1

Психологія музичного сприймання

План
1. Музичне сприйняття. Загальна характеристика.
2. Сутність процесу музичного сприймання.
3. Особливості музичного сприйняття в процесі вікового розвитку.
З позиції досліджень Є. Назайкінського.
4. Особливості музичного сприймання школярів.
5. Сприйняття серйозної та легкої музики як соціокультурна
проблема.
6. Методика організації слухання музики та засвоєння сприймання
музичного твору.

1. Музичне сприйняття. Загальна характеристика.

Як відомо, психологічною основою всіх видів музичної діяльності є
сприйняття музики. Слухання, виконання, створення опираються на
сприйняття та супроводжуються ним. Особливістю музичного сприйняття є
те, що воно за своєю направленістю є естетичним.
У різних наукових і методичних джерелах психологи-музиканти
пропонують розрізняти поняття «сприйняття музики» і «музичне
сприймання». На думку, Б. М. Теплова, перший термін «сприйняття музики»
розуміють як реакція на звуковий сигнал. Тут суб'єктом дії є людина з
нормальним слухом, а об'єктом – акустичні сигнали. Осягнення музичного
твору в даному випадку являє спрощенний тип сприйняття – сприйняття
непрофесіонала, яке можна трактувати як «чуттєве» (термін Б. М. Теплова):
емоційна реакція на музику через настрій. Таке сприйняття характеризується
фрагментарністю, дробністю, нездатністю сприймати цілісний художній
образ музичного твору.
 2

Музичне сприйняття – це процес, спрямований на осмислення музики

як естетичного художнього феномену. Воно не обмежується почуттям. Б. М.
Теплов писав: «Найтонший поділ окремих сторін звукової тканини не можна
ще назвати музичним сприйняттям, якщо воно опирається тільки на
розрізнення звукових комплексів, а не їх виразного значення. З іншого боку,
емоційне переживання тільки тоді буде музичним, коли воно є переживанням
виразного значення музичних образів, а не просто емоцій під час музики».
Погоджуючись з висловом Б. М. Теплова, С. А. Ісаєва зазначила, що музичне
сприйняття – це сприйняття спочатку «чуттєве», а потім «думаюче» і при
цьому дуже глибоко і проникливо «думаюче».
Показовим для характеристики музичного сприйняття є його
ієрархічність: послідовність руху від сприйняття окремих елементів музичної
мови, сприйняття ладово-забарвленої мелодії, гармонії, метроритмічної
організації до синтетичного сприйняття різних компонентів музичної
тканини - жанру, стилю. Таким чином, сприйняття музики – є лише етапом у
формуванні цілісного результату музичного сприйняття.
Музичне сприйняття пов'язане з особливостями життя, побуту,
виховання, розвитку музичних здібностей, музичного слуху, готовністю і
бажанням зрозуміти музичне мистецтво.
Як відомо, сприймання є чуттєвим відображення предметів і явищ
об’єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та
особливостей при їх безпосередній дії на органи чуття. Музичне сприймання,
у зв’язку зі специфікою об’єкта сприймання – музики, - поняття значно
ширше, ніж безпосереднє почуттєве відображення дійсності, бо відбувається
водночас у формі відчуттів, сприймань, уявлень, абстрактного мислення. Це
складний багаторівневий процес, зумовлений не лише музичним твором, а й
духовним світом людини, яка сприймає цей твір, її досвідом, рівнем
розвитку, психологічними особливостями, тощо.
В основі сприймання музики лежать психофізіологічні закономірності,
характерні для сприймання людини взагалі. Воно має рефлекторну природу,
 3

є аналітично-синтетичною діяльністю, здійснюється під впливом об’єктів

зовнішнього середовища, як і всі види сприймань носить активний характер.
Сприйняття музики в активує складні розумові та пізнавальні функції
мозку на основі акустичного аналізу, слухової пам'яті, слухового уяви і
відчуттів, обробки музичної мови і семантики музики. Додатково
сприйняття музики зачіпає емоції і настрій, впливає на вегетативну нервову
систему, активує гормональну та імунну системи, а також моторні реакції і
рухові програми.
Якість музичного сприйняття у людей різне. Одні здатні не тільки
точно і швидко, але і емоційно реагувати на почуте. У інших, що
сприймають музику повільно і неточно, не виникає емоційного відгуку.
Різниця в сприйнятті багато в чому залежить від слухового уваги . Контроль
за увагою дуже важливий тому, що вміння вдумливо і зосереджено слухати
музику - необхідна умова для свідомого її сприйняття і запорука успішного
процесу навчання.
Характерною рисою музики як об’єкта сприймання є те, що вона є
«зникаючим» об’єктом: безпосереднє сприймання триває стільки, скільки
звучить сам твір. Тому при дослідженні процесу музичного сприймання на
перше місце виступає така особливість осягнення музичного твору, як
активність свідомості слухача.
Необхідно відзначити ще один компонент, без якого сприйняття
музики неможливе. Це здатність слухача до співтворчості, в якій величезну
роль грає такий психічний процес, як уява. Сприймаючи музичний твір,
слухач, завдяки уяві, створює на основі наявних у нього уявлень про музику,
образ конкретного музичного твору. Уява слухача створює при сприйнятті
свій, суб'єктивно забарвлений, новий «варіант» створеного композитором
образу. Таким чином, процес сприйняття музики можна назвати
співтворчістю слухача і композитора; супровід і внутрішнє відтворення
слухачем змісту твору; співпереживання, збагачене власним життєвим
досвідом і почуттями.
 4

Враховуючи все вище зазначене, можна сформувати наступне

визначення музичного сприйняття.
Музичне сприйняття – багатокомпонентний процес, в основі якого
лежить здатність чути, переживати музичний зміст як художньо –
образне відображення дійсності та усвідомити ідею музичного твору.

2.Сутність процесу музичного сприймання

Музичне сприймання є складним процесом, у якому взаємодіють
чимало елементів, спільних для багатьох людей і особливих для конкретної
особи.
П’ять головних структурних компонентів музичного сприймання, які
складають його психологічний механізм, виділяла В.К.Бєлобородова:
емоційний відгук на музику, музичний слух, мислення, пам’ять, здатність до
співтворчості.
В акті сприймання цілісного об’єкта (яким є музичний твір) можна
виділити три основних компоненти – об’єкт сприймання (музичний твір),
суб’єкт сприймання (людина), процес сприймання.
Розгортання музичних творів у часі вимагає від слухача активного
спостереження за розвитком музичного образу. Важливо не лише переживати
зміст музики, а й розрізняти провідні музичні засоби. Цим характеризується
певний якісний рівень сприймання.
Музичний твір як об’єктивна основа сприймання інтерпретується
слухачем залежно від своїх індивідуальних якостей, психічного стану на час
сприймання, установок, життєвого і художнього досвіду, інтересів, потреб,
смаків тощо.
Якщо сприймання музичного твору викликає в людині її власні
переживання, ми маємо справу з емоційними асоціаціями. Так, при
сприйманні Прелюдії ля мажор Ф. Шопена у свідомості виникає лаконічний,
яскраво написаний тендітний життєвий образ. А «Чакона» И.С. Баха
викликає відчуття глибокого драматичного монологу: перед слухачем ніби
 5

проносяться картини життя з його осяянням і відчаєм, роздумами про

сутність людини, її смерть і безсмертя. У «Болеро» М. Равеля перед нами
розгортається картина святкової процесії, що поступово наближається.
О.П. Рудницька розглядає структуру музичного сприймання як
поетапну структуру:
На першому ступені сприймання необхідний розвиток тих умінь, які
слухачеві дають змогу виділяти окремі образи, стежити за їхнім розвитком,
об’єднувати в ціле окремі враження. Ці уміння мають формуватися на основі
досвіду спілкування учнів з жанрово- стильовим багатством музичної
творчості.
На другому ступені сприймання необхідний розвиток уміння
аналізувати твір, порівнювати його з різними явищами художньої культури
тощо. Знання історико-культурного контексту створення музичного твору
забезпечує свідому об’єктивацію суб’єктивного музичного образу.
Формування цієї групи вмінь значною мірою зумовлене рівнем музичної
освіченості (теоретичної підготовки) слухачів.
На третьому ступені сприймання на перший план виходять уміння
особистісної інтерпретації музичної образності, пошукової активності
людини.
Відповідно, здатність почути рух мелодії, гармонічну та тематичну
будову, співвідношення драматургічних вершин і кульмінацій, засвоїти
цілісність форми всього твору за контрастування чи автономності його
окремих компонентів – усе це є необхідними умовами для адекватного
сприймання музики.
В основі музичного сприйняття лежить єдність емоційного і
раціонального. Якість музичного сприйняття залежить від наступних
факторів: 1) первісної установки на сприйняття; 2) привабливості твори для
сприймає; 3) сили емоційної реакції на твір; 4) ступеня новизни естетичної
інформації, яка міститься в творі; 5) музично-слухового досвіду і наявності
музично-теоретичних знань, тобто закономірностей музичної мови.
 6

Відповідно, процес музичного сприймання проходить декілька

етапів:
1. створення установки на сприймання
2. слухання як фізичний та фізіологічний процес.
3. розуміння і переживання музики
4. інтерпретація і оцінка музики
5. післядія музики
(Див. Додаток 1)
Визначена послідовність етапів є умовною, оскільки в процесі
сприймання ці стадії не обов’язково йдуть одна за одною, нерідко
суміщаються. Це швидше логічні етапи, бо ми одночасно слухаємо і
осмислюємо музику, інтерпретуємо й оцінюємо її.
Створення у слухачів відповідної настроєності (тобто установки) на
сприймання музики є важливою умовою формування музичного
сприймання. Під художньою установкою розуміється готовність людини до
художньої, зокрема музичної діяльності, чекання і передбачення певного
естетичного ефекту, основані на попередньому досвіді.
Загальним для всіх стадій є вплив, поряд з індивідуальними, соціальних
чинників. Вони по-різному відбиваються на процесі сприймання: відносно
менше впливають на стадії фізичного слухання (хоча й тут мають значення
приміщення, обстановка в класі, поведінка учнів тощо), і значно більше – на
стадії переживання і розуміння музики, оскільки здатність слухачів до
сприймання змісту музичного твору залежить від наявності певного кола
знань, слухових вражень і навичок. Оцінка твору залежить не лише від
особистісних якостей і здатності слухача осягнути твір. Вона складається
також під впливом середовища, в якому перебуває слухач при сприйманні
музики, від підготовчого етапу і післядії.
(див. Додаток 4).
 7

3. Особливості музичного сприйняття в процесі вікового розвитку.

З позиції досліджень Є. Назайкінського.
Музичне сприйняття має, крім інших, вікові закономірності. Процес
сприйняття музики починається в ранньому дитячому віці і психічні
особливості дитини на кожному віковому етапі мають вплив на хід цього
процесу та його результати.
В різних психолого-педагогічні дослідження особливостей музичного
сприйняття дітей вказується, що дітям в цілому властива екстромузикальна
спрямованість сприйняття. Тому важливу роль в активізації інтересу дитини
до музики відіграє залучення позамузикальних асоціацій: словесних
пояснень, співставлення з літературними творами, образотворчим
мистецтвом, життєвими ситуаціями і т. п.
У роботі з дітьми педагоги змушені вдаватися до «перекладу» музичної
мови в словесну форму (фактично до спроб вербалізації змісту музики), але
при цьому бажано у міру дорослішання дітей використовувати все менш
конкретні асоціації.
Серед багатьох педагогічних і психологічних досліджень проблем,
пов'язаних з дитячим музичним сприйняттям, можна виділити вивчення
генезису музичного сприйняття Є. В. Назайкінским [«Про генезис
сприйняття музики: за матеріалами спостережень над музичним розвитком
дітей»] і дослідження процесів несвідомого сприйняття музики дітьми,
проведене А. В. Тороповою. Обидва праці засновані на онтогенетичному
підході і дозволяють, виявляючи різні стадії в розвитку дитини, визначити
основні стадії та закономірності становлення музичного сприйняття взагалі.
На думку Є. В. Назайкінського, в індивідуальному сприйнятті дитини
переломлюються найбільш загальні закономірності не тільки сприйняття як
такого, але і найбільш загальні і фундаментальні закони музики, без яких
було б немислимо її функціонування як загальнозначущого мистецтва.
Аналізуючи дані експериментальної роботи, у процесі якої фактори
загального впливу навколишнього середовища на музичний розвиток дитини
 8

були чітко відмежовані від факторів спеціального педагогічного впливу,

вчений дійшов висновку про те, що на різних стадіях розвитку дитини в
формуванні його музичного сприйняття з різною інтенсивністю і в різних
поєднаннях діють наступні моменти:
– коммуникатативный досвід;
– мовний досвід;
– руховий досвід;
– власна музична практика.
Комунікативний досвід проявляється в розрізненні ситуацій
спілкування, при яких дитина стикається з музикою.
На ранніх стадіях розвитку (третій рік життя) діти набагато більш
чуйно реагують на відмінність ситуацій, в яких їм доводиться чути музику,
ніж на характер самої музики. Колискова матері біля ліжечка дитини і спів
старшого брата, стрибаючого поруч і співаючого ту ж мелодію,
представляють величезну різницю. Ще більш далекій буде ця ж пісня, почута
по радіо: дитина не дізнається мелодію.
Виділяються чотири основні ситуації, чотири комунікаційні сфери, що
представляють найбільші відмінності для дитини:
– музика, що звучить по радіо чи у звукозапису. Дитина розуміє, що
вона йде звідкись, її не виробляють ті, що знаходяться поруч;
– спів оточуючих. Дитині не важливі при цьому відмінності в
характері, стилі або жанрах музики, він реагує тільки на те, хто співає;
– музика, що виконується в присутності дитини на будь-яких музичних
інструментах. Інструментальну музику від вокальної дитина відокремлює по
діям дорослих, а не за характером музики;
– музика, включена в комплексне дію синтетичного характеру,
пов'язана з танцем, грою, – тобто діями, зрозумілими для дитини.
Е. В. Назайкинский зазначає, що розмежування комунікативних
ситуацій за включеності в той або інший життєвий контекст, за кількістю
учасників музикування або слухання, за просторовим особливостям їх
 9

розташування пов'язане з історично сформованим поділом музичних жанрів.

При всьому їх різноманітті виділяються групи інструментальних, вокальних,
танцювальних і синтетичних жанрів.
Жанрові відмінності музики, пов'язані з формами та умовами її
відтворення і сприйняття, з її прикладними і художніми функціями,
складалися поступово і позначалися на самому характері музики. Подібно до
цього, поглиблення сприймання у власне музичну сферу відбувається у дітей
природним, історично перевіреним шляхом – від комплексного жанрово-
ситуативного враження до диференційованого сприймання музичних творів.
По мірі розвитку дитини важливість ситуаційної оцінки виконання
музики переростає у нього в здатність розрізняти основні музичні жанри,
насамперед пов'язані з танцем, грою і співом.
У взаємодії з комунікативним чинником діє й інший, пов'язаний з
мовним досвідом. Це викликано тим, що найбільш доступна дітям форма
музикування – спів – тісно пов'язана з мовленням. Виявлена система
взаємозв'язків між сприйняттям дітьми музики і мови.
Насамперед, дані види сприйняття об'єднує опора на один і той же
апарат: голос. Крім того, вже в ранньому віці формуються навички
перенесення інтонаційного і структурно-синтаксичного досвіду мовлення на
слухання музики та співи. Це дозволяє дітям легко переходити від мови до
співу і навпаки (проспівування вподобаних фраз або фраз, яким дитина надає
особливого значення).
Ще один тип взаємодії мовного і співочого досвіду – тісний зв'язок
мелодії і тексту. Вона в ранньому віці (третій – четвертий роки життя)
настільки сильна, що дитина може не впізнати слова улюбленої пісні поза
мелодії або не дізнатися мелодію поза текстом. З часом така зв'язок слабшає.
Рухово-динамічний (ігровий) досвід дітей можна розмежувати на
пов'язаний з інструментальною музикою, співом і різними імпровізаціями.
Такий досвід виступає як фактор, що сприяє чіткої жанрово-комунікаційної
диференціації, а також умову розрізнення і виділення виразних засобів самої
 10

музики. Різні рухові навички тут сприяють виявленню для дитини

відмінностей в особливостях музичної мови (один тип мелодичного руху –
ходьба, інший – стрибки і т. д.)
Наведені види досвіду – комунікативний, мовленнєвої і руховий –
створюють базу для музичного розвитку, полегшують сприйняття музики.
Центральним і специфічним ланкою в формуванні музичного сприймання
дитини є власна музична практика. Диференційоване сприйняття музики
вимагає специфічних музичних навичок, які розвиваються на музичному
матеріалі.
В якості такої практики можуть виступати музично-поетичні і музично-
ритмічні імпровізації (більш ранній етап); формування навичок співу; танець;
початкові навички гри на будь-яких музичних інструментах. У процесі такої
діяльності формується первинний музичний тезаурус дитини, що є
фундаментом для подальшого розвитку тонкого художнього сприйняття
музики.

4. Особливості музичного сприймання школярів.

Вікові особливості сприймання музики молодшими школярами (6-7
років) визначаються передусім обмеженістю життєвого і музичного досвіду
дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням
цілісного сприймання. Зокрема, першокласникам властивий сенсомоторний
характер музичного сприймання. Вони віддають перевагу музиці веселій,
моторній, особливо реагують на масивність і динаміку звучання, темп і
регістр, темброву палітру музики, запитальний, стверджувальний і
розповідний характер музичного висловлювання, ніжність і різкість, м'якість
і жорсткість, дзвінкість і ліричну наповненість звучання. Виходячи з цих
особливостей, діти розпізнають зміст музики. Специфічна музична
виразність - мелодизм, ритмічна організація, емоційна узагальненість
інтонаційного розвитку - на перших порах не виділяється більшістю учнів.
 11

Для дітей сприймання музики тісно пов’язане з руховими

переживаннями (ритмічний рух, спів). Їм ближча ритмізована й мальовнича
музика, яка відповідає їхньому досвіду і потребі в активних виявах. Уже
шестилітні діти здатні визначати не лише загальний характер музики та її
настрій, а й відносити твори до певного жанру. Вони можуть схоплювати
характерні ознаки певного жанру, наприклад, колискової пісні, танцю,
маршу.
У молодших школярів яскраво виявляється емоційність сприймання
музики. Однак емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості:
реагуючи на музику безпосередньо й активно, діти не усвідомлюють
емоційні стани, які нею викликаються. Тому вони ніколи не говорять,
наприклад, про свої власні переживання, а оцінюють загальний характер
музики («була сумна музика»). Музичний твір діти сприймають цілісно, як
єдиний музичний образ, не відділяють власне музичні враження від
вражень супутніх, не виокремлюють певні засоби виразності і не вміють
визначати їх роль у створенні музичного образу. Складнішу музику вони
сприймають вибірково, вловлюючи в ній лише те, що їм ближче і
доступніше, хоча й не завжди головніше у творі. Вони шукають у звучанні, а
іноді поряд з ним "зоровий образ", реальний рух, подію, інтерпретуючи
музику як частину більш звичної для них наочно-образної картини життя.
У підлітковому віці (11-15 років) усе більше виявляється попередній
музичний досвід. Помітно зростає роль знань у музичному сприйманні,
посилюється тенденція до предметно-образного тлумачення творів,
осмислення різноманітних засобів музичної виразності й усвідомлення їх
зв’язків зі змістом музики. Уміння утримувати увагу на абстрагованому,
логічно організованому матеріалі, яке розвивається у цьому віці, є
передумовою стійкості музичного сприймання, завдяки чому стають
доступними складніші твори. Підлітки легко заражаються почуттями,
вираженими героїко-драматичною музикою, одначе далі вони нерідко
прагнуть переключитися в площину інших, «зручніших» для них образів і
 12

асоціацій. Така трансформація переживань і почуттів у процесі сприймання

драматичного в музиці у мало підготовлених слухачів спостерігається майже
завжди.
На розвиток музичного сприймання значний вплив має мовний досвід.
З раннього віку в дітей поступово формуються навички перенесення
інтонаційного і синтаксичного досвіду мови на слухання музики і спів.
Цьому сприяє те, що спів, як найдоступніша для дітей форма активного
засвоєння музики, тісно пов'язаний з мовою, голосом. Діти часто відчувають
труднощі при добиранні потрібних слів для висловлення своїх вражень від
музики. їхні висловлювання нерідко зводяться лише до кількох визначень,
що пояснюється недостаньо розвиненою слуховою спостережливістю і
збідненим лексичним запасом. У класі доцільно мати таблиці з емоційними
характеристиками музики як у цілому, так і окремих її компонентів. Вони
стимулюють школярів, які недостатньо володіють лексичним багатством
мови, до глибшого усвідомлення своїх музичних вражень і переживань.
Збагачинню лексики учнів сприятиме образна, виразна мова вчителя із
застосуванням влучних епітетів і зворотів. Доцільно використовувати такі
слова, які розширюватимуть естетичні уявлення учнів, розкриватимуть
глибинний зміст музики. (Див. Додаток 2).
5. Сприйняття серйозної та легкої музики як соціокультурна
проблема.
Крім індивідуальних та вікових відмінностей у сприйнятті, сучасна
музична психологія виявляє відмінності, зумовлені множинністю і
різноманітністю продуктів сучасної музичної культури. При всій їх
багатовимірності явно складаються два полюси: на одному – музика високої
традиції (за визначенням В. Медушевського), на іншому – музична мас-
культура. У побуті ці відмінності виражаються поняттями «серйозна» і
«легка» музика.
Під «легкою» музикою в Західній Європі першої половини XIX
століття розуміли вокальну або інструментальну музику з неглибоким
 13

художнім змістом, цінністю і великою кількістю зовнішніх віртуозних

ефектів; зараз така музика була б сприйнята як різновид класики. Оперету
називали «легким жанром» ще у ХХ столітті; називають і зараз, але вже
скоріше в сенсі: легкий жанр у сімействі серйозних. Оперета (мюзикл) за
змістом музики простіше, ніж, наприклад, опера і тим більше симфонія; її
інтонаційна та ритмічна організація не «підносить» людини, а «спускається»
до неї. Але в порівнянні з естрадною музикою, з поп-музикою, роком, репом
та іншими сьогоднішніми несерйозними жанрами оперета – складне,
серйозне мистецтво.
На межі серйозної та легкої музики сьогодні знаходиться джаз. В 1930-
ті – 1950-ті рр. минулого століття джаз був уособленням розважальної
музики. Якщо ж знову провести порівняння з уже згадуваними напрямками
популярної музики, то джаз відрізняється від них гармонійною і ритмічною
складністю, яка ставить його врівень з класикою. Зараз джаз виконує дві
основні функції: гідонистичну і виховну. Перша робить його популярним, а
друга визначається тим, що джаз своєю розважальною стороною притягує
молодь; в той же час спілкування з ним (слухання, виконання і тим більше
імпровізація) розвиває фантазію, привчає слух до сприйняття складних
гармонії і ритму, тим самим звужуючи поле для проникнення у свідомість
музичного примітиву й готуючи підгрунтя для подальшого сприйняття
класики.
Проблема співвідношення в масовій перевазі так званої «серйозною» і
так званої «легкої» музики існувала завжди – принаймні, з виникнення
професійного музичного творчості. Поряд з музикою, яка передбачала
поглиблене, зосереджене сприйняття, розвивалася музика для відпочинку, у
процесі слухання якої людина могла відновити сили не шляхом
переключення на іншу діяльність, якою є слухання серйозної музики, а
шляхом розслаблення. В. І. Петрушин пише з цього приводу: «Для розвитку
особистості людини необхідно сприйняття музики обох жанрів. Те, що
виховується в особистості людини в процесі спілкування з музикою одного
 14

плану, ймовірно, не може бути заміщене та відшкодовано музикою іншого» .

Подібної точки зору дотримується більшість музикантів, в тому числі
«класичних».
В. І. Петрушин, проводячи порівняння особливостей легкої і серйозної
музики, особливу увагу звертає на різну роль у них мелодії і гармонії, з
одного боку, та ритму – з іншого. Загальним для музичної мови серйозної
музики – є провідна роль мелодії і гармонії. У легкій музиці провідна роль
однозначно належить ритму, а музичні переживання знаходять вираження не
в образах і емоціях, а в рухах, частіше колективного характеру .
Що ж означає така масова перевага ритму над всіма іншим засобам
музичної виразності? Вчені, які досліджували феномен музичної свідомості,
встановили, що однією з передумов його виникнення є «тілесність» –
здатність людського тіла виробляти певні звуки і здійснювати ритмічні рухи.
Існує поняття «одягнені» і «роздягнені» народи. «Одягнені», тобто народи,
які проживали в холодному кліматі, створювали музику, орієнтовану
переважно на зміни висоти звуку. «Роздягнені» – мешканці теплих
кліматичних зон – воліли руху під ритмічний стук ударних інструментів.
Відомо, що саме «роздягнені» народи частково продовжують
перебувати у стані дикості і сьогодні. Є підстави замислитися над тим
фактом, що більшість цивілізованого населення віддає перевагу музику, по
змісту і структурі практично не відрізняється від музики африканських або
тихоокеанських дикунів.
Однак повязана така схильність до ритмічних композицій ще з однією
психофізіологічною ознакою людини. Музично - ритмічне почуття
споконвічно притаманне більшості людей. На цьому побудовані, як відомо,
системи музично-ритмічного виховання Е. Жак-Далькроза і К. Орфа.
Педагог, починаючи працювати з дитиною, яка має дуже маленький
музичний і соціальний досвід, намагається «вивільнити» чи «розв'язати» його
природний ритм, щоб надалі на цю основу накладалося формування
сприйняття мелодії та інших засобів музичної виразності.
 15

Ці ж механізми, мабуть, діють і стосовно до цілком дорослих людей,

які під нав'язливий ритм творів сучасних популярних напрямків
«визволяють» свій природний ритм, починають здійснювати імпульсивні
руху – але, на відміну від маленьких дітей у групах музично-ритмічного
виховання, цим і закінчують. Така полугімнастика-полурелаксація, напевно,
приносить певну користь організму. Проблема полягає в тому, що ці люди,
займаючись діяльністю фізичної спрямованості, впевнені, що вони слухають
музику, та іншої музики, крім цієї, не знають і знати не хочуть. В цілому,
мабуть, можна визначити межу, за якою починається музика «несерйозна»
(або просто погана), з області примітивізму структури, аж до зведення до
мінімуму або повної відсутності найважливіших засобів музичної виразності
- мелодії і гармонії.
Дана проблема в цілому може вирішуватися тільки широким
комплексом соціально-культурних і педагогічних заходів. Завданням
психологів і музикознавців має бути направлене на розвиток механізмів
музичного сприйняття, в тому числі пов'язаних з особливостями сприйняття
серйозної і легкої музики; акцентування соціальної значущості зміни
масових переваг у бік музики високої традиції; попередження суспільства
про можливі соціально-психологічні наслідки подальшого
неконтрольованого поширення малохудожньою музики, а також тісна
співпраця в цих питаннях з музикантами-педагогами.
Отже, основний шлях розвитку музичного сприйняття - це підвищення
якості музичного слуху і його видів, а також розширення кола знань про
музичні стилі, жанрах. Для цього слід навчити учнів переживати почуття і
настрої, що виражаються композитором за допомогою звуків, а також
навчити розуміти за допомогою яких засобів музикант, композитор,
виконавець досягає естетичного ефекту впливу. Основна лінія розвитку
сприйняття полягає в постійному заглибленні в сутність того, що
сприймається: від більш простого процесу схоплювання музичного твору до
 16

реакції детального бачення, якому сприяє неодноразове повторне

прослуховування музичного твору.

6. Методика організації слухання музики та засвоєння сприймання

музичного твору.
На уроках музики слід прагнути до створення таких умов, які є
спільними для всіх учнів, незалежно від рівня їх підготовки. Це розвиток
потреби в музичних враженнях, інтересу до музики, що сприймається,
створення емоційної настроєності на сприймання, сприятливого
психологічного клімату в класі, правильного режиму роботи, включення
відволікаючих чинників, організація посильної діяльності учнів, її мотивації
тощо. Формуванню музичного сприймання сприяє контроль над чинниками
сприймання, особистісний контакт учителя з учнями, достатній зворотний
зв’язок тощо.
Сам процес слухання музики найчастіше будують за такою схемою:
1. Вступне слово вчителя.
2. Первинне слухання.
3. Бесіда про прослуханий твір.
4. Аналіз твору.
5. Повторне слухання.
6. Підсумок.
Такі етапи роботи є досить умовними і найбільш придатними у випадку
ознайомлення дітей з музичним твором, який їм не відомий.
Підготовці учнів до сприймання музики сприяє вступне слово
вчителя. Воно має бути лаконічним, емоційним, образним. Затяжне, навіть
цікаве вступне слово знижує напруженість уваги при слуханні музики. Щоб
не гальмувати активності дітей, не заважати самостійності у спостереженні за
музичним процесом, воно не повинне містити те, що учні вже знають або
можуть помітити самі.
 17

У розповідях про музику необхідно дотримуватись міри у поданні

яскравих фактів, прикладів. Музичний твір слухається, як правило, на
кількох уроках, тому треба так розподілити наявний матеріал, щоб кожного
разу можна було повідомити учням щось цікаве, пізнавальне.
Розповідь вчителя повинна бути багатогранною. В одному випадку —
це розмова про сам твір, про його зміст, у другому —про історію його
створення або про композитора чи виконавця. Слід особливо потурбуватися
про те, щоб у дітей не виникли спрощені уявлення про музику як про
мистецтво, завданням якого є лише "описувати" й ілюструвати.
Потрібно ретельно відбирати цифри, факти, імена, повідомляти лише
ті, які учні зможуть запам'ятати; не використовувати невідомої термінології,
адже це лише буде відволікати їхню увагу від безпосередніх вражень і
переживань.
Не слід спрямовувати увагу учнів на пошуки у непрограмному творі
якогось програмного змісту: діти, захоплюючись картинами, які їм малює
уява, погано слухають музику. Крім того вони починають мислити
предметними образами, не властивими музиці.
Виникненню уваги, бажанню слухати музику сприяє не лише те, що
говорить учитель, а й як він говорить. Якщо його слово захоплююче й
емоційне, музика знаходить гарячий відгук, ніж коли воно в'яле, сухе,
формальне.
Учні охоче слухають розповіді про музику, особливо коли вчитель
володіє виразною й емоційною мовою. Але ці розповіді не повинні
нав'язувати їм стереотипів сприймання музичного твору. Іноді вчителі
настільки конкретизують зміст твору, що він втрачає зв'язок з безпосереднім
емоційно-образним змістом. Звичайно, подібне пояснення твору аніскільки
не наблизить учнів до осягнення його змісту.
У деяких випадках розповідь про твір може й не випереджувати
звучання музики. Одна-дві лаконічні, але образні фрази, сказані вчителем у
зв'язку з музичним твором, що звучить, викличуть думки і почуття
 18

незрівнянно глибші, ніж будь-які інші, попередньо заготовлені "загальні

слова" на цю тему. У мові вчителя не повинно бути зовнішньої повчальності
й риторики, пустих фраз, загальних слів, позбавлених конкретного змісту й
емоційності.
Слово вчителя —нічим не замінний інструмент впливу на душу
вихованця, —писав В.О.Сухомлинський. Мистецтво виховання включає
насамперед мистецтво говорити, звертаючись до людського серця. "Слово
ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не
можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів... Слово має
настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів... пояснення
музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово
до музики", —так чудово сказав видатний педагог.
Слід з перших уроків привчати школярів слухати музику в тиші, до
останнього звука, не розмовляючи один з одним, не звертаючись до вчителя,
не піднімаючи руки, не займаючись сторонніми справами. Добрі наслідки дає
прийом вслухування в тишу перед початком звучання музики. Діти повинні
зрозуміти, що якщо хоча б один учень порушує тишу, то він заважає всьому
класу, виражає неповагу до композитора і виконавця.
Як виняток, можна дозволяти дітям піднімати руку під час звучання
музики лише тоді, коли ставиться завдання послухати вступ якого-небудь
інструменту, або групи інструментів, відчути зміну настрою тощо. Однак,
щоб слухання музики не перетворювати в гру, до цього прийому не слід
часто звертатися.
Під час звучання музики вчитель має бути для школярів взірцем
уважного і вдумливого слухача. І зовсім недопустимо, якщо він у цей час
щось пише, листає ноти, дивиться журнал. Дуже важливо вчасно
відгукнутися на бажання учнів ще раз прослухати твір, що їм сподобався.
Аналіз музичних творів є невід'ємною частиною діяльності учнів на
уроках музики, допомагаючи їм проникнути в складний світ художніх
образів. Саме на етапі аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої
 19

діяльності, оволодівають уміннями і знаннями, необхідними для

повноцінного музичного сприймання.
Кожний сприйнятий і проаналізований музичний твір —ще один крок у
музичному розвитку дітей, який наближає їх до оволодіння музичною
культурою. "Найважливішим музичним педагогічним завданням є розвиток
звукових (слухових) навичок, які допомагають вільно орієнтуватися і в чисто
музичній природі слухових образів (ритм, відстань, динаміка, хода або темп,
колорит або тембр), і в емоційному змісті (насиченості) їх, і в символіці
вираження і зображення (звукозапис)", —писав Б.В.Асаф'єв.
Вміння і навички слухання музики, які допомагають проникнути в суть
музичного образу:
уміння виділяти інтонаційні зв'язки твору, стежити за розвитком
основних інтонацій
відчувати жанрові ознаки як у їх простих формах (пісня, танець,
марш), так і в більш розвинутих;
розрізняти на слух національно-стилеві особливості музики та її
драматургічного розвитку;
виявляти змістовність функціювання тих виразних засобів, які
використані у творі.
Уже в 1-му класі учні знайомляться з інтонаційною природою музики,
хоча поняття інтонації для них ще не є предметом спеціальних спостережень.
Цьому сприяє постійне з'ясування життєвих зв'язків музики, прагнення до
інтонаційної виразності виконання пісень. Лагідно й рішуче, ніжно і гордо
співаючи фрази з пісень, учні знаходять ту характерну інтонацію, яка стає
основою образу твору, що виконується.
Здійснюючи слуховий аналіз, розкриваючи учням зміст і структуру
музичного твору, вчителю доводиться постійно співвідносити свої
педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що
ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до
музичного розвитку дітей та аніскільки не наближає до музики. Тому аналіз
 20

музичного твору, який проводиться на уроці музики, є аналізом художньо-

педагогічним. Художнім —тому що аналізується твір мистецтва і цей аналіз
випливає з його закономірностей; педагогічним —тому що проводиться з
урахуванням вікових особливостей дітей, музичного розвитку і завдань
виховання. Художньо-педагогічний аналіз без зайвого спрощення
співвідносить емоційно-образний зміст твору з інтересами і можливостями
слухачів і забезпечує естетичне засвоєння ними даного твору, тобто сприяє
реалізації виховної і пізнавальної функцій музичного мистецтва у їх єдності.
На основі художньо-педагогічного аналізу відбувається послідовне,
систематичне залучення школярів до музики, до розуміння ними її
особливостей. При цьому кожен твір в уяві дітей повинен зберегти свою
цілісність і змістовність. Досвід аналізу одного твору переноситься на інші,
більш складніші твори, і це забезпечує розвиток музичної культури учнів.
Отже, аналізуючи з учнями музичні твори, радимо керуватися
такими методичними вказівками:
■учителю потрібно чітко уявляти кінцеву мету аналізу —допомогти
учням ближче і глибше сприйняти твір, естетично його пережити й оцінити.
Процес спостереження, вслухування в музику може дещо знизити
емоційність сприймання, зате при повторному слуханні минулий аналіз
сприятиме естетичному осягненню змісту твору;
■доцільно починати аналіз твору відразу після прослуховування, поки
його звучання ще свіже у пам'яті учнів;
■перш ніж аналізувати музичний твір, треба, щоб у дітей
створилося загальне враження про нього. Якщо музика не почута, не слід
братися за її аналіз. Переходити до аналізу варто лише після того, як діти
вільно висловилися про свої враження від музики;
■мислення дітей повинне націлюватися на з'ясування того, яка це
музика, які почуття і переживання виражає, якими засобами вона цього
досягає;
 21

■шлях аналізу твору йде від розкриття його змісту, задуму, від
загальної характеристики музики —до деталей і окремих виразних засобів. У
вокальних творах цей аналіз значною мірою пов'язується з поетичним
текстом;
■на першому етапі сприймання вчитель повинен спрямовувати увагу
дітей не на окремі якості твору, а на сам процес руху, його організацію і
динаміку. При повторних сприйманнях слово вчителя повинне підводити на
розкриття виразних засобів, які особливо яскраво характеризують художній
образ. Головна увага звертається на ті засоби, які у даному творі є
провідними;
■аналіз твору може бути більш або менш глибоким, але обов'язково
правильним. Учителю слід пам'ятати про небезпеку спрощення, підміни
власне музичних відомостей побутовими, житейськими прикладами,
подекуди далекими від музики;
■не слід спрямовувати увагу дітей, їх уяву на пошуки у
непрограмному творі тотожного музиці програмного змісту. По-перше, це
відволікає слухачів від основного змісту: діти захоплюються картинами, які
їм малює уява; погано слухають музику. По-друге, вони починають мислити
предметними образами, невластивими музиці;
■необхідно уникати позамузичних асоціацій, особливо під виглядом
"програмних тлумачень", приписування" композитору таких задумів і
намірів, які не підтверджуються ні самою музикою, ні документами;
■при пояснюванні творів слід дбати про те, щоб у дітей не виникли
спрощені уявлення про музику як про мистецтво, завданням якого є лише
"описувати" й ілюструвати події життя. Завдання пояснень —поглибити,
закріпити і зробити осмисленішими музичні враження дітей. Пояснююче
слово має бути коротким, конкретним, образним і повністю
підтверджуватися музичним текстом;
■необхідно вчити дітей усвідомлювати почуте, розбиратися в тому, як,
якими засобами виражений в музиці її зміст, як втілені ті думки і почуття, що
 22

схвилювали слухача, чим композитор досягнув такої сили впливу на

слухачів. Щоб викликати більшу активність учнів, учителю не слід давати
готові власні оцінки музики;
■аналіз твору повинен пробуджувати уяву дітей, їхні музично-слухові
уявлення, викликати правильні, —але у кожного слухача свої, —асоціації.
Доцільно постійно проводити паралелі з іншими видами мистецтва,
використовувати різноманітні образні висловлювання. Однак не слід
перетворювати музику в ілюстрацію до якоїсь картини чи літературного
сюжету;
■бесіда про твір весь час повинна пов'язуватися з живим звучанням,
пояснювати його. Аналіз не досягне поставленої мети при формальному
підході, коли окремі елементи музичного твору розглядаються без виявлення
їх зв'язку з іншими, їхньої ролі у створенні художнього образу;
■успіх і якість спостереження за музикою залежить від того,
наскільки зрозуміле учням завдання, поставлене перед ними. Правильно
поставлені запитання виховують уміння чути музику, розвивають музичне
мислення.
Сприятлива ситуація для аналізу музичного твору складається тоді,
коли виникають різні точки зору на твір, відбувається дискусія. Доцільно
запропонувати учням обґрунтувати свої думки, колективно прийти до
правильної відповіді. Майстерність учителя полягає в" тому, щоб тонко і
вміло ести дітей до правильної відповіді, використовуючи найменші
суперечності у колективних відповідях учнів, пояснення яких розвиває
музичне І мислення. Навіть у 1-му класі колективні відповіді можуть
відзначатися різноманітністю.
Приблизний план аналізу музичного твору. (Див. Додаток 3)
У розвитку музичного сприймання школярів велику роль відіграє
метод порівняння, адже можливості аналізу дітьми музичних творів
обмежені їх невеликим досвідом. Для порівняння кожна використати
контрастні твори одного жанру (наприклад, два танці), п'єси з однакової
 23

назвою (наприклад, два різних "Дощики"), контрастні твори одного

характеру (наприклад, два різних веселих) тощо. Метод порівняння за
контрастом і аналогією дозволяє помітити те, на що учень може не звернути
увагу, дає змогу яскравіше відтінити своєрідність музичних творів
різноманітних жанрів. Завдання на порівняння захоплюють дітей,
активізують їхню творчу діяльність. Найкраще учні помічають у музиці
контрасти.
Для того, щоб діти краще усвідомили роль конкретних засобів
виразності, доцільно використовувати прийом "руйнування початкового
образу" (метод варіювання). Шляхом навмисної зміни будь-якого елемента
музичної мови показуємо їм, якою стає музика, якщо цей елемент
використаний інакше, коли б музика була не голосна, а тиха, не повільна, а
швидка тощо. Важливо частіше пов'язувати музику не тільки з рухом, але й зі
словом. Засвоєння музичної мови має органічно поєднуватися із засвоєнням
фонетичних (звукових) особливостей та інтонаційної виразності рідної мови.
Починаючи з 1-го класу, на матеріалі найпростіших пісеньок і
інструментальних п'єс учитель систематично розвиває в учнів навички
активної уваги, здатність слідкувати за розгортанням музичної тканини
твору. Діти поступово накопичують уявлення про те, як музика розповідає
про навколишню дійсність, поступово переконуються, що музика здатна
викликати найрізноманітніші почуття. У них з'являються улюблені твори.
Учителю слід постійно звертатися до методу роздумів про музику. Він
полягає не в розсудливому й формальному аналізі музики, а в органічному
поєднанні розуму і почуттів. Постає запитання: як можна роздумувати про
музику з першокласниками, якщо їхній музичний досвід такий незначний?
Традиційна методика найчастіше відповідала на це запитання заперечливо,
пропонуючи звертати увагу дітей лише на часткові явища, не вдаючись до
узагальнень. Позитивну відповідь на це запитання дав Д.Б.Кабалевський,
якому вдалося знайти основну ланку, що з'єднує музичний досвід дітей з
музикою. Йдеться про три сфери музики –пісню, танець, марш. Ці поняття
 24

своїми витоками сягають первинних основ музики: рухів людини, що ведуть

до танцю і маршу, та інтонованого слова, від якого походить пісня. Акцент на
пісню, танець і марш надає змістовності музичним заняттям, дозволяє
опиратися на реальний життєвий досвід дітей, на доступні їм явища
соціального побутування музики. Коли учень, відштовхуючись від змісту
музики і свого досвіду, осмислює музичні враження, наступає та
захопленість, про яку мріє кожен учитель. Зрозуміло, що захопленість
музикою (яка насамперед залежить від самого вчителя) виховується не тільки
цими роздумам, а й змістовним музикуванням.
Учні вже на перших уроках відчують, що музика —це життя. Відомо,
що найочевидніші життєві зв'язки музики відображені у жанрових її
особливостях. Через жанри, жанрові засоби і зв'язки в музиці відображається
багато явищ дійсності. Тому з'ясування жанрової природи певного твору
дуже суттєве для розкриття змісту музики. З перших музичних занять
першокласники-шестилітки вчаться визначати належність музики, яку вони
слухають або виконують, до трьох основних сфер музичного мистецтва.
Це створює необхідні передумови для засвоєння теми 2-го класу
(чотирирічної початкової школи) "Три типи музики —пісня, танень,
марш", яка є фундаментом початкового етапу навчання музиці.
Другокласники в процесі з'ясування життєвих зв'язків пісні, танцю і
маршу, визначення різноманітних жанрових поєднань: пісня-марш, танець-I
марш, пісня-танець вчаться не тільки слухати музику, але й роздумувати І
про неї. Усвідомивши характерні особливості і виразно-зображальні
можливості кожного з типів музики, школярі, опираючись на сприймання
пісенних, танцювальних і маршових інтонацій, надалі глибше відчують
образний зміст творів великої форми: опери, балету, симфонії,
інструментального концерту тощо.
Система запитань і завдань дає змогу вчителю створити на уроці
пошукову ситуацію, мета якої — навчити дітей вслухатися в музичний твір і
самостійно розбиратися в ньому. Наприклад, учитель, не повідомляючи
 25

назви п'єси, яку буде виконувати, дає учням завдання розповісти, що

відбувається в музиці, яку вони зараз почують.
Активізує дітей таке своєрідне завдання —словами "придумати"
музику. Можна використати такий прийом: перед слуханням п'єси
повідомляємо її назву і пропонуємо визначити, який образ зображає
композитор. Бесіда з учнями сприятиме усвідомленню естетичної виразності
музичної мови. Пошукові ситуації, спрямовані на самостійне осягнення
музики школярами, мають створюватися у невимушеній атмосфері і мати
імпровізаційний характер. Учителю слід бути уважним до відповідей учнів,
уміло спрямовувати їх думки в потрібне русло, відбираючи найвлучніші
відповіді і доповнюючи їх власними оцінками, підводити до узагальнення
теми.
Аналізуючи музичні твори у молодших класах, доцільно
використовувати рухи під музику, адже пластичний рух закладений у самій
природі музики —в музичних інтонаціях завжди відчувається зв'язок зі
словом, танцем, мімікою, рухами тіла людини. Тому прийом "пластичного
інтонування" як природного вираження в ході, жесті, танцювальному русі
почуття, переживання, емоційного змісту твору має велике значення у
формуванні музичного сприймання молодших школярів. Учителю важливо
самому знайти такі рухи, які були б зрозумілими дітям, викликали в них
емоції, уникали б необхідності у тривалих бесідах з приводу характеру
музики.
Вираження характеру музики в рухах розвиватиме природну
музикальність дітей, їхню здатність осмислено сприймати музику. Можна
використати різні способи поєднання музики і руху: крокування, вільне
диригування, тактування, танцювальні рухи тощо. У результаті вчитель
бачить, як учні відчувають музику в цілому, наскільки уважно слідкують за
розвитком образу. За рухами дітей він може визначити глибину сприйняття
твору і окремих його виразних засобів.
 26

Особливо доцільний прийом "вільного диригування" при з'ясуванні

розвитку музики. Узгоджуючи свої рухи із звучанням музики, діти глибші і
зосередженіше вслухаються в неї. Виразний рух не тільки передає вже
сформоване переживання, він спонукає до роздумів і тим самим збагачу;
життєвий досвід дітей.
Даючи вихід моторній активності дітей, пластичне інтонування музики
спрямовує цю активність до поглибленого сприймання і розвитку слухацької
культури. У дітей розвивається творча уява, прагнення до самовираження у
пластичних образах.
Глибшому сприйманню музики сприяє використання у процесі аналізу
аналогій з творами інших видів мистецтва. Як зазначав Д.Кабалевський, "той,
хто знайомий з літературним або живописним твором чи подією реального
життя, що надихнули композитора на написання музики... володіє надійним
ключем до розуміння цієї музики". Метод асоціативного пошуку –
поєднання музики та образотворчого мистецтва (Б.Яворський), система
завдань для зображення на малюнках музичних вражень , що передають
настрої, навіяні прослуханою музикою. Найчастіше це сполучення ліній,
кольорових розводів. Зорові асоціації учнів поглиблювалися в процесі
графічної передачі теми твору або його фрагмента; використання
зображально-живописного матеріалу, що відбиває образну структуру твору.
Вже в 1-му класі використання творів інших видів мистецтва дає
змогу значно активізувати художньо-творчу діяльність дітей.
Великий інтерес викликають у дітей завдання уявити музику, якою
"звучить" картина. Наприклад, розглядаючи з учнями репродукцію
картини А.Куїнджі "Хмарка", можна поставити їм такі запитання: "Як
зображена на картині весна? Яка музика може розповісти про таку весну?
Якими засобами музика може виразити захоплення людини весняною
красою? Якими мають бути мелодія, темп, динаміка, тембр?"
Уміння сприймати музику формується успішно за умови взаємодії
всіх видів музичної діяльності на уроці. Зокрема, поглибленому
 27

сприйманню музики сприяє розучування і спів окремих тем із твору.

Проспівана мелодія засвоюється значно краще, ніж тільки прослухана, нехай
навіть неодноразово.
Коли діти чують знайомі теми у новому для них творі, вони уважніше
слухають музику, намагаючись сприйняти ці теми у нових звукових барвах.
У них з'являється підвищений інтерес до твору.
Коли йдеться про виразні засоби, використані композитором у творі,
бажано проілюструвати їх у нотному записі, просольфеджувати мелодію,
виконати ритмічний малюнок.
Відчуттю жанрових особливостей творів сприятиме створення до них
темброво-ритмічних супроводів, виконання танцювальних рухів, хода під
музику тощо.
Музичне сприймання, будучи основою всіх інших видів музичної
діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний
музичний розвиток школярів.
Розвитку асоціативного мислення школярів сприятимуть
використання проблемних ситуацій –ситуації утруднення в навчальній
діяльності школярів.
Педагогічні умови, що сприяють створенню проблемних ситуацій:
•застосування на основі слухання музики різноманітних видів музичної
діяльності (гра на музичних інструментах, музично-ритмічні рухи);
•використання творів суміжних видів мистецтва (літератури,
образотворчого мистецтва);
•актуалізація художнього досвіду дітей (раніше прослухана музика,
переглянуті спектаклі, кінофільми, мультфільми, прочитані літературні твори
тощо);
•посилення емоційної спрямованості навчання: використання яскравих
визначень, порівнянь, метафор, приймів педагогічної техніки (міміка,
жестикуляція, інтонаційна й темпова виразність мовлення);•використання на
уроках творчих завдань (передати характер музики в русі, супроводжувати
 28

слухання музики грою на дитячих музичних інструментах, зімпровізувати

казку під враженням прослуханого музичного твору).
Для створення і коректування проблемних ситуацій доцільно
використовувати різні прийоми. Найефективнішим з них є прийом
провокування дискусій.
Одним із шляхів розвитку музичного сприймання молодших школярів
–проблемне навчаня.

Список використаних джерел

1. Бонфельд М. Ш. Розуміння музики: основні стадії процесу / Проблеми і

перспективи музичної освіти в ХХI столітті: матеріали науково-практичної
конференції. М., МПДУ, 2000. С. 165-167.

2. Бєляєва-Екземплярська С.Н. Про психологію сприйняття музики. Вид. 2,

2014. 120 с.

3. Кірнарська Д.К. Психологія музичної діяльності. Теорія та практика. М:

2003 г., 368 с.

4. Медушевский В. В. Інтонаційна форма музики. М., 1993.

5. Назайкинский Е. В. Про психології музичного сприйняття. М., 1972.

6. Назайкинский Е. В. Деякі особливості музикознавства під кінець ХХ ст. /

Викладач (Музикант-педагог). 1999 р, № 4. С. 15-20.

7. Нейгауз Г. Г. Про мистецтво фортепіанної гри. М., 1988.

8. Петрушин В. І. Музична психологія. М., 1997..

9. Психологія музичної діяльності: Теорія і практика / За ред. Г. М. Ципіна.

М., 2003.

10. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології. СПб. , 2002.

11. Торопова А. В. Проблема несвідомого в музичній педагогіці. М., 1998..

 29

ДОДАТОК 1

Етапи організації процесу сприйняття музики.

Первинне сприйняття музики (цілісне).

А) емоційне налаштування на сприйняття твору (бесіда, розповідь,

сюрпризний момент, загадка, іграшка і т.п.). При цьому, як правило,
повідомляється назва твору і його автор.

Б) виразне виконання музики (у записі або живе звучання).

В) бесіда про прослухану музику. Основне питання: «Які почуття виражені в

музиці?", "Який характер музики, її настрій?" В ході бесіди можуть
використовуватися (особливо з молодшими школярами) методи уподібнення
характеру звучання музики: мімічне, тактильне, інтонаційний. Далі
музичний образ розкривається за допомогою обговорення питання "Про кого
(про що) розповідає музика?»

Повторне сприйняття (диференційоване).

А) повторне виконання (цілком, а потім і по частинах) з акцентуванням

різних особливостей твору (зміна динаміки, тембрів, частин та ін.).
Використовуються методи уподібнення характеру звучання музики:
вокальне, моторно-рухова, темброве, колірне; інші види музичної діяльності:
музично-ритмічні рухи і гра на музичних інструментах, в яких не стоїть мета
вироблення нових умінь, а наявні у дітей навички виконання необхідні для
більш глибокої диференціації сприйняття, підтримки інтересу дітей;

Б) паралельно з виконанням уривків - бесіда про музику, головне питання в

якій «Як розповідає музика?»

Впізнавання і усвідомлене сприйняття (цілісне):

А) впізнавання твори по уривку;

Б) уточнення, пояснення характеру музики і образу, засобів музичної

виразності;

В) порівняння твори з іншим твором (знайомим або новим), за принципом

контрасту або подібності (за назвою, жанром). Наприклад Е. Гріга «Хода
гномів», «В печері гірського короля» і М. П.Мусоргского «Гном»; П. І.
Чайковський «Баба Яга», А.Лядов «Баба Яга», М.П.Мусоргского «Хатинка
 30

на курячих ніжках»; Е. Гріга «Ранок» і М.П.Мусоргского «Світанок на

Москва-річці»; Цикли «Пори року» А. Вівальді та П.І.Чайковського.

Методичні рекомендації щодо організації сприйняття музики

Перший етап сприймання творів музичного мистецтва відбувається

на емоційному рівні.
Учні очікують цікавих, виразних образів, які викликали б у них яскраві
емоції. Процес слухання музики варто розпочинати зі вступної бесіди,
спрямованої на формування музич-но-образного сприймання школярами
твору мистецтва. В бесіді слід зазначити відомості про композитора, стиль,
напрямок, жанр музичного твору. Якщо це народна музика, то потрібно
визначити місце даного твору у календарно-обрядовому циклі, а також
жанр, функції та обставини виконання твору. Вступна бесіда не повинна
бути об'ємною (достатньо 3-4 хвилини). Для активізації уваги дітей
можна наводити приклади з опорою на набутий життєвий та емоційний
досвід.
Другий етап. Далі відбувається безпосереднє слухання музики, після
чого вчитель задає питання учням щодо прослуханого твору. Педагогу
потрібно заздалегідь підготувати комплекс запитань для учнів. У першу
чергу, діти можуть визначити характер музики: весела, бадьора, сумна,
жалібна, бадьора, святкова, схвильована, жартівлива тощо. Педагогу варто
застосовувати таблиці слів-визначень, які допоможуть школярам вибрати
відповідні слова для характеристики твору мистецтва. Слухання музики
бажано супроводжувати творами образотворчого мистецтва, які б не
програмували, а спрямовували дітей в опануванні сюжетної лінії твору
мистецтва.
Повторне слухання. На наступному етапі проводиться повторне
слухання музики. Цей етап можна визначити як усвідомлене сприймання
музики. Перед початком повторного слухання необхідно задати дітям
 31

проблемне запитання. Після слухання твору учні повинні дати відповідь на

це запитання. Наприклад, про дії, зміст, тематичну основу, ладо-тональний
план, будову твору тощо. На даному етапі діти сприймають художній образ,
досить близький до авторського задуму, вони здатні зрозуміти його
морально-естетичне значення. У процесі обговорення варто давати дітям
навідні запитання, завдяки чому учні зможуть активніше робити висновки.
Наприклад: які емоції викликає теплий літній ранок – веселий, піднесений
настрій; похмурий пейзаж пізньої осені – сумний, журливий настрій;
почуття любові до мами, до рідної домівки – ніжність, мрійливість тощо.
Можна застосовувати картки, які зображують емоції ( сонечко, дощик,
мімічні схеми, казкових героїв тощо). Вагомим доповненням щодо
збагачення художньо-образного змісту творів може бути використання
візуального ряду. Наприклад: пори року; підбір народних костюмів
різних регіонів України та світу; пейзажі природи різних країн тощо.

ДОДАТОК 2

ОРІЄНТОВНІ ТАБЛИЦІ ЕМОЦІЙНО-ЕСТЕТИЧНИХ ВИЗНАЧЕНЬ

Орієнтовні таблиці включають визначення, за допомогою яких можна

передати враження слухача від музики. Для зручності використання вони

розбиті на групи. До кожної групи входять визначення, що об'єднані єдиним

емоційним знаком, і які відрізняються лише нюансами і насиченістю

вираження основної властивості знака.

Таблиці стимулюватимуть учнів, які недостатньо володіють лексичним

багатством мови, до глибшого усвідомлення своїх музичних вражень і

переживань.

Виразні характеристики музики

Сумна Спокійна Бадьора Героїчна
 32

журлива просвітлена жвава могутня

занепокоєна розслаблена бравурна заклична

в’яла дрімотна соковита мужня

знесилена повільна барвиста нездоланна

виснажена мирна усміхнена непокірна

жалібна добродушна сяюча переможна

щімка світла завзята горда

песимістична незворушна промениста войовнича

засмучена сонлива моторна сильна

пригнічена доброзичлива безжурна стійка

безвільна байдужа розважальна смілива

покірна звичайна легкодумна крицева

затихла злагоджена вправна відважна

знебарвлена ідилічна бучна непохитна

знеможена люб’язна безтурботна незламна

опечалена розважлива легковажна богатирська

Елегійна Лірична Енергійна Революційна

меланхолійна чарівна стрімка полум’яна

милосердна протяжна швидка оптимістична

тягуча зворушлива буяюча натхненна

нерішуча співуча пругка життєрадісна

несмілива задушевна активна життєстверджуюча

розгублена мальовнича підкреслена романтична

боязлива замріяна дужа волелюбна

вкрадлива плинна нетерпляча буремна

вразлива інтимна конвульсивна сувора

безвільна Сентименталь пронизлива гнівна

на
малодушна серйозна непохитна

розчарована Поетична молодцювата

беззахисна мрійлива Вольова

 33

прозора довірлива Жартівлива рішуча

покірна прониклива гумористична напориста

лінива задумлива грайлива настирлива

запобіг літа духовна примхлива незалежна

улеслива скромна незграбна розмашиста

зворушлива вайлувата настійлива

Похмура благородна невправна вперта

тоскна вертлява вимоглива

холодна Ніжна недоладна переконлива

гнітюча приємна насмішкувата

темна тиха іронічна Велична

глуха м’яка потішна священна

приглушена легка гротескна тріумфальна

густа чиста кумедна пишна

відчужена трепетна легковажна помпезна

злорадна слабка розкішна

невиразна млосна Радісна грандіозна

сердита принадна святкова ефектна

неприємна невинна грайлива широка

безбарвна любовна яскрава масштабна

буркотлива сором’язлива. весела безмежна

непривітна чутлива дзвінка монументальна

в’їдлива наївна сліпуча величальна

застережлива закохана іскриста вітальна

ваблива щаслива урочиста

Важка крихка блискуча досконала

різка захоплена

неприємна Ласкава втішлива Пристрасна

неминуча лагідна нарядна бурхлива

громіздка дружелюбна запальна

 34

масивна задоволена Схвильована палка

груба співчутлива збуджена невгамовна

невідступна шаноблива бентежна невтримна

брутальна дитяча збентежена переконлива

немилосердна віддана кваплива насичена

вдячна метушлива кипуча

Трагічна пестлива тривожна нетерпляча

скорботна безкорислива насторожена фанатична

безнадійна ввічлива здивована азартна

жалобна вдоволена неспокійна захоплена

з відчаєм привітна знервована буйна

страшна сердечна поривчаста

безвихідна вколисуюча Грізна

жахлива тепла Граціозна нещадна

фатальна мила лукава гнівна

невтішна безладна елегантна розлючена

вмираюча витончена зла

вгасаюча Таємнича невагома тверда

божевільна фантастична церемонна міцна

зловісна космічна делікатна владна

заніміла ексцентрична галантна деспотична

уражена дивна вишукана потужна

химерна капризна жорстока

інтригуюча пластична варварська

магічна тендітна наступальна

загадкова ажурна невпинна

примхлива приголомшлива

Зосереджена вередлива вагома

стримана вигадлива разюча

плавна
проста Зухвала Драматична
 35

урівноважена зарозуміла невмолима

статечна пихата напружена

поважна бундючна патетична

солідна безцеремонна запекла

абстрактна нескромна шалена

механічна нав’язлива нестямна

обережна набридлива дика

гречна глузлива безжалісна

пристойна вульгарна віроломна

доладна дратівлива демонічна

невимушена задерикувата зловісна

невибаглива недбала громова

серйозна обурлива ворожа

глумлива загрозлива

розбещена вбивча

самовпевнена нищівна
манірна
Виразні характеристики Виразні характеристики
мелодії ритму
плавна енергійна рівномірний нерівномірний

протяжна стрімка чіткий примхливий

проста граціозна виразний невиразний

спокійна поривчаста впевнений в’ялий

стримана пристрасна стриманий невпевнений

зворушлива впевнена пружний вуглуватий

приємна смілива маршовий легкий

співуча рішуча настирливий лінивий

легка вольова невмолимий танцювальний

чиста войовнича твердий витончений

прониклива невмолима непокірний вкрадливий

трепетна напружена задушевна поривчастий

бурхлива
задумлива патетична
лукава романтична
 36

загадкова полум’яна

Виразні характеристики Виразні характеристики

гармонії динаміки
радісна сумна дуже тиха дуже голосна,

світла понура тиха, слабка громова

приємна неприємна помірно тиха голосна, сильна

м’яка різка затихаюча помірно голосна

прозора насичена одноманітна наростаюча

урівноважена неврівноважена невиразна контрастна

стійка нестійка вгасаюча виразна

мальовнича спустошена несмілива різка

бучна
Виразні
характеристик
и темпу
дуже повільний помірний швидкий

широкий стриманий збуджений

спокійний прискорений навальний

повільний чіткий стрімкий

протяжний стійкий бравурний

розслаблений легкий жвавий

грайливий танцювальний натхненний

нерівномірний рівномірний рухливій

невпевнений сповільнений впевнений

нечіткий маршовий бурхливий

Виразні Виразні характеристики

характеристи штриха
ки тембру
яскравий темний зв’язний уривчастий

сліпучий глухий легкий важкій

святковий похмурий м’який різкій

дзвінкий приглушений тягучий підкреслений

холодний соковитий в’ялий енергійний

м’який різкий плавний активний

 37

приємний неприємний пластичний рішучий

благородний зловісний пругкий

просвітлений знебарвлений

світлий холодний

прозорий насичений

чистий тривожний

теплий крицевий

фантастичний напружений

космічний безбарвний

Виразні характеристики
регістру
низький середній високий

насичений просвітлений дзвінкий

теплий прозорий іскристий

густий приємній яскравій

приглушений світлій блискучий

ДОДАТОК 3

Приблизний план аналізу музичного твору:

1. Відомості про композитора;

2. Жанр твору;
3. Характер твору;
4. Основна ідея твору;
5. Засоби музичної виразності (темп, динаміка, лад, мелодія, гармонія,
фактура та ін.);
6. Скільки основних дійових осіб;
7. Які засоби використовував композитор для їх характеристики;
8. Форма твору (1-, 2-, 3-, 4-х частинна, рондо, варіації, сонатне алегро і
ін.);
9. Розвиток художнього образу (зав'язка, розвиток, кульмінація, кода);
 38

10.Осягнення головної ідеї твору (що надихнуло автора на створення

твору, що він хотів сказати людям своєю музикою);
11.Особистісна характеристика (які події з твого життя нагадує тобі ця
музика, які спогади вона пробуджує, що б тобі захотілося зробити,
прослухавши цю музику).

ДОДАТОК 4
ЕКСПРЕС – Опитувальник музичної обізнаності.
1. Назвіть 10 Ваших улюблених музичних творів.
2. Назвіть 10 добре знайомих Вам творів класичної музики.
3. Назвіть 10 творів українських композиторів, що найбільше Вам
подобаються.
4. Назвіть знайомих Вам виконавців класичної музики.
5. Яких майстрів української оперної сцени Ви знаєте?
6. Назвіть твори, що виконує хоровий колектив імені Г. Верьовки.
7. Яких видатних представників мистецтва джазу Ви знаєте?
8. Хто Ваші улюблені автори української співаної поезії?
9. Яким з українських пісень Ви віддаєте перевагу?
10. Назвіть Ваших рок-кумирів.

АНКЕТА МУЗИЧНИХ СМАКІВ СТУДЕНТІВ (ВИКЛАДАЧІВ)

Просимо Вас записати номер обраної відповіді.
№ Пропоновані відповіді Відповідь
1. Ваша стать?
1) жіноча,
2) чоловіча
2. Навчальний заклад, у якому навчаєтесь
(працюєте)
3. Профіль факультету?
4. Яка у Вас музична освіта?
1) отримую (маю) вищу,
2) музична школа,
3) домашні заняття музикою,
4) музична студія,
5) педагогічне училище,
 39

6) художня самодіяльність,
7) самоосвіта в галузі музики,
8) музичної освіти немає,
9) інше
5. Яким видам музики Ви надаєте перевагу?
1) народній,
2) академічній,
3) духовній,
4) естрадній,
5) рок-музиці,
6) джазу,
7) авторській пісні
6. Яка музика за стилем найближча Вашим
уподобанням?
1) класика,
2) романтика,
3) імпресіонізм,
4) експресіонізм,
5) музика «нових» засобів виразності,
6) інше
7. Яким музичним жанрам Ви віддаєте
перевагу?
1) вокальна, хорова, оперна музика,
2) балет,
3) оперета,
4) музика для відпочинку,
5) класична інструментальна,
6) сучасна пісня,
7) фольклор,
8) інше
8. Назвіть декілька Ваших улюблених
композиторів.
9. Чи можете Ви виділити якогось композитора
окремо?
Якщо так, то чому?
10. Назвіть декілька музичних творів, які Вам
найбільше
подобаються?
11. За якими критеріями Ви вибираєте музику?
1) модна, популярна,
2) цікавить друзів,
3) добре знайома,
4) подобається особисто мені,
5) інше
12. Які види музичної діяльності є головними
для Вас?
1) слухання,
2) виконання,
3) власні творчі імпровізації
4) інше
13. Як часто Ви спеціально слухаєте музику?
 40

1) кожного дня,
2) декілька разів на тиждень,
3) декілька разів на місяць,
4) зовсім не слухаю,
5) інше
14. Як Ви найчастіше слухаєте музику?
1) цілеспрямовано,
2) займаючись іншими справами,
3) створюючи приємний музичний фон,
4) знайомлячись з новим музичним
матеріалом,
5) інше
15. Які джерела музичної інформації є
переважними для Вас?
1) навчальний процес,
2) радіо,
3) телебачення,
4) філармонія,
5) інше
16. Чи граєте Ви на будь-якому інструменті?
1) фортепіано,
2) гітара,
3) народні інструменти,
4) духові інструменти,
5) електро клавішні інструменти,
6) лише співаю,
7) не граю
17. Як часто Ви виконуєте для себе свої
улюблені твори?
1) не виконую,
2) майже кожного дня,
3) рідко,
4) інше
18. Чи займались Ви творінням власної музики?
Як?
1) грою на інструменті,
2) співом,
3) не займався,
4) інше
19. У яких гуртках, клубах художньої
самодіяльності Ви
приймаєте участь?
1) хорові,
2) оркестрові,
3) танцювальні,
4) вокальні,
5) інструментальні ансамблі,
6) не приймаю,
7) інше
20. Що Ви відчуваєте, коли займаєтеся музикою
для себе?
1) отримую емоційну насолоду,
 41

2) виражаю свій настрій,

3) нічого, приємно розважати друзів,
4) музикою не займаюсь,
5) інше
21. Що значить для Вас вираз «розумію
мистецький твір»?
1) можу виділити мелодію,
2) можу виділити окремі фрагменти твору,
3) можу прослідкувати процес розвитку
музичного
образу,
4) впізнаю знайомі інтонації (теми),
5) інше
22. Як Ви розумієте вираз «не сприймаю
музичний твір»?
1) не можу почути мелодію,
2) не подобається мелодія,
3) не подобається тривалість твору,
4) не відповідає моїм уявленням про музику,
5) інше
23. Що Ви вважаєте найголовнішою ознакою
музичного
сприйняття?
1) яскраву емоційну реакцію на музику,
2) здатність до аналізу та естетичної оцінки
твору,
3) виявлення оригінальної суб’єктивної
інтерпретації
музики,
4) виникнення асоціативних образів,
5) здатність до переживання себе в музиці, до
усвідомлення власного стану під впливом
музики,
6) інше
24. Коли Ви слухаєте чи виконуєте музику, які
думки вона
викликає?
1) намагаюсь зрозуміти, що вона виражає,
2) співвідношу звучання з власними глибоко
індивідуальними переживаннями,
3) намагаюсь аналізувати засоби музичної
виразності,
їх досконалість,
4) визначаю стиль автора, епоху написання
твору
 42

Практична робота
Виконав студент (ка) ІІ курсу, відділу ………………
Прізвище, Ім’я………………………….
«Розвиток музичного сприйняття учнів на прикладі твору
…………………………….»

З запропонованого переліку творів обрати один для аналізу.

1. А. Хачатурян Вальс из к/ф «Маскарад»
2. Ф. Шопен Прелюдія No20 c-moll
3. Ї. Штраус «Марш Радецького» (ор.228)
4. Ф. Шуберт «Ave Maria»
5. Ф. Шопен Етюд для фортепіано до минор, оп. 10, № 12
6. «Танок лицарів» з балету «Ромео і Джульєта» С. Прокоф’єва
7. Т. Петриненко пісня «Україна»
8. «Я тебе ніколи не забуду» з рок-опери «Юнона і Авось»
(музикаО. Рибнікова, сл.А. Вознесенського)
9. Н.Паганіні Каприс No 24
10.Therion «O Fortuna»
11.«Вставай» гурт «Океан Ельзи»

У довільній формі , зберігаючи поетапність, потрібно підготувати фрагмент

уроку (письмово оформити) (або створити презентацію PowerPoint). З
запропонованих питань бажано дати відповіді на більшість.
Якщо в процесі виконання роботи ви вирішили надати приклади з
живопису, поезії, літератури, танцю (балету), виконавських версій, тощо,
посилання необхідно також вказувати обов’язково.
За бажанням, можна додати власні питання чи проблемні завдання.
 43

І етап Вступне слово

Які цікаві моменти з біографії автора твору ви можете зазначити?
Які є цікаві факти, пов’язані з моментом написання твору чи його
виконанням? В атмосферу якої епохи чи яку ситуацію можна створити в уяві
учня, що буде перегукуватись з образом музичного твору? Які додаткові
візуальні, костюмовані чи слухові ефекти можна застосувати?
ІІ етап Первинне прослуховування музичного твору. Бесіда.
Які почуття виражені в музиці? Який характер музики, її настрій? Які
асоціації виникли у тебе під час слухання, з якими подіями в твоєму житті
можна їх пов'язати? Де б міг звучати цей твір, в якій ситуації ?
ІІІ етап. Повторне слухання. Аналіз музичного твору.
Що розповідає цей твір і як розповідає, які його виразні засоби (темп,
динаміка, лад, мелодія, гармонія, фактура, форма та ін.);? Які засоби
музичної виразності найяскравішими змальовують художній образ твору?
Чому саме композитор використав саме ці засоби? Яка головна інтонація в
творі? Якого вона характеру? Якщо є можливість прослухати декілька
варіантів виконання чи інтерпретаційних версій, порівняти їх. Яка версія
більше сподобалась, чому? Що в ній змінилось. Які б твори з сучасної
музики можна було б послухати на дану тематику? Яку головну інформацію
несе твір(головну тему, думку)? Як це можна виразити словесне?
ІV етап. Підсумок. Підібрати репродукцію, близьку за емоційно-
образним змістом художньому образу твору; створити власну назву до
прослуханого твору; намалювати символ, що відображає образ музики.
Підібрати твір іншого автора, якій за жанровим чи образним змістом
відповідав (контрастував) з прослуханим твором.
44