добре вивчено напам'ять, методисти
рекомендують не розлучатися з нотним текстом, вишукуючи в ньому все
нові смислові зв'язки, вникаючи в кожен поворот композиторської думки.
Повторення по нотах повинно регулярно чергуватися з програванням
напам'ять.
Величезну користь для запам'ятовування твори приносить гра в
повільному темпі, якої не повинні нехтувати навіть учні з гарною пам'яттю.
Це допомагає, як вказує болгарський методист А. Стоянов, «освіжити
музичні образи, усвідомити все, що могло з плином часу вислизнути від
контролю свідомості».
4 . Робота без інструменту і без нот.
Музикантові будь-якої спеціальності лише тоді можна бути
переконаним, що дійсно запам'ятав цей твір, коли він, музикант в змозі
відновити його подумки, простежити розвиток його точно по тексту, не
дивлячись в ноти, і проспівувати про себе його найдрібніші складові
елементи. Це - найбільш важкий спосіб роботи над твором. Однак, чергуючи
уявні програвання твору без інструменту з реальною грою на інструменті,
учень може домогтися гранично міцного запам'ятовування твору.
У процесі подібного способу роботи у свідомості формується те, що у
психології називається симультанний образ, при якому часові нервові
звязки переводяться в просторові. Так, В.А. Моцарт у одному зі своїх листів
розповідає, що він може написане твір, охопивши одним поглядом, як
прекрасну картину або людини. Він може чути цей твір у своїй уяві не
послідовно, як воно буде звучати потім, а весь і відразу.
Уявні повторення твору розвивають концентрацію уваги на слухових
образах, необхідну під час публічного виконання, посилюють виразність
гри, поглиблюють розуміння музичного твору. Той, хто досконало володіє
цими методами роботи - воістину найщасливіший музикант!

VI. Розвиток музичної пам’яті.

Розвитку слухової пам'яті сприяють також:

-Постійне вивчання напам'ять нових прозових, віршованих і музичних
творів;
-Підключення до процесу заучування інших аналізаторів, наприклад,
асоціювання заучиваемого матеріалу з різними квітами, рухами, зоровими
образами;
 18

-Активізація мотивації на особистісну значимість і необхідність

заучування;
-Порівняння у пам'яті голосів своїх знайомих, звуків музичних
інструментів, голосів птахів;
-Підбирання по слуху на музичному інструменті різних мелодій.
Розвитку зорової пам'яті можуть сприяти такі вправи, як:
-Поглянути одночасно на кілька різних предметів, закрити очі і
перерахувати їх по уявному поданням;
-Малювання по пам'яті знайомих людей або предметів;
-Малювання по пам'яті картин відомих художників і порівняння їх з
оригіналом;
-Відновлення цілісного образу людини або ситуації на основі однієї
деталі з наступним малюванням. Наприклад, відновити образ боярині
Морозової по одній її піднятій руці.
Для розвитку емоційної пам'яті:
-Взяти в руки предмет, пов'язаний зі спогадом раніше прожитої
ситуації, і згадати з його допомогою інші предмети з цієї ж ситуації. Багато
людей для цих цілей привозять з місць відпочинку камінчики і різного роду
сувеніри. Згадати і оживити при цьому слід зорові образи, освітлення,
відчуття запахів і відчуття в тілі. Прийняти позу і зробити декілька фізичних
рухів, які були виконані під згадується ситуації;
-Передати лініями і барвами засобами абстрактного живопису різні
емоції - печаль, піднесеність, стан очікування та ін

VIІ. Перевірка міцності запам'ятовування на пам'ять музичних

творів.
 Починати грати напам'ять з різних місць твори, байдуже звідки.
 Починати грати напам'ять з певного фрагмента, що говорить про
глибоке знання твори (вибірковість відтворення).
 Чергування реального виконання з уявним «програванням» (гра на
інструменті - «гра» подумки) – особливо корисно в творах з чіткою
структурою: сонатна форма, рондо, варіації.
 Виконання учнем і викладачем послідовних фрагментів твору у формі
діалогу на 2-х інструментах (учень грає на пам'ять).
 Програвання на пам'ять в повільному темпі.
 Гра з зупинками. Після невеликої зупинки «...представити точно, що
слід зіграти і далі продовжувати гру».
 Швидко і скорочено (як би «конспективно») подумки уявити собі хід
п'єси з допомогою внутрішнього слуху («стиснення» темпу подання без
гри на інструменті). Це дає можливість оперативно відшукувати в
пам'яті фрагменти твору, які потребують додаткового проучивания.
 Перевіряти вивчене на пам'ять «з кінця, тобто з початку останнього
«опорного пункту», потім з передостаннього і т. д.».
 19

 Гра з відволікаючими стимулами (звуки, голоси, незручна постава,

тощо).

Список літератури

1. Готсдинер А.А. Музыкальная психология, - М., 1993.

2. Коган Г. Работа пианиста. – Музгиз, 1963.
3. Маккиннон Л. Игра наизусть. – Л., 1967.
4. Петрушин В.И. Музыкальная педагогика. –М., 1997.
5. Савшинский С. П. Пианист и его работа. – Л., Сов. Композитор, 1961.
6. Тарасова К.В. Онтогенез музыкальных способностей. – М.: Педагогика,
1988.
7. Цыпин Г.М. Психология музыкальной деятельности. Теория и
практика. – М.,2003.
 20

ДОДАТОК 1
21
22
23
24
25